Рішення

від 14.08.2017 по справі 493/1401/17

БАЛТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 493/1401/17

Провадження № 2/493/762/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2017 року

Балтський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді БОДАШКО Л.І.,

за участю секретаря ТИХОНОВОЇ Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балті Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати угоду купівлі-продажу земельної ділянки, укладену між нею і відповідачем, дійсною, такою, що відбулася, та визнати за нею право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га, кадастровий номер земельної ділянки 0525086400:01:001:0024, розташовану по вул. Підгаєцького, №215 в с. Тартак Чечельницького району Вінницької області, яка раніше на праві приватної власності належала відповідачу, стверджуючи, що 07.06.2017 року вона уклала з відповідачем угоду купівлі-продажу вище вказаної земельної ділянки, згідно якої сплатила відповідачу вартість земельної ділянки у сумі 64 тис. грн., про що складена відповідна розписка, а відповідач передав їй правовстановлюючі документи на земельну ділянку, саму земельну ділянку, але, оформити у нотаріуса угоду позивач не змогла, оскільки відповідач жодного разу не з'явився до нотаріуса і повідомив позивача, що робити цього не має наміру.

Вказані вище обставини позбавили позивача права володіти, користуватися, розпоряджатися придбаною земельною ділянкою, з приводу чого вона змушена звернутися до суду з позовом, надала суду заяву, в якій свої заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, просить розглянути справу без її участі.

Відповідач до судового засідання не з'явився, але надіслав на адресу суду заяву, в якій позов визнав у повному обсязі, підтвердив викладені в позові обставини, в тому числі і небажання з'явитися до нотаріуса для оформлення договору купівлі-продажу, просить справу розглянути за його відсутності.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.04.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Чечельницького районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_3, реєстр №546, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.04.2014 року, індексний номер 12408257, належала земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га, кадастровий номер земельної ділянки 0525086400:01:001:0024, розташована по вул. Підгаєцького, №215 в с. Тартак Чечельницького району Вінницької області, що 07.06.2017 року сторони уклали між собою договір купівлі-продажу вище вказаної земельної ділянки, згідно якого відповідач продав, а позивач придбала вище вказану земельну ділянку за 64 тис. грн. і по акту прийому-передачі від 07.06.2017 року відповідач передав, а позивач прийняла земельну ділянку, що відповідно до розписки, складеної відповідачем, він отримав від позивача вище вказану суму грошей і взяв на себе зобов'язання оформити угоду належним чином у нотаріуса.

Судом з'ясовано, що відповідно до ст. 657 ЦК України (із змінами, внесеними згідно із Законами № 1878-VI (1878-17) від 11.02.2010, № 2756-VI (2756-17) від 02.12.2010 договір купівлі-продажу житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Нині діючі та діючі на момент укладання договору купівлі-продажу між сторонами статті 334, 640, 657 ЦК України вимог щодо обов'язкової державної реєстрації таких правочинів не містять та не пов'язують момент вчинення таких правочинів з державною реєстрацією.

Відповідно до ст. 4 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , встановлена державна реєстрація саме речових прав на нерухоме майно, а не самих правочинів, з яких набувається це право, а ст.19 цього ж Закону договори та рішення суду зазначає лише як підставу для реєстрації прав, а не як об'єкт державної реєстрації.

В даному випадку не можна застосовувати положення ч.1 ст.210 ЦК України, так як вимоги державної реєстрації укладеного між сторонами договору купівлі-продажу законодавство України не передбачає, хоча раніше (до моменту укладення цього договору купівлі-продажу) таку вимогу містили положення ст.ст. 334, 557, 640 ЦК України, які пов'язували момент вчинення таких правочинів з державною реєстрацією, та про які йдеться мова в п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , однак ці положення є вже недіючі у зв'язку зі змінами, внесеними із Законами України № 1878-VІ (1878-17) від 11.02.2010 року, № 2756-VІ (2756-17) від 02.12.2010 року.

Суд констатує, що вирішуючи спори про визнання правочинів дійсними, судам необхідно враховувати, що з 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України , яким ч.3 ст.640 ЦК викладено в новій редакції, а саме: договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення , і таким чином, до правочинів, укладених після 1 січня 2013 року абзац 3 п.13 ППВСУ №9 у прямому своєму розумінні не може бути застосований.

Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

В судовому засіданні встановлено, що неможливо посвідчити договір купівлі-продажу в нотаріальному порядку, оскільки відповідач не з'являється до нотаріуса для посвідчення вище вказаного договору, а відтак, втрачена можливість посвідчення вище вказаного договору у нотаріуса, також встановлено, що інших підстав нікчемності правочину в даному випадку немає.

За таких обставин суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин між сторонами вимог ч.2 ст.220 ЦК України, оскільки сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, відбулося повне виконання умов договору, тому суд може визнати дійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2

Що стосується визнання права власності на нерухоме майно, то як встановлено ч.3 ст.334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 334, 640, 657, 1216, 1218 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити в повному обсязі.

Визнати дійсною і такою, що відбулася угоду купівлі-продажу земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої по вул. Підгаєцького, №215 в с. Тартак Чечельницького району Вінницької області, укладену між ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га, кадастровий номер земельної ділянки 0525086400:01:001:0024, розташовану по вул. Підгаєцького, №215 в с. Тартак Чечельницького району Вінницької області, яка раніше на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.04.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Чечельницького районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_3, реєстр №546, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.04.2014 року, індексний номер 12408257, належала ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

СУДДЯ