Ухвала

від 14.08.2017 по справі 910/26189

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"14" серпня 2017 р. Справа №910/26189

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Алданової С.О.

Зубець Л.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги б/н від 09.07.2017 (вх №09-08.1/6736/17 від 10.08.2017) Приватного акціонерного товариства Медичний центр Добробут на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.03.2017

за заявою Публічного акціонерного товариства ЕРДЕ БАНК про заміну стягувача

у справі № 910/26189 (суддя Босий В.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства ЕРДЕ БАНК

до Приватного акціонерного товариства Медичний центр Добробут

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Супермаркет вантажної автотехніки АВТЕК

за участю прокуратури міста Києва

про стягнення 31 305 579,71 грн

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство ЕРДЕ БАНК звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Медичний центр Добробут , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Супермаркет вантажної автотехніки АВТЕК , за участю прокуратури міста Києва про стягнення 31 305 579,71 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2013 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ЕРДЕ БАНК до Приватного акціонерного товариства Медичний центр Добробут про стягнення 31 305 579,71 грн. задоволено повністю.

12.03.2014 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2014 замінено стягувача у справі - ПАТ ЕРДЕ БАНК на Товариство з обмеженою відповідальністю КУА АПФ Даліз-Фінанс , що діє в інтересах та за рахунок ЗНПВІФ Даліз-Стандарт , на підставі укладеного між ними договору відступлення права вимоги № 09 від 30.12.2013.

24.01.2017 від Публічного акціонерного товариства ЕРДЕ БАНК надійшла заява, в якій останній просив суд замінити стягувача у справі №910/26189 з Товариства з обмеженою відповідальність КУА АПФ Даліз-Фінанс , що діє в інтересах та за ЗНПВІФ Даліз-Стандарт на Публічне акціонерне товариство ЕРДЕ БАНК .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 заяву Публічного акціонерного товариства ЕРДЕ БАНК в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ ЕРДЕ БАНК про заміну сторони (стягувача) задоволено, здійснено заміну сторони (стягувача) з Товариства з обмеженою відповідальністю КУА АПФ Даліз-Фінанс , що діє в інтересах та за рахунок ЗНПВІФ Даліз-Стандарт на Публічне акціонерне товариство ЕРДЕ БАНК з мотивів того, що договір про відступлення права вимоги № 09 від 30.12.2013 в судовому порядку визнано недійсним.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, відповідач, Приватне акціонерне товариство Медичний центр Добробут , 09.08.2017 подав апеляційну скаргу б/н від 09.07.2017 (вх №09-08.1/6736/17 від 10.08.2017), в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 у справі №910/26189 та прийняти нову ухвалу, якою в задоволені заяви ПАТ ЕРДЕ БАНК про заміну сторони відмовити повністю.

До апеляційної скарги апелянт додав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, оскільки, такий строк, за твердженням відповідача, був пропущений з поважних причин.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги та клопотання про відновлення пропущеного строку на оскарження рішення місцевого господарського суду встановила, що дане клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим судом. У разі якщо в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Згідно ч. 3 ст. 50, ч. 3 ст. 51 ГПК України перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану ухвалу Господарським судом міста Києва було винесено 30.03.2017. Відтак, враховуючи приписи ст. 50, 93 ГПК України, встановлений законом п'ятиденний строк на апеляційне оскарження рішення сплив 04.04.2017. Однак Приватне акціонерне товариство Медичний центр Добробут подав апеляційну скаргу лише 09.08.2017 (згідно вхідної відмітки канцелярії Господарського суду міста Києва), тобто апелянт подав апеляційну скаргу після закінчення встановленого законом 5-тиденного строку на оскарження, зі спливом чотирьох місяців після його закінчення.

Відповідно до ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Виходячи зі змісту ст. 53 ГПК України, поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. При цьому, клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку з посиланням на відповідні докази, які подаються до апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Скаржник в клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження посилається на те, що перебуває у скрутному фінансовому становищі, що позбавило можливості сплатити судовий збір та звернутись з апеляційною скаргою.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач в підтвердження своїх доводів не надав доказів такого фінансового становища.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що скрутне фінансове становище сторони згідно з приписами Закону України Про судовий збір може бути підставою для звернення особи з клопотання про відстрочку у сплаті судового збору чи звільнення його від оплати.

Разом з цим, апелянт не надав жодних доказів звернення з відповідними клопотаннями про відстрочку у сплаті судового збору чи звільнення його від оплати у зв'язку з тяжким фінансовим становищем та доказів відмови у задоволенні такого клопотання.

Колегія суддів апеляційної інстанції, вважає за необхідне звернути увагу на положення ст. 22 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Цей обов'язок сторони закріплено, зокрема, і у Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка не тільки надає особі право на справедливий суд, але і забороняє зловживання наданими їй правами.

За змістом положень ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.

Наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття апеляційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд), як джерело права.

При цьому, відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (певності), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII) та принцип res judicata, тобто принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006 року, пункти 37-38 Рішення у справі Мушта проти України від 18.11.2010 року).

У п. 41 Рішення від 03.04.2008 року Пономарьов проти України Суд вказав, що: правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata .

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що апелянтом не доведено існування непереборних обставин та не надано на їх підтвердження відповідних доказів, існування яких перешкоджали б відповідачу своєчасно подати апеляційну скаргу, чи подати її у розумний строк, враховуючи що ПрАТ Медичний центр Добробут був обізнаний з розглядом судом першої інстанції заяви ПАТ ЕРДЕ БАНК про заміну сторони.

З урахуванням наведеного Київський апеляційний господарський суд не знаходить підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження, а відтак відхиляє клопотання ПрАТ Медичний центр Добробут про відновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 у справі №910/26189.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Медичний центр Добробут на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 у справі №910/26189 Київським апеляційним господарським судом не приймається до апеляційного провадження і підлягає поверненню.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Доказами направлення копії скарги іншим сторонам у справі можуть бути розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція, тощо), реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії.

В абз. 9 пункту 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2017 №7 Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України надано роз'яснення, що треті особи користуються правами і несуть обов'язки сторони у справі (за деякими винятками щодо третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору); прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони (ст. 26, 27, 29 ГПК). Тому якщо до апеляційної скарги не додано доказів надсилання її копії третім особам, прокурору, який бере участь у справі, то така апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається господарським судом (пункт 2 частини першої статті 97 ГПК).

Всупереч вищезазначених вимог Господарського процесуального кодексу України, апелянт до апеляційної скарги не додав доказів відправлення апеляційної скарги Прокуратурі міста Києва, яка бере участь у розгляді справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам).

За вказаних обставин, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Медичний центр Добробут на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 у справі №910/26189 не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 94, п. п.2, 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Приватному акціонерному товариству Медичний центр Добробут у відновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 30.03.2017.

2. Повернути апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Медичний центр Добробут на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 у справі №910/26189 з доданими до неї матеріалами скаржнику.

3. Копію ухвали Київського апеляційного господарського суду надіслати учасникам провадження.

4. Матеріали справи №910/26189 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.О. Алданова

Л.П. Зубець