Рішення

від 31.07.2017 по справі 916/1290/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2017 р.Справа № 916/1290/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ТК-КОМПЛЕКТ

до відповідача: Виробничо-комерційної фірми МАРС (мале підприємство) у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 65530,70 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю),

Від відповідача: не з'явився.

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ТК-КОМПЛЕКТ , звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Виробничо-комерційної фірми МАРС (мале підприємство) у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 98293,70 грн. заборгованості, яка виникла у зв'язку з недоплатою отриманого товару за договором поставки №06/07 від 06.06.2015р.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №06/07 від 06.06.2015р., невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати отриманого товару, видаткові накладні, часткову оплату відповідачем боргу, приписи ст.ст.514, 520, 525, 526, 530, 712 ЦК України, та на інші обставини, які вказані у позовній заяві.

31.07.2017р. позивач звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог (зареєстрована за вхід. № 2-4073/17), в якій просить стягнути з відповідача 65530,70 грн., у зв'язку з частковим погашенням боргу.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, тому справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

06.07.2015р. між позивачем (продавець) та відповідачем (Покупець) було укладено договір поставки №06/07, відповідно до розділу 1 даного договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю обладнання - товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно його оплатити на умовах договору по найменуваннях та в кількості, вказаних у специфікаціях (додаток №1 до договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань за договором (п.7.1 Договору).

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином та поставив товар на суму 876596,70 грн., що підтверджується видатковими накладними: №75 від 17.07.2015р. на суму 221916,50грн.; №122 від 15.09.2015р. на суму 221916,50грн.; №109 від 30.09.2015р. на суму 39400,00грн.; №123 від 07.10.2015р. на суму 11500,00грн.; №6 від 09.03.2016р. на суму 147344,70 грн.; № 29 від 05.04.2016р. на суму 18363,00грн.; №52 від 20.04.2016р. на суму 201756,00грн.; №112 від 22.06.2016р. на суму 14400,00 грн.

Відповідач отримав товар у власність. Факт отримання товару підтверджується довіреностями на особу яка отримувала товар, будь-яких претензій щодо якості та строків поставки позивача не пред'являв.

Відповідно до п.4.2 договору покупець зобов'язується провести оплату за отриманий товар у розмірі 100%шляхом передоплати, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця (позивача).

Відповідач виконав зобов'язання за договором частково, сплативши суму за отриманий товар у розмірі 778303,00 грн., тому заборгованість відповідача становить: 876596,70 грн. - 778303,00 грн. =98293,70 грн.

Несплата відповідачем решти боргу, спричинила звернення позивача з позовом в рамках провадження по даній справі.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пункт 1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Фактично між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий договір поставки.

При цьому позивачем виконано належним чином взяті на себе обов'язки та поставлено товар на виконання договору

В свою чергу відповідачем в порушення приписів ст.ст.525,526,610,629,692 ЦК України, ч.ч.1,7 ст.193 ГК України частково не оплачено вартість отриманого товару.

Під час розгляду справи позивач звернувся до суду заявою, в якій зменшив розмір позовних вимог, у зв'язку з частковою оплатою в сумі 32763,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача пере позивачем за отриманий товар складає: 98293,70 грн. - 32763,00 грн. = 65530,70 грн.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, довединими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального Кодексу України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.525, 526, 530, 629 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст.22, 33, 35, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТК-КОМПЛЕКТ до Виробничо-комерційної фірми МАРС (мале підприємство) у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 65530,70 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Виробничо-комерційної фірми МАРС (мале підприємство) у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (65009, м. Одеса, вул. Зоопаркова, 25, код 13880445) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТК-КОМПЛЕКТ (65104, м. Одеса, вул. Ак.Вільямса, 86, каб.201, код 39194318) 65530,70 грн. основного боргу та 1600/одну тисячу шістсот/грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 31.07.2017 року.

Повний текст рішення мав бути складений 07.08.2017р., проте у зв'язку з відсутністю в господарському суді Одеської області електроенергії з 07.08.2017р. по 09.08.2017р., повний текст рішення складений та підписаний 09 серпня 2017 р.

Суддя Р.В. Волков