Рішення

від 08.08.2017 по справі 917/1180/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2017 Справа № 917/1180/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5 (адреса для листування: м. Кременчук, пр-т Свободи (вул. 60 років Жовтня, 8)

до Приватного підприємства "Альтіс", 39600, м. Кременчук, вул. Лейтенанта Покладова (ОСОБА_1)АДРЕСА_1

про стягнення 56881,20 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 10-74/1916 від 15.02.2015 р.

від відповідача: не з'явився

Розглядається позов про стягнення 56881,20 грн. заборгованості, в т.ч.: 37904,56 грн. основного боргу за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді № 576 від 01.10.2013 р., 916,74 грн. пені, 16155,89 грн. інфляційних, 1904,01 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію.

08.08.2017р. позивач через канцелярію суду подав письмові пояснення стосовно періодів нарахувань пені, інфляційних та 3% річних (вх. № 9778).

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням наведеним у позовній заяві з урахуванням письмових пояснень від 08.08.2017 р.

Відповідач відзив на позов не надав, свого представника в судове засідання не направив, ухвала суду про порушення провадження у справі, направлена відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві, повернулася до суду з відміткою поштового відділення: "адресат вибув".

Як роз'яснив Пленум у Постанові Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п. 3.9.1.), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, відповідно до ст. 64 ГПК України, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як убачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_2, що співпадає з адресою, зазначеною у позовній заяві.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.

В п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 р. гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Оскільки, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, і господарський суд повідомив належним чином позивача та відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, тому справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд, встановив:

01.10.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" в особі його структурного підрозділу Кременчуцької філії (теплопостачальна організація, позивач) та Приватним підприємством "Альтіс" (споживач, відповідач) укладений договір № 576 про постачання теплової енергії у гарячій воді.

В договорі сторони узгодили наступне:

- теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачу вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, а споживач зобов'язується оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки визначені цим договором та додатками до нього. Тарифи на послуги за теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до ЗУ "Про теплопостачання" № 2633-ІV від 02.06.2005 р. та діючого законодавства (п. 1.1. та п. 1.2 договору);

- теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби згідно з Додатком № 1 "Перелік об'єктів споживача та характеристика об'єкта надання послуг з теплопостачання" та в обсягах згідно з Додатком № 2 "Обсяги теплового навантаження тепло споживання" (п. 2.1.2 договору);

- порядок розрахунків зі споживачами теплової енергії викладено у Додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до діючого Договору (п. 6.6 договору);

- договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2013 р. договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду його умов. Договір може бути розірвано в інший термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством України (п. 7.10 договору).

До договору сторонами були укладені наступні додатки до договору :

- Додаток № 2 "Обсяги теплового навантаження та теплоспоживання" (копія наявна у матеріалах справи);

- Додаток № 3 "Тарифи на теплову енергію";

- Додаток № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію", в якому сторони узгодили наступне:

- розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії вказаними у додатку № 2 Гкал, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми "заборгованості" на початок місяця. Розрахунки за використану теплову енергію здійснюються за тарифами, затвердженим в установленому законом порядку. Сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного договору, споживач зобов'язаний проводити не пізніше 7-ми календарних днів з моменту їх надсилання (надання) (п. 1 Додатку);

- обсяг фактично спожитої за розрахунковий період теплової енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності тепломереж, підтверджується "ОСОБА_2 про обсяги спожитої (переданої) споживачу теплової енергії" (Додаток № 4 до договору), який оформлюється постачальником та підтверджується споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення споживачем вищезазначеного акту або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його отримання за умови його підписання трьома представниками постачальника (п. 5 Додатку);

- за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла у період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення (п. 6 Додатку).

Теплопостачальною організацією за період з жовтня 2013р. по березень 2017р. (включно) було виконано договірні зобов'язання з надання послуг по постачанню споживачу теплової енергії у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення

Як убачається з матеріалів справи, відповідачу були надіслані рахунки на оплату отриманої теплової енергії за період з жовтня 2013 року по березень 2017 року (копії наявні у матеріалах справи). Направлення зазначених рахунків відповідачу підтверджується наявними у матеріалах справи копіями реєстрів про вручення споживачам теплової енергії кореспонденції.

Порушуючи умови договору відповідач не сплатив вартість спожитої теплової енергії в сумі 37904,56 грн. за період жовтень 2013 року - березень 2017 року.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 37904,56 грн. основного боргу, 916,74 грн. пені, 16155,89 грн. інфляційних та 1904,01 грн. - 3% річних, що виникли внаслідок неналежного виконання останнім умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 576 від 01.10.2013 р.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором. Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України надані позивачем послуги у визначені договором строки не оплатив, заборгованість на момент звернення до суду та розгляду справи складає 37904,56 грн.

В частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 37904,56 грн. суд дійшов висновку, що вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

У п. 6 Додатку № 4, що є невід'ємною частиною договору визначено, що за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла у період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 916,74 грн. пені за жовтень - грудень 2016 року, січень - лютий 2017 року (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати отриманої теплової енергії за кожний місяць окремо та періоду нарахування пені), суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга. Закон").

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1904,01 грн. трьох процентів річних та 16155,89 грн. інфляційних втрат за період жовтень 2013 року - грудень 2013 року, січень 2014 року - квітень 2014 року, жовтень - грудень 2014 року, січень - квітень 2015 року, жовтень - грудень 2015 року, січень - квітень 2016 року, жовтень - грудень 2016 року, січень - лютий 2017 року (з урахуванням моменту виникнення зобов'язань щодо оплати за отриману теплову енергію за кожний місяць окремо), суд дійшов висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга. Закон").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Альтіс" (39600, м. Кременчук, вул. Лейтенанта Покладова (ОСОБА_1)АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ 31847593) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022) в особі Кременчуцької філії (пр-т Свободи (вул. 60 років Жовтня), 8, м. Кременчук, 39601, ідентифікаційний код 25717118) на п/р № 26033306013167 в філії Полтавське облуправління АТ "Ощадбанк", МФО: 331467, ЄДРПОУ: 00131819 - основного боргу (вартість спожитої теплової енергії) в розмірі 37904,56 грн.;

- пеню у розмірі 916,74 грн., 16155,89 грн. інфляційних, 1904,01 грн. - 3% річних на р/р № 26003572077001, АТ "Таскомбанк", МФО: 339500, ЄДРПОУ: 25717118;

- витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн. на р/р № 26003572077001, АТ "Таскомбанк", МФО: 339500, ЄДРПОУ: 25717118.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.08.2017 р.

Суддя О.А. Киричук