Рішення

від 09.08.2017 по справі 922/1970/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2017 р.Справа № 922/1970/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "САН ІнБев Україна", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Енерготехінвест", м. Харків про стягнення 475226,47 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №13-С від 28.03.2017 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "САН ІнБев Україна" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Енерготехінвест" (відповідача) про стягнення заборгованості у розмірі 475226,47 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором поставки електроенергії №12/13 від 26.12.2013 р. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 7128,40 грн.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представник не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про відкладення розгляду справи від 24.07.2017р. повноважному представнику відповідача 28.07.2017р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

26.12.2013 р. між ПАТ "САН ІнБЕВ УКРАЇНА" (за договором - покупець, далі по тексту - позивач) та ТОВ "НАУКОВО - ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР "ЕНЕРГОТЕХІНВЕСТ" (за договором - продавець, далі по тексту - відповідач) було укладено договір поставки електроенергії №12/13 від 26.12.2013 р.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пункт 3.1.2 договору, передбачає обов'язок відповідача продавати електричну енергію в об'ємах та на умовах визначеними договором, додатками і додатковими угодами до нього. Натомість, відповідно до п. 3.3.3 договору, позивач зобов'язаний своєчасно проводити оплату за електроенергію відповідно до умов договору.

Пунктом 5.4 договору, передбачений порядок оплати електричної енергії, яка здійснюється шляхом попередньої та остаточної оплати.

За результатами поставок електричної енергії відповідачем та її попередньої та остаточної оплати позивачем станом на 30.11.2015 р. грошова сума попередньої оплати, на яку відповідач не здійснив позивачу поставку електричної енергії, становила 475 226,47грн.

Наявність переплати позивача у вказаному розмірі відповідач підтвердив, підписавши акт №02/3/11 від 30.11.2015р. звірки взаємних розрахунків (аркуш справи №93).

Після 30.11.2015р. поставки електроенергії відповідачем за Договором не здійснювались.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що він діє з 01.03.2014 р. по 28.02.2015 р. включно, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно п.9.3 договору передбачено, що його дія вважається продовженою на наступний календарний рік у випадку ненадходження від жодної зі сторін листа про намір розірвати Договір за один календарний місяць до дати закінчення строку його дії. Оскільки за один календарний місяць до 28.02.2015 р. від жодної зі сторін договору лист про намір розірвати договір не надходив, строк дії договору продовжився на наступний календарний рік, тобто - на календарний 2016 рік.

Водночас, керуючись пунктом 9.3 договору, позивач направив відповідачу лист №ЮВ-215 від 24.11.2016 р. про те, що позивач не має наміру продовжувати строк дії договору на наступний 2017-ий календарний рік, заперечує проти продовження строку дії Договору на наступний 2017-ий календарний рік та що з 00 год. 00 хв. 01.01.2017р. договір є розірваним (припиненим) у зв'язку з закінченням строку його дії, а 31.12.2016 р. - є останнім днем строку його дії.

Також, позивачем було подано до господарського суду Харківської області було подано позовну заяву № 175 від 29.11.2016 р. про спонукання відповідача укласти додаткову угоду про розірвання договору 30.04.2016р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.01.2017 р. у справі було припинено провадження у справі № 922/4205/16 у зв'язку з відсутністю предмету спору, проте судом було встановлено розірвання договору 01.01.2017 р.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки договором не встановлено строк та порядок повернення відповідачем після закінчення строку дії договору попередньої оплати, на суму якої ним не було поставлено електроенергію під час дії договору, позивач в порядку досудового врегулювання спору надіслав відповідачу вимогу №58 від 24.03.2017 р. про повернення 475226,47грн., на які відповідачем не було поставлено електроенергію, проте відповідач на вимогу не відреагував та суму боргу не сплатив.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 стаття 612 ЦК України).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 475 226,47 грн. (сума попередньої оплати) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Енерготехінвест" (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, буд.60, ідентифікаційний код 35859471, п/р 2600830127796 в ПАТ «РЕАЛ БАНК» , МФО 351588) на користь Публічного акціонерного товариства "САН ІнБев Україна" (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, буд.30-В, ідентифікаційний код 30965655, п/р 26003100000300 в ПАТ «ОСОБА_2 ДБУ» м.Київ, МФО 380731) 475 226,47 грн. боргу та 7 128,40 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.08.2017 р.

Суддя ОСОБА_3