Рішення

від 03.08.2017 по справі 910/7667/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2017Справа №910/7667/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Королюк І.В.

розглянувши справу № 910/7667/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Англійський сад";

до комунального підприємства "Володимирський ринок";

про стягнення 127 561,64 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Радей О.А., довіреність б/н від 13.07.2017р.;

від відповідача: Коваленко С.В., довіреність № 120 від 16.02.2017р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Англійський сад" (надалі - позивач) до комунального підприємства "Володимирський ринок" (надалі - відповідач) про стягнення 125 000,00 грн. вартості поліпшень, 2 561,64 грн. процентів за користування безпідставно збереженими грошовими коштами.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Англійський сад" за згодою комунального підприємства "Володимирський ринок" здійснило поліпшення трьох торговельних місць, які перебувають у його користуванні відповідно до договору про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі №29-12/14 від 29.12.2014р., внаслідок чого у відповідача виник обов'язок відшкодувати половину вартості понесених витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2017р. порушено провадження у справі № 910/7667/17, розгляд справи призначений на 15.06.2017р.

14.06.2017р. через відділ діловодства від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Так, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки, комунальне підприємство "Володимирський ринок" не набуло право власності на здійснені позивачем поліпшення, що підтверджується відсутністю підписаного сторонами Акту про закінчення виконання поліпшень, а тому обов'язок з їх оплати у нього не виник. Крім того, відповідач стверджує, що товариство з обмеженою відповідальністю "Англійський сад" здійснило поліпшення в тому числі і приміщення ринку, що призвело до порушення Правил пожежної безпеки на ринках України, в той час як згода надавалась лише на поліпшення торговельних місць. Також, у відзиві зазначено про невідповідність нормам чинного законодавства договору будівельного підряду від 03.11.2014р., укладеного товариством з обмеженою відповідальністю Ванбуд та товариством з обмеженою відповідальністю "Англійський сад",.

14.06.2017р. через відділ діловодства від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

15.06.2017р. через відділ діловодства від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 15.06.2017р. була оголошена перерва до 22.06.2017р.

21.06.2017р. через відділ діловодства від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2017р. розгляд справи відкладено на 13.07.2017р.

13.07.2017р. через відділ діловодства від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 13.07.2017р. була оголошена перерва до 27.07.2017р.

14.07.2017р. через відділ діловодства від представника позивача надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 125 000,00 грн. вартості поліпшень, 10 054,79 грн. процентів за користування безпідставно збереженими грошовими коштами.

Подане позивачем клопотання про збільшення позовних вимог прийнято судом до розгляду, а тому подальший розгляд справи здійснювався відповідно до зазначених в ньому вимог.

27.07.2017р. через відділ діловодства від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 27.07.2017р. була оголошена перерва до 03.08.2017р.

03.08.2017р. через відділ діловодства від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі, у яких викладені заперечення проти призначення у справи судової будівельно-технічної експертизи.

03.08.2017р. через відділ діловодства від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі.

Присутній в судовому засіданні 03.08.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та заперечив щодо призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та також висловився проти призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2014р. між позивачем (далі - замовник, підприємство) та відповідачем (далі - виконавець, ринок) укладено договір про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі №29-12/14 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого ринок надає підприємцю за плату послугу, протягом визначеного в договорі строку у вигляді надання можливості користуватися торговельним місцем на умовах, визначених договором, та інші послуги для здійснення торгівлі.

Відповідно до п. 1.2.1. договору, ринок надає послугу підприємству у вигляді надання можливості користуватися на території критого ринку трьома торговельними місцями, що розташовані в квітковому павільйоні ринку для здійснення торгівлі.

Згідно п. 3.4.2. договору, підприємство має право здійснювати за погодженням з ринком поліпшення торговельного місця, в тому числі, але не обмежуючись, шляхом встановлення тимчасової металевої конструкції.

Пунктом 3.4.2.1. встановлено, що проведення поліпшень, а також вартість таких поліпшень, має бути попередньо погоджена ринком.

У випадку, якщо проведення поліпшень, а також вартість цих поліпшень погоджена з ринком, то поліпшення оплачуються сторонами в рівних частинах. При цьому, у випадку відсутності у ринку достатніх коштів для оплати поліпшень, підприємство в праві оплатити 100% вартості поліпшень. В такому разі у ринку виникає зобов'язання відшкодувати підприємству 50% вартості здійснених поліпшень протягом семи календарних днів після пред'явлення підприємством відповідної вимоги. (п.п. 3.4.2.2., 3.4.2.3. договору).

Пунктом 3.4.24. договору встановлено, що всі проведені поліпшення, в тому числі встановлена тимчасова металева конструкція, є власністю ринку. Право власності ринку на поліпшення виникає з моменту закінчення виконання таких поліпшень, що підтверджується відповідним актом, складеним ринком та підприємством.

Цей договір укладається строком на шістдесят календарних місяців і набирає чинності з дня його підписання сторонами. Договір вважається подовженим на наступний аналогічний строк, якщо не менш ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить письмово про розірвання Договору (п. 6.1. договору).

Підприємство звернулося до ринку з листом від 30 грудня 2014 року щодо погодження поліпшення трьох торговельних місць, що розташовані у квітковому павільйоні ринку, шляхом проведення різного виду ремонтних робіт, встановлення відгороджувальної конструкції та обладнання, загальною вартістю 250 000,00 гривень, та здійснення ринком оплати 50% вартості описаних поліпшень.

Листом № 31-12/14 від 31 грудня 2014 року у відповідь на вищевказане звернення ринком надано погодження на поліпшення торговельних місць та повідомлено про відсутність коштів в сумі 125 000,00 грн. для у часті у фінансуванні робіт, у зв'язку із чим відшкодування понесених позивачем витрат буде здійснено після їх завершення та визначення остаточної вартості.

03.11.2014р. між позивачем (далі - замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю Ванбуд (далі - підрядник) укладено договір будівельного підряду, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених договором підрядник зобов'язується провести поліпшення трьох торгових місць, розташованих в приміщенні на першому поверсі головної будівлі критого ринку по вуд. Горього, 115 у м. Києві шляхом здійснення ремонтних та інших робіт в строк і в порядку, визначених домовленістю сторін, а замовник зобов'язується надати підрядникові фронт робіт, прийняти закінчені ремонтні роботи та оплатити їх.

На виконання договору будівельного підряду від 03.11.2014р. товариством з обмеженою відповідальністю Ванбуд було здійснено ремонтні та інших роботи з поліпшення трьох торгових місць розташованих в приміщенні на першому поверсі головної будівлі критого ринку по вуд. Горього, 115 у м. Києві, що підтверджується Актами приймання виконаних робіт №1 від 31.01.2015р. та №2 від 30.04.2015р.

Відповідно до Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 30 квітня 2015 року загальна вартість виконаних за договором будівельного підряду від 03.11.2014р. будівельних робіт та витрат складає 250 000,00 грн.

На виконання зобов'язань за договором будівельного підряду від 03.11.2014р. позивач оплатив вартість виконаних робіт на загальну суму 250 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №15 від 29.01.2015р. на суму 188 000,00 грн. та №14 від 28.01.2015р. на суму 62 000,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №13/03/2017-1 про відшкодування вартості витрат у сумі 250 000,00 грн., понесених в результаті поліпшення торговельних місць шляхом проведення робіт за договором будівельного підряду від 03.11.2014р.

Листом №156 від 15.03.2017р. відповідач повідомив позивача, що його претензія №13/03/2017-1 буде розглянута після отримання документів, які підтверджують факт здійснення поліпшень шляхом проведення робіт за договором будівельного підряду від 03.11.2014р. та розміру понесених витрат.

Позивач повторно звернувся до відповідача з претензією №19/04/2017-2 про відшкодування вартості витрат, понесених в результаті поліпшення торговельних місць у сумі 250 000,00 грн. з доданими документами, що підтверджують факт здійснення поліпшень та розміру понесених витрат.

Позивач вважає, що відповідачем допущено неналежне виконання умов договору про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі №29-12/14 від 29.12.2014р., а тому просить суд стягнути з останнього 125 000,00 грн. вартості поліпшень, 10 054,79 грн. процентів за користування безпідставно збереженими грошовими коштами.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Укладений між позивачем та відповідачем договір про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі №29-12/14 від 29.12.2014р. за своєю правовою природою є договором найму (оренди), а тому до спірних відносин застосовуються положення законодавства про найм (оренду).

При цьому заперечення відповідача з цього приводу не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Пунктом 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року N 57/188/84/105 (далі - Правила торгівлі на ринках) передбачено право адміністрації ринку укладати письмові угоди з продавцями про надання торговельних місць на визначений термін, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Таким чином, безпосередньо Правила торгівлі на ринках передбачають укладення між адміністрацією ринку і підприємцями, що займаються торговельною діяльністю, саме договорів, що за своєю правовою природою є договорами оренди (найму) торгових площ.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.10.2011р. у справі №07/33-71.

Оскільки предметом договору є комунальне нерухоме майно, то до відносин між сторонами також застосовуються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.3 ст. 773 Цивільного кодексу України наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Статтею 778 вільного кодексу України передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Частиною 3 ст. 23 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що орендар має право за погодженням з орендодавцем , якщо інше не передбаченого договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Частиною 2 статті 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено право орендаря залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Як зазначалось вище, пунктом 3.4.2. укладеного між сторонами договору передбачено, що підприємство має право здійснювати за погодженням з ринком поліпшення торговельного місця, в тому числі, але не обмежуючись, шляхом встановлення тимчасової металевої конструкції.

Пунктом 3.4.2.1. встановлено, що проведення поліпшень, а також вартість таких поліпшень, має бути попередньо погоджена ринком.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Отже, обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

На підтвердження надання згоди відповідачем на проведення ремонтних робіт з поліпшення орендованого майна позивач посилається на лист відповідача № 31-12/14 від 31 грудня 2014 року, яким останній надав згоду позивачу на поліпшення торговельних місць шляхом проведення різного роду ремонтних робіт, встановлення відгороджувальної конструкції та обладнання загальною вартістю 250 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було погоджено з підрядником проектно-кошторисну документацію, а саме Локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 на загально будівельні роботи поліпшення торгових місць в приміщеннях на 1 поверсі головної будівлі критого ринку по вул. Горького, 115 у м. Києві від 03.11.2014р. на суму 161 814,40 грн. та Локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 на загальнобудівельні роботи поліпшення торгових місць в приміщеннях на 1 поверсі головної будівлі критого ринку по вул. Горького, 115 у м. Києві від 03.11.2014р. на суму 88 186,00 грн.

Зазначена кошторисна документація відповідає актам приймання виконаних робіт №1 від 31.01.2015р. та №2 від 30.04.2015р., підписаними представниками замовника та підрядника.

З системного аналізу положень договору про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі №29-12/14 від 29.12.2014р. вбачається наявність обов'язку у позивача отримувати погодження від відповідача на здійснення поліпшення торговельних місць та їх вартості.

При цьому, обов'язок погодження з відповідачем відповідної проектно-кошторисної документації щодо обсягу та змісту робіт з поліпшення торговельних місць відповідно до умов зазначеного договору у позивача відсутній.

У зв'язку з викладеним, судом не приймаються заперечення відповідача щодо не надання згоди на здійснення ряду будівельних та ремонтних робіт, в тому числі: демонтаж віконних рам, демонтаж дверних коробок, улаштування із газобетоних блоків, покриття стелі та підлоги фарбою, листи гіпсокартонні, ґрунтування стелі, балки, врізування в діючі внутрішні мережі трубопроводів, прокладання трубопроводів, установлення змішувачів, установлення умивальників, облицювання стін керамічними плитками, та інші, оскільки погодження відповідачем обсягу та змісту робіт з поліпшення торговельних місць договором про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі №29-12/14 від 29.12.2014р. не передбачено.

Таким чином, суд відхиляє твердження відповідача щодо ненадання комунального підприємства "Володимирський ринок" згоди на здійснені поліпшення та неузгодження з орендодавцем кошторисів проведених робіт як такі, що суперечать фактичним обставинам справи та не підкріплені належними доказами.

Щодо твердження відповідача про надання ним згоди на поліпшення лише трьох торговельних місць, а не приміщення в якому воно знаходиться, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 13 Правил торгівлі на ринках, торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.

При цьому, у складеному відповідачем Акті обстеження від 12.04.2016р зазначено, що згідно з поверховим планом І поверху Технічного паспорта на будівлю літера А по вул. Антоновича (Горького), 115 у Голосіївському районі м Києва (споруда ринку), торговельне місце, яке займає позивач, розташовано у приміщенні №1 загальною площею 355,5 кв.м (магазин), у його лівому крилі (магазин квітів).

Частина приміщення магазину квітів, що зайнята торговельним місцем: обмежена знизу бетонною підлогою, зверху бетонним перекриттям даху, стінами зліва, справа та зі сторони зі сторони навпроти входу.

Частина приміщення магазину квітів, що зайнята торговельним місцем, є приміщенням: вбудованим, як частина внутрішнього об'єму споруди; обмеженим у внутрішньому об'ємі споруди ринку вертикальними (стіни) та горизонтальними (підлога, стеля) будівельними елементами, скріпленими між собою.

З викладеного вбачається, що торговельне місце орендоване позивачем є частиною приміщення ринку, а тому розмежування зазначених понять в аспекті надання згоди на проведення поліпшень відповідачем у даному випадку є помилковим.

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що позивачем здійснено поліпшення, згода на які надана відповідачем листом № 31-12/14 від 31 грудня 2014 року, а тому у останнього в силу ст. 778 Цивільного кодексу України та п.3.4.2.2. договору виник обов'язок з їх оплати.

При цьому, в силу умов договору про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі №29-12/14 від 29.12.2014р., а саме п. 3.4.2.4., всі проведені поліпшення, тобто як відокремлювані, так і невідокремлювані, є власністю комунального підприємства "Володимирський ринок" з моменту закінчення виконання таких поліпшень, що підтверджується відповідним Актом складеним сторонами.

Тобто право власності на проведені поліпшення виникає у відповідача з моменту їх здійснення, а не після підписання відповідного Акту, який лише є документальним підтвердженням вказаного факту, та обов'язок з підписання якого сторонами договір про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі №29-12/14 від 29.12.2014р. не містить.

Слід звернути увагу на те, що чинним законодавством не вимагається підписання між орендодавцем та орендарем актів вказаного характеру для відшкодування здійснених орендарем поліпшень, а тому й за відсутності такого акту відповідач не звільняється від обов'язку їх відшкодувати.

Посилання відповідача на невідповідність договору будівельного підряду від 03.11.2014р., укладеного товариством з обмеженою відповідальністю Ванбуд та товариством з обмеженою відповідальністю "Англійський сад", нормам чинного законодавства не є предметом розгляду у даній справі та не впливає на правовідносини між товариством з обмеженою відповідальністю "Англійський сад" та комунальним підприємством "Володимирський ринок" за договором про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі №29-12/14 від 29.12.2014р., а тому не приймаються судом до уваги.

Також, відповідач стверджує про наявність порушення позивачем Правил пожежної безпеки на ринках України, посилаючись на Акт обстеження від 12.04.2016р.

Разом з тим, зі змісту зазначеного Акту неможливо дійти беззаперечного висновку про порушення Правил пожежної безпеки на ринках України саме здійсненими роботами з поліпшення торговельного місця за договором будівельного підряду від 03.11.2014р., вартість яких заявлена до стягнення.

Крім того, Акт обстеження від 12.04.2016р. складений в односторонньому порядку представниками відповідача та в розумінні ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не є належним доказом порушення пожежної безпеки на ринках України позивачем.

Суд також ставив перед сторонами питання щодо призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи з метою з'ясування спірних питань, що потребують спеціальних знань.

Відповідач проти призначення судової будівельно-технічної експертизи заперечував та просив покласти обов'язок з її оплати у разі призначення за ініціативою суду на позивача, оскільки останній є ініціатором розгляду судової справи та зазначив про неможливість її оплати зі свого боку.

Позивач проти призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи також заперечив, та вказав на те, що у разі призначення експертизи за ініціативою суду, гарантувати її оплату він не може та просив цей обов'язок покласти на відповідача.

У зв'язку із відмовою сторін від оплати судової будівельно-технічної експертизи, суд дійшов висновку про недоцільність її призначення.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ст. 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить і ст. 180 Господарського кодексу України.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, оскільки, як встановлено судом, відповідач погодив здійснення позивачем робіт з поліпшення орендованого майна, в тому числі в частині спірної суми коштів, а позивач підтвердив понесення ним таких витрат, то наразі у відповідача існує зобов'язання відшкодувати їх у заявленому обсязі.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Втім, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі №29-12/14 від 29.12.2014р. вартості здійснених поліпшень торговельних місць в сумі 125 000,00 грн. позивачу не відшкодував, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 10 054,79 грн. згідно ст.ст. 536, 1214, 1048 Цивільного кодексу України, в обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач посилається на безпідставне збереження коштів відповідачем та користування ними без достатньої правової підстави.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

На думку позивача, між сторонами не існували договірні відносини, а тому нарахування цих процентів повинно здійснюватися із застосуванням аналогії закону (ч.1 ст. 8 Цивільного кодексу України) на підставі приписів ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Проте, дане твердження позивача спростовується встановленим обставинам у даній справі, а тому при застосуванні зазначених положень законодавства щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами необхідно керуватись умовами договору про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі №29-12/14 від 29.12.2014р.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

За висновками суду, оскільки умовами укладеного між сторонами договору розмір процентів за користування грошовими коштами не встановлено, договори найму і договори позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, тому застосування до договору найму положень про договір позики (зокрема, ст. 1048 Цивільного кодексу України) є безпідставним.

Крім того, не є стягувані кошти також і безпідставно отриманими, у зв'язку з чим застосування приписів ст. 1214 Цивільного кодексу України, за якими у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу), також не виявляється можливим.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 10 054,79 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства "Володимирський ринок" (03150, м. Київ, вулиця Антоновича, будинок 115; код ЄДРПОУ 01565129) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Англійський сад" (03150, м. Київ, вулиця Горького, будинок 43/45, офіс 16; код ЄДРПОУ 39472620) заборгованість в розмірі 125 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 188,77 грн. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 08.08.2017р.

СуддяА.І. Привалов