Рішення

від 07.08.2017 по справі 915/540/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2017 року Справа № 915/540/17

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Сьяновій О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 811 від 30.12.2016 р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/540/17

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо- зернова корпорація України»

(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерс Плюс»

(юридична адреса: 54034, м.Миколаїв, вул. 1 Інгульська, буд.

1/2, офіс 3),

про: стягнення заборгованості 29484 грн. 91 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо- зернова корпорація України» (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерс Плюс» (відповідач) заборгованості в сумі 29484 грн. 91 коп.. за договором складського зберігання зерна від 08.12.2014 № 137.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, відзив на позов та витребувані судом докази не надав, ухвала про порушення справи, надіслана судом на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, повернута до суду.

Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 07 .0 8 .2017 місцезнаходження юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерс Плюс» є таким: 54034, м. Миколаїв, вул. 1 Інгульська, буд. 1/2, офіс 3. Така сама адреса зазначена позивачем у позовній заяві.

Відповідно до п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році від 02.06.2006 року № 01-8/1228 з останніми змінами від 08.04.08 року, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув, „адресат відсутній і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на судовий захист. Судовий розгляд у відповідності до ст. 75 ГПК України суд проводить за наявними матеріалами справи.

Вивчивши, які господарський суд дійшов висновку про задоволення позову повністю частково.

Між публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - позивач, далі Зерновий склад) та товариством з обмеженою відповідальністю «Мастерс Плюс» (далі - відповідач, поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна від 08.12.2014 № 137 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору № 67 ОСОБА_2 за умовами цього Договору зобов'язується передати, а Позивач (Зерновий склад) зобов'язується прийняти на зберігання зернові, зернобобові та олійні культури врожаю 2014 року (далі - ОСОБА_2) та надавати додаткові послуги, відповідно до додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору та в установлений строк повернути зерно Відповідачу.

Зазначений Договір за своєю юридичною природою є договором складського зберігання.

Згідно п. 1 ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання - товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

За умовами п.4.1. договору зерновий склад зобов'язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск Поклажодавцеві згідно умов даного Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору Відповідач поставив на зберігання на Зерновий склад кукурудзу 3 класу, що підтверджується складськими квитанціями (а.с.23-25).

Відповідно п. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Пунктами 5.1, 5.5 Договору передбачено, що розмір плати за зберігання зерна і надання додаткових послуг визначається за діючими тарифами, які затверджені Зерновим складом та є невід'ємною частиною цього Договору (додаток 1 до Договору). Оплата послуг, що надані Зерновим складом зі зберігання, відвантаження, переоформлення зерна, а також додаткових послуг повинні бути оплачені ОСОБА_2 на підставі рахунку не пізніше 6-го числа місяця, наступним за звітним.

Відповідно до п. 5.3 Договору Зерновий склад надав відповідачу акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 155490 грн. 04 коп. та виставив рахунки за період з 26.12.2014 по 24.09.2015 (а.с.26-75).

Згідно з п. 5.6 Договору ОСОБА_2 у триденний термін з дня отримання відповідачем наданих послуг, підписаного зі сторони Зернового складу, в разі згоди з наданими послугами, зобов'язаний підписати його та повернути Зерновому складу 1 (один) примірник.

Відповідно до п. 5.7 Договору у разі незгоди підписати акти здачі- приймання робіт (надання послуг) ОСОБА_2 у триденний термін з дня отримання акту надсилає Зерновому складу свої обґрунтовані заперечення.

Згідно з п. 5.8 Договору у разі не підписання відповідачем наданих послуг у 3-денний термін з дня його отримання та ненадання обґрунтованих заперечень, акт наданих послуг вважається підписаним.

Оскільки Зерновий склад не отримав обґрунтованих заперечень, - суд погоджується з позицією позивача, який вважає, що акт наданих послуг є підписаним.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору за надані послуги з приймання, сушки, очистки, зберігання зерна пшениці та відвантаження Позивач (Зерновий склад) виставив відповідачу рахунки-фактури.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями погашення заборгованості, втім останні залишено без відповіді та задоволення.

Згідно п. 4.2.5 Договору №137 встановлено, якщо у випадку не отримання від ОСОБА_2 відповіді на претензію у встановлений чинним законодавством строк. Зерновий склад має право в односторонньому порядку змінити порядок оплати послуг шляхом зарахування відповідної кількості ОСОБА_2 в рахунок боргу згідно ринкових цін, що діяли на момент надання послуг.

Так, Зерновий склад направляв на адресу Відповідача лист-нагадування про погашення заборгованості № 182 від 17.02.2015 та передбачену договором можливість ; плати послуг шляхом зарахування відповідної кількості ОСОБА_2 в рахунок боргу.

В свою чергу, Позивачем відповідно до Наказу №130 від 25.08.2015 та Акту про зміну послуг шляхом зарахування відповідної кількості зерна від 25.08.2015 та п. 4.2.5 Договору №137 здійснено заміну оплати послуг (заборгованості за надані послуги станом на 25.08.2015) шляхом зарахування відповідної кількості зерна, а саме кукурудзи 3-го класу в кількості 44,676 тонн на загальну суму 131 794,20 гривень.

Також 25.09.2015 згідно заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог Позивачем було переоформлено залишок зерна (кукурудзи 3-го класу) в кількості 577,233 тони.

В порушення умов договору, Відповідач лише частково розрахувався за надані послуги у розмірі 23 695 грн. 84 коп.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 23 695 грн. 84 коп. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приписами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 6.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання умов нього Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та умов даного Договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом за допомогою програми "Законодавство" версія 2.8.8. перевірив розрахунок інфляції та 3% річних і дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення інфляційних в сумі 4614 грн. 67 коп. та 3% річних в сумі 1172 грн. 46 коп. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню, а у задоволені 01 грн. 94 коп. 3% річних слід відмовити, як безпідставно нараховані.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні 07.08.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерс Плюс» (54034, м.Миколаїв, вул. 1 Інгульська, буд. 1/2, офіс 3, ідентифікаційний код 39364732) на користь Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо- зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, ідентифікаційний код 37243279, р/р 26003020053310 в АТ Укрексімбанк МФО 322313) 23695 (двадцять три тисячі шістсот дев'яносто п'ять) грн. 84 коп. - основного боргу, 4614 (чотири тисячі шістсот чотирнадцять) грн. 67 коп.- інфляційних втрат, 1172 (тисяча сто сімдесят два) грн. 46 коп. - 3% річних.

3. В частині інших позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 14.08.2017 р.

Суддя С.М. Коваль