Рішення

від 08.08.2017 по справі 909/658/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2017 р. Справа № 909/658/17 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г.З., секретаря судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут", вул. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ, 76010

до відповідача: Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Косів" Міністерства охорони здоров'я України, вул. Курортна, буд. 1, с. Смодна, Косівський район, Івано-Франківська область, 78607

про стягнення заборгованості в сумі 259118,59 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1-представник, довіреність № Сз-5-01/7 від 05.01.17р.;

від відповідача: ОСОБА_2-представник, довіреність № 48/1100-7 від 07.08.17р.;

від відповідача: ОСОБА_3-представник, довіреність № 49/1100-7 від 07.08.17р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Косів" Міністерства охорони здоров'я України про стягнення заборгованості в сумі 259 118,59 грн., в тому числі 233 788,42 грн. боргу за переданий природний газ, 17915,24 грн. пені, 5166,72 грн. інфляційних та 2248,21 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.07.17р. порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 08.08.17р.

Представник позивача в судове засідання з"явився, позовні вимоги, викладені в позовній заяві підтримав у повному обсязі та просив суд позов задоволити.

Представники відповідача в судове засідання з"явилися, подали суду відзив на позов за вих. №50/1100-7 від 07.08.17р. (вх. №12523/17 від 08.08.17р.), в якому визнали суму основного боргу, заперечували проти стягнення пені, інфляційних та 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

04.03.16 між сторонами у справі укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №114101R9FWIB016, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ у обсягах, що передбачені вищезазначеним договором, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість у розмірах, строки та порядку, що визначені договором(п.1.1 договору) .

Пунктом 2.9. договору договору сторони погодили, що : "Визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку: п.2.9.1. За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого про транспортного) природного газу споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ; п.2.9.2. На підставі отриманих від споживача даних або Оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника, п.2.9.3. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Матеріалами справи, зокрема, копією акта приймання-передачі природного газу №ЗІФ00008257 від 28.02.17 підтверджується факт отримання відповідачем природного газу на суму 233 788,56 грн. (а.с.22).

Відповідно до п.4.2 договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку : п.4.2.1 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, місяця що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу па наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. Відповідно до м.4.2.3 договору остаточний розрахунок по оплаті здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено вимогу від 09.06.17р. з вимогою погасити заборгованість в сумі 233 788,42 грн. (а.с.8). Проте, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов"язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, заборгованість відповідача перед позивачем за переданий природний газ становить 179677,4 грн.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань суду не надав, доводи позивача не спростував.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов"язання, позивачем нараховано 5166,72 грн. інфляційних та 2248,21 грн. - 3% річних, а також пені в сумі 17915,24 грн. на підставі п.6.2.1. договору.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правоворушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі вихнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.

В силу ст. 546 ЦК України виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2.1. договору сторони погодили, що у разі порушення Споживачем строків оплати за договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірено правильність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних нарахувань та встановлено, що вони є арифметично вірними.

Таким чином до стягнення підлягають 233 788,42 грн. боргу за переданий природний газ, 17915,24 грн. пені, 5166,72 грн. інфляційних та 2248,21 грн. - 3% річних.

Відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, судові витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, слід покласти на відповідача, а саме: 3886,78 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 179, 193, 230, 232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" до Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Косів" Міністерства охорони здоров'я України про стягнення заборгованості в сумі 259118,59 грн. - задоволити .

Стягнути з Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Косів" Міністерства охорони здоров'я України (вул. Курортна, буд. 1, с. Смодна, Косівський район, Івано-Франківська область, 78607, код 01981572) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут"(вул. Ленкавського, 20, м.Івано-Франківськ, 76010, код 39595350) - 233 788 (двісті тридцять три тисячі сімсот вісімдесят вісім) грн. 42 коп. основного боргу, 17915 (сімнадцять тисяч дев"ятсот п"ятнадцять) грн. 24 коп. пені, 5166 (п"ять тисяч сто шістдесят шість) грн. 72 коп. інфляційних, 2248 (дві тисячі двісті сорок вісім) грн. 21 коп. - 3% річних та 3886 (три тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн. 78 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.08.17

Суддя Цюх Г.З.