Постанова

від 07.08.2017 по справі 805/2243/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2017 р. Справа №805/2243/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кониченка О.М., при секретарі судового засідання Проніні Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної служби України з питань праці м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДОННАФТАРЕСУРС с. Гнатівка Покровського району Донецька область

про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду

За участю:

Представників сторін:

від позивача: Бондарєва Л.М., Голуб П.А. - за довір.

від відповідача: Нікітін Д.О. - за довір.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна служба України з питань праці в особі начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Шубіна В.П. звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ДОННАФТАРЕСУРС с. Гнатівка Покровського району Донецька область про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду шляхом повного зупинення ведення робіт з експлуатації автомобільної заправної станції (АЗС) та автомобільного газозаправного пункту (АГЗП) встановленого на території АЗС, а розташованих за адресою: Донецька область, Покровський район, с. Гнатівка.

Крім того, позивач просив суд звернути постанову до негайного виконання, розглянути справу у скороченому провадженні відповідно до п.5 ч.1 ст. 183-2 КАС України.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області проведена позапланова перевірка на підставі направлення на перевірку від 29.05.2017p. № 05.4/584 та наказу від 29.05.2017p. №950, у відповідності до питань викладених в Ухвалі слідчого судді Добропільського міськрайонного суду від 15.05.2017 року по справі 227/17. Зазначена перевірка виявила 13 порушень нормативно - правових актів з охорони праці, з яких 2 створюють загрозу життю та здоров'ю людей (акт перевірки від 07.06.2017 року № 05.4-6/21), відповідно до акту перевірки від 07.06.2017 року № 05.4-5/8 виявлено 1 порушення, яке створює загрозу життю та здоров'ю людей.

Також посилався на акт перевірки від 07.06.2017 року № 05.5-19/12, яким виявлено 3 порушення які створюють загрозу життю та здоров'ю людей.

Також надав суду пояснення щодо права звернення до суду.

Враховуючи необхідність дослідження обставин перевірки, виявлених порушень, для повного з'ясування всіх обставин по справі було призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

Судом були витребувані оригінали документів на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечував, зазначивши, що об'єкти на яких позивач просить зупинити ведення робот з 14.06.2017 року не працюють та не експлуатуються. Крім того надав суду лист Головного управління праці в Донецькій області від 15.04.2017 № 05.07/2634 про виключення з реєстру об'єкта підвищеної небезпеки. Звернув увагу на ту обставину, що ухвала слідчого судді розглянута з порушення територіальної підсудності.

Надав суду оригінали документів, які спростовують доводи позивача щодо встановлення порушень.

Просив відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.

Суд дослідивши матеріали справи, доводи позивача та заперечення відповідача встановив наступне:

Позивач - Державна служби України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Державна служба України з питань праці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Виходячи з вказаного Положення, Держана служба України з питань праці, її територіальні органи є суб'єктами владних повноважень, які наділені функціями державного нагляду та контролю та є самостійними юридичними особами з окремим визначенням кола повноважень стосовно кожного з них, відповідно до затверджених Положень.

Основними завданнями Держпраці України є, зокрема, реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; здійснення комплексного управління охороною праці та промисловою безпекою на державному рівні.

Так, як вбачається із позовної заяви Наказом Державної служби України з питань праці від 04.02.2016 року за №8 затверджено Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області, згідно з яким Головне управління Держпраці у Донецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується, повноваження якого поширюються на територію Донецької області.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю ДОННАФТАРЕСУРС зареєстрований у якості юридичної особи за номером ЄДРПОУ 37339421.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 " Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади " (далі - Постанова №442) утворено Державну службу з питань праці (далі - Держпраці), шляхом злиття Державної інспекції з питань праці та Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 " Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України " утворено Головне управління Держпраці у Донецькій області, реорганізувавши шляхом злиття Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області та Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області.

Відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України від 30.09.2015 №1021-р " Питання державної служби праці " функції і повноваження Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки, що припиняється, покладені на Державну службу з питань праці.

Згідно вимог статті 38 Закону України " Про охорону праці " державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Відповідно до ст. 1 Закону України " Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності " державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно підпункту 15 пункту 4 Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області, Головне управління Держпраці у Донецькій області відповідно до покладених на нього завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства з охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами та перевірки їх знань.

Суд встановив, що на підставі та на виконання Ухвали слідчого судді Добропільського міськрайонного суду від 15.05.2017 року по справі 227/17 Головним Управлінням Держпраці в Донецькій області, останнім видано наказ від 29 травня 2017 року №950 Про проведення позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ДОННАФТАРЕСУРС (оригінал не наданий сторонами для огляду) та направлення на проведення перевірки № 05.4/584 від 29 травня 2017 року проведено перевірку відповідача на предмет дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, а також доручено в ході перевірки з'ясувати та надати відповіді на питання вказані в ухвалі слідчого судді.

За результатами перевірки було складено три акти перевірки: якими виявлено 13 порушень нормативно - правових актів з охорони праці, з яких 2 створюють загрозу життю та здоров'ю людей (акт перевірки від 07.06.2017 року № 05.4-6/21 - оригінал наданий для огляду до суду ), відповідно до акту перевірки від 07.06.2017 року №05.4-5/8 виявлено 1 порушення, яке створює загрозу життю та здоров'ю людей ( оригінал не наданий, надана ксерокопія акту перевірки), відповідно до акту перевірки від 07.06.2017 року № 05.5-19/12, яким виявлено 3 порушення які створюють загрозу життю та здоров'ю людей( оригінал не наданий, надана ксерокопія акту перевірки).

Відповідно до актів перевірки встановлені наступні порушення, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, а саме:

- ст. 21 ЗУ №2694-XII на підприємстві згідно Закону України Про охорону праці по АЗС не отримано дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, які воно виконує (роботи у вибухопожежонебезпечних зонах), чим порушено п.6, п.7 ПКМУ-1107 від 26.10.12 p. Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки 26.10.11 №1107;

- ст. 21 ЗУ №2694-XII на підприємстві згідно Закону України Про охорону праці по АЗС не отримано дозвіл на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, які воно експлуатує (резервуари для зберігання нафтопродуктів, паливо роздавальні колонки), чим порушено n.7 ПКМУ-1 107 від 26.10.11р. Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки 26.10.11 №1107;

- ст. 21 ЗУ №2694-XII на момент перевірки не надано дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію АГЗП АЗС, чим порушено п.3.1 розд. Ш НПАОП 0.00-1.76-15 Правил безпеки систем газопостачання ;

- ст. 13, 21 ЗУ №2694-XII Підприємством не отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці (орган Держпраці) на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (посудини що працюють під тиском понад 0,05 МПа). Порушено ст.21 ЗУ № 2694 Закон України Про охорону праці Додаток 3(17) ПКМУ №1107 від26.10.2011p.;

- ст. 13, 27 ЗУ №2694-XIIДо пуску в роботу посудини працюючі під тиском зав.№111873; зав.№111880 не взяті на облік в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці (орган Держпраці) з подальшим отриманням у встановленому порядку дозволу на введення її в експлуатацію. Порушено п.6.2.1; п.6.4.1 Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском НПАОП 0.00-1.59-87; ст. 13, 27 ЗУ №2694-XIIВідсутніпаспорти та інструкції з монтажу та експлуатації посудин працюючих під тиском зав.№111873; зав.№111880 підприємств-виробників та відомості про проведення їх технічних посвідчень допуску в роботу та підчас експлуатації. Порушено n.4.8.1; п.6.3.1 Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском НПАОП 0.00-1.59-87.

Суд вважає, що позивачу повинно бути відмовлено у задоволенні позову з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі в тексті Постанови - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 статті 3 КАС України визначені поняття: п. 6) адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах; п.7) суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; п.8) позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 3 ст.6 КАС України визначено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що суб'єкти владних повноважень з метою реалізації своїх управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень мають право звернутись до суду тільки у випадках передбачених Конституцією та законами України.

Таке право повинно бути закріплене в акті вищої юридичної сили.

Статтею 48 КАС України визначена адміністративна процесуальна правосуб'єктність, яка включає в себе наступні елементи: здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність), яка визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами) (ч.1); здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), яка належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам) (ч.3).

З огляду на приписи ч. 1 ст. 48 КАС України як і позивач (Держпраці України ), так і особа в інтересах якої заявлений позов (Головне управління Держпраці у Донецькій області - особа, яка здійснила контрольний захід) наділені адміністративною процесуальною правоздатністю.

В силу частини 3 ст. 48 КАС України вищезазначені особи наділені в силу закону адміністративною процесуальною дієздатністю, тобто вищезазначені особи мають право особисто реалізовувати адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За приписами п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року №8 " Про незалежність судової влади " суди повинні дотримуватися встановлених процесуальними законами правил підсудності та підвідомчості спорів, враховувати, що тільки права, свободи та законні інтереси учасників правовідносин, які виникають із визначених законом підстав та інших юридичних фактів, підлягають судовому захисту в передбачений законом та/або договором спосіб.

Не допускається постановлення рішень, що передбачають: неправомірне обмеження прав, свобод та законних інтересів інших осіб, у тому числі обмеження публічної компетенції державних органів, їх посадових чи службових осіб; задоволення вимог осіб, які не є суб'єктами відповідних правовідносин.

Не допускається також постановлення рішень, які спрямовані на завдання шкоди іншим особам, довкіллю, культурній спадщині; надають можливості для зловживання правом; порушують моральні засади суспільства; зобов'язують до вчинення дій, які не є обов'язковими за законом.

Отже, суд зауважує, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку, саме для тієї особи, що має статус позивача у справі.

Так, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) встановлює Закон України " Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності " (надалі - Закон " Про основні засади…").

Відповідно до ч.7 ст.7 цього закону на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Визначення поняття органів державного нагляду (контролю) міститься у ст. 1 Закону "Про основні засади…", зокрема, у ній зазначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Слід зауважити, що центральні органи виконавчої влади у даному визначенні перелічені окремо від їх територіальних органів. Тобто, центральні органи, як і територіальні органи є органами державного нагляду (контролю), але не вважаються одним (єдиним) органом. Зазначені особи є юридичними особами, тобто мають право бути позивачем (у випадках встановлених законом) і відповідачем у судах України.

Так, Наказом Державної служби України з питань праці від 04.02.2016 року за № 8 затверджено Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області, згідно з яким Головне управління Держпраці у Донецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується, повноваження якого поширюються на територію Донецької області.

Законом України " Про охорону праці " визначені повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в галузі охорони праці, а саме, проводити єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці; розробляти і реалізовувати галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю профспілок; здійснювати методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці; укладати з відповідними галузевими профспілками угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці; брати участь в опрацюванні та перегляді нормативно-правових актів з охорони праці; організовувати навчання і перевірку знань з питань охорони праці; створювати у разі потреби аварійно-рятувальні служби, здійснюють керівництво їх діяльністю, забезпечують виконання інших вимог законодавства, що регулює відносини у сфері рятувальної справи; здійснювати відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі.

Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і контролю за цією роботою міністерства та інші центральні органи виконавчої влади створюють у межах граничної чисельності структурні підрозділи з охорони праці або покладають реалізацію повноважень з охорони праці на один з існуючих структурних підрозділів чи окремих посадових осіб відповідних органів.

Норми Закону України " Про охорону праці " кореспондуються з приписами Положення про Держану службу України з питань праці стосовно того, що центральний орган здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що Державна служба України з питань праці довіреністю уповноважила начальника територіального підрозділу з метою виконання покладених на Головне управління Держпраці у Донецькій області функціональних обов'язків в частині звернення до суду з позовами про застосування заходів реагування, представляти інтереси Державної служби України з питань праці у судах загальної юрисдикції всіх рівнів та в органах, які здійснюють примусове виконання рішень, з урахуванням наявності самостійної функцій (права) у Головного управління Держпраці у Донецькій області для звернення до суду з зазначеним позовом, що закріплені Законом та Положенням про Головне управління Держпраці у Донецькій області.

Суд звертає увагу сторін на ту обставину, що діюче законодавство України не наділяє юридичних осіб публічного права правом звернення до суду однієї юридичної особи в інтересах іншої юридичної особи з метою реалізації владних управлінських повноважень, оскільки при цьому порушується принцип адміністративної процесуальної дієздатності, у праві (обов'язку) особи особисто реалізовувати свої права та обов'язки.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що функції, права та обов'язки суб'єкта владних повноважень закріплюються законами України та іншими нормативно-правовими актами, а передання повноважень одного державного органу іншому згідно довіреностей, діючим законодавством не передбачено, оскільки вони є окремими юридичними особами.

Що стосується Державної служби України з питань праці, таке відповідає пунктам 1, 7, 14 Положення про цю службу, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96 та пунктам 1, 15 Положення про головне управління Держпраці в Донецькій області, яке затверджене наказом Державної служби України з питань праці №8 від 04.02.2016. Останнє підпорядковується Держпраці України, однак є окремою юридичною особою публічного права з визначеними у Положенні функціями, структурою, правами та обов'язками, тобто має усі ознаки суб'єкта владних повноважень.

Із частин 1-3 ст.7 Закону " Про основні засади…" слідує, що орган державного нагляду (контролю), який здійснює захід, зазначається у наказі про проведення такого заходу, посвідченні (направленні) на перевірку.

Як вбачається з направлення на проведення перевірки від 29.05.2017 року за №05.4/584 та наказу №950 від 29.05.2017 року про проведення перевірки, органом державного контролю, який здійснює перевірку відповідача, є головне управління Держпраці у Донецькій області. Саме цим органом державного нагляду (контролю) складався акт перевірки, який у свою чергу відповідно до ч.7 ст.7 Закону " Про основні засади…" є підставою для звернення до суду у даній справі.

Згідно з абз.6 ч.1 ст.8 Закону орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право застосовувати санкції до суб'єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Так, до таких заходів належить звернення до суду з позовом про зупинення виготовлення продукції, проведення робіт, надання послуг. Адже таке звернення передбачене статтею 7 Закону " Про основні засади…", яка серед інших містить положення про винесення розпоряджень, приписів та інших форм реалізації результатів перевірки.

З наведеного слідує, що звертатися до суду повинний саме той орган, що здійснює конкретний захід державного нагляду (контролю), яким у даному випадку є Головне управління Держпраці у Донецькій області.

З аналізу наведених норм слідує, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, зокрема встановити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права або неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Отже, звернення позивача з позовом у даній справі не відповідає приписам ч.7 ст.7, ч.1 ст.8 Закону "Про основні засади…", оскільки суд не вбачає порушеного права, що потребує судового втручання, саме для позивача - Держпраці України.

Водночас, відносини підпорядкування між позивачем та головним управлінням Держпраці у Донецькій області не впливають на наведений висновок, оскільки як вже зазначалося, вони є окремими органами державного нагляду (контролю). При цьому, сторонами не оспорюються повноваження Держпраці України безпосередньо здійснювати заходи державного нагляду (контролю).

Тому суд не приймає до уваги письмові пояснення позивача, щодо права на звернення до суду.

Окрім іншого, слід зазначити, що згідно з ч.5 ст.4 Закону " Про основні засади…" виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Як вже зазначалось, ч. 7 ст.7 Закону визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

З наведених норм прямо слідує, що зупиненню підлягають виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт або надання послуг. Цей перелік є вичерпним.

Також, суд звертає увагу на приписи ч. 4 ст. 4 Закону України " Про основні засади…", відповідно до яких виключно законами встановлюється вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З цього слідує, що виконання робіт, так само як і надання послуг чи виготовлення продукції, належить до поняття господарська діяльність.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що в обґрунтування заявлених вимог у частині підстав для зупинення виконання робіт позивач посилається на ст. 4 Закону України Про охорону праці та на Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України, що затверджено наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 11.08.2011року за N826, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 р. за N 1531/20269 (надалі - Положення).

Зокрема, позивач посилається на п. 2.26 Положення, згідно з яким право заборони виконання робіт, виробництва виникає у разі виявлення під час перевірки порушень вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки, що створюють загрозу життю працівників, тощо.

Проте, вказана норма Положення не може бути підставою для задоволення позову та зупинення виконання робіт відповідачем, оскільки воно не належить до законів України, що прямо суперечить приписам ст. 4 Закону України " Про основні засади..." та ним не визначаються підстави для зупинення виконання робіт саме у судовому порядку.

Так, позивач у позовній заяві посилається на п.2.26 Положення, відповідно до якого право заборони виконання робіт, виробництва виникає у разі виявлення під час перевірки порушень вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки, що створюють загрозу життю працівників.

Водночас, у п. 1.4 Положення містяться визначення, які вживаються у ньому. Абзацом 2 цього пункту передбачено, що заборона виконання робіт - зупинення або недопущення виконання певних видів робіт, які здійснюються суб'єктом господарювання на стадії будівництва, експлуатації, реконструкції або ліквідації; виготовлення, застосування або реалізації продукції, небезпечних речовин; користування надрами шляхом видачі розпорядчого документа Держгірпромнагляду України (розпорядження). Так само, відповідно до п. 2.27 Положення заборона виконання робіт або виробництва, обмеження виробництва здійснюються на підставі відповідного акта перевірки розпорядженням, форма якого наведена в додатку 5 до цього Положення.

З наведених норм слідує, що перелічені у п. 2.26 Положення підстави для зупинення робіт є підставами для видачі органом державного нагляду (контролю) відповідного розпорядження. Однак, на теперішній час таке не відповідає положенням ст.ст. 4, 5, 7 Закону України " Про основні засади...", якими встановлений судовий порядок зупинення господарської діяльності. Тобто, наведені у п. 2.26 Положення обставини були підставою для прийняття органом державного нагляду (контролю) розпорядження про зупинення виконання робіт (коли таке зупинення відбувалося за розпорядженням органу), а не для ухвалення рішення судом.

Якщо погодитись з позицією позивача про необхідність застосування норм Положення, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України, затвердженого наказом МНС України від 11.08.2011 № 826 (далі - Положення), загроза життю та здоров'ю працівників - виникнення умов, за яких подальше продовження виконання робіт або експлуатація об'єкта, машин і механізмів несе ризик спричинення внаслідок цих умов фізичної шкоди працівникові, в тому числі такої, яка може призвести до смертельних наслідків.

Пунктом 2.26 Положення передбачено, що право заборони виконання робіт, виробництва виникає у разі виявлення під час перевірки:

порушень вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки, що створюють загрозу життю працівників;

порушень вимог Кодексу України про надра;

відсутності дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;

не проведення у встановленому порядку та в терміни технічного огляду, випробування або експертного обстеження машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки;

виникнення нещасного випадку зі смертельним або тяжким наслідком, групового нещасного випадку.

У разі виявлення факту перевищення допустимих норм технологічного навантаження виробничого об'єкта (окремого виробництва, машин і механізмів) або якщо дійсний рівень технологічного навантаження створює загрозу життю працівників, уникнути чого можливо за рахунок його зниження, роботи такого об'єкта (виробництво, експлуатація машин і механізмів) можуть бути обмежені до допустимого безпечного рівня.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач як на підставу для зупинення ведення робіт з експлуатації, посилається на існування загрози життю та/або здоров'ю людей при здійснення робіт за даним устаткуванням.

В обґрунтування свої заперечень відповідач надав суду лист Головного управління праці в Донецькій області від 15.04.2017 № 05.07/2634 про виключення з реєстру об'єкта підвищеної небезпеки. Відповідно до цього листа зазначено, що на підставі звернення власника, а також повідомлення про повторну ідентифікацію об'єкта підвищеної небезпеки 2 класу: багатопаливна автозаправна станція відповідача у складі резервуарний парк, блок для приймання і реалізації зрідженого вуглеводного газу - код об'єкта в Державному реєстрі об'єктів підвищеної небезпеки 14.37339421.01.2, номер запису у журналі обліку реєстрації об'єктів підвищеної небезпеки 433 виключено з Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки.

Тобто зазначений об'єкт був виключений реєстру об'єкта підвищеної небезпеки.

Відповідачем надані докази того, що припинена робота заправок і остання реалізація пального відбулась 13.06.2017 року та зупинено використання обладнання АЗС.

Крім того, відповідачем були надані для огляду оригінали та долучені до матеріалів справи копії наступних документів: посвідчення про перевірку знань ПТЕ електроустановок споживачів та ПБЕ електроустановок споживачі, посвідчення про допущення з роботами в електроустановках напругою до 1 кв, посвідчення на право виконання робіт з підвищеною небезпекою, свідоцтва про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації - наповнювач балонів, оператор заправних станцій, посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці, експертний висновок № 30701650-15-0149.14 про відповідність аналітичної частині плана локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій (ПЛАС) для багатопаливних автозаправних станцій, експертний висновок № 30701650-15-0308.14 про відповідність декларації безпеки об'єктів підвищеної небезпеки 2 класу: багатопаливна АЗС, у складі АЗС (ємності з бензином та дизельним паливом) та АГЗП (ємності пропан - бутаном) Товариства з обмеженою відповідальністю ДОННАФТАРЕСУРС вимогам Порядку Декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки, висновок експертизи № 30701650-04-01-0421.16 стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, висновок експертизи № 30701650-04-01-0422.16 стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, Зміна № 1 від 09.12.2013 року до Повідомлення № 1281 від 25.04.2007 року про результати ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки, Декларація безпеки об'єктів підвищеної небезпеки ( Свідоцтво про державну реєстрацію об'єкта підвищеної небезпеки, Договір ПО № 001908 страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами … від 27.01.2014 року , Декларація безпеки об'єктів підвищеної небезпеки розрахунково - пояснювальна частина і т.д.).

Зазначені документи частково спростовують доводи позивача.

Крім того, допитані в якості свідків посадові особи Головного управління Держпраці у Донецькій області, які здійснювали перевірку відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в судовому засіданні надали протиречиві пояснення щодо посадових осіб відповідача з ким вони контактували під час проведення перевірки та хто був присутній під час проведення перевірки, де здійснювалась перевірка і т.д.

Тому їх пояснення суд не приймає до уваги.

Крім того, суд звертає увагу сторін на лист позивача від 21.04.2017 року за № 5102/3/9.2-ДП-17, відповідно до якого надані роз'яснення щодо проведення позапланових перевірок, де зазначено, що КПК України не містить норм щодо можливості призначення перевірок, заходів державного нагляду (контролю) суб'єктів господарювання , в тому числі позапланових із залученням працівників органу виконавчої влади. Статтею 93 цього кодексу передбачена можливість витребування у якості доказу відповідних документів, а не ініціювання проведення перевірок. Статтею 6 Закону України Про основні засади… , визначені підстави для здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), серед яких відсутнє процесуальне рішення слідчого судді, суду щодо необхідності їх здійснення.

Зазначеним листом позивачем зроблений висновок - підстав для здійснення Держпраці та її територіальними органами позапланових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства у сфері охорони праці та промислової безпеки за рішенням суду - немає.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто позивачем докази отримані внаслідок проведення позапланової перевірки не у спосіб передбачений Законами України.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про повну відмову позивачу у задоволені позову з огляду на те, що чинне законодавство України не наділяє юридичних осіб публічного права правом звернення до суду однієї юридичної особи в інтересах іншої юридичної особи з метою реалізації владних управлінських повноважень, об'єкт зупинений, докази по справі отримані не у спосіб передбачений Закономи України, позивачем не надано оригіналів документів, які у розумінні КАС України є доказами у справі. Ксерокопії не є належним доказом.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державної Служби України з питань праці не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державної служби України з питань праці до Товариства з обмеженою відповідальністю ДОННАФТАРЕСУРС про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду шляхом зобов'язання повного зупинення ведення робіт з експлуатації автомобільної заправної станції (АЗС) та автомобільного газозаправного пункту (АГЗП) встановленого на території АЗС і розташованих за адресою: Донецька область, Покровський р-н, с. Гнатівка, вул. Грушевського, які експлуатуються ТОВ Доннафтаресурс у зв'язку з загрозою життю людей - відмовити.

Повний текст постанови складено та підписано 11 серпня 2017 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.