Постанова

від 08.08.2017 по справі 912/3872/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 року Справа № 912/3872/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Коробенка Г.П. за участю представників: позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) третіх осібне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Степ" на постановувід 22.02.2017 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 912/3872/16 господарського суду Кіровоградської області за позовом Фермерського господарства "Степ" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1)Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області; 2)Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області провизнання додаткової угоди укладеною

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 р. ФГ "Степ" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання укладеною додаткової угоди від 24.05.2016 р. до договору оренди землі від 27.04.2011 р., укладеного між ФГ "Степ" (орендар) та Олександрійською райдержадміністрацією (орендодавець), зареєстрованого 30.06.2011 р., в редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви.

Позовні вимоги з посиланням на частини 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обґрунтовані тим, що строк укладеного між ФГ "Степ" та Олександрійською райдержадміністрацією, який було зареєстровано 30.06.2011 р. становить 5 років, тобто до 30.06.2016 р., у зв'язку з чим за півтора місяці до закінчення строку договору позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, до якого перейшли повноваження на розпорядження земельною ділянкою, з листом - повідомленням від 24.05.2016 р. про поновлення договору оренди землі.

Проте, листом 09.06.2016 р. Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відмовило у поновленні договору землі з підстав недосягнення домовленості щодо орендної плати та строку договору.

Позивач вказував на наявність у нього двох підстав для визнання за ним права на поновлення договору оренди землі за приписами частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки ним належно виконувались обов'язки за договором, до спливу строку договору повідомлено орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, до листа - повідомлення надано проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та про своє рішення.

Позивач вважав, що в діях Головного управління Держгеокадастру наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору з наданням позивачу листа - повідомлення про заперечення щодо укладення договору, щоб позбавити позивача можливості у термін, визначений законом узгодити з відповідачем істотні умови договору.

При цьому, позивач вказував, що продовжував користуватися земельною ділянкою і після спливу строку договору та сплачував орендну плату. Претензій до нього не висувалось.

Ухвалою від 18.10.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третіх особі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Новопразьку селищну раду та Олександрійську райдержадміністрацію.

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти позовних вимог з посиланням на норми Закону України "Про оренду землі", зокрема, статтю 33, вказував на те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбачене частиною 1 вказаної правової норми, відбувається за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. Проте, відповідач вважав, що позивачем не було вчинено необхідних та достатніх дій, направлених на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Олександрійська райдержадміністрація у поясненнях підтвердила укладення з ФГ "Степ " договору оренди землі від 27.04.2011 р. (зареєстрованого 30.06.2011 р.), зазначивши, що у зв'язку із набранням 01.01.2013 р. чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежувань земель державної та комунальної власності" повноважень щодо передачі у користування, зокрема, спірної земельної ділянки належить Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.12.2016 р. (суддя Макаренко Т.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції встановив обставини стосовно того, що після закінчення строку дії договору оренди позивач продовжує користуватися земельною ділянкою і протягом одного місяця після закінчення договору оренди відсутнє заперечення відповідача у його поновленні, оскільки така відмова відповідачем направлена після спливу місячного строку, встановленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", проте, дійшов висновку, що оскільки предметом спору є визнання укладеною додаткової угоди, а не визнання переважного права на укладення договору на підставі частини 1 статті 33 вказаного Закону, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, суд першої інстанції зазначав, що частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі " є самостійною підставою пролонгації договору оренди і не пов'язана з переважним правом на укладення договору оренди на новий строк.

За апеляційною скаргою ФГ "Степ" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Широкобокова Л.П., Подобєд І.М., Орєшкіна Е.В.), переглянувши рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.12.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 22.02.2017 р. залишив його без змін.

ФГ "Степ" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги залишенням судами поза увагою, що ФГ "Степ" було дотримано всіх вимог законодавства щодо поновлення договору оренди землі, узгодження з відповідачем змін істотних умов договору оренди землі, повідомлення відповідача заздалегідь у строк, визначений частиною 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі" про переважне право на укладення договору на новий строк із наданням листа - повідомлення та проекту додаткової угоди. Проте, відповідачем у встановлений законом строк заперечення щодо поновлення договору оренди земельної ділянки не подано, додаткову угоду не підписано.

Крім того, як зазначав скаржник, лист - повідомлення відповідача від 09.06.2016 р. був отриманий ФГ "Степ" тільки 08.07.2016 р. через Центр надання адміністративних послуг на особистому прийомі, тобто з порушенням місячного строку, встановленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", однак, якби відповідач завчасно надіслав відповідь із зазначенням про необхідність змін умов щодо строку та розміру орендної плати, позивач би їх прийняв, проте, відмова відповідача була надана після закінчення строку договору.

Скаржник наголошує, що він продовжує користуватися земельною ділянкою і протягом одного місяця після закінчення договору оренди відсутнє заперечення відповідача у його поновленні, що було встановлено судами під час розгляду справи, крім того, позивачем сплачується орендна плата, а відтак, за приписами частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що не взято судами до уваги.

На думку заявника касаційної скарги, судами залишено поза увагою, що в порушення приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" відповідачем не було здійснено жодної спроби щодо узгодження з позивачем істотних умов договору, не було надано жодних пропозицій для подальшого поновлення договору оренди земельної ділянки та порушено місячний строк розгляду листа - повідомлення з проектом додаткової угоди, чим порушені права позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача , перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 27.04.2011 р. між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (орендодавець) та ФГ "Степ" (орендар) укладено договір оренди, за умовами якого та згідно акта приймання - передачі від 30.06.2011 р., орендарем прийнято в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Новопразької селищної ради, загальною площею 54,5975 га, в тому числі ріллі - 54,5975 га.

Договір зареєстровано у Олександрійському районному відділі КРФ ДП "Центр ДЗК", про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 30.06.2011 р. за № 352030004000502.

Судами встановлено, що орендодавцем за договором, станом на дату його укладення, була Олександрійська районна державна адміністрація, що узгоджувалось з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній на дату укладення договору.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", з 1 січня 2013 року розмежовано землі державної та комунальної власності. Повноваження по передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 122 Земельного кодексу України, у власність або у користування для всіх потреб, надано центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам.

Як зазначено судами, відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012р. № 258 та від 25.01.2013 р. № 40, з січня 2013 повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування було віднесено до компетенції Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області. При цьому, переукладення (переоформлення) раніше укладених договорів оренди землі не вимагалось.

Відповідно до пункту 7 договору оренди землі від 27.04.2011 р. (зареєстрованого 30.06.2011 р.) його укладено строком на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар зобов'язаний повідомити орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу договору оренди землі.

Судами встановлено, що оскільки державна реєстрація договору здійснена 30.06.2011 р., укладений між сторонами договір набув чинності з цієї дати, тобто договір діє протягом п'яти років - до 30.06.2016 р.

ФГ "Степ" завчасно звернувся до Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області з листом-повідомленням від 18.05.2016 р. про поновлення договору, надавши до вказаного листа проект відповідної додаткової угоди.

При цьому, матеріали справи містять лист-повідомленням від 09.06.2016 р. № Ф-8935/0-5235/0/6-16 Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області про прийняте рішення щодо заперечень відносно поновлення договору, з посиланням, зокрема на те, що листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області рекомендовано утриматись від укладання договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на без конкурентних засадах строком більше 7 років; укладання будь-яких додаткових угод, які змінюють строк дії договорів оренди, крім випадків його зменшення (але не менше мінімального строку оренди) та поновлення договору відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі"; встановлення розміру орендної плати на рівні менше 8 % від її нормативної грошової оцінки.

Крім того, у листі відповідача від 09.06.20169 р. також зазначалось, що згідно листа управління Держгеокадастру у Кіровоградському районі від 01.02.2016 р. № 01-11/206 ФГ "Степ" було запропоновано подати до Головного управління Держгеокадастру в області заяву щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки, а саме встановлення орендної плати у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 29).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ФГ "Степ" про визнання укладеною додаткової угоди від 24.05.2016 р. до договору оренди землі від 27.04.2011 р. (зареєстрованого 30.06.2011 р.) в редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви на підставі приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Положеннями договору, а саме пунктом 7, сторонами було погоджено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 Цивільного кодексу України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, у частині першій статті 777 Цивільного кодексу України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, стаття 764 вказаного Кодексу передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 Цивільного кодексу України, слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно з частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, які передбачені статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами 8, 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у разі недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах і укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю в поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Вказана правова позиція закріплена, зокрема, у постанові Верховного Суду України № 6-10цс15 від 25.02.2015 р.

Таким чином, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у частині 1 регламентує переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, а в частині 6 - підстави поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (постанові Верховного Суду України № 911/1707/15 від 25.05.2016р.).

Судами під час розгляду справи були встановлені наступні обставини:

- строк дії договору оренди землі встановлено до 30.06.2016 р.;

-ФГ "Степ" звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з листом-повідомленням про поновлення договору оренди через Центр надання адміністративних послуг Олександрійської райдержадміністрації 18.05.2016 р., тобто в межах строку, передбаченого пунктом 7 договору та частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі". До листа-повідомлення позивачем було додано проект додаткової угоди;

- Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в порушення місячного терміну розгляду звернення, встановленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", листом-повідомленням № Ф-8935/0-5235/0/6-16 від 09.06.2016 р. повідомило про заперечення щодо поновлення договору оренди;

- після закінчення строку дії договору оренди позивач продовжує користуватися земельною ділянкою і протягом одного місяця після закінчення договору оренди відсутнє заперечення відповідача у його поновленні;

- ФГ "Степ" сплачується орендна плата за користування земельною ділянкою.

Проте, як вбачається зі змісту судових рішень, пославшись на особливості застосування приписів частин 1- 5 та частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", судами було залишено поза увагою встановлення відповідних обставин справи, виходячи з предмету та підстав позову.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України та статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами статей 2, 4-3, 54 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи за позовами суб'єктів господарської діяльності, фізичних осіб, які такими не є, державних та інших органів, які визначають предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону) позову.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Проте, вказані приписи законодавства були залишені судами поза увагою, відповідні обставини справи щодо порушення прав позивача, які підлягають судовому захисту судами не встановлювались, питання стосовно дотримання сторонами як умов договору оренди землі, так і норм чинного законодавства, виходячи із характеру спірних правовідносин, зокрема, дотримання орендарем порядку реалізації передбаченого законом права на поновлення договору оренди землі, наявність між сторонами заперечень на момент виникнення цього права у орендаря та належного повідомлення орендаря у визначений законом строк як про такі заперечення, так і про прийняте орендодавцем рішення, судами не з'ясовувались, а відтак висновки судів про відмову у задоволенні позову є передчасними.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4 2 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Оскільки в силу статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 р. у справі № 912/3872/16 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.12.2016 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Г. Коробенко