Постанова

від 11.02.2010 по справі 42741/09/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11.02.2010 р. справа № 2а- 42741/09/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі -Русецький І.В.,

за участі представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Призм" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова провизнання неправомірними дій та скасування податкових вимог , - В С Т А Н О В И В :

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю Призм звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому (з урахуванням уточнень) просив визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова щодо винесення другої податкової вимоги від 12.10.2009р. №2/1235, а також скасувати податкові вимоги Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова від 02.09.2009р. №1/1075 і від 12.10.2009р. №2/1235.

В обґрунтування заявлених вимог указав, що згідно з договором оренди від 11.01.2006р. орендодавцем земельної ділянки за адресою: м.Харків, пр.Леніна (ст. м. Наукова) є Харківська міська рада. Тому право вимоги всіх платежів, що пов'язані з орендою означеної ділянки, належить виключно Харківській міській раді, а не ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова. Отже, ДПІ, заявляючи вимоги до ТОВ Призм у спосіб направлення на адресу даного платника податкових вимог, незаконно перебрала на саме функції орендодавця, що суперечить закону. В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи і вимоги поданого позову, просили суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Окрім того, представник позивача подав до суду заяву, в якій просив залишити без розгляду вимоги позову в частині визнання неправомірними дій.

Відповідач -Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова просив у позові відмовити.

В обгрунтування заперечень проти позову указав, що згідно з Законом України Про систему оподаткування ДПІ наділена повноваженнями контролю за своєчасністю сплати орендних платежів за землі державної та комунальної форми власності. Оскільки позивач самостійно подав до ДПІ податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009р., де указав річний розмір орендної плати в сумі 989.049,00грн. (щомісяця - 82.420,75грн.), і вказаних платежів в повному обсязі не оплатив, то ДПІ правомірно направила до ТОВ Призм податкові вимоги. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в позові.

Подане клопотання про залишення позову без розгляду в частині вимоги про визнання неправомірними дій представник відповідача підтримав.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю Призм пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, одержав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №420882, набув правого статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 32134210, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі міста Харкова.

09.01.2009р. позивачем до ДПІ була подана податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної форми власності, в якій указано річний розмір орендної плати в сумі 989.049,00грн. (розмір щомісячного платежу - 82.420,75грн.).

За відомостями приєднаної до справи картки особового рахунку по платежу орендна плата з юридичних осіб станом на 02.09.2009р. заборгованість ТОВ Призм по оплаті самостійно задекларованих в згаданій декларації податкових зобов'язань склала - 81.585,85грн., у зв'язку з чим відповідачем було сформовано та направлено на адресу ТОВ Призм податкову вимогу від 02.09.2009р. №1/1075 на суму 81.585,85грн.

Станом на 30.09.2009р. заборгованість по оплаті самостійно задекларованих податкових зобов'язань склала - 164.006,60грн., а тому ДПІ було сформовано та направлено на адресу ТОВ Призм податкову вимогу від 12.10.2009р. на суму 164.006,60грн.

За визначенням п.1.0 ст.1 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами податковою вимогою є письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Згідно з п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами податкові вимоги надсилаються у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки.

Зміст податкових вимог унормований абз.1 п.п.6.2.2 п.6.2 ст.6 названого закону, де указано, що податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу, а також п.п.6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , відповідно до якого перша податкова вимога повинна містити повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк (п.п. а п.п.6.2.3 п.6.2 ст.6), а друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п.п. б п.п.6.2.3 п.6.2 ст.6).

Аналізуючи наведені приписи закону, суд доходить висновку, що податкова вимога за своєю правовою суттю та характером приписів є актом державного органу, тобто юридичною формою рішення податкового органу - офіційним письмовим документом, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

За таких обставин, спірні податкові вимоги як правові акти індивідуальної дії підлягають перевірці судом на відповідність приписам ч.3 ст.2 КАС України.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи фактичну та юридичну обґрунтованість висновків, на підставі яких були сформовані спірні вимоги, суд виходить з такого.

Пунктом 8 ч.1 ст.14 Закону України Про систему оподаткування законодавцем до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) віднесено плату за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Правові відносини з приводу сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності регламентовані, насамперед, Законом України Про плату за землю та Законом України Про оренду землі .

З положень ст.13 Закону України Про плату за землю , які кореспондуються з приписами ст.13 Закону України Про оренду землі , вбачається що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній формі власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Судом встановлено, що 11.01.2006р. між Харківською міською радою (в якості орендодавця) та позивачем -ТОВ Призм (в якості орендаря) було укладено договір оренди землі, предметом якого згідно з п.1 є земельна ділянка несільськогосподарського призначення (землі житлової та громадської забудови) за адресою: місто Харків, пр-т Леніна (ст. м. Наукова).

В розумінні ст.13 Закону України Про плату за землю названий договір є належною правовою підставою для нарахування орендної плати за указану земельну ділянку.

Наданими позивачем доказами підтверджено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 24.10.2006р. по справі №35/503-06, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2007р., договір оренди землі від 11.01.2006р. про надання ТОВ Призм земельної ділянки по пр-ту. Леніна (ст. м. Наукова) визнано недійсним.

Перелічені судові акти набули законної сили і відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України та ч.1 ст.72 КАС України мають бути враховані при вирішенні даної справи.

Частиною 1 ст.216 Цивільного кодексу України зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відтак, суд зауважує, що укладений між Харківською міською радою та позивачем -ТОВ Призм договір оренди земельної ділянки від 11.01.2006р. не може бути визнаний законною підставою для виникнення обов'язку по оплаті податкового зобов'язання -орендної плати за земельну ділянку комунальної форми власності.

При вирішенні спору суд бере до уваги приписи п.5.1 ст.5 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , згідно з яким податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Водночас з цим суд не знаходить правових підстав для залишення поза увагою положень ст.3 Закону України Про систему оподаткування , відповідно до якої одним із принципів побудови системи оподаткування є обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства, а також приписів ст.2 Закону України Про плату за землю , де указано, що використання землі в Україні є платним.

Провівши системний аналіз норм Закону України Про систему оподаткування та Закону України Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами , суд зазначає, що податкова декларація за своєю суттю є похідним документом від наявності у фактичній дійсності визначеного певний актом законодавства об'єкту оподаткування, відображає існування такого об'єкту оподаткування і за його відсутності не може бути визнана достатньою підставою для виникнення обов'язку по оплаті податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про плату за землю об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд відзначає, що договір від 11.01.2006р. не створює об'єкту оподаткування, адже є недійсним, а будь-яких документів про фактичне використання позивачем земельної ділянки за адресою: місто Харків, пр-т. Леніна (ст. м. Наукова) відповідач до суду не подав.

Отже, судовим розглядом встановлено, що у спірних правовідносинах у позивача відсутній об'єкт оподаткування щодо земельної ділянки за адресою: місто Харків, пр-т. Леніна, (ст. м. Наукова). Тому суд не вбачає правових підстав для покладення на позивача обов'язку по оплаті орендної плати за указану земельну ділянку, що зроблено спірними податковими вимогами.

Окремо суд відзначає, що згідно з ч.2 ст.5 Закону України Про плату за землю суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

В розумінні п.п.1.1 ст.1 Закону України Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами та ст.4 Закону України Про систему оподаткування саме власник або землекористувач (в тому числі орендар) земельної ділянки є платником відповідного податкового зобов'язання по орендній платі за земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Орендарем земельних ділянок в силу положень ч.1 ст.5 Закону України Про оренду землі є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Оскільки укладений між позивачем та Харківською міською радою договір оренди земельної ділянки від 11.01.2006р. є недійсним, то за цим договором позивач не є орендарем, а отже, не має статусу платника податкового зобов'язання по орендній платі за земельну ділянку державної або комунальної форми власності. Відтак, поданий позивачем документ за формою податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності не може створювати правових наслідків, передбачених законом в разі подання податкової декларації, позаяк поданий особою, яка не є платником відповідного податкового зобов'язання.

З огляду на викладене, заявлені позивачем вимоги щодо скасування спірних податкових вимог визнаються судом нормативно та документально обґрунтованими, через що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позову щодо визнання неправомірними дій відповідача -ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова суд зазначає наступне.

В судовому засіданні 11.02.2010р. представник позивача подав до суду письмову заяву про відкликання позовних вимог в цій частині.

Представник відповідача дану заяву підтримав.

Пунктом 5 ч.1 ст.155 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви.

Оскільки задоволення заяви про відкликання позову не позбавляє особу права в подальшому повторно подати позов в загальному порядку, то суд, дослідивши матеріали справи, не знаходить перешкод для задоволення означеного клопотання.

З урахуванням наведеного, в частині вимог про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова позов слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, п.5 ч.1 ст.155, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Призм" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про визнання неправомірними дій та скасування податкових вимог - задовольнити.

Скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова від 02.09.2009р. №1/1075 в повному обсязі.

Скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова від 12.10.2009р. №2/1235 в повному обсязі.

В частині вимог про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у місті Харкові - позов залишити без розгляду.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Призм" (місцезнаходження - 61054, місто Харків, вул. Ак. Павлова, буд.120; ідентифікаційний код - 32134210) витрати по оплаті державного мита (судового збору) в сумі 1 (одна) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі (у разі проголошення постанови у відсутність особи, яка бере участь у справі, - з дня отримання нею копії постанови) заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 16.02.2010р.

Суддя Сліденко А.В.