Рішення

від 10.08.2017 по справі 910/10905/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2017Справа №910/10905/17

За позовомПриватного акціонерного товариства Дружківський завод металевих виробів доТовариства з обмеженою відповідальністю Мегатекс Груп простягнення 35 004,17 грн. Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача:Полупан О.В. (дов. №10/45 від 17.07.2017 р.); від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Дружківський завод металевих виробів (надалі - ПрАТ Дружківський завод металевих виробів ) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатекс Груп (надалі - ТОВ Мегатекс Груп ) про стягнення 35 004,17 грн., з яких 32 958,90 грн. - основна заборгованість, 180,60 грн. - пеня, 216,72 грн. - 30% річних та 1 647,95 грн. - штраф.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов укладеного між сторонами договору було перераховано відповідачу 32 958,90 грн. попередньої оплати за товар, однак відповідач зобов'язань за договором не виконав, обумовлений товар позивачу не поставив, суму попередньої оплати на вимогу позивача не повернув.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2017 р. порушено провадження у справі №910/10905/17, розгляд справи призначено на 10.08.2017 р.

31.07.2017 р. до загального відділу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

Представник позивача в судове засідання 10.08.2017 р. з'явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 10.08.2017 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.08.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.2017 р. між ПрАТ Дружківський завод металевих виробів (покупець) та ТОВ Мегатекс Груп (постачальник) був укладений Договір поставки №11807 (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві товар в асортименті, кількості та за ціною, що вказані в рахунку-фактурі на підставі поданої заявки, а покупець зобов'язався прийняти цей товар і сплатити цей товар на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що рахунок-фактура на товар має статус Специфікації за даним Договором, а факт його оплати покупцем є підтвердженням факту узгодження сторонами всіх істотних умов щодо Товару (номенклатури, асортименту, кількості), його ціни, загальної вартості та умов поставки.

Загальна вартість Договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма видатковими накладними до даного Договору. Ціна на товар вказана у рахунку-фактурі виставленого згідно цього Договору (п.п. 2.1, 2.2 Договору).

Відповідно до змісту п. 2.3 Договору оплата товару здійснюється покупцем (100% вартості) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку.

Датою оплати вважається дата зарахування коштів покупця на розрахунковий рахунок продавця (п. 2.4 Договору).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що товар постачається партіями. Партією товару вважається товар, зазначений в рахунку-фактурі та відвантажений в асортименті та кількості згідно з видатковою накладною. Строк поставки зазначається в рахунку-фактурі.

Поставка здійснюється на умовах СРТ (склад Нова пошта , Україна, Донецька обл., м. Дружківка) відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС - 2010 (п. 3.2 Договору).

Згідно із п. 3.4 Договору датою поставки товару вважається дата поставки товару на склад покупця.

Відповідно до п. 4.2 Договору постачальник в ході поставки товару зобов'язаний передати покупцеві всі необхідні документи, а саме: рахунок-фактуру, видаткову накладну, сертифікат якості (сертифікат відповідності, паспорт завода-виробника, тощо. Факт прийому товару підтверджує одержання вказаних документів.

На підтвердження досягнутих домовленостей відповідачем було виставлено рахунок №131 від 14.03.2017 р. на суму 32 958,90 грн., в якому зазначено про купівлю Котушка електромагнітна WZ45-4 115V-50/60HZ(R900207086) у кількості 5 шт. та Електромагнітна котушка 290В33 у кількості 5 шт.

Крім того, вказаним рахунком встановлено, що термін поставки товару становить 4-6 тижнів.

ПрАТ Дружківський завод металевих виробів здійснило оплату вищезазначеного рахунку, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1235 від 20.03.2017 р. на суму 32 958,90 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по поставці товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 32 958,90 грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача вартості передоплати за товар у розмірі 32 958,90 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що строк поставки зазначається в рахунку-фактурі.

Так, в рахунку №131 від 14.03.2017 р. зазначено, що термін поставки товару становить 4-6 тижнів.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 3.1 Договору та змісту рахунку №131 від 14.03.2017 р., зобов'язання відповідача щодо передачі товару, який був попередньо оплачений позивачем, мало бути виконане відповідачем не пізніше 01.05.2017 р. (6 тижнів з дати оплати вартості товару).

Проте, відповідачем поставку товару у вказаний термін здійснено не було.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині своєчасної поставки товару, 30.05.2017 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію №10-32-2-27 від 29.05.2017 р. з вимогою терміново не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту отримання ТОВ Мегатекс Груп цієї претензії, перерахувати на поточний рахунок ПрАТ Дружківський завод металевих виробів суму попередньої оплати у розмірі 32 958,90 грн. або забезпечити належну поставку оплаченого товару.

З наведеного вбачається, що позивачем було надано відповідачу можливість у семиденний термін виконати зобов'язання у добровільному порядку.

Однак, відповідач поставку товару у вказаний в претензії №10-32-2-27 від 29.05.2017 р. не здійснив.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Пунктом 5.6 Договору визначено, що у разі прострочення постачальником поставки товару на 5 (п'ять) календарних днів постачальник зобов'язується повернути покупцю суму передоплати протягом 7 (семи) календарних днів з моменту направлення покупцем на адресу постачальника відповідної вимоги.

З огляду на невиконання відповідачем вимог викладених у претензії №10-32-2-27 від 29.05.2017 р., позивач на підставі 5.6 Договору звернувся до відповідача з вимогою №10-35-2-32 від 14.06.2017 р. про повернення суми попередньої оплати.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачем у встановлений Договором строк грошових коштів у розмірі 32 958,90 грн. на рахунок ПрАТ Дружківський завод металевих виробів .

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 32 958,90 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження поставки відповідачем товару або повернення ним суми попередньої оплати, а строк виконання відповідачем зобов'язання на час розгляду справи настав, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 32 958,90 грн. підлягає задоволенню.

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені за порушення строку виконання зобов'язання з повернення суми передоплати у розмірі 180,60 грн. нарахованої за період з 22.06.2017 р. по 29.06.2017 р. та штрафу за порушення строків поставки товару у розмірі 1 647,95 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 Господарського кодексу України).

Поняттям штраф та пеня дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте, законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування. Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїх постановах у справах №10/065-11 від 11.12.2012 р., №17/034-11 від 04.12.2012 р., №13/110-11 від 27.04.2012 р.

За умовами п. 5.7 Договору, у разі порушення строку повернення суми передоплати, передбаченого п. 5.6 цього Договору, постачальник зобов'язується сплатити покупцеві від суми боргу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь час прострочення.

Отже, за умовами Договору, сторони передбачили інший період нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Так, на підставі вищевказаного пункту Договору позивачем за порушення строку виконання зобов'язання з повернення суми передоплати нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 22.06.2017 р. по 29.06.2017 р. в сумі 180,60 грн.

При цьому, суд зазначає, що умовами п. 5.6 Договору, сторони фактично визначили, що у разі прострочення постачальником поставки товару на 5 (п'ять) календарних днів, його не грошове зобов'язання з поставки товару змінюється на грошове зобов'язання - повернути позивачу суму передоплати протягом 7-ми календарних днів, і саме за порушення грошового зобов'язання сторонами у п. 5.7 Договору визначено відповідальність відповідача.

Враховуючи викладене, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому вимога позивача про стягнення пені за порушення строку виконання зобов'язання з повернення суми передоплати у розмірі 180,60 грн. підлягає задоволенню.

Також, розглянувши вимогу позивача про стягнення штрафу, суд зазначає наступне.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що за порушення строків поставки постачальник зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 5% від вартості не поставленого в строк товару.

З огляду на встановлений судом факт порушення відповідачем строків здійснення поставки товару, погодженого у рахунку №131 від 14.03.2017 р., обґрунтованим є нарахування позивачем штрафу у розмірі 5% від вартості товару, який поставляється за вказаним рахунком.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги ПрАТ Дружківський завод металевих виробів до ТОВ Мегатекс Груп про стягнення штрафу у розмірі 1 647,95 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку із порушенням строку виконання зобов'язання з повернення суми передоплати, позивачем на підставі п. 5.7 Договору заявлено вимогу про стягнення з відповідача 30% річних у розмірі 216,72 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, пунктом 5.7 Договору визначено, що у разі порушення строку повернення суми передоплати, передбаченого п. 5.6 цього Договору, постачальник зобов'язується сплатити покупцеві суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30% річних від простроченої суми (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Тобто, сторонами погоджено інший розмір процентів, які сплачує відповідач у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення суми передоплати.

Враховуючи, що у відповідності до п. 5.6 Договору сторони фактично змінили не грошове зобов'язання відповідача на грошове, а судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з повернення позивачу суми передоплати, то вимога позивача про стягнення процентів у розмірі 30% річних визнаються судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі 216,72 грн., відповідно до наданого позивачем розрахунку.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ПрАТ Дружківський завод металевих виробів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Дружківський завод металевих виробів задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатекс Груп (02125, м. Київ, вул. Івана Сергієнка, 1; ідентифікаційний код 36998712) на користь Приватного акціонерного товариства Дружківський завод металевих виробів (84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Соборна, 3; ідентифікаційний код 00191052) основну заборгованість у розмірі 32 958 (тридцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 90 коп., пеню у розмірі 180 (сто вісімдесят) грн. 60 коп., 30% річних у розмірі 216 (двісті шістнадцять) грн. 72 коп., штраф за порушення строків поставки товару у розмірі 1 647 (одна тисяча шістсот сорок сім) грн. 95 коп. та судовий збір в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 11.08.2017 р.

Суддя В.О. Демидов