Рішення

від 08.08.2017 по справі 925/864/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2017 р. Справа № 925/864/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В., за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, ОСОБА_2 за довіреністю, відповідача - не з'явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Сільськогосподарського підприємства "Світанок" до Приватного акціонерного товариства "УкрАгро НПК" про стягнення 1432007 грн. 31 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - сільськогосподарське підприємство "Світанок" звернувся в господарський суд з позовом до приватного акціонерного товариства "УкрАгро НПК" (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору № 82 від 27.01.2017 року, 1384865 грн. 00 коп. попередньої оплати, 23 903 грн. 15 коп. неустойки, 18 003 грн. 24 коп. інфляційних втрат, 5 235 грн. 92 коп. 3% річних та відшкодування судових витрат.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, проти позову не заперечував, явку своїх представників в засідання суду без поважних причин не забезпечив, хоч про місце, дату і час судового засідання був повідомлений належним чином за правилами, передбаченими розділом 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20 лютого 2013 року № 28.

В засіданні суду представники позивача позовні вимоги підтримали і просили задовольнити в повному обсязі з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві.

Наявні у справі матеріали суд вважає достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, тому, з урахуванням вимог ст.ст. 69, 75, 77 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.

27.01.2017 року відповідач - приватне акціонерне товариство "УкрАгро НПК", як постачальник, і позивач - сільськогосподарське підприємство "Світанок", як покупець, уклали договір № 82 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити в обумовлені договором строки покупцеві товар (КАС-32), а покупець зобов'язався оплатити і прийняти цей товар (розд.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, поставка товару здійснюється на умовах повної попередньої оплати. Товар, що підлягає поставці, повинен бути повністю оплачений до 03 лютого 2017 року.

Відповідно до п. 2.1 Договору, загальна вартість товару складає 1 384 865 грн. 00 коп.

Відповідно до розд. 3 п. 3.2, 3.3 договору, обов'язок постачальника поставити товар вважається виконаним з моменту надання товару в розпорядження покупця на умовах передбачених договором. Поставка товару має бути здійснена повністю чи окремими партіями за вибором постачальника до 10 квітня 2017 року.

Відповідно до п. 5.1 Договору, у випадку несвоєчасної поставки товару, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

На виконання умов п. 4.1 Договору, позивач здійснив повну попередню оплату товару, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а.с. 35-38).

Із акта звірки взаєморозрахунків з відповідачем за договором № 82 від 27.01.2017 року за період від 01.01.2017 року до 07.04.2017 року (а.с.39) вбачається наявність коштів, сплачених позивачем на рахунок відповідача згідно платіжного доручення К0000000920 від 02.02.2017 року у сумі 1 384 865 грн. 00 коп.

Однак, відповідач в порушення умов Договору, товар не поставив та суму попередньої оплати в розмірі 1 384 865 грн. 00 коп. позивачу не повернув, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість на вказану суму.

27.04.2017 року з метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу вимогу № 88 щодо повернення грошових коштів, сплачених в порядку попередньої оплати. Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Отже, предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про повернення грошових коштів попередньої оплати в розмірі 1 384 865 грн. 00 коп., перерахованих відповідачу за договором № 82 від 27.01.2017 року. Договір є укладеним, виконаний позивачем, вимоги позивача ґрунтуються на правах і зобов'язаннях сторін цього Договору.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач спірні кошти в сумі 1 384 865 грн. 00 коп. не повернув, товар на відповідну суму не поставив, розмір заявлених до стягнення коштів відповідає фактичним обставинам справи, факт отримання коштів та їх безпідставного утримання відповідачем належними і допустимими доказами не спростовано, тому суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 384 865 грн. 00 коп., грн. є обґрунтованою, доказаною та підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків поставки товару, позивач також заявив в позові вимогу про стягнення з відповідача 23 903 грн. 15 коп. неустойки на підставі п. 5.1 Договору за період прострочення з 11.04.2017 року по 04.05.2017 року, 18 003 грн. 24 коп. інфляційних втрат за період з квітня 2017 року по травень 2017 року, 5 235 грн. 92 коп. - 3% річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до п. 5.1 Договору, у випадку несвоєчасної поставки товару, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

Суд погоджується із розрахунком пені позивачем, оскільки: з 11.04.2017 р. по 13.04.2017 р. облікова ставка НБУ становила 14% річних, а з 14.04.2017р. по 04.05.2017 року облікова ставка НБУ становила 13% річних, тому сума пені становить (1 384 864,00грн. х 14% х2): 365х3 + (1 384 865, 00 грн.х13%х2):365х21=23 903грн. 15коп.

Суд відхиляє доводи позивача і відмовляє в задоволені позову в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Враховуючи те, що умовами Договору встановлено зобов'язання відповідача поставити товар, що не є грошовим зобов'язанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 18003 грн. 24 коп. інфляційних втрат, 5235 грн. 92 коп. 3% річних за період прострочення з 11.04.2017 року по 04.05.2017 року, заявлені на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, відповідач безпідставно явку своїх представників в засідання суду не забезпечив, причини неявки не повідомив, про відкладення розгляду справи, продовження строку вирішення спору клопотань не заявляв, витребувані судом документи не подав, внаслідок чого судом прийнято рішення на підставі лише матеріалів, наявних у справі.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства суд вважає позов обґрунтованим і доказаним частково, а саме в частині вимог про стягнення 1 384 865 грн. 00 коп. попередньої оплати та 23 903 грн. 15 коп. неустойки, і в цій частині його задовольняє, в задоволенні решти вимог відмовляє з вищезазначених підстав.

На підставі статті 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно задоволеній частині позову - сплачений судовий збір у розмірі 21 131 грн. 51 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "УкрАгро НПК", код ЄДРПОУ 31961067, місцезнаходження: 19200, Черкаська обл., м. Жашків, вул. Промислова, буд. 1, на користь Сільськогосподарського підприємства "Світанок", код ЄДРПОУ 04301939, місцезнаходження: 09552, Київська обл., Таращанський район, с. Косяківка - 1 384 865 грн. 00 коп. попередньої оплати, 23 903 грн. 15 коп. неустойки та 21 131 грн. 51 коп. судових витрат.

В задоволені решти вимог в частині стягнення 18 003 грн. 24 коп. інфляційних втрат, 5 235 грн. 92 коп. - 3% річних, 348 грн. 59 коп. судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення підписано 14.08.2017 року.

Суддя В.М. Грачов