Ухвала

від 08.08.2017 по справі 820/7210/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 р.Справа № 820/7210/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2017р. по справі № 820/7210/16

за позовом приватного акціонерного товариства "Промавтоматика"

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватне акціонерне товариство "Промавтоматика", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.12.2016 р. № 0001591402, № 0001601402 та № 0001611402.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2017р. по справі № 820/7210/16 адміністративний позов задоволено. Скасовані податкові повідомлення-рішення від 15.12.2016 року №0001591402, №0001601402 та №0001611402.

Відповідач, Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2017р. по справі № 820/7210/16 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Центральною ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПРАТ "Промавтоматика" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ "Компанія Інтеграл-центр" за серпень 2015 року, ТОВ "Аверта" за лютий 2016 року, ТОВ "Природа- торг" за липень, серпень, жовтень, листопад 2015 року, ТОВ "Альттор" за грудень 2015 року, ТОВ "Голденмаер" за лютий 2015 року, ТОВ "Постулат плюс" за лютий 2016 року, про що було складено акт № 4746/20-30-22-03/23764504 від 24.11.2016 року (т. 1, а.с.45-74а).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого виявлено завищення суми залишку від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного періоду на суму 129480,00 грн. та порушення вимог ст.ст. 185, 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податкове зобов'язання на суму 68089 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 15 грудня 2016 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001591402, № 0001601402 та № 0001611402.

Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом повністю підтверджена належними первинними документами, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту, в зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

В перевіряємих періодах позивач мав господарські операції із ТОВ "Компанія Інтеграл-центр", ТОВ "Аверта", ТОВ "Природа-торг", ТОВ "Альттор", ТОВ "Голденмаер", ТОВ "Постулат плюс".

З матеріалів справи встановлено, що 27.01.2015 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Голденмаер" (постачальник) було укладено договір № 27/01-15, відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставляти покупцю визначені договором товари, а покупець зобов'язується в порядку та умовах, визначених договором, приймати та оплачувати його (т.1, а.с. 126-128).

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Голденмаер" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: рахунок №82 від 02.02.2015 р., видаткова накладна № 82 від 02.02.2015 р. податкова накладна №4 від 02.02.2015 р., зареєстрована в ЄДРПН; товарно-транспортна накладна № 14 від 02.02.2015 р., банківська виписка (т.1, а.с. 129-132), зауважень до яких у податкового органу під час перевірки не виникло.

Бухгалтерська проводка отриманого товару підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 (т.1, а с. 133).

Транспортування придбаних ТМЦ здійснена позивачем власним автотранспортом марка Chevrolet, реєстраційний номер НОМЕР_1, найманий працівник - водій ОСОБА_1

17.07.2015 року між ПРАТ "Промавтоматика" (покупець) та ТОВ "Природа-торг" (постачальник) було укладено договір № 1707-1/2015, відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставляти покупцю визначені договором товари, а покупець зобов'язується в порядку та умовах, визначених договором, приймати та оплачувати їх. (т. 3, а.с. 184-185).

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Природа-торг" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, рахунки - фактури (т. 3, а.с. 186-200).

Бухгалтерська проводка отриманого товару підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 (т.3, а с. 201-202).

Також, з матеріалів справи встановлено, що 20.08.2015 року між ТОВ "Компанія Інтеграл-Центр" (постачальник) та ПРАТ "Промавтоматика" (покупець) укладено договір поставки № 2015/08/1, відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставляти покупцю комплектуючі вироби в асортименті, кількості, зазначених в рахунках - фактурах, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується в порядку та умовах, визначених договором, приймати та оплачувати його (т.2, а.с. 12-13).

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Компанія Інтеграл-Центр" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: рахунки-фактури № 3 від 20.08.2015 року, № 9 від 25.08.2015 року, видаткові накладні № 3 від 20.08.2015 року, № 9 від 25.08.2015 року, податкові накладні від 20.08.2015 року № 3, від 25.08.2015 року № 9, банківські виписки (т.2, а.с. 14-20).

23.02.2016 року між ТОВ "Постулат Плюс" (постачальник) та ПРАТ "Промавтоматика" (покупець) укладено договір поставки № 23/02, відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставляти покупцю комплектуючі вироби в асортименті, кількості, зазначених в рахунках - фактурах, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується в порядку та умовах, визначених договором, приймати та оплачувати його (т.2, а.с. 104-105).

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Постулат Плюс" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: рахунок-фактура № 18 від 08.02.2016 року, видаткова накладна від 23.02.2016 року № 18, податкова накладна № 18 від 08.02.2016 року, банківські виписки (т. 3, а.с. 106-110).

Бухгалтерська проводка отриманих ТМЦ відображена по рахунку 631 та на картці субконтролю (т.3, а.с. 111-113).

Також, з матеріалів справи встановлено, що 08.02.2016 року між ТОВ "Аверта" (постачальник) та ПРАТ "Промавтоматика" (покупець) укладено договір поставки № 8/02, відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставляти покупцю комплектуючі вироби в асортименті, кількості, зазначених в рахунках - фактурах, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується в порядку та умовах, визначених договором, приймати та оплачувати його (т.1, а.с. 195-196).

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Аверта" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: рахунок-фактури № 4 від 08.02.2016 року, видаткова накладна № 4 від 08.02.2016 року, податкова накладна № 4 від 08.02.2016 року, ТТН від 08.02.2016 року, банківські виписки (т.1, а.с. 197-201, 214-215).

Бухгалтерська проводка вказаної господарської операції відображена по рахунку № 631 та на картці субконтролю (т.1, а.с.202-208).

14.12.2015 року між ТОВ "Альттор" (постачальник) та ПРАТ "Промавтоматика" (покупець) укладено договір поставки № 3, відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставляти покупцю комплектуючі вироби в асортименті, кількості, зазначених в рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується в порядку та умовах, визначених договором, приймати та оплачувати його (т.1, а.с. 109).

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Альттор" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: видаткова накладна від 21.12.2015 року № 14, податкова накладна від 21.12.2015 року № 14, банківськи виписки (т. 1, а.с. 155-159).

Бухгалтерська проводка отриманих ТМЦ відображена по рахунку 631 та на картці субконтролю (т.1, а.с. 160-161).

Як було встановлено контролюючим органом під час проведення перевірки, ПРАТ "Промавтоматика" орендує приміщення згідно договору №12/2015-Плант від 01.01.2015 року у НВП "Хартрон-Плант ЛТД" для здійснення господарської діяльності, за адресою: м. Харків, вул. Проскури, 1, корпус 40.3 (2 пов.), загальна площа -849,6 кв.м.

Також за договором оренди №12384/2014/01 від 15.01.2014 року ПрАТ "Київстар" передано в строкове платне користування ПРАТ "Промавтоматика" приміщення за адресою 61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21 - 6-й поверх №601 (16,2 кв. м.), №602 (34,6 кв. м.), №608 (17,5 кв. м.), №609 (33,9 кв. м.), №610 - кв. м.), №611 (36 кв. м.), №612 (18 кв. м.), №613 (17,2 кв. м.), загальна площа - 190,4 кв. м (т.1, а.с. 48).

На підтвердження факту наявності в штаті підприємства водіїв та транспортних засобів, позивачем залучено до матеріалів справи накази на прийняття на роботу водіїв, копії трудових книжок, копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (т.1, а.с. 120-125).

Необхідність придбання деталей/комплектуючих частин по вищезазначеним договорам зумовлена необхідністю виконання позивачем своїх договірних зобов'язань щодо виготовлення та поставки обладнання та готових запчастин перед ДП "Завод "Електроважмаш", НВП "Хартрон-Плант" ЛТД, ДП "Львівський бронетанковий завод", ДП "Харківський завод спеціальних машин", ДП "Харківське конструкторське бюро по машинобудуванню ім. О.О. Морозова", ПАТ "Чернігівський завод радіоприладів", ДП "Завод ім. В.А. Малишева", ПАО "Вовчанський агрегатний завод", ДП "Київський бронетанковий завод", ТОВ "Техностар".

На підтвердження виконання позивачем договірних відносин з подальшого використання отриманого, позивачем залучено до матеріалів справи видаткові накладні, податкові накладні, специфікації, ТТН, довіреності на отримання ТМЦ, банківські виписки, фіскальні чеки на відправку товарів (т. 1, а.с. 110-112, 135-152, 162- 194, 216-250, т.2, а.с. 1-11, 23- 103, 114-183, 203-250, т. 3, а.с. 1-173, 181-190), зауважень щодо чого у контролюючого органу не виникло як під час проведення перевірки так і при розгляді даної справи (т.1 а.с. 50-53).

Колегія суддів зазначає, що вищезазначені документи складені у відповідності до п.п.1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а інформація, яку вони містять, відображена в регістрах бухгалтерського обліку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, мають всі обов'язкові реквізити, та згідно п. 201.6 ст. 201 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та врахована при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем з контрагентами ТОВ "Компанія Інтеграл-центр", ТОВ "Аверта", ТОВ "Природа-торг", ТОВ "Альттор", ТОВ "Голденмаер", ТОВ "Постулат плюс" належним чином оформлені договірні відносини та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи, документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних та первинних бухгалтерських документів, а також докази подальшої реалізації купленого товару, надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Колегія суддів зазначає, що фактично висновки перевірки ґрунтується на припущеннях щодо ймовірних порушень з боку контрагентів позивача, а саме відсутність у суб'єктів господарювання (контрагентів) достатніх матеріальних чи будь - яких інших ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Такий довід апеляційної скарги колегія суддів не приймає, оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливі порушення законодавства іншими юридичними особами, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Також, колегія суддів не приймає довід апеляційної скарги про те, що з податкової інформації щодо ТОВ "Голденмаер" встановлено, що директор ТОВ "Голденмаер" - ОСОБА_2 не підтвердила причетність до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Голденмаер" та не підписувала жодних первинних документів.

Колегія суддів зазначає, що ймовірні порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентами позивача, не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Такі висновки також узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою - членом Конвенції норм стосовно податку на додану вартість та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування податку на додану вартість, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми податку на додану вартість, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з податку на додану вартість у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести відповідальності щодо наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем було підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбання товару у контрагентів, наданими до перевірки належно оформленими документами, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами господарських операцій, відповідність господарських операцій видам діяльності позивача, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення від'ємного значення податку на додану вартість та завищення податкового кредиту, а тому суд першої інстанції правомірно скасував податкові повідомлення-рішення від 15.12.2016 року №0001591402, №0001601402 та №0001611402.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2017р. по справі № 820/7210/16 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2017р. по справі № 820/7210/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 11.08.2017 р.