Рішення

від 07.08.2017 по справі 922/2164/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2017 р.Справа № 922/2164/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авек-Сонора", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 плюс", смт. Солоницівка про стягнення 67981,24 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (договір надання правової допомоги №29/06 від 29.06.2017 р.);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Авек-Сонора", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 плюс", смт. Солоницівка, Харківська обл. (далі за текстом - відповідач) 67981,24 грн., з яких:

57200,00 грн. - суми основного боргу;

10781,24 грн. - пені.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг по організації міжнародних та міжміських вантажних автоперевезень та транспортно-експедиційне обслуговування № 0712/1Н від 07.12.2015 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.07.2017 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.07.2017 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.07.2017 р. було відкладено розгляд справи на 07.08.2017 р. в зв'язку з неявкою на судове засідання представника відповідача та ненаданням ним витребуваних судом документів.

В процесі розгляду справи відповідач відзиву на позов не надав.

На судове засідання 07.08.2017 р. прибув представник позивача, який просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач на судове засідання свого представника не направив, про причини неприбуття не повідомив.

В пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , зокрема зазначено, що Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Суд зазначає, що законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 ЦК України та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, судом засобами поштового зв'язку направлялася копія ухвали від 03.07.2017 р. на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, та яка зазначена як юридична адреса підприємства відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Згідно з залученим до матеріалів справи витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень лист з копією ухвали не вручено під час доставки та повернуто за зворотною адресою .

На ту ж адресу судом направлено копію ухвали від 24.07.2017 р.

Згідно з залученим до матеріалів справи витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень лист з копією ухвали не вручено під час доставки .

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28.

Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справи за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 07.12.2015 р., між позивач, як виконавцем або експедитором, та відповідачем, як замовником, укладено договір № 0712/1Н про надання послуг з організації міжнародних та міжміських вантажних автоперевезень та транспортно-експедиційне обслуговування (далі-Договір).

Згідно з умовами п. 1.1 договору сторонами передбачено, що виконавець (експедитор) зобов'язується від свого імені за дорученням замовника та за його рахунок за встановлене договором винагородження здійснити в інтересах замовника комплекс дій, пов'язаний з організацією міжнародних та міжміських вантажних автоперевезень вантажів замовника.

Відповідно вимог п. 1 та п. 3.1 Договору всі умови перевезення вантажу у т.ч. маршрут слідування, пункти призначення, строк транспортування, вартість транспортно-експедиційних послуг та інші умови зазначаються в замовленні замовника на перевезення, яке є невід'ємною частиною договору і відображається в рахунку, виставленому виконавцем замовнику.

Відповідно до п. 3.3 Договору відповідач зобов'язався сплатити позивачу вартість замовлення протягом 5 банківських днів після доставки вантажу, після надання виконавцем (по факсу) CMR або ТТН зі штампом отримувача, якщо інше не вказано в завданні.

Згідно п. 3.7. Договору факт виконання робіт позивачем фіксується в акті виконаних робіт, два екземпляри якого виконавець направляє замовнику після закінчення перевезення разом з оригіналом рахунка на оплату, ТТН або CMR, податкової накладної. Якщо на протязі 10 днів екземпляр виконавця не повертається замовником з підписами і печатками, ін не надходить в цей строк письмової мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт, даний акт виконаних робіт вважається підписаним обома сторонами.

.Згідно п. 3.4. Договору у випадку не сплати відповідачем вартості наданих послуг у строки визначені п. 3.3. Договору, замовник зобов'язується сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було прийнято від відповідача вантажне замовлення № 0610/4Н від 06.10.2016 р. на суму 8000,00 грн., яке було виконано позивачем в повному обсязі, що підтверджується актом наданих послуг № 2808 від 08.10.2016 р. та рахунком на оплату послуг № 2808 від 08.10.2016 р., який позивач виставив відповідачу на оплату.

Позивачем було прийнято від відповідача вантажне замовлення № 1310/1Н від 13.10.2016 р. на суму 9800,00 грн., яке було виконано позивачем в повному обсязі, що підтверджується актом наданих послуг № 2880 від 17.10.2016 р. та рахунком на оплату послуг № 2880 від 17.10.2016 р., який позивач виставив відповідачу на оплату.

Позивачем було прийнято від відповідача вантажне замовлення №1810/1Н від 18.10.2016 р. на суму 9500,00 грн., яке було виконано позивачем в повному обсязі, що підтверджується актом наданих послуг №2928 від 20.10.2016 р. та рахунком на оплату послуг №2928 від 20.10.2016 р., який позивач виставив відповідачу на оплату.

Позивачем було прийнято від відповідача вантажне замовлення №2810/1Н від 28.10.2016 р. на суму 4400,00 грн., яке було виконано позивачем в повному обсязі, що підтверджується актом наданих послуг №3059 від 28.10.2016 р. та рахунком на оплату послуг №3059 від 28.10.2016 р., який позивач виставив відповідачу на оплату.

Позивачем було прийнято від відповідача вантажне замовлення №2810/ЗН від 28.10.2016 р. на суму 5200,00 грн., яке було виконано позивачем в повному обсязі, що підтверджується актом наданих послуг №3064 від 29.10.2016 р. та рахунком на оплату послуг №3064 від 29.10.2016 р., який позивач виставив відповідачу на оплату.

Позивачем було прийнято від відповідача вантажне замовлення №2810/4Н від 28.10.2016 р. на суму 3200,00 грн., яке було виконано позивачем в повному обсязі, що підтверджується актом наданих послуг №3065 від 29.10.2016 р. та рахунком на оплату послуг №3065 від 29.10.2016 р., який позивач виставив відповідачу на оплату.

Позивачем було прийнято від відповідача вантажне замовлення №0211/2Н від 02.11.2016 р. на суму 3700,00 грн., яке було виконано позивачем в повному обсязі, що підтверджується актом наданих послуг №3110 від 03.11.2016 р. та рахунком на оплату послуг №3110 від 03.11.2016 р., який позивач виставив відповідачу на оплату.

Позивачем було прийнято від відповідача вантажне замовлення №0411/ЗН від 04.11.2016 р. на суму 7400,00 грн., яке було виконано позивачем в повному обсязі, що підтверджується актом наданих послуг №3159 від 07.11.2016 р. та рахунком на оплату послуг №3159 від 07.11.2016 р., який позивач виставив відповідачу на оплату.

Позивачем було прийнято від відповідача вантажне замовлення №0911/ЗН від 09.11.2016 р. на суму 9500,00 грн., яке було виконано позивачем в повному обсязі, що підтверджується актом наданих послуг №3213 від 11.11.2016 р. та рахунком на оплату послуг №3213 від 11.11.2016 р., який позивач виставив відповідачу на оплату.

Суд констатує, що всі зазначені вище замовлення та акти наданих послуг підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

Всього згідно з зазначеними замовленнями та актами позивачем було надано послуг відповідачу на загальну суму 60700,00 грн.

В порушення умов договору відповідач в повному не виконав свого зобов'язання по сплаті наданих позивачем послуг згідно з вказаними замовленнями та актами, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 57200,00 грн.

Факт наявності заборгованості в зазначеній сумі також підтверджується складеним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2017 р. в якому відповідач визнав існування заборгованості перед позивачем у сумі 57200,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, в зв'язку з несплатою заборгованості, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 1-14/04/2017 від 14.04.2017 р. з вимогою сплатити існуючий борг. Однак відповідь на претензію відповідача на адресу позивача не надав.

Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача існуючий борг в сумі 57200,00 грн.

Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов'язань, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України також нараховано до стягнення з останнього 10781,24 грн. пені.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Факт надання позивачем відповідачу послуг з організації транспортних перевезень за договором підтверджується матеріалами справи, зокрема залученими до матеріалів справи актами надання послуг, підписаними представниками обох сторін та скріпленими печатками організацій.

Несплаченими відповідачем залишилися послуги на суму 57200,00 грн.

Зазначені обставини відповідачем в процесі розгляду даної справи жодним чином не спростовані.

Строк оплати зазначеної заборгованості визначений умовами договору (п. 3.3.) та є таким, що настав.

З урахуванням викладеного, позов в зазначеній частині підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 57200,00 грн. боргу за Договором.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вже було зазначено вище, згідно з п. 3.4. Договору у випадку не сплати відповідачем вартості наданих послуг у строки визначені п. 3.3. Договору, замовник зобов'язується сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Оскільки відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань з оплати послуг за договором, доводи позивача про нарахування пені за таке прострочення з посланням на умови договору та відповідні вимоги чинного законодавства України суд визнає правомірними.

Як свідчать матеріали справи, позивачем нарахована до стягнення з відповідача пеня в загальній сумі 10781,24 грн., розрахунок якої додано до позовної заяви (а. с. 33).

Як свідчить даний розрахунок, позивач здійснив нарахування пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язань за кожним з вищевказаних актів надання послуг за Договором, які не були оплачені відповідачем.

Проте, розглянувши зазначений розрахунок, суд констатує його помилковість, оскільки позивачем при його здійсненні не враховано часткову оплату відповідачем наданих послуг, що відбулася 18.11.2016 р., та частина якої була врахована в рахунок погашення послуг, наданих згідно з актом наданих послуг № 2808 від 08.10.2016 р., що підтверджується складеним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2017 р. та випискою про рух коштів на рахунку підприємства позивача, доданою представником позивача в судовому засіданні супровідним листом (вх. № 25420 від 07.08.2017 р.).

Крім того, позивачем при здійсненні розрахунку також не були враховані положення п. 6 ст. 232 ГК України, які обмежують можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання шестимісячним строком.

З урахуванням умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, самостійно здійснивши відповідний розрахунок пені, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині її стягненню в сумі 8024,69 грн.

В решті позову про стягнення пені слід відмовити в зв'язку з безпідставністю її нарахування до стягнення.

Крім того, з урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме, в сумі 1535,12 грн.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 32-34, 44, 49, 75, 84, 83, 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 плюс", (62370, Харківська обл., Дергачівський район, смт. Солоницівка, вул. Заводська, буд. 49/9; код ЄДРПОУ 37514175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Авек-Сонора" (61002, Харківська обл., місто Харків, вул. Сумська, буд. 70, код ЄДРПОУ 32030221):

57200,00 грн. боргу;

8024,69 грн. пені;

1535,12 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.08.2017 р.

Суддя ОСОБА_2