Рішення

від 08.08.2017 по справі 530/1002/16-ц

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/1002/16-ц

Номер провадження 2/530/11/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2017 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., секретаря Бедюх Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків справу за позовом

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Зіньківський райвійськомат МОУ до Зіньківської міської ради, Зіньківського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння оборони України, треті особи Зіньківська районна організація товариство сприяння оборони України, прокурора військової прокуратури Полтавського гарнізонупро визнання недійсними рішення та свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В Зіньківський районний суд Полтавської області із позовною заявою звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Зіньківський райвійськомат МОУ до Зіньківської міської ради, Зіньківського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння оборони України, треті особи Зіньківська районна організація товариство сприяння оборони України, прокурора військової прокуратури Полтавського гарнізонупро визнання недійсними рішення та свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю, в якому просять визнати протиправним і скасувати рішення виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області від 17.11.1999 року № 223 про оформлення права колективної власності на нежитлову споруду, та свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю в АДРЕСА_1 .

За змістом ст. 169 ЦПК України, неявка представника сторони в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи.

Зачитавши заяву позивача та заслухавши позивачів та представника позивача, які підтримали позовні вимоги в повному обсязі, заслухавши представника Зіньківського райвійськомату МОУ та зачитавши його заяву, в якій вказано, що вони відмовляються від позову (а.с.88,193), заслухавши представників Зіньківської міської ради, Зіньківського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння оборони України, третьої особи Зіньківської районної організації товариства сприяння оборони України, які просили відмовити по позовних вимогах, прокурора військової прокуратури Полтавського гарнізону, який підтримав позовні вимогита дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.3 ЦПК України особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Стаття 4 ЦПК України встановлює способи захисту, які застосовуються судом та визначає, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Статті 15 та 16 ЦК України передбачають право на захист цивільних прав та інтересів та захист цивільних прав та інтересів судом. За приписами норм ст. 31ЦПК України до початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову. При цьому з узагальненої судової практики слідує, що доповнення позову новими обставинами, встановлення інших обставин в процесі судового розгляду, без зміни первісних обставин, не є зміною підстав позову. З цього приводу Пленум Верховного Суду України в п.9 Постанови № 5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» роз`яснив, що оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов`язані подати усі наявні у них докази або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Згідност. 11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України: кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, визнання права є одним із способів захисту порушеного майнового права.

Відповідно до ст. 114 ЦПК України: Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини, враховуючи місцезнаходження, позов пред`являється за правилами виключної підсудності до Зіньківського районного суду Полтавської області за місцем знаходження земельної ділянки.

Як передбачено нормою ст. 2 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 Про судове рішення у цивільній справі, - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 10 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

В судовому засіданні було встановлено, що згідно архівного витягу від 28.09.2016 року №06-14/116, з протоколу засідання виконавчого комітету Зіньківськоїх міської ради депутатів трудящих Полтавської області від 27 квітня 1971 року №9, виконавчий комітет вирішив відвести Зіньківському районному комітету ДТСААФ земельну ділянку в кількості 0,7 га для будівництва будинку військово-технічного навчання в АДРЕСА_1 , за рахунок земель держземфонду.

Цим же рішенням було відмінено рішення виконкому Зіньківськоїх міської ради депутатів трудящих №5 від 13 січня 1970 року «Про виділення земельної ділянки Зіньківському районному комітету ДТСААФ для будівництва комплексу автомотоклубу, а земельну ділянку в кількості 1600 кв. метрів по вул. ім. Погрібняка №21, що була виділена цим рішенням зарахувати в міський земельний фонд.

Проектно-смєтним бюро ЦК ДОСААФ УРСР м.Ужгород станом на 1972 рік було розроблено техно-робочий проект будинку воєнно-технічного навчання в АДРЕСА_1 .

Технічну документацію для будівництва будинку військово - технічного навчання було замовлено Полтавським обласним комітетом для районного спортивно-технічного клубу, яке і забезпечило його фінансування за рахунок коштів ДТСААФ, отриманих від платного навчання, яку проводили спортивно-технічні клуби ДТСААФ - Товариства сприяння обороні України.

Згідно акту приймання в експлуатацію завершеного будівництва від 04.06.1990 року було прийнято в експлуатацію завершене будівництво комплексу будинку воєнно-технічного навчання по вул. Погрібняка №23 а, в м. Зіньків, Полтавської області, Зіньківського районного комітету ДТСААФ.

Як було встановлено нормою ст. 86 ЦК УРСР 1963 року, що діяла на момент введення в експлуатацію завершеного будівництва комплексу будинку воєнно-технічного навчання, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.

За змістом ст. 87 ЦК УРСР 1963 року, соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій. Держава охороняє соціалістичну власність і створює умови для її примноження. Ніхто не має права використовувати соціалістичну власність з метою особистої наживи та в інших корисливих цілях.

Відповідно до частини 1 ст. 97 ЦК УРСР 1963 року, профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень).

Згідно ст. 98 ЦК УРСР 1963 року, власністю профспілкових та інших громадських організацій є майно, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

З огляду на те, що Зіньківським районним комітетом ДТСААФ було збудовано комплекс нежитлових будівель та споруд будинку воєнно-технічного навчання по АДРЕСА_1 , необхідне йому для виконання і здійснення своїх статутних завдань впровадження військово-патріотичного виховання на території Зіньківського району Полтавської області, суд приходить до висновку про те, що з моменту введення в експлуатацію комплексу нежитлових будівель та споруд будинку воєнно-технічного навчання по АДРЕСА_1 , Зіньківський районний комітет ДТСААФ в понятті статей 86, 87, 97, 98 ЦК УРСР 1963 року, набув права соціалістичної власності на вище зазначене спірне нерухоме майно.

Постановою У11 (позачергового) з`їзду ДОСААФ України від 26 вересня 1991 року про реорганізацію ДОСААФ УССР в Товариство сприяння обороні України, було постановлено реорганізувати республіканську організацію ДОСААФ в самостійну оборонно-патріотичну організацію Товариство сприяння обороні України.

Товариство сприянню оборони України є правонаступником ДТСААФ України і було зареєстровано в Міністерстві юстиції Української PCP 10.10.1991 за № 131 в існуючій на той час організаційній структурі.

Відповідно до абз. 3 п. 38 розділу VII «Права і власність Товариства» Статуту Товариства сприянню обороні України (далі - Товариство), в редакції від 10.10.1991, зареєстрованого в Міністерстві юстиції Української PCP 10.10.1991 за № 131, власність Товариства є єдиною і неподільною і не підлягає викупу й передачі. Порядок володіння, користування й розпорядження нею визначається Центральним комітетом ТСО України.

Рішенням IX з`їзду Товариства сприяння обороні України від 19.04.2000 до Статуту Товариства були прийняті часткові зміни та доповнення, а саме: в статтях 4.7, 4.15, 4.17, 4.18, 5.21, 5.23, 5.24 замість «Голів комітетів» прописано «Голів організацій», а також вилучені слова «комітетів» або «Центрального комітету», де йдеться мова про голів організацій: ТСО, обласних, Кримської республіканської, міських, районних організацій.

Відповідно до п. 7.3., 7.4. Статуту Товариства сприяння обороні України (редакція від 21.04.2010, зареєстрованого Міністерством юстиції України згідно наказу № 1786/5 від 06.08.2010), Товариство має право на майно і засоби, придбані в результаті господарської, комерційної та інших видів діяльності створених ним госпрозрахункових установ, організацій і підприємств. Організації Товариства повинні забезпечити ефективне використання, збереження і примноження майна, що перебуває у їх веденні. Право на об`єкти цієї власності належить Товариству. Право власності Товариства здійснює його вищий орган - з`їзд, який надає право визначенню порядку володіння, використання і розпорядження власністю Пленуму Центрального комітету.

Зіньківський районний спортивно-технічний клуб було створено на підставі рішення Президіуму Полтавського обласного комітету ДТСААФ від 03.02.1965, протокол № 13 (далі - Засновник) при Зіньківському районному комітеті ДТСААФ.

Наказом по Полтавському обласному комітету ДТСААФ № 16 від 16.02.1965 «О создании спортивно-технических клубов при райгоркомитетах ДОСААФ» було сформовано Зіньківський районний спортивно-технічний клуб.

Полтавська обласна організація Товариства сприяння обороні України є правонаступником Полтавського обласного комітету ДТСААФ. Зіньківський районний спортивно-технічний клуб створений на майні, що є власністю ДТСААФ.

При цьому, Зіньківський районний спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України є правонаступником Зіньківського районного спортивно-технічного клубу ДТСААФ УРСР, отримав статус юридичної особи (дата державної реєстрації 28.03.1995, номер запису 1 564 120 0000 000018, ідентифікаційний код 02729194).

Розпорядженням представника президента України від 13.12.1993 року №354, було зареєстровано Зіньківську районну організацію Товариства сприяння обороні України.

Як вбачається з матеріалів справи згідно, статуту Зіньківської районної організації Товариства сприяння обороні України зареєстрованого Розпорядженням представника президента України від 13.12.1993 року №354, Зіньківська районна організація Товариства сприяння обороні України є правонаступником Зіньківського районного комітету ДТСААФ УРСР, місце знаходження : м. Зіньків, вул. Погрібняка, №23-а.

Відповідно ст. 37 ЦК УРСР 1963 року, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію. Порядок ліквідації і реорганізації юридичних осіб визначається законодавством Союзу РСР і постановами Ради Міністрів Української РСР. Порядок ліквідації і реорганізації кооперативних та інших громадських організацій може бути визначений їх статутами (положеннями).

У відповідності до ст. 39 ЦК УРСР 1963 року, кооперативні, а також державно-колгоспні та інші державно-кооперативні організації, що є юридичними особами, припиняють свою діяльність на підставах, зазначених у законі і в статутах (положеннях) цих організацій. Громадські організації, що є юридичними особами, припиняють свою діяльність на підставах, зазначених в їх статутах. Реорганізація (злиття, поділ, приєднання) державно-колгоспних, інших державно-кооперативних, кооперативних та інших громадських організацій, що є юридичними особами, допускається тільки за рішенням загальних зборів їх членів або зборів уповноважених.

17.11.1999 року рішенням виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області за № 223 «Про оформлення права колективної власності на нежитлову споруду», було вирішено оформити право колективної власності на нежитлову споруду розташовану в АДРЕСА_1 та оформити свідоцтво про право колективної власності і провести реєстрацію права колективної власності за Зіньківським спортивно-технічним клубом Товариства сприяння обороні України.

На підставі вищезазначеного рішення Зіньківською міською радою Полтавської області 10 грудня 1999 року було видано Зіньківському спортивно-технічному клубу Товариства сприяння обороні України свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю в АДРЕСА_1 , яка складається з п`яти будівель, в тому числі: адмінбудинку літ. «А-2», гаража літ. «Б», тиру літ. «В», «в», вбиральні літ. «Г».

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що Зіньківська районна організація Товариства сприяння обороні України була створена в наслідок реорганізації громадської організації Зіньківського районного комітету ДТСААФ УРСР і є його правонаступником в наслідок чого до нього за правонаступництвом перейшли всі права та зобов`язання юридичної особи, а також права на все майно Зіньківського районного комітету ДТСААФ УРСР, у тому числі й на комплекс будівель та споруд будинку воєнно-технічного навчання.

27.12.2011 Зіньківський районний спортивно-технічний клуб перейменовано в Навчальний заклад об`єднання громадян «Зіньківський районний спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України», який є правонаступником Зіньківського районного спортивно-технічного клубу ДТСААФ УРСР і входить до складу Полтавської обласної організації Товариства сприяння обороні України.

Відповідно ст. 2 Закону України «Про власність», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними. Власність в Україні існує в різних формах. Україна створює рівні умови для розвитку всіх форм власності та їх захисту.

Як передбачено частиною 1 ст. 28 Закону України «Про власність», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, об`єктами права власності громадських об`єднань, у тому числі професійних спілок, благодійних та інших громадських фондів, є майно культурно-освітнього та оздоровчого призначення, грошові кошти, акції, інші цінні папери, жилі будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інше майно, необхідне для забезпечення діяльності, передбаченої їх статутами (положеннями). Громадські об`єднання можуть мати у власності підприємства відповідно до цілей, зазначених в їх статутах, і в порядку, передбаченому законодавчими актами України.

За змістом статті 30 Закону України «Про власність», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, Колективний власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об`єктами власності, які йому належать. Право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника (загальні збори, конференції, з`їзди тощо). Окремі функції по господарському управлінню колективним майном може бути покладено вищими органами управління власника на створювані ними органи.

Згідно статуту Зіньківської районної організації Товариства сприяння обороні України зареєстрованого Розпорядженням представника президента України від 13.12.1993 року №354, вищим органом управління Зіньківської районної організації Товариства сприяння обороні України є конференція, яка скликається не рідше одного разу на п`ять років. Рішення про їх скликання, норми представництво і порядок обрання делегатів приймається комітетом районної організації, який обирається на конференції і є керівним органом діяльності організації між конференціями. Для вирішення питань статутної діяльності, керівництва організацією між Пленумами комітету, які проводяться не рідше одного разу на рік, контролю і перевірки прийнятих ним рішень комітети обирають Бюро комітету у складі голови районної організації, його заступника і членів Бюро комітету. Бюро скликається за необхідністю, але не рідше одного разу на три місяці.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Зіньківський районний військовий комісаріат Міністерства оборони України в позові зазначають, що про рішення Зіньківської міської ради від 17.11.1999 № 223 про оформлення права колективної власності і свідоцтва на право власності на нежитлову споруду (адмінбудинок літ. «А-2», гараж літ «Б», тир літ. «В», вбиральня літ. «Г») за Зіньківським районним спортивно-технічним клубом Товариства сприяння обороні України їм стало відомо в квітні - травні 2016.

Проте це твердження не може відповідати дійсності, оскільки один з позивачів - ОСОБА_2 - працював начальником (директором) Зіньківського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України в період з 10.07.1973 по 03.01.2001 та відповідно, очолював Зіньківську районну організацію ДТСААФ Товариства сприяння обороні України в період з 1973 по 2001 роки.

Як вказав позивач по справі, ОСОБА_1 , керівництво ДТСААФ, а саме ОСОБА_2 , коли він ( ОСОБА_1 ) на той час був простим робочим: «крутило, вертіло, до чого докрутилося незнає»… .

Позивач, ОСОБА_2 не заперечував, що працював на керівних посадах в ДТСААФ.

Відповідно до от. 256 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) правочину, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 знав про існування оскаржуваного рішення та свідоцтва з моменту їх прийняття, а отже звернення до суду із позовом відбулось з порушенням строку позовної давності.

Наслідком застосування позовної давності до заявлених позовної вимог є відмова в задоволені позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідност.58 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

А тому зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За змістом ч.1ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною 2ст.88 ЦПК Українивизначено, що, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеноїчи відхиленої частини вимог.

У відповідності до ч.3ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 10,15,30, 57-61, 88, 212-223 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Зіньківський райвійськомат МОУ до Зіньківської міської ради, Зіньківського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння оборони України, треті особи Зіньківська районна організація товариство сприяння оборони України, прокурора військової прокуратури Полтавського гарнізону про визнання недійсними рішення та свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Написано власноручно.

Повний текст рішення виготовлено 13.08.2017 року.

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області С.Р.Должко