Рішення

від 01.08.2017 по справі 910/9460/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2017Справа №910/9460/17 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лізоформ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Феранза"

про стягнення 18 381,14 грн.

Представники:

від позивача: Шкаровська Д.В. - представник за довіреністю № б/н від 12.05.2017 р.;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Лізоформ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Феранза" про стягнення 18 381,14 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.12.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Лізоформ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Феранза" укладено договір № 24287 на поставку товару.

Позивач виконав свої зобов'язання з поставки товару у відповідності з договором.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати не здійснив, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 8 933,16 грн., пеню в розмірі 2 190,94 грн., індекс інфляції в розмірі 6 607,04 грн. та 3% річних в розмірі 650,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.06.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.07.2017 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.07.2017 р. розгляд справи відкладено на 01.08.2017 р., у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання.

В судове засідання 01.08.2017 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 15.06.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

12.12.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Лізоформ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Феранза" укладено договір № 24287 на поставку товару.

Згідно з п.1.1 договору, на умовах цього договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар зазначений у специфікації та накладних, а покупець зобов'язується прийняти такий товар та своєчасно здійснити його оплату.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору (п.8.1 договору).

Відповідно до п. 1.2. договору, факт передачі товару від постачальника покупцю підтверджується видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.1. договору, товар поставляється окремими партіями на підставі замовлення покупця. Замовлення складається покупцем на підставі цього договору (з обов'язковим зазначенням асортименту і кількості товару, місця передачі товару, отримувача товару) та передається постачальнику для його погодження в письмовій формі, за допомогою факсимільного, телефонного зв'язку або через представника постачальника. Узгоджені сторонами асортимент і кількість товару, що має бути поставлена покупцю, відображаються у підписаній сторонами у видатковій накладній. Ціна товару затверджується сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Право власності на товар і всі ризики втрати, пошкодження або знищення товару, переходять від постачальника до покупця з моменту підписання видаткової накладної на товар (п. 2.4.).

Відповідно до п. 4.1. договору, сума цього договору складає всіх видаткових накладних на товар, поставлений за цим договором.

На виконання умов договору уповноваженими особами сторін підписана видаткова накладна № 7843 від 12.12.14 р. на суму 8 933,16 грн.

Як вбачається з вищезазначеної накладної, одержувачем є товариство з обмеженою відповідальністю Ференза , місце складання: пров. Новопечерський, буд. 19/3, корп.. 3, ком. 3, м. Київ, 01042.

Будь-яких доказів не поставки товару по зазначеній накладні чи її оплати відповідачем не надано.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що покупець здійснює оплату кожної поставленої партії товару згідно рахунку-фактури шляхом банківського перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту поставки партії товару.

Згідно з п. 4.3. договору розрахунки здійснюються в грошовій одиниці України - гривні. Днем оплати вважається день зарахування коштів на рахунок постачальника.

Згідно з ч.1 статті 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач для досудового врегулювання спору направив відповідачу претензію вих.. № 01-02/04/114 від 22.02.2017 р. щодо несвоєчасної оплати поставленого товару на суму 8 933,16 грн., отримана останнім 16.05.2017 р., що підтверджується витягом із сайту Укрпошта за номером 0101506179891.

Відповідач вимогу не виконав.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором № 24287 на поставку товару від 12.12.2014 р. у відповідача перед позивачем в сумі 8 933,16 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 650,00 грн. та індексу інфляції в розмірі 6 607,04 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Розрахунок індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 27.12.2014 - 07.06.2017 8 933,16 1.711 6 350,55 Вимога позивача щодо стягнення індексу інфляції є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню в розмірі 6 350,55 грн.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 650,00 грн. підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 190,94 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.1. договору, за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність у відповідності до цього договору та діючого законодавства України.

Згідно з п. 5.2. договору, за порушення покупцем строку оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару за кожен день прострочення оплати товару.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 190,94 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 22,40 грн., на відповідача - 1 577,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Феранза" (03191, м. Київ, вул. Василя Касіяна, буд. 2/1, квартира 344, код ЄДРПОУ 37559111) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лізоформ" (01042, м. Київ, провул. Новопечерський, буд. 19/3, корпус 1, кім. 5, код ЄДРПОУ 34937637) заборгованість в розмірі 8 933 (вісім тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 16 коп., пеню в розмірі 2 190 (дві тисячі сто дев'яносто) грн. 94 коп., індекс інфляції в розмірі 6 350 (шість тисяч триста п'ятдесят) грн. 55 коп., 3% річних в розмірі 650 (шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 1 577 (одна тисяча п'ятсот сімдесят сім) грн. 60 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 10.08.2017 року.

Суддя С.М. Мудрий