Рішення
від 07.08.2017 по справі 910/3723/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2017Справа №910/3723/14

За позовомЗаступника Генерального прокурора України до 1. Київської міської ради 2. Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу Текстильник 3. Товариства з обмеженою відповідальністю Об'єднання забудовників 4. Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитбуд 5. Товариства з обмеженою відповідальністю Брокбуд 6. Товариства з обмеженою відповідальністю Чарівне містечко за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - 1. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 2. Головного управління Держгеокадастру у місті Києві 3. Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 4. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат Хотівський про визнання недійсним рішення, державних актів на право власності на землю, визнання відсутності прав Суддя: Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача (прокуратура): Зузак І.О. (посв. № 036087) Чорна О.М. (посв. № 017084)

від відповідача-1: не з'явилися

від відповідача-2: не з'явилися

від відповідача-3: не з'явилися

від відповідача-4: не з'явилися

від відповідача-5: Іщенко Г.М. - за довіреністю

від відповідача-6: не з'явилися

третя особа-1: не з'явилися

третя особа-2: не з'явилися

третя особа-3: не з'явилися

третя особа-4: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом Заступник Генерального прокурора України (далі - позивач) до Київської міської ради (далі - відповідач - 1), Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу Текстильник (далі - відповідач - 2), Товариства з обмеженою відповідальністю Об'єднання забудовників (далі - відповідач - 3), Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитбуд (далі - відповідач - 4), Товариства з обмеженою відповідальністю Брокбуд (далі - відповідач - 5) та Товариства з обмеженою відповідальністю Чарівне містечко (далі - відповідач - 6), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (далі - третя особа - 1), Головне управління Державного агентства земельних ресурсів України у місті Києві (далі - третя особа - 2), Реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві (далі - третя особа - 3) про:

- визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 348/3182 Про передачу земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу Текстильник для житлової забудови вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва ;

- визнання недійсними виданих Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу Текстильник державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 006294, 006295 та 006296, зареєстрованих 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00201, № 07-8-00202 та № 07-8-00203;

- визнання недійсним виданого Товариству з обмеженою відповідальністю Чарівне містечко державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011932, зареєстрованого 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00404;

- визнання недійсним виданого Товариству з обмеженою відповідальністю Кредитбуд державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011942, зареєстрованого 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00380;

- визнання недійсним виданого Товариству з обмеженою відповідальністю Брокбуд державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011943, зареєстрованого 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00381;

- визнання відсутності у Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу Текстильник , Товариства з обмеженою відповідальністю Об'єднання забудовників , Товариства з обмеженою відповідальністю Чарівне містечко , Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитбуд , Товариства з обмеженою відповідальністю Брокбуд права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою:

- вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 5,9911 га, кадастровий номер: 8000000000:79:102:0100, вартістю за нормативною грошовою оцінкою - 14848042,69 грн.;

- вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 14,3118 га, кадастровий номер: 8000000000:79:491:0081 вартістю за нормативною грошовою оцінкою - 19435495,96 грн.;

- вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 72,3185 га, кадастровий номер: 8000000000:79:098:0005 вартістю за нормативною грошовою оцінкою - 162044062,95 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.01.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду України від 07.07.2015, позов задоволено частково, визнано недійсними видані кооперативу Текстильник державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 006295 та 006296, зареєстровані 08 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №№ 07-8-00202, 07-8-00203; визнано недійсним виданий ТОВ "Кредитбуд" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011942, зареєстрований 08 вересня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00380; визнано недійсним виданий ТОВ "Брокбуд" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011943, зареєстрований 08 вересня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00381; визнано відсутність у кооперативу "Текстильник", ТОВ "Об'єднання забудовників", ТОВ "Кредитбуд", ТОВ "Брокбуд" права власності на земельні ділянки, розташовані за адресою: вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 14,3118 га, кадастровий номер: 8000000000:79:491:0081. вартістю згідно з нормативною грошовою оцінкою 19 435 495,96 грн., вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 72,3185 га, кадастровий номер: 8000000000:79:098:0005, вартістю згідно з нормативною грошовою оцінкою 162 044 062,95 грн. В іншій частині позовних вимог прокурора провадження у справі припинено.

16.03.2015 Господарським судом міста Києва було винесено додаткове рішення у справі №910/3723/14, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитбуд в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1218,00 грн. та з Товариства з обмеженою відповідальністю Брокбуд в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 вересня 2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 липня 2015 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 11.05.2016 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Брокбуд задоволено частково, постанову Вищого господарського суду України віл 30 вересня 2015 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 липня 2015 року, рішення господарського суду м. Києва від 20.01.2015 у справі №910/3723/14 скасовано, справу №910/3723/14 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі №910/3723/14, припинено провадження у справі в частині позовної вимоги до Київської міської ради про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2007 №348/3182 "Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Текстильник" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва"; припинено провадження у справі в частині позовної вимоги до Обслуговуючого кооперативу житловому кооперативу "Текстильник" про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №006294, зареєстрованого 08.01.2008 Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00201; припинено провадження у справі в частині позовної вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівне містечко" про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011932, зареєстрованого 08.09.2010 Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00404; припинено провадження у справі в частині позовної вимоги до Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Текстильник", Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання забудовників", Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівне містечко" про визнання відсутнім право власності на земельну ділянку площею 5,9911 га, кадастровий номер: 8000000000:79:102:0100, що розташована на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, вартістю за нормативною грошовою оцінкою у розмірі 14848042,69грн. В іншій частині позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними видані Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Текстильник" державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№006295 та 006296, зареєстровані 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00202 та №07-8-00203. Визнано недійсним виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Кредитбуд" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011942, зареєстрований 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00380. Визнано недійсним виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Брокбуд" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011943, зареєстрований 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00381. Визнано відсутність у Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Текстильник", Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання забудовників", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокбуд" права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою: вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 14,3118 га, кадастровий номер: 8000000000:79:491:0081 вартістю за нормативною грошовою оцінкою 19435495,96грн.; вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 72,3185 га, кадастровий номер: 8000000000:79:098:0005 вартістю за нормативною грошовою оцінкою 162044062,95грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2017 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокбуд" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2016 у справі №910/3723/14 - скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами автоматичного розподілу справ між суддями, справу №910/3723/14 передано для розгляду судді Грєховій О.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2017 справа №910/3723/14 була прийнята до свого провадження суддею Грєховою О.А., розгляд справи призначено на 17.07.2017.

14.07.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення, в яких останній зазначає, що початком перебігу строку позовної давності щодо вимог про визнання недійсними державних актів про право власності на землю та відсутності у відповідачів 2, 3, 4, 5 прав власності на спірні земельні ділянки є 15.10.2014, тобто дата встановлення рішенням суду недійсності рішення Київської міської ради №348/3182 від 01.10.2007.

17.07.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат Хотівський було подано клопотання про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 залучено до участі у справі №910/3723/14 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат Хотівський та відкладено розгляд справи на 31.07.2017.

28.07.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем подано заяву про зміну предмету позову, за змістом якої вбачається, що позовними вимогами прокурора у даній справі є:

- визнати недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 01.10.2007 №348/3182 Про передачу земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу Текстильник для житлової забудови вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва ;

- визнати недійсними видані Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу Текстильник державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 006294, 006295 та 006296, зареєстровані 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00201, №07-8-00202 та №07-8-00203;

- визнати недійсним виданий Товариству з обмеженою відповідальністю Чарівне містечко державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011932, зареєстрований 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00404;

- визнати недійсним видані Товариству з обмеженою відповідальністю Кредитбуд державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 011547, 015549, 015548, зареєстровані 06.12.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- визнати недійсним виданий Товариству з обмеженою відповідальністю Брокбуд державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011943, зареєстрованого 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00381;

- визнати відсутність у Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу Текстильник , Товариства з обмеженою відповідальністю Об'єднання забудовників , Товариства з обмеженою відповідальністю Чарівне містечко , Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитбуд , Товариства з обмеженою відповідальністю Брокбуд права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою:

- вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 30,7576 га, кадастровий номер: 8000000000:79:098:0005, площею 26,5609 га, кадастровий номер 8000000000:79:098:0048, кадастровий номер 8000000000:79:098:0048 площею 15 га, кадастровий номер 8000000000:79:098:0047, загальною вартістю за нормативною грошовою оцінкою - 162044062,95 грн.

Розглянувши в судовому засіданні 31.07.2017 подану прокурором заяву, враховуючи, що зміна предмету позову є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує процесуальні права відповідачів, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, вищевказана заява про зміну предмету позову прийнята судом до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 відкладено розгляд справи №910/3723/14 на 07.08.2017, у зв'язку з неявкою представників відповідачів 1, 2, 3, 4, 6 та третіх осіб в судове засідання, а також у зв'язку з невиконанням відповідачами та третіми особами вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 09.06.2017 та невиконанням третьою особою - 4 вимог ухвали суду від 17.07.2017.

В судове засідання 07.08.2017 представники позивача з'явились, надали суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, яку просили задовольнити, надали усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача-5 в судове засідання 07.08.2017 з'явився, надав усні пояснення, проти позову заперечив та проси відмовити у задоволенні позовних вимог, а також заперечував проти задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідачі 1, 2, 3, 4, 6 та треті особи в судове засідання 07.08.2017 явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про причини їх відсутності суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на звороті ухвали суду від 31.07.2017.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представників відповідачів 1, 2, 3, 4, 6, при цьому суд виходив за наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів 1, 2, 3, 4, 6 та третіх осіб, з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.08.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-5, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 №348/3182 Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу Текстильник для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва (далі - Рішення КМР ) було:

- затверджено містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до Генерального плану розвитку міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київради №370/1804 від 28.03.2002, зміни цільового призначення сільськогосподарських земель під малоповерхову житлову забудову обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу Текстильник на вул. Академіка Заболотного у Голосіївського районі м. Києва;

- внесено зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київської міської ради №370/1804 від 28.03.2002, а саме: територію в межах, визначених містобудівним обґрунтуванням, переведено за функціональним призначенням до зони малоповерхової житлової забудови;

- внесено зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2020 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради №806/3381 від 19.07.2005, в частині переведення території, визначеної містобудівним обґрунтуванням, до території зелених насаджень обмеженого користування та спеціального призначення; віднести земельні ділянки загальною площею 90,02 га до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням їх з категорії земель сільськогосподарського призначення; затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу Текстильник для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва;

- передано Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу Текстильник , за умови виконання пункту 7 цього рішення, земельні ділянки загальною площею 98,01 га на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва за рахунок частини земель сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрокомбінату Хотівський , наданих відповідно до пункту 5 рішення Київської міської ради №117/990 від 23.10.2003 Про оформлення права користування земельними ділянками , право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки №79-8-00247 від 29.10.2004, площею 90,02 га (лист-згода сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрокомбінату Хотівський №229 від 18.06.2007), та міських земель, не наданих у власність чи користування, площею 7,99 га, з них: площею 92,82 (ділянка № 1 - площею 5,99 га, ділянка № 2 - площею 72,52 га, ділянка № 3 - площею 14,31 га) - у власність для житлової забудови; площею 5,19 (ділянка № 4) - в довгострокову оренду на 49 років для рекреаційних цілей та благоустрою території.

Судом встановлено, що на підставі вказаного Рішення КМР Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) було видано Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу Текстильник (далі - відповідач - 2) державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 006294 (5,9911 га), ЯЖ № 006295 (72,3185 га), ЯЖ № 006296 (14,3118 га), які відповідно зареєстровані 08.01.2008 за №№ 07-8-00201, 07-8-00202 та 07-8-00203, які в подальшому відповідач - 2 вніс до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю Об'єднання забудовників (далі - відповідач - 3), після чого 30.10.2008 відповідач - 3 отримав державні акти на право власності на спірні земельні ділянки серії ЯЖ №№ 030296 (5,9911 га) , 030297 (72,3185 га) та 030298 (14,3118 га).

В подальшому, відповідач - 3 переоформив державні акти на право власності на спірні земельні ділянки та 14.06.2010 отримав нові державні акти серії ЯЖ №№ 552532, 155592 та 155593.

У 2010 році відповідач - 3 земельну ділянку площею 14,3118 га вніс до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Брокбуд (далі - відповідач - 5), земельну ділянку площею 5,9911 га до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Чарівне містечко (далі - відповідач - 6), а земельну ділянку площею 72,3185 га до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитбуд (далі - відповідач - 4).

08.09.2010 відповідач - 6 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011932, відповідач - 4 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011942, а відповідач - 5 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011943.

З огляду на переоформлення державних актів та подальше відчуження земельних ділянок державні акти серії ЯЖ №№ 030296, 030297 та 030298 від 30.10.2008 та серії ЯЖ №№ 552532, 155592 та 155593, видані відповідачу - 3, були повернуті до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що було зроблено відповідні записи в книзі запитів реєстрації державних актів на право власності на землю.

Предметом спору у вказаній справі є, серед інших, земельна ділянка, що розташована за адресою: вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва площею 72,3185 га з кадастровим номером 8000000000:79:098:0005, що належала ТОВ Кредитбуд на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011942, зареєстрованого 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (київської міської державної адміністрації).

Водночас згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у м. Києві №10-26-0.22-5864/2-17 від 11.07.2017 земельна ділянка з указаним кадастровим номером, що належить на праві власності ТОВ Кредитбуд , має площу 30,7576 га, а право власності на неї посвідчує державний акт на земельну ділянку від 06.12.2010 ЯЖ №015547.

При цьому із зазначених відомостей вбачається, що з первісної земельної ділянки площею 72,3185 га з кадастровим номером 8000000000:79:098:0005, яка є предметом спору у вказаній справі, виділено ще 2 ділянки з кадастровими номерами 8000000000:79:098:0048 та 8000000000:79:098:0047 площею 26,5609 та 15 га відповідно, які належать на праві власності ТОВ Кредитбуд на підставі державних актів на земельні ділянки від 06.12.2010 ЯЖ № 015549 та №015549.

Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями прокурора про наявність правових підстав для визнання недійсним рішення Київської міської ради №348/3182 від 01.10.2007 Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу Текстильник для житлової забудови вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва , а відтак набуття у власність та довгострокову оренду за оскаржуваним рішенням земельних ділянок відповідачем-2 та подальше їх відчуження не відповідає Земельному кодексу України та є неправомірним. У зв'язку з чим, прокурор просить суд (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 28.07.2017):

- визнати недійсними видані Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу Текстильник державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 006294, 006295 та 006296, зареєстрованих 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00201, №07-8-00202 та №07-8-00203;

- визнати недійсним виданий Товариству з обмеженою відповідальністю Чарівне містечко державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011932, зареєстрованого 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00404;

- вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 30,7576 га, кадастровий номер: 8000000000:79:098:0005, площею 26,5609 га, кадастровий номер 8 000 000 000:79:098:0048, кадастровий номер 8 000 000 000:79:098:0048 площею 15 га, кадастровий номер 8 000 000 000:79:098:0047, загальною вартістю за нормативною грошовою оцінкою - 162044062,95 грн.

За змістом статті 5 Закону України Про прокуратуру (чинного станом на час звернення з позовом) прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються функції, зокрема, представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (стаття 36-1 зазначеного Закону).

За статтею 29 Господарського процесуального кодексу України (у редакції за станом на час звернення з позовом) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом наведено позбавлення права територіальної громади міста Києва (народу України) на земельні ділянки, безоплатність здійсненої передачі, органом, уповноваженим здійснювати функції у відповідних відносинах, є Київська міська рада, яка є відповідачем-1 у цій справі і чиї порушення у здійсненні таких функцій визначені як підстави поданого позову, разом з тим з огляду на відсутність уповноваженого на звернення до суду органу в межах спірних правовідносин прокурор заявив цей позов самостійно, як позивач.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а право власності на землю гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою включно у відповідності до вимог закону.

З огляду на наведене вбачається, що звернення прокурора до господарського суду з даним позовом, направлено на захист інтересів держави та територіальної громади міста Києва відповідно до частини другої статті 121 Конституції України (у відповідній редакції).

Щодо вимог позивача про визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради №348/3182 від 01.10.2007 Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу Текстильник для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва , визнання недійсними державних актів на право власності на землю, визнання відсутності прав, то суд зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києві від 22.05.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014, у справі №910/24773/13, позов Заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради, Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу Текстильник , Товариства з обмеженою відповідальністю Об'єднання забудовників , Товариства з обмеженою відповідальністю Чарівне містечко задоволено повністю та:

- визнано недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради №348/3182 від 01.10.2007 Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу Текстильник для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва ;

- визнано недійсним виданий Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу Текстильник державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №006294, зареєстрований 08.01.2008 Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00201;

- визнано недійсним виданий Товариству з обмеженою відповідальністю Чарівне містечко державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011932, зареєстрований 08.09.2010 Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00404;

- визнано відсутнім у Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу Текстильник , Товариства з обмеженою відповідальністю Об'єднання забудовників , Товариства з обмеженою відповідальністю Чарівне містечко права власності на земельну ділянку площею 5,9911 га, кадастровий номер: 8000000000:79:102:0100, що розташована на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, вартістю за нормативною грошовою оцінкою у розмірі 14 848 042,69 грн.

Як вбачається з матеріалів справи а також із змісту рішення Господарського суду міста Києві від 22.05.2014, вимоги у справі №910/24773/13 та вимоги справі №910/3723/14 щодо визнання недійсним рішення Київської міської ради №348/3182 від 01.10.2007 Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу Текстильник для житлової забудови вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва , яке стосується набуття земельних ділянок ОКЖК Текстильник , заявлені з одних і тих же підстав, а саме:

- обслуговуючий кооператив житловий кооператив Текстильник не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні Житлового кодексу УРСР та ст. 41 ЗК України,

- його засновники не перебували на квартирному обліку, що свідчить про відсутність підстав для покращення їх житлових умов шляхом надання земельної ділянки для будівництва будинку для членів житлового кооперативу;

- учасниками Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу Текстильник були тільки 4 особи, а на відведеній земельні ділянці планувалась забудова 236 малоповерхових будинків котеджного типу, а тому мета отримання земельних ділянок не пов'язана з будівництвом та експлуатацією житла для членів кооперативу.

Таким чином в частині вимог про визнання недійсним рішення Київської міської ради №348/3182 від 01.10.2007 Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу Текстильник для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва , які як у даній справі, так і у справі №910/24773/13 були заявлені прокурором з огляду на незаконність набуття ОКЖК Текстильник земельних ділянок.

При цьому суд звертає увагу, що рішення Київської міської ради №348/3182 від 01.10.2007 містить також рішення, які не стосуються набуття земельних ділянок ОКЖК Текстильник .

Так, пунктом 4 рішення Київської міської ради №348/3182 від 01.10.2007 вирішено віднести земельні ділянки загальною площею 90,02 га до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням їх з категорії земель сільськогосподарського призначення.

Рішення в зазначеній частині не пов'язано із набуттям прав на земельні ділянки ОКЖК Текстильник та передувало рішенням про передачу прав на земельні ділянки ОКЖК Текстильник .

Відповідно до статті 20 Земельного кодексу України (в редакції на день прийняття рішення Київської міської ради від 01.10.2007) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

До того ж підпунктом 7 пункту а) частини 1 статті 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (в редакції на день прийняття рішення Київської міської ради від 01.10.2007) встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність

Зазначені положення визначають, що Київська міська рада має право приймати рішення по встановленню та зміні цільового призначення земель, а також встановлювати режим використання та забудови земель. Ці повноваження Київської міської ради відносяться до її дискреційних повноважень.

Підстави, наведені позивачем в обґрунтування недійсності Рішення Київської міської ради №348/3182 від 01.10.2007, не стосуються пункту 4 Рішення Київської міської ради №348/3182 від 01.10.2007 та не свідчать про його невідповідність чинному законодавству з підстав, наведених позивачем.

Крім того, у даних справах з однакових підстав заявлені вимоги про визнання недійсним виданого Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу Текстильник державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 06294; визнання недійсним виданого Товариству з обмеженою відповідальністю Чарівне містечко державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011932; визнання відсутнім у Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу Текстильник , Товариства з обмеженою відповідальністю Об'єднання забудовників , Товариства з обмеженою відповідальністю Чарівне містечко права власності на земельну ділянку площею 5,9911 га, кадастровий номер: 8000000000:79:102:0100, що розташована на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва.

Також, у справі №910/24773/13 сторонами є ті ж особи, що приймають участь і у даній справі - Київська міська рада, Обслуговуючий кооператив житлового кооперативу Текстильник , Товариство з обмеженою відповідальністю Об'єднання забудовників , Товариство з обмеженою відповідальністю Чарівне містечко .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Згідно з п.п. 4.2, 4.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011 припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 2 статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку.

Таким чином, зважаючи на те, що рішенням Господарського суду міста Києві від 22.05.2014 у справі №910/24773/13 вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що частково мають місце у даній справі, то провадження у справі №910/3723/14 підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині позовних вимог прокурора, які були розглянуті у межах справи №910/24773/13, а саме:

- до Київської міської ради про визнання недійсним рішення Київської міської ради №348/3182 від 01.10.2007 Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу Текстильник для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва ;

- до Обслуговуючого кооперативу житловому кооперативу Текстильник про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №006294, зареєстрованого 08.01.2008 Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00201;

- до Товариства з обмеженою відповідальністю Чарівне містечко про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011932, зареєстрованого 08.09.2010 Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00404;

- до Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу Текстильник , Товариства з обмеженою відповідальністю Об'єднання забудовників , Товариства з обмеженою відповідальністю Чарівне містечко про визнання відсутнім права власності на земельну ділянку площею 5,9911 га, кадастровий номер: 8000000000:79:102:0100, що розташована на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, вартістю за нормативною грошовою оцінкою у розмірі 14848042,69 грн.

Варто зауважити, що позивачем також зазначалось про необхідність припинення провадження у цій частині з наведених судом підстав у своїх поясненнях від 14.07.2017.

Щодо решти позовних вимог прокурора, то суд приходить до висновку про їх обґрунтованість з огляду на наступне.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Статтею 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно з підпунктами а), б) ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить:

а) розпорядження землями територіальної громади міста;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 1 ст. 5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні система місцевого самоврядування включає:

- територіальну громаду;

- сільську, селищну, міську раду;

- сільського, селищного, міського голову;

- виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

- старосту;

- районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

- органи самоорганізації населення.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. (ст. 328 Цивільного кодексу України).

З огляду на вищезазначені норми, рішення міської ради про передачу у власність особи земельної ділянки є законною підставою для набуття особою права власності на таку ділянку.

Як вже зазначалось судом, рішенням Господарського суду міста Києві від 22.05.2014 у справі № 910/24773/13, яке набрало законної сили, визнано недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради №348/3182 від 01.10.2007 Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу Текстильник для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва , яке стосується набуття в тому числі спірних земельних ділянок ОКЖК Текстильник , що в свою чергу означає фактичну відсутність законної підстави набуття відповідачем - 2 права власності на земельні ділянки на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва ділянки 72,52 га та площею 14,31 га.

Суд відзначає, що рішення Господарського суду міста Києві від 22.05.2014 у справі №910/24773/13, яке в силу приписів ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України набрало законної сили, а відтак, встановлені ними обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України Про незалежність судової влади №8 від 13.06.2007 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99 від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02 від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини №01-8/1427 від 18.11.2003).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі Христов проти України одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (п. 61 рішення ЄСПЛ у спарві Брумареску проти Румунії ). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

З урахуванням викладеного у суду відсутні підстави для повторного доказування наведених обставин (неправомірності набуття відповідачем-2 права власності на спірні земельні ділянки), адже існування даних обставин підтверджує судове рішення, яке не може бути поставлене під сумнів.

Таким чином, оскільки державний акт є документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку (ст. 126 Земельного кодексу України в редакції, чинній на дату реєстрації спірних державних актів на право власності на земельну ділянку) і є похідним документом від рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність, визнання недійсним останнього свідчить про відсутність підстав для його видачі та, відповідно, має правовим наслідком недійсність даного акту.

Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України (в редакціях, чинних на момент видачі оскаржуваних актів) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Пунктом 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин встановлено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

З огляду на вищезазначене, вимоги про визнання недійсними виданих обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу Текстильник державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 006295 та 006296, зареєстрованих 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) за №07-8-00202 та №07-8-00203, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Наведене в силу положень ч. 1 ст. 316, ч. 4 ст. 373 Цивільного кодексу України свідчить про відсутність у відповідача-2 права на розпорядження спірними земельними ділянками (в т.ч. шляхом передання її у статутний капітал іншої юридичної особи), а відтак, враховуючи, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність, то з огляду на незаконність Рішення КМР та відсутність у відповідача-2 прав власника спірної земельної ділянки, то відповідач - 3 не є законним та добросовісним набувачем права власності на земельні ділянки на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва площею 72,52 га та 14,31 га, оскільки ці дії пов'язані з позбавленням права власності територіальної громади міста Києва на земельні ділянки поза її волею.

З таких самих підстав не є законним та добросовісним набувачем права власності відповідач-5 - на земельну ділянку площею 14,3118 га та відповідач-4 - на земельну ділянку площею 72,3185 га, які у 2010 році були внесені відповідачем - 3 до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю Брокбуд та Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитбуд , як частки засновника.

Крім того, зважаючи на зазначене судове рішення у справі №910/24773/13, недійсним з моменту прийняття є рішення Київської міської ради №348/3182 від 01.10.2007 Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу Текстильник для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва в тому числі в частині п. 8 зазначеного рішення Київської міської ради, яким Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю агрокомбінат Хотівський у місячний термін з моменту набрання чинності цим рішенням передбачено звернутися до Головного управління земельних ресурсів із клопотанням щодо організації робіт по внесенню змін до договору оренди ділянки №79-8-00247 від 29.10.2004, оскільки в цій частині рішення Київської міської ради №348/3182 від 01.10.2007 обумовлене передачею земельних ділянок ОКЖК Текстильник , яка визнана незаконною судом у справі №910/24773/13.

Відтак будь-які зміни до договору оренди земельної ділянки №79-8-00247 від 29.10.2004, обумовлені рішенням Київської міської ради №348/3182 від 01.10.2007, є безпідставними.

Таким чином, договір оренди земельної ділянки №79-8-00247 від 29.10.2004, укладений між Київською міською радою та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрокомбінатом Хотівський , відновив свою дію в редакції, яка існувала станом на 01.10.2007, що також виключає наявність будь-яких речових прав на зазначені земельні ділянки у відповідачів 2-5.

Враховуючи зазначене, вимоги про визнання недійсними виданих Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу Текстильник державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 006295 та 006296, зареєстрованих 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за, №07-8-00202 та №07-8-00203, виданих Товариству з обмеженою відповідальністю Кредитбуд державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 011547, 015549, 015548, зареєстрованих 06.12.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та виданого Товариству з обмеженою відповідальністю Брокбуд державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011943, зареєстрованого 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00381 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями абз. 4 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин встановлено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Визнання судом недійсними Рішення КМР та оскаржуваних актів свідчить про відсутність правових підстав володіння відповідачами 2-6 спірними земельними ділянками, а тому позовні вимоги прокурора про визнання відсутнім у них права власності на такі земельні ділянки є правомірними та підлягають задоволенню.

Аналогічні висновки щодо відсутності правових підстав володіння земельною ділянкою, переданою на підставі ст. 41 Земельного кодексу України, у випадку встановлення іншої мети створення кооперативу, а ніж визначено наведеною нормою, містяться в остаточних постановах Вищого господарського суду України від 02.08.2011 у справі №22/110, від 15.11.2011 у справі №9/60, від 22.11.2011 у справі №23/63.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

В даному випадку обраний прокурором спосіб захисту порушених прав і інтересів шляхом визнання відсутності права власності відповідає встановленим ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України способам захисту, що не суперечить положенням ст. 152 Земельного кодексу України.

Керуючись наведеним суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог прокурора в цій частині та про необхідність їх задоволення в цій частині.

Щодо поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Кредитбуд заяви про застосування строків позовної давності до позовних вимог Заступника Генерального прокурора України, то суд відзначає наступне.

Згідно зі статтями 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22.10.1996 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20.09.2011 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Тобто, суд повинен враховувати, що вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має повноваження щодо розпорядження спірними майном, тому перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався відповідний орган державної влади, а не прокурор.

Для правильного застосування частини першої статті 261 Цивільного кодексу України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини такого порушення.

У постановах Верховного Суду України та правій позиції, які висловлені у справах №6-267цс16 від 10.06.2016, № 6-178цс15 від 01.07.2015, № 6-2469цс16 від 16.11.2016 зазначається, що у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Верховний Суд України у постанові №6-68цс15 від 16.09.2015, яка була прийнята на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах зазначив, що оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Інше тлумачення закону щодо спірних правовідносин суперечить, як меті забезпечення стабільності цивільного обороту, так і правопорядку в державі в цілому. Зокрема, таке тлумачення повністю видозмінює інститут позовної давності, як засобу захисту стабільності обороту, оскільки, якщо пристати на таке тлумачення, прокурор має право на задоволення своїх вимог в будь-який проміжок часу, залежно від того дня, коли прокурор провів перевірку спірних правовідносин.

Варто зауважити, що остаточне правове тлумачення вказаних норм в частині їх застосування до позовів прокурора, який виступає позивачем по справі, дав Верховний Суд України у 2015-2016 роках, правові висновки якого були наведені вище, а тому суд вважає за необхідне з метою встановлення об'єктивних обставин справа та дотримання вимог щодо єдності судової практики, надати правову оцінку заяві по застосування строку позовної давності.

Таким чином, початок перебігу строку позовної давності починається не з дати здійснення прокурором перевірки оскаржуваного рішення, а з дати коли прокурору було відомо про існування оскаржуваного рішення (постанови Верховного Суду України №3-23гс14 від 27.05.2014 та №916/2414/13 від 23.12.2014).

Оспорюване рішення Київської міської ради №348/3182 Про передачу земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу Текстильник для житлової забудови вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва було прийняте 01.10.2007, а відтак перебіг строку позовної давності до позовних вимог про визнання недійсним вказаного рішення розпочинається з 01.10.2007 та спливає 01.10.2010.

Позовні вимоги у даній справі про визнання недійсними державних актів про право власності на землю та визнання відсутності прав є похідними від вимог про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування і не можуть бути розглянуті до розгляду позову про визнання недійсним такого рішення органу місцевого самоврядування.

З огляду на те, що позов про визнання зазначеного рішення недійсним було подано до суду Заступником Генерального прокурора міста Києва тільки 06.03.2014, суд приходить до висновку, що строк позовної давності до вимог про визнання недійсним рішення Київської міської ради №348/3182 від 01.10.2007 пропущено, а відтак і пропущено строк позовної давності щодо похідних вимог.

В силу ч. ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Проте, якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту. При цьому, чинним законодавством не передбачено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно.

Перший протокол ратифікований Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 й із огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції , рішення від 21.02.1986 в справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ) положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, Щокін проти України від 14.10.2010, Сєрков проти України від 07.07.2011, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000, Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009, Трегубенко проти України від 02.11.2004, East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідачів критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на положення частини 1 статті 83, частини 1 статті 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Крім того, з урахуванням статей 1, 2, 6, 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в комунальну власність, а також земельної ділянки в приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи те, що спірні земельні ділянки були отримані ОКЖК Текстильник безоплатно у власність з порушенням норм чинного законодавства України, є власністю Українського народу, - правовідносини, пов'язані із вибуттям земель із державної чи комунальної власності становлять суспільний інтерес, який полягає у відновленні становища, яке існувало до порушення права.

При цьому, судом враховано в якості поважності причин пропущення строку прокурора зі зверненням з даним позовом те, що Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури , яким надано право прокурорам виступати позивачами, набрав чинності лише 01.12.2012, також враховано неоднозначність тлумачення законодавства щодо визначення застосування строків позовної давності до позовів прокурорів про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Судом на підставі повного та всебічного дослідження доказів, які є достатніми для прийняття рішення по справі, встановлено наявність порушеного права власності держави, користуючись своїм правом передбаченим п. 5 ст. 267 ЦК України, приймаючи вищенаведені обставини, суд вважає, що строк позовної давності пропущено з поважних причин, у зв'язку з чим порушене право підлягає захисту.

Також, судом розглянуто заяву прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, що розташовані за адресою: вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 14,3118 га, кадастровий номер 8 000 000 000:79:491:0081, вартістю за нормативною грошовою оцінкою 19 435 495,96 грн.; вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 30,7576 га, кадастровий номер 8 000 000 000:79:098:005, площею 26,5609 га, кадастровий номер 8 000 000 000:79:098:0048, площею 15 га, кадастровий номер 8 000 000 000:79:098:0047, загальною вартістю за нормативною грошовою оцінкою 162 044 062,95 грн. та заборони обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу Текстильник , товариству з обмеженою відповідальністю Об'єднання забудовників , товариству з обмеженою відповідальністю Чарівне містечко , товариству з обмеженою відповідальністю Кредитбуд , товариству з обмеженою відповідальністю Брокбуд та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з вище зазначеними земельними ділянками, у тому числі укладати Договори, вчиняти інші правочини стосовно цих земельних ділянок; заборони Головному управлінню Державного агентства земельних ресурсів України у м. Києві, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) , державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві та будь-яким іншим уповноваженим органам і особам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вищезазначених земельних ділянок.

Заява мотивована тим, що невжиття заходів до забезпечення позову може спричинити подальше протиправне відчуження спірних земельних ділянок.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Господарський суд міста Києва дослідивши наявні у справі матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, а також те, що прокурором не надано суду доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, зокрема не подано доказів того, що будь-якими особами вчиняються дії по його відчуженню, дійшов до висновку, що достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі - відсутні, а тому заява прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Як встановлено в ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог прокурора у даній справі, з покладенням судового збору в цій частині на відповідачів в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому судом враховано, що приписами статті 4 Закону України Про судовий збір (в редакції чинній станом на дату звернення до господарського суду з даним позовом - 06.03.2014) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 2 частиною 2 статті 4 Закону України Про судовий збір (в редакції чинній станом на дату звернення до господарського суду з даним позовом - 06.03.2014) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати

Відповідно до статті 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік з 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218,00 грн.

Таким чином, враховуючи часткову оплату позивачем судового збору за платіжним дорученням №2955 від 26.07.2017 у розмірі 9 264,00 грн., обсяг задоволених позовних вимог, а також звільнення органів прокуратури від обов'язку зі сплати судового збору - при здійсненні своїх повноважень п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір (в редакції, чинній на дату подання позову), судом вирішено питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсними видані Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу Текстильник (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 39, офіс 131, код 35196479) державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№006295 та 006296, зареєстровані 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00202 та №07-8-00203.

3. Визнати недійсними видані Товариству з обмеженою відповідальністю Кредитбуд (02166, м. Київ, вул. Маршала Жукова, 26, код 37053550) державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 011547, 015549, 015548, зареєстровані 06.12.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

4. Визнати недійсним виданий Товариству з обмеженою відповідальністю Брокбуд (02166, м. Київ, вул. Маршала Жукова, 26, код 37053524) державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011943, зареєстрований 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00381.

5. Визнати відсутність у Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу Текстильник , Товариства з обмеженою відповідальністю Об'єднання забудовників , Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитбуд , Товариства з обмеженою відповідальністю Брокбуд права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою:

- вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 14,3118 га, кадастровий номер: 8000000000:79:491:0081 вартістю за нормативною грошовою оцінкою 19435495,96 грн.;

6. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу Текстильник (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 39, офіс 131, ідентифікаційний код 35196479) на користь Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15, ідентифікаційний код 00034051) судовий збір в розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитбуд (02166, м. Київ, вул. Маршала Жукова, 26, ідентифікаційний код 37053550) на користь Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15, ідентифікаційний код 00034051) судовий збір в розмірі 4 872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 00 коп.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Брокбуд (02166, м. Київ, вул. Маршала Жукова, 26, ідентифікаційний код 37053524) на користь Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15, ідентифікаційний код 00034051) судовий збір в розмірі 738 (сімсот тридцять вісім) грн. 00 коп.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Брокбуд (02166, м. Київ, вул. Маршала Жукова, 26, код 37053524) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 698 (одна тисяча шістсот дев'яносто вісім) грн. 00 коп.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Об'єднання забудовників (02166, м. Київ, вул. Маршала Жукова, 26, ідентифікаційний код 35734806) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

11. Припинити провадження у справі в частині позовної вимоги до Київської міської ради про визнання недійсним рішення Київської міської ради №348/3182 від 01.10.2007 Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу Текстильник для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва .

12. Припинити провадження у справі в частині позовної вимоги до Обслуговуючого кооперативу житловому кооперативу Текстильник про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №006294, зареєстрованого 08.01.2008 Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00201.

13. Припинити провадження у справі в частині позовної вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Чарівне містечко про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011932, зареєстрованого 08.09.2010 Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00404;

14. Припинити провадження у справі в частині позовної вимоги до Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу Текстильник , Товариства з обмеженою відповідальністю Об'єднання забудовників , Товариства з обмеженою відповідальністю Чарівне містечко про визнання відсутнім права власності на земельну ділянку площею 5,9911 га, кадастровий номер: 8000000000:79:102:0100, що розташована на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, вартістю за нормативною грошовою оцінкою у розмірі 14848042,69 грн.

15. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

16. У задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 11.08.2017

Суддя О.А. Грєхова


Дата ухвалення рішення	07.08.2017
Оприлюднено	13.08.2017
Номер документу	68240250
Судочинство	Господарське
Суть	визнання недійсним рішення, державних актів на право власності на землю, визнання відсутності прав

Грєхова О.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 07.08.2017 по справі 910/3723/14ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/3723/14

Рішення від 07.08.2017

Рішення
від 07.08.2017 по справі 910/3723/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА