Рішення

від 09.08.2017 по справі 911/1804/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2017 р. Справа № 911/1804/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-АЛЬЯНС ГРУП»

до Відділу освіти і науки Таращанської районної державної адміністрації

про стягнення 113777,46 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 0317-168 від 14.03.2017 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 325 від 03.04.2017 року); ОСОБА_3 (довіреність № 324 від 03.04.2017 року), ОСОБА_4 (довіреність № 05-21/857 від 31.03.2017 року).

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-АЛЬЯНС ГРУП» до Відділу освіти і науки Таращанської районної державної адміністрації про стягнення 113777,46 грн. з яких 58757,96 грн. пені, 18657,62 грн. штрафу, 5647,54 грн. 3 % річних та 30714,34 грн. інфляційних, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором постачання природного газу № 0516-01 від 10.05.2016 року, яке встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 16.05.2017 року у справі № 911/740/17 .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.06.2017 року порушено провадження у справі № 911/1804/17 та призначено справу до розгляду на 10.07.2017 року.

07.07.2017 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким останній проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання 10.07.2017 року представник позивача не з'явився, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 16.06.2017 року не виконав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, у зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 09.08.2017 року.

В судовому засіданні 09.08.2017 року позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач в судовому засіданні 09.08.2017 року проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд ,

ВСТАНОВИВ:

10.05.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР-АЛЬЯНС ГРУП» (далі - позивач, Постачальник) та Відділом освіти і науки Таращанської районної держаної адміністрації (далі - відповідач, Споживач) укладено Договір постачання природного газу № 0516-01 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити споживачу у 2016 році товар: природний газ (код за ДК 016:2010. 06.20.1; код за ДК 021:2015 - 09123000-7) (далі - газ), в обсягах і порядку, передбачених даним договором, а Споживач зобов'язується прийняти газ та оплатити Постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до умов Договору позивач у січні 2017 року поставив відповідачу природний газ в обсязі 126,476 тис. куб. м. загальною вартістю 1096546,94 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами передачі-приймання природного газу: № 51 від 31.01.2017 року на поставку 37,911 тис. куб. м. газу вартістю 328688,38 грн. та № 58 від 31.01.2017 року на поставку 88,565 тис. куб. м. газу вартістю 767858,56 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, поставлений позивачем природний газ в повному обсязі не оплатив, розрахувався частково на суму 328688,38 грн, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість в сумі 767858,56 грн.

Питання стягнення заборгованості за вищенаведеним зобов'язанням розглядалось в матеріалах справи Господарського суду Київської області № 911/740/17 .

Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ, позивач просив суд у справі № 911/740/17 стягнути з відповідача крім суми основного боргу, 944,47 грн. 3% річних та 383929,28 грн. збитків за перевищення об'ємів (обсягу) природного газу.

Відтак, рішенням суду від 16.05.2017 року у справі № 911/740/17 позовні вимоги були задоволені частково, присуджено до стягнення з відповідача 767858,76 грн. основного боргу, 944,47 грн. 3% річних, нарахованих на 767858,56 грн. боргу за період з 27.02.017 року по 14.03.2017 року, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вищевказаним рішенням також було встановлено, що обов'язок по оплаті отриманого відповідачем природного газу виникає у передбаченому ст. 692 Цивільного кодексу України порядку з моменту отримання відповідного товару, а тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання відповідного зобов'язання з 02.02.2017 року, що не перешкоджає позивачу визначити початок періоду обрахунку 3% річних у будь який інший день після відповідної дати.

Таким чином, після набрання зазначеним рішенням законної сили, відповідач був зобов'язаний виконати встановлене в судовому рішенні грошове зобов'язання.

Однак, як стверджує позивач, відповідач обов'язку з оплати поставленого природного газу за Договором постачання природного газу № 0516-01 від 10.05.2016 року своєчасно не виконав, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 58757,96 грн. пені на підставі п. 7.2 Договору, нарахованої на несвоєчасно сплачену суму боргу 767858,56 грн., встановлену рішенням суду від 16.05.2017 року у справі № 911/740/17, з врахуванням часткової проплати 12.06.2017 року на суму 501321,08 грн., за період з 28.02.2017 року по 14.06.2017 року; 18657,62 грн. 7 % штрафу нарахованого на суму 266537,48 грн., з врахуванням часткової проплати 12.06.2017 року, на підставі п. 7.2 Договору; 5647,54 грн. 3 % річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахованих на 767858,56 грн. за період з 15.03.3017 року по 14.06.2017 року, з врахуванням часткової проплати 12.06.2017 року; 30174,34 грн. інфляційних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахованих на 767858,56 грн. за період березень - травень 2017 року, які не охоплені рішенням суду у справі № 911/740/17.

Відповідно до змісту ст. 115 Господарсько-процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України .

Згідно із ч. 2 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

В ході розгляду спору відповідач надав відзив на позов, в якому проти позову заперечує та зазначає, що 14.06.2017 року рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2017 року № 911/740/17 виконане в повному обсязі у зв'язку із сплатою, в підтвердження чого надав виписку по рахунку відповідача та повідомлення про безспірне списання коштів з рахунків боржника в загальній сумі 279013,99 грн., відтак стверджує, що станом на момент звернення до суду (14.06.2017 року) у позивача відсутні підстави нарахування пені, штрафу, 3 % річних, інфляційних.

Також зазначив, що позивач неправомірно заявляє вимогу про стягнення пені за період з 28.02.2017 року по 14.06.2017 року, оскільки відповідач вважає, що позивач втратив право на таку вимогу, не скориставшись ним під час розгляду справи № 911/740/17.

Щодо заявлених 7% штрафу за прострочення сплати поставленого газу більше 30 днів, зазначає, що позивач неправомірно заявляє дану вимогу, оскільки 14.06.2017 року борг повністю погашено, а з дня набрання законної сили рішення суду у справі № 911/740/17 (02.06.2017 року) і до дня сплати (14.06.2017 року) 30 днів не пройшло. Окрім того, заперечує проти одночасного стягнення пені та штрафу за одне і те ж порушення.

Щодо вимог про стягнення 3% річних вказує на те, що питання стягнення 3 % річних уже було предметом розгляду справи № 911/740/17, відтак провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо стягнення інфляційних зазначає те, що сторонами в договорі не було погоджено такої відповідальності сторін за неналежне виконання зобов'язань за договором.

У зв'язку з чим, вважає вимоги позивача неправомірними, необґрунтованими та такими що задоволенню не підлягають.

Дослідивши викладені в позові обставини з врахуванням заперечень відповідача, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2 Договору в разі порушення Споживачем порядку та строків оплати поставленого Постачальником газу Споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи долучені відповідачем до відзиву та надані позивачем 31.07.2017 року докази погашення відповідачем 14.06.2017 року заборгованості, встановленої рішенням суду від 16.05.2017 року у справі № 911/740/17, суд погоджується із запереченнями відповідача щодо невірно визначеного позивачем періоду прострочення в частині дати по яку позивач має право нараховувати пеню, 3 % річних (14.06.2017 року) та вважає заборгованість на яку позивач нараховує пеню, штраф, 3 % річних, інфляційні повністю погашеною 14.06.2017 року, відтак, вищезазначені нарахування на суму 767858,56 грн. (з врахуванням часткової проплати 12.06.2017 року) можуть проводитися в строк до 13.06.2017 року (включно).

Щодо решти заперечень відповідача, суд вважає за необхідне зазначити.

Вимога про стягнення пені на суму заборгованості в розмірі 767858,56 грн. (з врахуванням часткової проплати 12.06.2017 року) за період з 28.02.2017 року по 14.06.2017 року не була предметом розгляду справи № 911/740/17, пеня за прострочення строків оплати передбачена спірним Договором, а тому пеня за період з 28.02.2017 року по 13.06.2017 року правомірно та обґрунтовано нарахована за фактичний період прострочення основного зобов'язання.

Як встановлено в рішенні суду у справі № 911/740/17, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з 02.02.2017 року, відтак передбачений Договором тридцятиденний строк обраховується саме з 02.02.2017 року, а не з моменту набрання законної сили рішенням суду у справі № 911/740/17. Окрім того, станом на 31 день після прострочення виконання зобов'язання існувала сума заборгованості в розмірі 767858,76 грн., хоча позивач нараховує штраф на меншу суму в розмірі 266537,48 грн., з врахуванням часткової проплати 12.06.2017 року. Тому вимога про стягнення штрафу, нарахованого на суму 266537,48 грн., з врахуванням часткової проплати 12.06.2017 року, за прострочення виконання відповідачем зобов'язання понад 30 днів, яка не була предметом розгляду справи № 911/740/17, є правомірною і обґрунтованою.

Вимогу позивача про стягнення 3% річних, нарахованих в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 15.03.3017 року по 13.06.2017 року, який не був охоплений предметом розгляду справи № 911/740/17, на суму боргу 767858,76 грн. з врахуванням часткової проплати 12.06.2017 року, суд також вважає правомірною та обґрунтованою.

Вимога про стягнення інфляційних, яка не була предметом розгляду справи № 911/740/17, нарахована в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України на суму боргу 767858,76 грн. за період березень 2017 року - травень 2017 року є правомірною та обґрунтованою.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у господарських відносинах грошові зобов'язання найчастіше виникають з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, або з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України). Однак оскільки господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення відповідного зобов'язання, то сама лише відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору (угоди) або незазначення в останньому умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства.

Враховуючи вищевказане, суд звертає увагу відповідача на те, що законодавець не передбачає обов'язку сторін вносити в Договір передбачену ст. 625 Цивільного кодексу України відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, тому відсутність у спірному Договорі умови щодо нарахування інфляційних, не позбавляє позивача права на стягнення інфляційних за загальним правилом ст. 625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Суд здійснивши перерахунок пені, штрафу, 3 % річних, інфляційних, з врахуванням коригувань щодо дати повного погашення заборгованості, встановив, що з відповідача підлягає стягненню більша сума пені, 3 % річних та інфляційних, ніж заявлено позивачем, проте оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, вимоги про стягнення пені, штрафу, 3 % річних, інфляційних підлягають задоволенню в заявлених розмірах.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі .

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу освіти і науки Таращанської районної держаної адміністрації (09500, Київська обл., м. Тараща, вул. Шевченка, 16, ідентифікаційний код 02143666) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_5(03110, м. Київ, вул. Олександра Пироговського, 19, корпус 4, ідентифікаційний код 39377647) 58757 (п'ятдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн. 96 коп. пені, 18657 (вісімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн. 62 коп. штрафу, 5647 (п'ять тисяч шістсот сорок сім) грн. 54 коп. 3 % річних, 30714 (тридцять тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 34 коп. інфляційних та 1706 (одна тисяча сімсот шість) грн. 67 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 14.08.2017 року.

Суддя Т.П. Карпечкін