Рішення

від 31.07.2017 по справі 910/8047/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2017Справа №910/8047/17 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Квартал"

про стягнення 511 309,40 грн.

Представники сторін:

від позивача: Мельник Е.О. - представник за довіреністю № 51 від 19.06.2017 р.;

від відповідача: Левадний О.О. - представник за договором про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 13.06.2017 р.;

Нікуленко В.А. - директор, відповідно до наказу № 1-К від 23.04.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Квартал" про стягнення 511 309,40 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем укладено договір на постачання теплової енергії від 11.11.2016 №440201.

За період з 01.11.2016 року по 01.04.2017 року відповідачем за договором було отримано теплову енергію, вартість якої складає 1 161 945,58 грн. Однак свої зобов'язання за договором відповідач виконує неналежним чином, оплату спожитої теплової енергії здійснює невчасно та не у повному обсязі, оскільки ним сплачено лише 723 000,00 грн. Результатом неналежного виконання відповідачем умов договору є виникнення за період з 01.11.2016 по 01.04.2017 заборгованості за спожиту теплову енергію, яка на 01.05.2017 року становить 438 045,58 грн.

У зв'язку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду з вимогами стягнути з відповідача 438 045,58 грн. основного боргу, індекс інфляції в розмірі 24 144,91 грн., 3% річних в розмірі 4 753,44 грн. та пеню в розмірі 44 365,47 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.05.2017 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.06.2017 року.

В судовому засіданні 13.06.2017 року представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники відповідача не заперечували проти даного клопотання.

Представники позивача виконав вимоги ухвали суду від 23.05.2017 р.

Представники відповідача виконали вимоги ухвали суду від 23.05.2017 р.

В судовому засіданні оголошено перерву до 18.07.2017 року.

17.07.2017 р. до канцелярії суду позивач подав пояснення по справі.

18.07.2017 р. до канцелярії суду позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до умов якої просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 438 045,58 грн., індекс інфляції в розмірі 20 202,50 грн., 3% річних в розмірі 4 556,74 грн. та пеню в розмірі 42 245,36 грн.

Представники відповідача подали клопотання про призначення судової експертизи.

Представник позивача заперечували проти даного клопотання.

В судовому засіданні оголошено перерву до 31.07.2017 року.

28.07.2017 р. до канцелярії суду позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 431 545,58 грн., індекс інфляції в розмірі 20 202,50 грн., 3% річних в розмірі 4 556,74 грн. та пеню в розмірі 42 245,36 грн. та повернути надлишково сплачений судовий збір.

31.07.2017 року до канцелярії суду відповідач подав документи по справі.

В судовому засіданні 31.07.2017 року представники відповідача підтримали подане клопотання про призначення судової експертизи.

Представник позивача заперечував проти даного клопотання.

Суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

Представники відповідача заявили клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача заперечував проти даного клопотання.

Суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача підтримав заяву про зменшення позовних вимог.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог приймається до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням поданої заяви.

Представники позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представники відповідача заперечували проти позову та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

11.11.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Квартал" (споживач) укладено договір № 450201 на постачання теплової енергії.

Відповідно до п 1.1 договору, за цим договором постачальник зобов'язується постачати покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води (надалі - товар, теплова енергія або теплоносій) на межу продажу теплової енергії, а споживач зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного договору.

Передача товару у власність споживачу здійснюється після виконання останнім всіх вимог даного договору (п.1.2 договору).

З додатків до договору вбачається, що адресою об'єкта (абонентської теплотраси) є Харківське шосе, 19.

Згідно з п.2.4 договору, постачання теплової енергії здійснюється для потреб опалення. Максимальне теплове навантаженя та обсяги теплопостачання визначені в додатку 2 до цього договору.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що для обліку споживання теплової енергії приладним способом застосовуються виключно прилади комерційного обліку теплової енергії, прийняті постачальником. Встановлення приладів комерційного обліку теплової енергії підтверджується актом постановки на комерційний облік приладів обліку. Усі прилади обліку пломбуються постачальником у встановленому порядку. Показання неопламбованого приладу обліку теплової енергії до розрахунків не приймається.

Дати здачі звітних відомостей за спожиту теплову енергію в кожному місяці відображається у графіку здачі цих відомостей, який постачальник перед початком нового календарного року доводить спожувачу шляхом оприлюднення його в департаменті енергозбуту постачальника (п.1.8 додатку 6 до договору).

Згідно з п.6.5 договору, комерційний облік спожитої теплової енергії має здійснюватися у вузлі обліку теплової енергії, встановленому на межі продажу теплової енергії між постачальником та споживачем, яка встановлюється на межі балансової належності тепломереж споживача та теплотранспортуючої організації у відповідності до Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії .

У разі організації вузла обліку теплової енергії не на межі продажу теплової енергії коррахунок за теплову енергію здійснюється з урахування втрат в Гкал. на ділянці теплової мережі від межі продажу теплової енергії до місця установки приладів комерційного обліку теплової енергії. Тобто до теплової енергії, що врахована приладами, додаються теплові витрати на вказаній ділянці (п.6.6 договору).

Відповідно до п.6.22 договору, у разі відсутності приладів обліку кількість спожитої теплової енергії розраховується постачальником по максимальним годинним тепловим навантаженням, що визначені даним договором по кожному параметру теплоносія, дати зафіксованої в наряді про включення.

Згідно з п. 1.7 додатку № 6 до договору споживач, щомісячно з 07 по 14 число отримує самостійно у постачальника оформлені акт приймання-передавання теплової енергії, акт звіряння розрахунків за спожиту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії. Не отримання споживачем рахунку-фактури не звільняє його від оплати за теплову енергію.

Споживач протягом трьох робочих днів з дати одержання вказаних вище документів, але не пізніше 17 числа поточного місяця, підписує, скріплює печаткою та повертає постачальнику по одному примірнику підписаних актів приймання-передавання теплової енергії та звіряння розрахунків за спожиту теплову енергію. У разі не підписання або неповернення акту звіряння або акту приймання-передавання теплової енергії ці документи вважаються прийнятими в редакції постачальника (п. 1.7 додатку № 6 до договору).

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що за період з 01.11.2016 року по 01.04.2017 року позивачем поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 1 161 045,58 грн.

Проте, позивачем зазначено, що відповідачем станом на 01.05.2017 року сплачено лише 723 000,00 грн. Та, 21.07.2017 року додатково сплачено 6 500,00 грн.

Відповідач з твердженням позивача погодився частково. Та, зазначив, що відповідачем подача теплоносія на нежитлові приміщення була недостатньою для обігріву багатоповерхового комплексу та у зв'язку з чим вважає, що позивач повинен був здійснити перерахунок. На підтвердження факту звернення до позивача щодо перерахунку надав лист вих.. №29/12 від 29.12.2016 року та акти фіксування теплопостачання теплової енергії, централізованого опалення у житловому приміщенні м. Київ, Харківське шосе, 19 станом на 27.12.2016 року та на 30.12.2016 року, які підписані споживачем, начальником відділу оренди та директором ТОВ Торговий квартал .

Відповідно до ч. 1 статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 5 ч. 1 статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що споживач має право: на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.

У разі ненадання послуг з централізованого опалення або надання їх не в повному обсязі перерахунки розміру плати за послуги проводяться відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року та Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 151 від 17.02.2010 року.

В п.33-39 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року визначено порядок перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг.

У разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв'язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі.

У повідомленні зазначається прізвище, ім'я та по батькові, точна адреса проживання споживача, а також найменування виду неналежно наданої або ненаданої послуги. Повідомлення споживача незалежно від його форми (усна або письмова) обов'язково реєструється представником виконавця у журналі реєстрації заявок споживачів. Представник виконавця зобов'язаний повідомити споживачеві відомості про особу, яка прийняла повідомлення (прізвище, ім'я та по батькові), реєстраційний номер повідомлення та час його прийняття.

Представник виконавця, якому відомі причини неналежного надання або ненадання послуги, зобов'язаний невідкладно повідомити про це споживача та зробити відповідну відмітку в журналі реєстрації заявок, що є підставою для визнання виконавцем факту неналежного надання або ненадання послуг.

Представник виконавця, якому не відомі причини неналежного надання або ненадання послуг, зобов'язаний узгодити з виконавцем точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг. У разі необхідності проведення такої перевірки у приміщенні споживача представник виконавця повинен з'явитися до споживача не пізніше визначеного у договорі строку.

У разі незгоди з результатами перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг споживач і виконавець визначають час і дату повторної перевірки, для проведення якої запрошується представник уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представник об'єднання споживачів. За результатами повторної перевірки складається акт про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем (його представником), представником виконавця, представниками уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представником об'єднання споживачів.

За результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг (далі акт-претензія), який підписується споживачем та представником виконавця згідно з додатком 2. Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця.

У разі неприбуття представника виконавця в установлений договором строк для проведення перевірки кількісних та/або якісних показників або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії такий акт вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Акт-претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів-претензій згідно з додатком 3. Виконавець зобов'язаний розглянути такий акт-претензію і повідомити протягом трьох робочих днів споживача про її задоволення або про відмову у задоволенні з обґрунтуванням причини такої відмови. У разі ненадання протягом установленого строку виконавцем відповіді вважається, що він визнав викладені в акті-претензії факти неналежного надання або ненадання послуг. Спори щодо задоволення претензій споживачів розв'язуються у суді. Споживач має право на досудове розв'язання спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

В матеріалах справи відсутні належно складені акти-претензії та зареєстровані у позивача, а тому твердження відповідача не приймаються до уваги.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором №450201 на постачання теплової енергії від 11.11.2016 року в період з 01.11.2016 року по 01.04.2017 року у відповідача перед позивачем в сумі 431 545,58 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на постачання теплової, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 42 245,36 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.3.1 договору передбачено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасну сплату за теплову енергію за умовами договору - споживачу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення виконання грошового зобов'язання споживачем від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання, а також нараховується компенсаційні витрати, передбачені нормами ст.. 625 Цивільного кодексу України за весь період прострочення.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 42 245,36 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути три проценти річних в розмірі 4 556,74 грн. та індекс інфляції в розмірі 20 202,50 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком 3 % річних в розмірі 4 556,74 грн. та індексу інфляції в розмірі 20 202,50 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 478,25 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий квартал" (02090, м. Київ, Харківське шосе, будинок 19, ідентифікаційний код 39762926) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (01011, м. Київ, вулиця Панаса Мирного, 28, офіс 20, код ЄДРПОУ 37739041) основний борг в розмірі 431 545 (чотириста тридцять одна тисяча п'ятсот сорок п'ять) грн. 58 коп., пеню в розмірі 42 245 (сорок дві тисячі двісті сорок п'ять) грн. 36 коп., три проценти річних в розмірі 4 556 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 74 коп., індекс інфляції в розмірі 20 202 (двадцять тисяч двісті дві) грн. 50 коп. та судовий збір в розмірі 7 478 (сім тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 25 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 10.08.2017 року.

Суддя С.М. Мудрий