Рішення

від 07.08.2017 по справі 920/514/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.08.2017 Справа № 920/514/17 Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Молодецькій В.О. розглянув матеріали справи № 920/514/17

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю АНТ-М , м. Київ,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Еко-продукт , с. Іволжанське Сумського району Сумської області,

про стягнення 27671,18 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 20.07.2017,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 27671,18 грн. заборгованості згідно договору поставки № АН-0061 від 14.02.2012 року, укладеного між сторонами, в тому числі: 22000,00 грн. основного боргу, 1244,40 грн. 3 % річних та 4426,78 грн. інфляційні втрати.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав, про час, дату та місце судового слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення ф. 107, які повернуто на адресу Господарського суду Сумської області відділенням поштового зв'язку.

У відповідності до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 4 3 та 33 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 75 названого Кодексу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.02.2012 року між сторонами у справі укладено договір поставки № АН-0061 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого позивач (постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність відповідача (покупця) товар, у кількості та асортименті, зазначених у рахунках-фактурах, що виставляються позивачем і є частиною цього договору з моменту їх підписання повноважними представниками Сторін, а відповідач зобов'язується приймати цей товар та оплачувати його на умовах, визначених цим договором. Ціна, кількість та якість товару визначена у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору, кількість товару, що поставляється зазначається в кожному окремому замовленні (рахунку-фактурі) на постачання.

За умовами пункту 3 договору поставка товару здійснюється в асортименті і в кількості, зазначеній в замовленні відповідача на протязі 10-ти днів з дня оплати відповідачем виставленого позивачем рахунку-фактури. Датою постачання є дата отримання відповідачем товару за адресою постачальника (позивача). Постачання товару здійснюється партіями на умовах EXW, м. Київ, вул. Автозаводська, 2 за Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.

Пунктом 5.2 договору передбачено 100 % попередню оплату за товар протягом трьох днів з дня надіслання рахунку-фактури постачальником.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що у відповідності до умов укладеного між сторонами договору, відповідач з серпня 2015 року по вересень 2015 року замовляв у позивача товар (ручку п/е Тип 1.). позивач в свою чергу виставив відповідачеві на оплату рахунки-фактури № АН-000063 від 06.08.2015 року на суму 24000,00 грн., № АН-0000735 від 14.09.2015 року на суму 9600,00 грн., № АН-0000735 від 21.09.2015 року на суму 9480,00 грн., № АН-0000746 від 25.09.2015 року на суму 4740,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання умов договору поставки № АН-0061 від 14.02.2012 року, згідно видаткових накладних № АН-0000591 від 06.08.2015 року, № АН-0000746 від 25.09.2015 року, № АН-0000735 від 21.09.2015 року, № АН-0000734 від 21.09.2015 року позивач поставив у власність відповідача товар на загальну суму у розмірі 47820,00 грн., проте відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково і станом на 31.10.2016 року заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 22000,00 грн.

Часткова оплата відповідачем за отриманий товар здійснювалась на підставі рахунків-фактур позивача, що свідчить про отримання відповідачем рахунків-фактур (а.с. 29-37).

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

За приписами частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 47820,00 грн. підтверджується видатковими накладними № АН-0000591 від 06.08.2015 року, № АН-0000746 від 25.09.2015 року, № АН-0000735 від 21.09.2015 року, № АН-0000734 від 21.09.2015 року; довіреностями № 225 від 06.08.2015 року, № 257 від 15.08.2015 року, № 265 від 21.09.2015 року, № 273 від 25.08.2015 року; а також актом зведення взаєморозрахунків за період з 01.01.2016 року по 31.10.2016 року. Зазначені первинні документи містять відомості щодо найменування відпущеного товару, його кількість, ціну та підписані представниками сторін (а.с. 13-20, 38).

Відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, покупець (відповідач) зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що сторони в договорі поставки передбачили 100 % попередню оплату за товар протягом трьох днів з дня надіслання рахунку-фактури постачальником, то відповідно рахунку-фактури № АН-000063 від 06.08.2015 року на суму 24000,00 грн. термін оплати за отриманий відповідачем товар настав 10.08.2015 року; рахунку-фактури № АН-0000735 від 14.09.2015 року на суму 9600,00 грн. термін оплати за отриманий відповідачем товар настав 16.09.2015 року; рахунку-фактури № АН-0000735 від 21.09.2015 року на суму 9480,00 грн. термін оплати за отриманий відповідачем товар настав 23.09.2015 року; рахунку-фактури № АН-0000746 від 25.09.2015 року на суму 4740,00 грн. термін оплати за отриманий відповідачем товар настав 28.09.2015 року.

Проте, в порушення умов договору № К-155 від 31.12.2010 року та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт передачі позивачем та прийняття відповідачем товару повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, факт наявності заборгованості перед позивачем в сумі 22000,00 грн. не заперечується відповідачем (будь-яких заперечень щодо позову до суду не подано), тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у сумі 22000,00 грн. визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629, 712 Цивільного кодексу України.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від суми заборгованості в сумі 1244,40 грн. за періоди: з 11.08.2015 по 21.09.2015, з 22.09.2015 по 31.05.2017, з 17.09.2015 по 20.11.2015, з 21.11.2015 по 23.11.2015, з 24.11.2015 по 11.02.2016, за 12.02.2016, з 13.02.2016 по 16.02.2016, з 17.02.2016 по 31.05.2017, з 24.09.2015 по 31.05.2017, з 29.09.2015 по 05.02.2016, з 06.02.2016 по 08.02.2016, з 09.02.2016 по 05.04.2016, з 06.04.2016 по 31.05.2017 та інфляційні втрати в сумі 4426,78 грн. за періоди: з 11.08.2015 по 21.09.2015, з 22.09.2015 по 31.05.2017, з 17.09.2015 по 20.11.2015, з 24.11.2015 по 11.02.2016, 17.02.2016 по 31.05.2017, з 24.09.2015 по 31.05.2017, з 29.09.2015 по 05.02.2016, з 09.02.2016 по 05.04.2016, з 06.04.2016 по 31.05.2017. На підтвердження зазначених вимог позивачем наведено обґрунтований розрахунок процентів річних та інфляційних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 1244,40 грн. та інфляційних втрат в сумі 4426,78 грн. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 наведеного вище Кодексу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 22000,00 грн. основного боргу, 1244,40 грн. - 3 % річних та 4426,78 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Еко-продукт (42335, Сумська область, Сумський район, с. Іволжанське, вул. Заводська, буд. 4, ідентифікаційний код 32367564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АНТ-М (02232, м. Київ, пр-т Маяковського, буд. 93 Б, кв. 48, ідентифікаційний код 33883696) заборгованість в сумі 22000,00 грн., інфляційні втрати в сумі 4426,78 грн., 3 % річних в сумі 1244,40 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.08.2017.

Суддя ОСОБА_2