Рішення

від 10.08.2017 по справі 915/641/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2017 року Справа № 915/641/17

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

представник позивач в судове засідання не з'явився,

за участю представника відповідача - ОСОБА_1 - дов.№137/01/27-2017 від 25.01.2017,

представник 3-ї особи в судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

За позовом: Веселинівського районного центру зайнятості, 57001, Миколаївська область, смт. Веселинове, вул. Мозолевського, буд. 14

До відповідача: Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, 54001, м. Миколаїв, вул. Декабристів, буд. 5

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, АДРЕСА_1

про: стягнення 2938,67 грн.

встановив:

Веселинівський районний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області кошти виплаченого забезпечення, а саме допомоги по безробіттю в сумі 2 938,67 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що з 13.06.2016 по 06.09.2016 ОСОБА_3 перебував на обліку як безробітна особа та отримував допомогу по безробіттю, розмір якої склав 2 938,67 грн. На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 02.09.2016 (ВП №52100642) було видано 06.09.2016 наказ № 252о/с про поновлення на посаді ОСОБА_3 Фактично ОСОБА_3 було поновлено на роботі 06.09.2016 (відповідно до наказу ГУ НП від 06.09.2016 № 252о/с). З метою врегулювання спору у досудовому порядку позивачем було направлено відповідачу претензію про повернення суми незаконно виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_3 за період з 13.06.2016 по 06.09.2016 у сумі 2 938,67 грн. Проте, заборгованість не була погашена.

25.07.2017 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволені позовних вимог відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив наступне.

В порушення ч.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" ОСОБА_3 приховав факт отримання допомоги з Веселинівського районного центру зайнятості, внаслідок чого при присудженні судом оплати за час вимушеного прогулу не було враховано виплаченого матеріального забезпечення по безробіттю. Таким чином, при стягненні з відповідача коштів в сумі 2 938,67 грн. буде допущено подвійне стягнення з державного бюджету виплати допомоги по безробіттю та виплати за вимушений прогул, що може призвести до значних матеріальних збитків. Також відповідач зазначає, що в позовній заяві відсутні докази, які б свідчили про наявність будь-яких правових зв'язків між позивачем та відповідачем.

07.08.2017 позивач до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав заперечення на відзив відповідача в яких зокрема просить суд розглянути справу №915/641/17 без участі представника позивача.

Представник 3-ї особи в судове засідання 10.08.2017 не з'явився, причини неявки не повідомив, вимоги ухвали суду від 27.07.2017 не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №54001 30972221.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №86о/с від 18.04.2016 звільнено зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_3 (а.с.45).

З метою реалізації права на соціальний захист 13.06.2016 громадянин ОСОБА_3 звернувся до Веселинівського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного (а.с.8).

Під час перебування на обліку ОСОБА_3 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання незаконним та скасування наказу № 86 о/с від 18.04.2016 року щодо звільнення його з поліції, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.08.2016 у справі №814/992/16 визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 86/ос від 18.04.2016 року в частині звільнення ОСОБА_3 через службову невідповідність. Поновлено ОСОБА_3 на посаді інспектора Вознесенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за час вимушеного прогулу з 18.04.2016 року до дати винесення судового рішення у розмірі 10881,99 грн. без відрахування податків та зборів та без врахування стягнення середнього заробітку умежах суми стягнення за один місяць. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3311,91 грн. без відрахування податків та зборів.

На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 02.09.2016, відповідачем було видано наказ №252о/с від 06.09.2016 про поновлення на посаді інспектора Вознесенського відділу поліції капітана поліції ОСОБА_3 (а.с.15).

За час перебування на обліку в Веселинівському районному центрі зайнятості (з 13.06.2016 по 06.09.2016) ОСОБА_3 отримав допомогу по безробіттю в загальному розмірі 2 938,67 грн., що підтверджується довідкою Веселинівського районного центру зайнятості за період з 13.06.2016 по 06.09.2016 (а.с.44).

Позивачем відповідачу було направлено претензію №420-03/03-18 від 14.09.2016 з пропозицією перерахувати суму заборгованості у розмірі 2 977,34 грн. в добровільному порядку, однак доказів надання відповіді відповідачем на вказану претензію суду не подано (а.с.10).

Згідно із ч.3 ст.177 Кодексу адміністративного судочинства судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 172-175 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення Вищого адміністративного суду України набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2016 у справі №814/992/16, апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.08.2016 року - без змін.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2016 у справі №814/992/16 набрала законної сили 13.12.2016.

Дослідивши та оцінивши відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України надані докази, суд дійшов наступних висновків:

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У відповідності до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно із п.8 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Статтями 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Відповідно до п.10, п.11 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", роботодавцем є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та фізичні особи, які використовують найману працю, найманий працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.

Згідно п.2 ч.1 ст.45 Закону України "Про зайнятість населення" реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється з дня поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до п.п.2 п.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2016 №198 затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, так згідно п.37 цього Порядку - Центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня поновлення зареєстрованої безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Частиною 4 ст.35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття передбачено, що із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 працював у Вознесенському відділу поліції на посаді інспектора Вознесеснького відділу поліції та отримував заробітну плату саме в цьому органі.

Судом встановлено, що позивачем було виплачено ОСОБА_3 допомогу з безробіття у сумі 2 938,67 грн.

Незаконність звільнення з посади вищевказаної особи відповідачем та поновлення ОСОБА_3 на роботі встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

ОСОБА_3 фактично було поновлено на роботі 06.09.2016 (відповідно до наказу ГУ НП №252о/с від 06.09.2016). Дата припинення реєстрації у Веселинівському РЦЗ - 06.09.2016.

Приймаючи до уваги поновлення ОСОБА_3 на роботі за рішенням суду, виплачена позивачем допомога по безробіттю ОСОБА_3 за період з 13.06.2016 по 06.09.2016 в розмірі 2 938,67 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, судовий збір слід стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, 54001, м.Миколаїв, вул.Декабристів, 5 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 40108735) на користь Веселинівського районного центру зайнятості (57001, Миколаївська область, смт. Веселинове, вул. Мозолевського, буд. 14, р/р 37171001000485 ГУДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013, ЄДРПО 22442448) виплачене забезпечення, а саме допомоги по безробіттю в сумі 2 938,67 грн.

3.Стягнути з відповідача Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (54001, м.Миколаїв, вул.Декабристів, 5? відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 40108735) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача - 820019, рахунок отримувача - 31215256700001; код класифікації доходів бюджету - 22030106; стягувач Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м.Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 26255795) 1600 грн. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 11.08.2017

Суддя Н.О. Семенчук