Рішення

від 03.08.2017 по справі 910/10163/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2017Справа №910/10163/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Королюк І.В.

розглянувши справу № 910/10163/17

за позовом Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України;

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут безпеки життєдіяльності";

про стягнення 2183,12 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Сидоренко Т.М., довіреність № 11/07/02 від 07.07.2017р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернувся Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут безпеки життєдіяльності" (надалі - відповідач) про стягнення 2183,12 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №183 на відшкодування витрат по сплаті податку за землю від 01.10.2013р. у визначений строк не відшкодував витрати по сплаті податку за землю у сумі 2183,12 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2017р. порушено провадження у справі № 910/10163/17, розгляд справи призначений на 03.08.2017р.

Присутнім у судовому засіданні 03.08.2017р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.06.2017р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 23.06.2017р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проте поштове відправлення повернуто на адресу суду з відповідною відміткою поштової установи.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2013р. між позивачем (за договором - інститут) та відповідачем (за договором - платник) було укладено договір № 183 на відшкодування витрат по сплаті податку за землю, відповідно до п. 1.1. якого позивач є постійним користувачем земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування землею І-КВ № 003954, площею 151298 м 2 і приймає на себе зобов'язання на підставі Закону України "Про плату за землю" здійснювати сплату земельного податку відповідно до використовуваної виробничої площі, що перебуває у користуванні відповідача.

Відповідно до п.1.2 договору, відповідач зобов'язався відшкодувати позивачу в повному обсязі витрати по сплаті податку на землю в сумі шість тисяч п'ятсот п'ятдесят грн. 12 коп. + 20% ПДВ, розрахованого за формою Головної податкової інспекції відповідно до виробничих площ 254,5 м 2 , (в корпусі № 66), що перебувають у користуванні відповідача.

Згідно з п. 3.1. договору, він набуває чинності з моменту надання площі у користування і діє до 31.12.2013р.

Пунктом 3.2. договору визначено, що договір вважається продовженим на черговий і наступні календарні роки без оформлення додаткових документів, якщо сторони не вжили дій до його розірвання, або повідомлення про мотивований строк закінчення договору згідно п. 3.1.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення небажання продовжувати договірні відносини не подано.

Судом встановлено, що позивачем виставлено відповідачу рахунки по відшкодуванню податку за землю за період з травня по серпень 2014 року на загальну суму 2183,12 грн.

За умовами п.2.2 договору відповідач відшкодовує щомісячно до 15 числа наступного місяця позивачу у повному обсязі суму податку за землю, обчислену пропорційно тій частині площі, що знаходиться фактично у користуванні відповідача.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному сплачено відшкодування податку за землю та компенсації з травня по серпень 2014 року в сумі 2183,12 грн.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, на час розгляду спору у господарському суді відповідачем не надано доказів відшкодування податку за землю за період з травня по серпень 2014 року на загальну суму 2183,12 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача боргу в сумі 2183,12 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут безпеки життєдіяльності" (03115, м. Київ, вул. Г. Онискевича, 1; код ЄДРПОУ 38672554) на користь Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2; код ЄДРПОУ 05417377) борг з відшкодування витрат по сплаті податку за землю у сумі 2183 грн. 12 коп. та 1600 грн. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.08.2017р.

Суддя А.І. Привалов