Ухвала

від 08.08.2017 по справі 344/8766/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/8766/17

Провадження № 11-сс/779/200/2017

Категорія ст.173 КПК України

Слідчий суддя у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_3

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6

прокурора ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора в кримінальному провадженні начальника відділу прокуратури Івано-Франківської ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 26 липня 2017 року про арешт майна, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 липня 2017 року відмовлено у задоволені клопотання старшого слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області капітан податкової міліції ОСОБА_8 про арешт майна.

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, прокурор в кримінальному провадженні начальника відділу прокуратури Івано-Франківської ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 26.07.2017 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_8 про арешт майна, зазначену ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про арешт майна в повному обсягу.

Вважає дану ухвалу слідчого судді, як таку , що винесена з порушенням вимог кримінального-процесуального закону.

Так, згідно протоколу огляду документів від 10.07.2017 року шляхом співставлення поданих митному органу документів та вилучених під час огляду чорнових записів слідчим встановлено суттєві розбіжності задекларованої митної вартості.

Цей протокол підтверджено конкретними записами, які було відшукано в офісі ТзОВ «Інтергарант», які до того ж містять інші відомості стосовно незаконності ввезення транспортних засобів.

Крім цього проведеним обшуком вилучено дві печатки фірми-нерезидента «WLAD» Sp.z o.o», яка за документами є основним постачальником товару для ТзОВ «Інтергарант», ряд візитівок, в яких містилися відомості про те, що директор ТзОВ «Інтергарант» ОСОБА_9 є керівником «WLAD» ОСОБА_10 », хоча його керівником згідно вилучених документів є Angelika Sadlon-Grabska, а також комп`ютерну техніку зі створеними підробленими документами, у тому числі про заниження митної вартості товару.

Під час згаданого обшуку вилучено також 46 одиниць спеціальної техніки та різного роду запчастин та комплектуючих до неї, придбання яких оформлено від фірми нерезедента «WLAD» Sp.z.о.о.» за заниженою вартістю. Таким чином, органом досудового розслідування надано суду достатні дані, що вказували на незаконність ввезення на територію України транспортних засобів, які одержані внаслідок вчинення злочину, пов`язаного з ухиленням від сплати податків, що в силу ст..96-1, 96-2 КК України, ст..170 КПк України давали підстави для накладення арешту на них з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Однак суд не взяв до уваги поданих слідчим матеріалів, натомість прийняв документи , які нібито свідчили про належність вилученого під час обшуку майна іншим особам. При цьому судом не звернуто увагу на наявність реєстраційних документів на майно, яке вказане в клопотанні, на майно власність якого зареєстрована задовго до 2015 року тощо.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

За змістом ч.1 ст.171 КПК України слідчий має право звернутися до суду з клопотанням про арешт майна, погодженим з прокурором.

У відповідності до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Частиною 2 ст.170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди

.Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст.170-173 КПК України для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

Як вбачається із матеріалів провадження, слідчим, за погодженням з прокурором, звернувся з клопотанням про арешт майна, в обґрунтування якого покликався на те, що службові особи ТОВ "Інтергарант" (ЄДРПОУ-30063913) при здійсненні імпорту на митну територію України транспортних засобів (спеціальної техніки), а також наступної їх реалізації упродовж 2015-2017 років частково не відображали в бухгалтерському обліку та податковій звітності обсяги реалізації, а також занижували митну вартість проданої техніки, в результаті чого ухилилися від сплати 3 621 262 грн. податку на додану вартість, що є особливо великим розміром. Поряд із цим слідством встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "Інтергарант" є оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів. У зв`язку із цим упродовж 2015-2017 років товариством здійснювався імпорт транспортних засобів, будівельної та спецтехніки, а також запчастин до них у фірм-нерезидентів країн Євросоюзу. Основним постачальником таких товарів упродовж вказаного періоду часу, згідно документів поданих ТОВ "Інтергарант" до митного оформлення, була фірма-нерезидент Республіки Польща "WLAD" Sp.z o.o." (керівник Angelika Sadlon-Grabska). При цьому під час розмитнення вищевказаних імпортованих товарів службовими особами ТОВ "Інтергарант", з метою заниження об`єктів оподаткування, до митного органу подавалися недостовірні відомості про митну вартість спецтехніки та транспортних засобів.

Зазначається, що надалі розмитнені ТОВ "Інтергарант" товари (транспортні засоби, будівельна і спецтехніка та запчастини до них) реалізовувалися підприємствам реального сектору економіки за значно нижчими цінами, ніж їхня середня митна вартість, а отримані в незаконний спосіб кошти надходили на картковий рахунок службових осіб ТОВ "Інтергарант" та приховувалися від оподаткування. За таких обставин службові особи ТОВ "Інтергарант" упродовж 2015-2017 років ухилилися від сплати податку на додану вартість на загальну суму 3 445 425 грн.

Суд першої інстанції прийшов до переконання, що під час розгляду клопотання не було наведено достатніх підстав арешту майна.

Відповідно до п.1 ст. 96-2 КК України, саме на яку посилається представник державного обвинувачення, зазначено що, спеціальна конфіскація застосовується у разі,якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення злочину, та/ або є доходами від такого майна.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що в судовому засіданні не вдалось з достатньою повнотою встановити приналежність майна, зазначеного в клопотанні, ТзОВ «Інтергарант», оскільки відсутні достовірні дані про право власності на зазначене майно, а значна частина вказаного майна, відповідно до реєстраційних документів належить третім особам.

Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що частина майна зазначена в переліку, придбана до періоду, що досліджувався в кримінальному провадженні (2015-2017роки) і не може попадати під ознаки майна , яке підмагає арешту.

В апеляцію прокурора не спростовані доводи суду першої інстанції про те, що не представлено достатніх доказів придбання майна за кошти отримані внаслідок протиправної діяльності ТзОВ «Інтергарант»;

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Колегія суддів, вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання, належним чином дослідив наявні в матеріалах справи дані, врахував правові підстави для відмови в задоволенні клопотання на арешту майна.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що вимоги клопотання про арешт майна носять неконкретний характер і в ньому не зазначено в чому саме повинен полягати арешт майна, які саме дії, пов`язані з реалізацією права власності необхідно заборонити вчиняти.

Доводи апеляційної скарги прокурора в кримінальному провадженні начальника відділу прокуратури Івано-Франківської ОСОБА_7 про те, що ухвала винесена з суттєвим порушенням норм кримінального процесуального закону є необґрунтованими, не можуть бути підставою для скасування рішення суду

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді прийнята у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини справи.

З урахуванням наведеного, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, за яких апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді, не є визначеними законом підставами для скасування судового рішення.

Порушень вимог КПК України, які є підставою для скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.

Враховуючи викладене, ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,422 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора в кримінальному провадженні начальника відділу прокуратури Івано-Франківської ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 липня 2017 року про накладення арешту на майно залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5