Постанова

від 08.08.2017 по справі 910/5363/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2017 р. Справа№ 910/5363/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Смірнової Л.Г.

Агрикової О.В.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Різник В.С. довіреність № 2/2016-Д від 01.12.16

від позивача: Бабіч С.В. довіреність № 3/2017-Д від 07.08.17

від відповідача: Гайдай Я.Ю. довіреність № 080817-01/0-421 від 08.08.17

від відповідача: Безпаль Л.Г. довіреність № 030317-05/р-122 від 03.03.17

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрпошта"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12 червня 2017 року

у справі №910/5363/17 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Система Торгсервіс"

до Публічного акціонерного товариства "Укрпошта"

про стягнення заборгованості 75 740 ,86 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Система Торгсервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, про стягнення заборгованості, а саме основного боргу у розмірі 67 580,19 грн., 9 150,17 грн. - пені, 1 035,86 грн. - 3% річних та 5 869,63 грн. - інфляційних втрат (а.с.6-12, 145-147).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 червня 2017 року у справі №910/5363/17 позов задоволено, стягнуто з ПАТ "Укрпошта" на користь ТОВ "Система Торгсервіс" 67 580,19 грн. - основного боргу, 9 150,17 грн. - пені, 1 035,86 грн. - 3 % річних, 5 869, 63 грн. - інфляційних нарахувань та 1 600 грн. - судового збору (а.с. 150-152).

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Укрпошта" звернулось до суду з апеляційною скаргою 122-09-409 від 30 червня 2017 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12 червня 2017 року у справі № 910/5363/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ "Система Торгсервіс" до ПАТ "Укрпошта" про стягнення 67 580,19 грн. - основного боргу, 9 150,17 грн. - пені, 1 035,86 грн. - 3 % річних, 5 869, 63 грн. - інфляційних нарахувань та 1 600,00 грн. - судового збору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 липня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрпошта" на рішення Господарського суду міста Києва від 12 червня 2017 року у справі №910/5363/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Смірнової Л.Г.

13 липня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Укрпошта" на рішення Господарського суду міста Києва від 12 червня 2017 року у справі №910/5363/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Смірнової Л.Г. та призначено до розгляду на 08 серпня 2017 року.

08 серпня 2017 року від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи.

У судовому засіданні 08 серпня 2017 року представники ПАТ "Укрпошта" підтримали раніше заявлене клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи з викладених у ньому підстав.

Представники ТОВ "Система Торгсервіс" у судовому засіданні 08 серпня 2017 року проти задоволення клопотання про призначення експертизи заперечували.

Розглянувши клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи колегія суддів зазначає наступне.

Вказану заяву мотивовано тим, що питання якості товару не досліджувалось під час розгляду справи судом першої інстанції, тому відповідачем запропоновано поставити на вирішення експерта питання відповідності вимогам якості, товару заборгованість за який є предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

За змістом абз. 2 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

При цьому предметом доказування у даній справі є наявність, або відсутність заборгованості відповідача щодо оплати поставленого товару, а не питання якості поставленого позивачем товару.

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього (ч.1. ст. 101 ГПК України).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи в процесі розгляду даної справи судом першої інстанції не заявлялось, неможливості подання такого клопотання до суду першої інстанції у зазначеному клопотанні не обґрунтовано.

Приписами ст.ст. 41, 42 ГПК України встановлено, що призначення експертизи на вимогу учасників процесу не є обов'язком суду, а є його правом; висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за загальними правилами, встановленими статтею 43 ГПК України.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової товарознавчої експертизи.

Крім того у судовому засіданні 08 серпня 2017 року представники ПАТ "Укрпошта" надали пояснення, в яких підтримали доводи апеляційної скарги та просили їх задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представники ТОВ "Система Торгсервіс" у судовому засіданні 08 серпня 2017 року надали пояснення, в яких заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

17 травня 2016 року між УДППЗ "Укрпошта", правонаступником якого є ПАТ "Укрпошта" (далі - відповідач), як покупцем та ТОВ "Система Торгсервіс" (далі - позивач), як постачальником укладено Договір поставки №431-92 (далі - Договір), згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити протягом 2016 року покупцю у власність фарбувальні стрічки (код ДКПП 016:2010-32.99.1 Убори наголовні захисні; ручки для писання та олівці, дошки, штемпелі для датування, опечатування та нумерування; стрічки до друкарських машинок, штемпельні подушечки, ДК 021:2015 - 30192300-4 фарбувальна стрічка), далі - продукція, а покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її в порядку та на умовах цього договору (а.с. 14-19).

Також сторонами підписано Технічну специфікацію, яка є Додатком № 1 до Договору та Адреси складів дирекцій (філіалів)/структурних підрозділів покупця (а.с. 20, 21-24).

Відповідно до п. 5.4. Договору поставки перехід права власності на продукцію відбувається після її фактичної передачі на підставі належно оформлених первинних документів (товарно-транспортної накладної та видаткової накладної) на склад філіалу (дирекції) покупця.

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку, а відповідач прийняв товар на загальну суму 67910,82 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними від 04.11.2016 р.: № 443 на суму 7575,84 грн., № 445 на суму 10118,40 грн., № 446 на суму 3390,30 грн., № 448 на суму 5231,04 грн., № 449 на суму 9996,00 грн., № 450 на суму 3827,04 грн., № 451 на суму 5301,60 грн., № 452 на суму 5439,60 грн., № 456 на суму 8090,40 грн., № 457 на суму 8940,60 грн. (а.с. 25, 28, 31, 34, 37, 40, 43, 46, 49, 52). Вказані обставини також підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних (а.с. 26, 29, 32, 35, 38, 41, 44, 47, 50, 53).

Вказані товарно-транспортні та видаткові накладні містять підписи відповідальних осіб та засвідчені печатками підприємств та при цьому не місять інформацію щодо невідповідності прийнятого товару умовам договору.

20 січня 2017 року позивач звернувся до відповідача з претензією від 20.01.2017 р. № 308, у якій з урахуванням часткової оплати у сумі 330,63 грн. просив сплатити йому заборгованість за поставлений товар у розмірі 67580,18 грн. (а.с. 55-58, 58).

Проте оскільки відповідачем не було виконано зазначених вимог позивача, останній звернувся зі вказаним позовом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 4.1. Договору поставки оплата за поставлену продукцію здійснюється покупцем впродовж 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання кожної окремої партії продукції, на підставі належно оформлених первинних документів (товарно-транспортної накладної, видаткової накладної та податкової накладної), наданих покупцю.

Враховуючи викладене та те, що позивачем було поставлено відповідачу товар 04.11.2016 р., відповідач мав його оплатити до 04.12.2016 р., проте, доказів виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати позивачу 67580,18 грн. заборгованості за поставлений товар у встановлений договором строк матеріали справи не містять, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості.

При цьому, колегія суддів зазначає про безпідставність доводів відповідача щодо відсутності у нього обов'язку оплатити поставлений позивачем товар з огляду на наступне.

Дефектним Актом від 07.03.2017 р. встановлено, що поставлена позивачем за Договором № 431-92 стрічка фарбувальна має приховані дефекти, що полягають у невідповідності заявленій довжині (а.с. 119-120).

Про вказані обставини відповідач повідомив позивача листом від 09.03.2017 р. № 431-236 та просив направити уповноваженого працівника для приймання товару за інструкцією № П-7 (а.с. 116-117).

У наявному в матеріалах справи Експертному висновку № В-848 від 15.05.2017 р. Київської Торгово-промислової палати, на який посилається відповідач, зазначено, що пред'явлений до перевірки товар не відповідає характеристиці довжина (а.с. 123-125).

Поряд з цим, з розділу "результати дослідження" зазначеного акту вбачається, що вказану перевірку було проведено щодо товару іншого, ніж поставлений позивачем за видатковими накладними від 04.11.2016 р. Поряд з цим, жодної з видаткових накладних № 443, № 445, № 446, № 448, № 449, № 450, № 451, № 452, № 456 та № 457, заборгованість за якими є предметом спору у даній справі відповідачем до перевірки не представлено, не міститься інформація щодо невідповідності поставленого товару за вказаними видатковими накладними і у Дефектному акті, з огляду на що у колегія суддів відсутні підстави вважати, що поставлений за вказаними видатковими накладними товар містив дефекти, а доводи відповідача щодо відсутності у нього підстави платити за поставлений за вказаними видатковими накладними товар є безпідставними.

Крім того, за змістом ч.ч. 1, 2 ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Поряд з цим відповідачем не надано доказів звернення до відповідача з вимогами про вчинення будь-яких передбачених ст. 678 ЦК України дій щодо поставленого за спірними видатковими накладними товару, а вимога від 06.06.2017 р. № 104.2.1-1156 таким доказом також є оскільки фактично у ній йдеться про те, що з недоліками було поставлено товар за видатковою накладною № 464 і саме у частині залишків товару за вказаною накладною відповідач повідомив позивача про відмову від договору та повернення продукції.

При цьому, інформації щодо наявності прихованих недоліків товару поставленого за видатковими накладними, заборгованість за якими є предметом спору у даній справі - відповідачем надано не було.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 5869,63 грн. інфляційних втрат та 1035,86 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, а саме до стягнення підлягають 5869,63 грн. інфляційних втрат та 1035,86 грн. 3% річних.

Також позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 9150,17 грн., нараховану на підставі п. 7.4 Договору за період прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.4. Договору поставки за прострочення оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний банківський день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, а саме до стягнення підлягає 9150,17 грн. пені.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що апелянтом зроблено не було.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12 червня 2017 року у справі №910/5363/17 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" на рішення Господарського суду міста Києва від 12 червня 2017 року у справі №910/5363/17 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" на рішення Господарського суду міста Києва від 12 червня 2017 року у справі №910/5363/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12 червня 2017 року у справі №910/5363/17 залишити без змін.

3. Справу №910/5363/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді Л.Г. Смірнова

О.В. Агрикова