Постанова

від 10.08.2017 по справі 907/150/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2017 р. Справа № 907/150/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

ОСОБА_1

при секретарі Кобзар О.

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Прага Уж , м.Ужгород, вх.№ 01-05/2693/17 від 12.06.2017р. та ОСОБА_3 акціонерного товариства Закарпаттяобленерго , с.Оноківці Ужгородського району, вх.№ 01-05/2738/17 від 14.06.2017р.

на рішення господарського суду Закарпатської області від 15.05.2017р.

у справі № 907/150/17

за первісним позовом: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Прага Уж , м.Ужгород

до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства Закарпаттяобленерго , с.Оноківці Ужгородського району Закарпатської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. на стороні відповідача громадської організації Неємія , м.Ужгород

про визнання дій неправомірними та зобов язання вчинити дії

за зустрічним позовом: ОСОБА_3 акціонерного товариства Закарпаттяобленерго , с.Оноківці Ужгородського району Закарпатської області

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Прага Уж , м.Ужгород

про спонукання укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж

з участю представників :

від позивача за первісним позовом - не з явився

від відповідача за первісним позовом - ОСОБА_4 - представник на підставі довіреності № 254 від 07.07.2017р.

від третьої особи - не з явився

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 15.05.2017р. у справі № 907/150/17 (суддя Ушак І.Г.) відмовлено у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Прага Уж , м.Ужгород до ОСОБА_3 акціонерного товариства Закарпаттяобленерго , с.Оноківці Ужгородського району Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобов язання вчинити дії та зустрічного позову ОСОБА_3 акціонерного товариства Закарпаттяобленерго , с.Оноківці Ужгородського району Закарпатської області до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Прага Уж , м.Ужгород про спонукання укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач за первісним позовом - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Прага Уж подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та прийняти нове рішення, яким первісний позов задоволити повністю посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Підставами для скасування оскаржуваного в цій частині рішення скаржник вважає те, що він, як власник КТП, не погоджував приєднання інших споживачів до зазначеного обладнання, за таким погодженням не зверталися ні відповідач, ні приєднані ним до КТП інші споживачі електроенергії, що суперечить приписам п. 1.5 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затвердженим постановою НКРЕ від 17.01.13 № 32 (далі - Правила приєднання). Вважає, що за таких обставин відповідач порушує його право власності, оскільки з огляду на брак електроенергії через приєднання інших споживачів позивач обмежений у праві використання потужності власного КТП.

Відповідач за первісним позовом - Публічне акціонерне товариство Закарпаттяобленерго не погоджуючись із винесеним рішенням також звернувся до Львівського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати, прийняти в цій частині нове рішення та зустрічний позов задоволити повністю враховуючи те, що позивач за зустрічним позовом не порушив вимоги чинного законодавства, а дотримуючись вимог ст.179 ГК України та п.1.7 ПКЕЕ, підготував проект договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 30Е13СВ-3046 від 27.02.2017р. на основі типового договору, передбаченого у додатку 2 до ПКЕЕ, оформив його згідно ст.181 ГК України та направив відповідачу за зустрічним позовом. Як вважає скаржник, за наявності заперечень щодо окремих умов договору відповідач за зустрічним позовом, одержавши проект договору, не був позбавлений можливлості скласти протокол розбіжностей та надіслати його на розгляд позивачу за зустрічним позовом у відповідності до вимог ч.4 ст.181 ГК України. Окрім того, скаржник вважає, що в даному випадку якщо суд першої інстанції вбачав у проекті спірного договору, який Публічне акціонерне товариство Закарпаттяобленерго надіслало ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Прага Уж , відсутність певних істотних чи обов язкових умов для такого договору, а також у разі невідповідності такого проекту спірного договору типовій формі договору, що передбачена додатком 2 до ПКЕЕ, то суд першої інстанції не мав права відмовляти у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом, а повинен був вийти за межі позовних вимог та зобов язати ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Прага Уж укласти спірний договір у типовій формі повністю або частково, враховуючи також і те, що про це було заявлено усне клопотання представників позивача за зустрічним позовом.

Наводять скаржники і інші доводи, що є, на їх думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2017р. та 14.06.2017р. справу № 907/150/17 призначено судді-доповідачу ОСОБА_5 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І. та Желіку М.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 р., подані скаржниками матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 11.07.2017 р..

В ході судового засідання сторонам права і обов»язки, передбачені ст.22 ГПК України роз»яснені. Відводів складу суду в порядку статті 20 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось.

В судове засідання 11.07.2017 року представники позивача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом з'явились, вимоги апеляційних скарг підтримали в повному обсязі, надали усні пояснення по суті спору. У поданих відзивах на зустрічні апеляційні скарги просили рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову залишити без змін.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2017р. розгляд справи відкладався на 25.07.2017р. В судовому засіданні 25.07.2017р. судом оголошено перерву в порядку статті 77 ГПК України до 08.08.2017р.

Також ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2017р. у даній справі замінено відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство Закарпаттяобленерго на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство Закарпаттяобленерго .

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2017р. розгляд справи відкладено на 10.08.2017р.

Представники позивача за первісним позовом та третьої особи в судове засідання 10.08.2017 року не з'явились, причин неявки суду не довели, хоча були належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду спору, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'' , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, враховуючи, що явка представників сторін та третьої особи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Прага Уж підлягає частково до задоволення, а в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Закарпаттяобленерго слід відмовити з огляду на наступне.

У ході судового розгляду справи встановлено та не заперечується ніким з учасників процесу, що КТП, з приводу якої виник спір, споруджена ФОП ОСОБА_6 згідно технічних умов № 45/2005 від 24.03.05 (з урахуванням змін до них від 25.08.05 № 3028) на заміну існуючої трансформаторної підстанції, що належала ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» , для забезпечення електропостачання готельного комплексу та з перенесенням низьковольтних виводів для передачі електроенергії іншим споживачам (субспоживачам), в тому числі тим, яким здійснювалася поставка електроенергії з раніше діючого КТП, та введена в експлуатацію згідно акту допуску на підключення до електричної мережі електроустановки від 06.07.07.

20.07.07 ФОП ОСОБА_6 та Ужгородським міським районом електромереж ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» було укладено договір про постачання електричної енергії № Р06/13-2816, за умовами якого електроенергія від електромереж відповідача на готельний комплекс постачалася на рівні дозволеної потужності 210 кВт через споруджену КТП приєднаною потужністю 800 кВт.

У подальшому, постачання електроенергії на готельний комплекс здійснювалось згідно договору № Р06/13- 3046 укладеного 11.07.08 відповідачем з ТзОВ «Прага Уж» , до статутного капіталу якого ФОП ОСОБА_6 було внесено споруджену ним КТП. При цьому, не змінилися величини приєднаної потужності та дозволеної потужності постачання електроенергії позивачеві для забезпечення готельного комплексу.

Станом на час подання позову та розгляду справи у суді чинним є договір сторін про постачання електричної енергії № Р06/13-3046 від 11.07.08 викладений у редакції договору від 05.06.14 про внесення змін і доповнень до зазначеного договору (далі - Договір).

За умовами даного Договору постачальник - відповідач у справі - продає електроенергію споживачу - позивачу у справі - для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 210 кВт у межах приєднаної потужності 736 кВт.

Умовами Договору врегульовано також питання з приводу використання спірної КТП для передачі електроенергії субспоживачам (п.2.2.2, додаток 1.2 до Договору «Обсяги постачання електроенергії субспоживачу» , додаток 5 «Перелік об'єктів субспоживача (субспоживачів), що приєднані до електричних мереж споживача» ).

Так, умовами Договору та наведеними додатками до Договору визначено перелік субспоживачів, якими є МГО «Неємія» , ПрАТ «МТС Україна» , ПрАТ «Київстар» , ТзОВ «Астеліт» та споживачі Ужгородського МРЕМ.

Наведеним спростовано твердження позивача за первісним позовом - ТзОВ «Прага Уж» - про самовільне приєднання відповідачем до КТП позивача субспоживачів електроенергії, оскільки таке приєднання узгоджено сторонами шляхом укладення Договору про постачання електричної енергії є основним документом, який відповідно до приписів 5.1 Правил користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.96 № 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2.08.96 р.за № 417/1442 (далі - ПКЕЕ), є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи позивачем за первісним позовом заперечується приєднання до електричних мереж лише споживачів Ужгородського МРЕМ, тобто населення. Дана вимога зазначена апелянтом також в письмових поясненнях до апеляційної скарги, поданих до Львівського апеляційного господарського суду 03.08.2017р. (вх.№ 0204/5283/17)

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне:

Суд, вирішуючи спір за первісним позовом, керується приписами Закону України «Про електроенергетику» (далі - Закон), який регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії,

Регулювання відносин в електроенергетиці, якими є спірні відносини у даній справі, відповідно до ст. 4 Закону має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані об'єктивними умовами функціонування галузі, зокрема, постійним і безперервним збалансуванням виробництва і споживання електричної енергії, для забезпечення якого встановлюється єдине централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об'єднаною енергетичною системою України.

КТП - трансформаторна підстанція, з приводу якої виник спір, належить до технологічних електричних мереж, які за змістом п. 1.2 ПКЕЕ, призначені для перетворення, передачі та/або розподілу електричної енергії, що належать основному споживачу і використовуються для передачі електричної енергії для власного споживання та/або субспоживачам, а також для транзиту електричної енергії в мережі електропередавальної організації.

Крім того, приєднання електроустановок субспоживачів до КТП позивача, який не є електропередавальною організацією, електропередавальна організація, правонаступником якої є відповідач, було передбачено при видачі технічних умов № 45/2005 від 24.03.05 (з урахуванням змін до них від 25.08.05 № 3028) на заміну існуючої трансформаторної підстанції, що належала ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» , для забезпечення електропостачання готельного комплексу та з перенесенням низьковольтних виводів для передачі електроенергії іншим споживачам (субспоживачам).

Таким чином, у ході судового розгляду встановлено та не спростовано позивачем за первісним позовом, що використання КТП позивача як технологічних електричних мереж для приєднання субспоживачів, якими є МГО «Неємія» , ПрАТ «МТС Україна» , ПрАТ «Київстар» , ТзОВ «Астеліт» здійснено відповідачем у встановленому порядку і за погодженням позивача, яке відбулося внаслідок виконання технічних умов та укладення Договору.

Постановою НКРЕ України за № 1137 від 14.12.2005р. було затверджено Правила приєднання електроустановок до електричних мереж. Дані правила регулювали відносини, які виникали під час приєднання та підключення новозбудованих, реконструйованих чи технічно переоснащених електроустановок замовників (крім електроустановок, призначених для виробництва електричної енергії) до електричних мереж. Відповідно до даних правил: власник електричних мереж - юридична або фізична особа, якій належать на праві власності електроустановки, призначені для передачі та/або розподілу електричної енергії; договір про приєднання - письмова домовленість про взаємні зобов язання сторін, яка встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час отримання та виконання технічних умов приєднання електроустановки замовника до електричних мереж власника.

Відповідно до пункту 1.3 Правил, приєдання електроустановки замовника здійснюється власником електричних мереж на підставі договору про приєднання, який укладається за взаємною згодою між власником електричних мереж та замовником.

Пунктом 1.4 Правил передбачено, що не дозволяється приєднання до мереж електропередавальної організації електроустановок, унаслідок якого замовник мав би володіти транзитними електроустановками (транзитна електроустановка - електроустановка, якою електрична енергія, крім власника цієї електроустановки, передається іншими суб єктам господарювання або споживачам електричної енергії).

Правилами також передбачено, які дії слід вчинити для приєднання юридичних та фізичних осіб до електричної мережі електроустановки.

Тобто, законодавством чітко передбачено, на підставі яких документів здійснюється підключення або приєднання юридичних осіб або населення до електричної мережі інших осіб (власників), а також, які етапи потрібно пройти для такого підключення.

На даний час відносини, які виникають під час приєднання новозбудованих, реконструйованих чи технічно переоснащених електроустановок замовників до електричних мереж регулюються Правилами приєднання електроустановок до електричних мереж, затвердженими постановою НКРЕ від 17.01.2013р. № 32. Даними правилами встановлено аналогічні принципи, відповідно до яких приєднання до мереж власника повинне здійснюватись виключно на підставі Договору про приєднання до електричних мереж, а також із обов язковою згодою власника таких мереж.

Відповідно до п.1.5 Правил від 17.01.2013р. № 32 суб єкт господарювання має право за зверненням замовника погодити приєднання його електроустановок до власних технологічних електричних мереж. Також даними правилам передбачено те, що таке приєднання здійснюється на підставі договору про приєднання до електричних мереж, тобто письмової домовленості сторін, що є документом встановленої форми, який визначає зміст та регулює правовідносини між сторонами щодо приєднання електроустановок замовник до електричних мереж власника електромереж.

У разі приєднання електроустановок замовника до електричних мереж суб єкта господарювання, який не є електропередавальною організацією, електропередавальна організація, на території здійснення ліцензованої діяльності якої розташовані електроустановки замовника, видає технічні умови на приєднання до електричних мереж цього суб єкта господарювання, які погоджуються цим суб єктом господарювання.

Таким чином, приєднання до належної на праві власності позивачу за первісним позовом трансформаторної підстанції, яка призначена для передачі та/або розподілу електричної енергії без згоди власника не відповідає вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, проаналізувавши умови вказаного вище договору та додатків до нього, колегія суддів з ясувала, що у Додатку № 5 до Договору № Р06/13-3046 від 11.07.2008р. Перелік об єктів субспоживача (субспоживачів), що приєднані до електричних мереж споживача пунктом 5 передбачено Споживачі Ужгородського МРЕМ , для яких не визначено ні потужність приєднання, ні дані приладів обліку, ні місце установки приладів обліку тощо.

В той же час, згідно довідки, наданої за підписом заступника начальника Ужгородського МРЕМ, до трансформатора основного живлення приєднано споживачів загальною потужністю 592,6 кВт, з яких, в тому числі, побутові споживачі Ужгородського МРЕМ - 338,8 кВт, про що в Договорі та додатках до нього, в свою чергу, не вказано жодної інформації.

Окрім того, з наданої Приватним акціонерним товариством Закарпаттяобленерго інформації про приєднаних споживачів вбачається, що до спірної СКТП приєднано побутових споживачів загальною потужністю 347 кВт в кількості 76 побутових споживачів, з яких 66 приєднані після видачі технічних умов від 24.03.2005р. № 45/2005 і лише 10 до їх видачі.

Слід також зазначити, що відповідно до п.1.2 ПКЕЕ спільне використання технологічних електричних мереж - це виконання комплексу заходів з метою експлуатації та утримання у належному технічному стані технологічних електричних мереж, які використовуються для забезпечення електропостачання інших суб єктів господарювання, крім їх власника або для забезпечення передачі (транзиту) електричної енергії в мережі електропередавальної організації. Тобто, технологічними електричними мережами за договором про спільне використання технологічних електричних мереж здійснюється передача електроенергії виключно до інших суб єктів господарювання, а не побутових споживачів (населення).

Відтак, враховуючи те, що в даному випадку споживачі Ужгородського МРЕМ були приєдані до електричних мереж позивача за первісним позовом неналежним чином та з порушенням правил приєднання, позовні вимоги в цій частині є обгрунтовані, підставні та підлягають до задоволення.

Вимоги позивача за зустрічним позовом ґрунтуються на приписах ст. 26 Закону, згідно якої споживач (власник мереж, які використовуються для передачі електричної енергії іншим суб'єктам господарювання, населенню) - ТзОВ «Прага Уж» , відповідач за зустрічним позовом - зобов'язаний укласти з електропередавальною організацією, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, договір про спільне використання технологічних електричних мереж.

Дана норма Закону конкретизована у ПКЕЕ, згідно п. 1.7 яких у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2 до ПКЕЕ) і основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках.

Пунктом 5.4 ПКЕЕ передбачено, що ініціатором укладення, зокрема, договору про спільне використання технологічних електричних мереж між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем, власником технологічних електричних мереж (основний споживач) може бути будь-яка із сторін такого договору.

Пунктом 5.17 ПКЕЕ встановлено, що, зокрема, договір про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) має містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей:

1) найменування сторін;

2) місце і дату укладення договору;

3) обсяг передачі електричної енергії та договірної граничної величини електричної потужності;

4) режими постачання;

5) гарантований рівень надійності електропостачання (за категорією надійності електропостачання);

6) величини дозволеної та приєднаної потужності електроустановок субспоживача;

7) порядок обліку перетікання реактивної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії (за необхідності);

8) порядок обліку споживання електричної енергії та вимірювання величини потужності, споживання та генерування реактивної електроенергії, контролю показників якості електричної енергії (у тому числі у випадку пошкодження або тимчасової відсутності відповідних розрахункових засобів обліку);

9) порядок надання даних щодо використаної субспоживачем електричної енергії;

10) умови дії договору у разі відсутності у споживача договору про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії та/або у разі відключення споживача за борги чи з інших причин;

11) строк дії договору;

12) умови та порядок розірвання договору;

13) місцезнаходження, банківські реквізити сторін.

Договір про спільне використання технологічних електричних мереж додатково містить: порядок розрахунків за використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача); однолінійну схему технологічних електричних мереж спільного використання з обов'язковим зазначенням місць установлення, типів, марки устаткування та технічних характеристик цього устаткування; перелік елементів технологічних електричних мереж споживача (основного споживача), які використовуються для передачі електричної енергії; розрахунок умовних одиниць технологічних електричних мереж спільного використання, узгоджений електропередавальною організацією, на території здійснення ліцензованої діяльності якої розташовані ці технологічні електричні мережі.

Невід'ємними частинами договору про спільне використання технологічних електричних мереж, згідно п. 5.18 ПКЕЕ, є:

1) акт про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін;

2) відомості про засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії;

3) схема електропостачання, зазначення точок приєднання і ліній, що живлять струмоприймачі субспоживача;

4) акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача (за необхідності згідно з вимогами нормативно-правових актів);

5) довідка про обсяги переданої електричної енергії за базовий період.

За загальними умовами укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, відповідно до ст. 179 ГКУ, Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори; укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до ст. 180 ГКУ зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Укладення господарських договорів на основі типових договорів, відповідно до ст. 184 ГКУ, повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

За приписами ст. 187 ГКУ спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом; день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

З огляду на наведені приписи Закону та ПКЕЕ, якими встановлено обов'язковість для сторін укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж, приписів Господарського кодексу України щодо порядку укладення договорів, визначення їх змісту та на фактичні обставини справи, суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову та спонукання відповідача до укладення в редакції запропонованій позивачем, оскільки проект договору не містить істотних та обов'язкових для таких договорів вищенаведених умов щодо:

- обсягу передачі електричної енергії субспоживачам та щодо договірної граничної величини електричної потужності;

- режимів постачання; величини дозволеної та приєднаної потужності електроустановок субспоживачів;

- порядку обліку перетікання реактивної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії (за необхідності);

- порядку обліку споживання електричної енергії та вимірювання величини потужності, споживання та генерування реактивної електроенергії, контролю показників якості електричної енергії (у тому числі у випадку пошкодження або тимчасової відсутності відповідних розрахункових засобів обліку).

До договору також не долучено довідку про обсяги переданої електричної енергії за базовий період, яка за змістом п. 5.18 ПКЕЕ є невід'ємною частиною договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Вищенаведені істотні умови з огляду на специфіку спірних питань не можуть бути визначені судом, а їх відсутність позбавить господарський договір передбаченого законом змісту.

Відтак, в контексті викладеного, вимоги, викладені в апеляційній скарзі відповідача за первісним позовом - Приватного акціонерного товариства Закарпаттяобленерго є безпідставними та необгрунтованими. Скаржник не надав належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених в рішенні господарського суду Закарпатської області від 15.05.2017р. у даній справі.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Колегія суддів також зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Зважаючи на викладене, рішення господарського суду не відповідає вимогам закону до судового рішення, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що зазначені в апеляційній скарзі позивача за первісним позовом - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Прага Уж доводи відповідають матеріалам справи, документально обґрунтовані та базуються на нормах чинного законодавства. Відтак, існують достатні підстави для скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову.

Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Закарпатської області від 15.05.2017 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на відповідача по первісному позову в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.1,21,22,33,34,43,49,91,99,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Прага Уж , м.Ужгород, вх.№ 01-05/2693/17 від 12.06.2017р. задоволити частково.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 15.05.2017р. у справі № 907/150/17 в частині відмови в задоволенні первісного позову скасувати.

Приняти нове рішення, яким первісний позов задоволити частково.

Визнати дії Приватного акціонерного товариства Закарпаттяобленерго (89412, Закарпатська область, Ужгородський район, с.Оноківці, вул.Головна, 57 код 00131529) по самовільному приєднанню ним споживачів електричної енергії (побутових споживачів Ужгородського МРЕМ) до електромереж ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Прага Уж (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Верховинська, 38 код 35771853) - незаконними.

Зобов язати Приватне акціонерне товариство Закарпаттяобленерго (89412, Закарпатська область, Ужгородський район, с.Оноківці, вул.Головна, 57 код 00131529) від єднати самовільно приєднаних ним споживачів електричної енергії (побутових споживачів Ужгородського МРЕМ) від електромереж ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Прага Уж (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Верховинська, 38 код 35771853).

2. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Закарпаттяобленерго залишити без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 15.05.2017р. у справі № 907/150/17 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову - залишити без змін.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Закарпаттяобленерго (89412, Закарпатська область, Ужгородський район, с.Оноківці, вул.Головна, 57 код 00131529) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Прага Уж (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Верховинська, 38 код 35771853) - 3520,00 судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Зобов язати господарський суд Закарпатської області видати відповідний наказ.

5. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку в частині відмови у задоволенні зустрічного позову покласти на скаржника - Приватне акціонерне товариство Закарпаттяобленерго .

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути господарському суду Закарпатської області.

Повний текст постанови оформлено і підписано відповідно до вимог ст.105 ГПК України 11 серпня 2017р.

Головуючий суддя Костів Т.С.

суддя Желік М.Б.

суддя Марко Р.І.