Рішення

від 03.08.2017 по справі 910/9366/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2017Справа №910/9366/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Королюк І.В.

розглянувши справу № 910/9366/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Плеттак"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСО ТРЕЙД"

про стягнення 488 472,05 грн.

Представники сторін:

від позивача: Шмаров Є.Ю., довіреність б/н від 11.04.2017р.;

від відповідача: Задорожна Д.Ю., довіреність №12 від 17.08.2016р.

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Плеттак" (надалі-позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСО ТРЕЙД" (надалі-відповідач ) про стягнення 488 472,05 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 006/2016 від 18.02.2016р. у визначений строк не розрахувався за користування майном, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати орендних платежів у сумі 11 343,33 грн., за прострочення оплати якої нараховані 1560,27 грн. пені, 3% річних - 255,22 грн. та інфляційні втрати в розмірі 657,91 грн. Крім того позивач просить стягнути з відповідача вартість неповернутого майна на суму 474 655,32 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2017р. порушено провадження у справі № 910/9366/17 та розгляд справи призначений на 13.07.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2017р. розгляд справи було відкладено на 27.07.2017р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням останнім витребуваних судом доказів.

В судовому засіданні 27.07.2017р. відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 03.08.2017р.

Присутній в судовому засіданні 03.08.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві, поданому в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2016 року між позивачем (за договором - орендодавець) та відповідачем (за договором - орендар) було укладено Договір №006/2016, за умовами п.1.1 якого позивач передає, а відповідач приймає у тимчасове платне користування універсальні будівельні риштування plettac® alu-star 140 hpoб.=12,0 m - 4 шт. (надалі - риштування, майно) в обсязі згідно Специфікації №1.

Відповідно до умов договору згідно акту №001/006/2016-вО від 22.02.2016р., позивачем було передано відповідачу в орендне користування будівельні риштування piettac® alu-star 140 hpoб.=12,0 m в загальному обсязі 4 шт. згідно Специфікації №1, яка узгоджена сторонами.

Відповідно до п.3.1 договору, орендар сплачує заставну суму за риштування в сумі 3000,00 грн.

Угодою №001/006/2016 від 24.02.2016р. про внесення змін та доповнень до договору сторони збільшили об'єм риштування, яке передане в оренду в обсязі 1000м 2 згідно Специфікації №2, та визначили вартість послуг за оренду 30 календарних діб риштувань в обсязі 1000м 2 в сумі 22 500 грн. з ПДВ, та вартість послуг доставки риштувань у сумі 3000 грн. з ПДВ.

Угодою №002/006/2016 від 01.03.2016р. про внесення змін та доповнень до договору сторони збільшили об'єм риштування, яке передане в оренду, в обсязі 1000м 2 згідно Специфікації №3, та визначили вартість послуг за оренду 30 календарних діб риштувань в обсязі 1000м 2 в сумі 22 500 грн. з ПДВ, та вартість послуг доставки риштувань у сумі 3000 грн. з ПДВ. Загалом 25 500,00 грн. з ПДВ.

Угодою №003/006/2016 від 07.04.2016р. про внесення змін та доповнень до договору сторони збільшили об'єм риштування, яке передане в оренду в обсязі 1000м 2 згідно Специфікації №4, та визначили вартість послуг за оренду 30 календарних діб риштувань в обсязі 1000м 2 в сумі 22 500 грн. з ПДВ,

Угодою №004/006/2016 від 11.04.2016р. про внесення змін та доповнень до договору сторони збільшили об'єм риштування, яке передане в оренду в обсязі 2000м 2 згідно Специфікації №5, та визначили вартість послуг за оренду 20 календарних діб риштувань в обсязі 2000м 2 в сумі 30 000 грн. з ПДВ.

Також, умовами вказаних угод сторони визначили, що оплата за оренду здійснюється відповідачем за 2 календарні доби на підставі рахунків-фактур до фактичного отримання риштування в оренду.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, майно згідно вищевказаних угод було передано в оренду останньому у справному та очищеному стані.

Позивач вказує, що часткове повернення риштувань із орендного користування відбулось на підставі актів здачі-прийняття з оренди № 002/006/2016-зО від 12.05.2016р.; №003/006/2016-зО від 16.05.2016р.; №004/006/2016-зО від 19.05.2016р.; №006/006/2016-зО від 25.05.2016р.

Відповідно до п.9.1.4. договору, у випадку пошкоджень та втрати елементів риштування орендар відшкодовує вартість таких елементів, втрачених під час оренди, на підставі додатково виписаного орендодавцем рахунку-фактури і у відповідності з діючими ринковими цінами на нові елементи риштувань.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання по сплаті орендних платежів згідно рахунку-фактури № 302 від 03.09.2016р. на загальну суму 11 343,33 грн. з ПДВ. Окрім цього, станом на день звернення з даним позовом до суду, відповідач не повернув із орендного користування частину майна вартістю 474 655,32 грн., перелік якого та вартість викладені в рахунку-фактурі № 322 від 21.10.2016р., який передавався на оплату відповідачу неодноразово.

З огляду на що, листом від 07.06.2017р. позивач повідомив відповідача про розірвання договору на підставі п.10.1.1. договору, та вимагав повернення майна на суму 474 655,32 грн.

Однак, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що позивачем не надано доказів знищення відповідачем риштувань або утримання майна в неналежному стані, а також позивач не зазначив, які саме риштування не повернуті та не надав розрахунок вартості неповернутого майна.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частинами 1, 3 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п.4.2 договору, термін оренди риштувань складає 30 календарних діб. Початок перебігу строку оренди риштувань, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання акту прийому-передачі риштувань.

За умовами п.8.1 договору, після закінчення терміну оренди, відповідач зобов'язаний протягом 1 (однієї) доби повернути риштування позивачу на об'єкті за Актом здачі-прийняття з оренди згідно Специфікацій (Додаток №1 до Договору). Риштування повинні бути доставлені орендарем на склад орендодавця у супроводі повноважного представника для підписання акту технічного огляду стану та акту прийому-передачі з оренди риштувань.

Умовами п.9.1.6. договору визначено, що у випадку несвоєчасного повернення риштувань орендарем відповідно до п.8.1. Договору, термін оренди подовжується до моменту фактичного повернення риштувань, а орендар сплачує оренду плату згідно виписаних орендодавцем рахунків-фактур.

Відповідно до п.5.2 договору, платежі за можливу подальшу оренду риштувань після перших 30 календарних діб в разі подовження терміну оренди, сплачуються за 5-7 календарні доби поточного місяця передплатою за фактичну кількість діб у наступному місяці на підставі виставлених ТОВ Плеттак рахунків-фактур. В разі терміну перебування риштувань в оренді понад 30 календарних діб, орендар сплачує орендні платежі тільки за фактичне перебування риштувань в оренді.

У випадку збільшення терміну оренди по п.4.2. або внесення змін в п.1.1. сторонами складається додаткова Угода, в якій визначаються нові додаткові умови здачі риштувань в оренду, яка є невід'ємною частішою даного договору (п.4.3 договору).

Так, умовами угод про внесення змін та доповнень до договору, сторони визначили, що оплата за оренду здійснюється відповідачем за 2 календарні доби на підставі рахунків-фактур до фактичного отримання риштування в оренду.

Матеріали справи містять докази звернення позивача до відповідача рекомендованим листом за № 1232 від 21.11.2016р. з вимогою про сплату суми бору за оренду майна у вересні 2016 року в сумі 11 343,33 грн. з доданим рахунком-фактурою № 302 від 03.09.2016р. на суму 11 343,33 грн., який, в свою чергу, отриманий відповідачем 24.11.2016р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відтак, враховуючи умови оплати за оренду, визначені п.5.2 договору та угодами до договору, суд встановив, що строк оплати відповідачем за користування майном настав 01.12.2016р.

Враховуючи вищевикладене, на час розгляду спору у господарському суді відповідачем не надано доказів оплати оренди за користування майном у вересні 2016р., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 11 343,33 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав, як і доказів звернення до позивача з претензіями щодо вартості оренди згідно з рахунком № 302 від 03.09.216р. або щодо кількості орендованого майна.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1560,27 грн., яка нарахована за період з 08.12.2016р. по 13.04.2017р., 3% річних - 255,22 грн., які нараховані за період з 08.09.2016р. по 08.06.2017р., та інфляційні втрати в розмірі 657,91 грн., розраховані за період з листопада 2016 року по квітень 2017 року.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як встановлено вище судом, строк оплати оренди майна за вересень 2016 року настав 01.12.2016р., відтак період прострочення починається з 02.12.2016р.

Відповідно до п.9.1.1. договору, у випадку порушення умов по виконанню договірних зобов'язань за п.5.2. договору, орендар зобов'язується сплатити на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення платежу до дня повного розрахунку.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнав його обґрунтованим та задовольняє зазначену вимогу в сумі 1560,27 грн., згідно з уточненим розрахунком суду за період з 08.12.2016р. по 08.06.2017р.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних, задовольняє останні за розрахунком суду за період з 02.12.2016р. по 08.06.2017р. у сумі 176,13 грн.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, здійснивши розрахунок інфляційних втрат за період з грудня 2016 року по квітень 2017 року, визначив, що розмір інфляційних втрат становить 661,15 грн., а тому суд, не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє дану вимогу у заявленому позивачем розмірі повному обсязі в сумі 657,91 грн.

Щодо вимоги про стягнення 474 655,32 грн. вартості неповернутого майна суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п.10.1.1 договору, останній розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадку, серед інших, якщо орендар не сплачує за послуги з оренди у розмірі та строк встановлений даним договором.

Матеріалами справи підтверджується, що лише листом за № 0172 від 01.06.2017р. позивач скористався своїм правом у відповідності до п.10.1.1. договору, та повідомив відповідача про розірвання договору № 006/2016 від 18.0.22016р., в якому позивач також вимагав у відповідача відшкодувати вартість неповернутого майна в сумі 474 655,32 грн.

Враховуючи зазначене, суд встановив, що спірний договір припинено 01.06.2017р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків з оплати за користування майном протягом вересня 2016 року.

При цьому, у відповіді на вказаний лист за № 69 від 28.07.2017р. відповідач зазначив, що користується майном на законних підставах відповідно до умов п.9.1.6 договору, натомість від позивача жодних вимог про повернення орендованого майна, яким користується відповідач, до останнього не надходило.

Відповідно до п.10.1.2 договору, якщо даний договір розірваний з вини орендаря у відповідності до вимог закону та вимог даного договору, орендар втрачає право використання риштувань, а орендодавець отримує право вилучити риштування без попереднього повідомлення орендаря, негайно, після розірвання даного договору. Дострокове розірвання договору не звільняє орендаря від виконання зобов'язань по сплаті орендної плати.

Проте, позивачем не надано доказів звернення до відповідача з вимогою про вилучення майна або доказів вчинення дій щодо вилучення орендованого майна, перешкоджання відповідачем вилученню майна.

Судом встановлено, що позивач, не заявляючи вимоги про вилучення майна або вчинення відповідних дій, одразу звертався до відповідача з вимогою про сплату вартості неповернутого майна у сумі 474 655,32 грн. згідно з рахунком-фактурою № 322 від 21.10.2016р.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення вартості неповернутого майна в сумі 474 655,32 грн. є передчасними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСО ТРЕЙД" (03150, м. Київ, вул. Ямська, 72; код ЄДРПОУ 38604835) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Плеттак" (04128, м. Київ, Садове товариство "Берковець-1", вул. Садова, 28, будинок 20; код ЄДРПОУ 24918464) основний борг у сумі 11 343 грн. 33 коп., пеню - 1560 грн. 27 коп., 3% річних - 176 грн. 13 коп., 657 грн. 91 коп. - інфляційних втрат та 206 грн. 07 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.08.2017р.

Суддя А.І. Привалов