Рішення

від 07.08.2017 по справі 916/1238/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" серпня 2017 р.Справа № 916/1238/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Соліс Груп";

про зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - довіреність №б/н від 10.03.2017р.;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соліс Груп", в якій просить суд зобов'язати останнього здійснити повернення у його володіння товару (кукурудзи українського походження урожаю 2016р. у кількості 1300 тон), переданого для реалізації відповідно до договору комісії № 25 від 19.01.2017р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 19.01.2017р. між ним та відповідачем було укладено договір комісії на реалізацію продукції, згідно предмету якого відповідач, як Комісіонер, зобов'язався від свого імені за дорученням і за рахунок позивача, як Комітента здійснити за плату одну або кілька угод з продажу третім особам належної Комітенту вищевказаної продукції.

Так, ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" вказує, що на виконання умов вказаного договору передало, а ТОВ "Соліс Груп" згідно акту приймання -передачі № 2 від 23.01.2017р. отримало кукурудзу в кількості 700 тон, а за актом № 3 від 23.01.2017р. - у кількості 600 тон відповідно.

При цьому позивач зазначає, що відповідачем було укладено зовнішньоекономічний контракт з компанією PakwallTransit INC, згідно якого ТОВ "Соліс Груп" прийняв на себе обов'язки щодо доставки та експорту товару на умовах постачання СРТ - ПАТ „Чорноморський Суднобудівний завод» .

Як зазначає позивач, з метою експедирування ним, як власником товару, 18.01.2017р. з ТОВ „Карго СВ» було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування, згідно якого останнє взяло на себе відповідні обов'язки з експедирування вантажу з місцем зберігання на території ТОВ „Українська Стивідорна Компанія» .

ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" зауважує, що ТОВ „Карго СВ» в повному обсязі були виконані обов'язки, взяті згідно умов вищевказаного договору, про що свідчать відповідні залізничні накладні № 43700616, 43676402, 43689942, 43699685, у яких відповідача (Комісіонера) визначено як експортера із зазначенням номеру зовнішньоекономічного контракту з компанією PakwallTransit INC.

При цьому позивач вказує, що відповідачем в порушення умов п. 2.1.4 вищевказаного договору комісії № 25 від 19.01.2017р. не надано жодної інформації щодо ходу виконання доручення.

Відтак, з огляду на приписи п. 7.1 вказаного договору, у відповідності до якого термін дії доручення сплинув 19.04.2017р., та з урахуванням невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо здійснення правочинів стосовно реалізації майна ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2", а також з огляду на порушення вимог ст. 1022 ЦК України щодо надання звіту про проведену роботу, позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.05.2017р. порушено провадження у справі №916/1238/17 із призначенням до розгляду у засіданні суду 21.06.2017р.

21.06.2017р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову (а.с.41-42), згідно якої останній просив суд до розгляду справи по суті накласти арешт на спірне майно - кукурудзу українського походження урожаю 2016р. у кількості 1300 тон, передану ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" ТОВ "Соліс Груп", яка знаходиться за адресою: м. Миколаєв, вул. Індустріальна, 1, а також заборонити ТОВ "Соліс Груп" та будь-яким особам здійснювати дії щодо відчуження вказаного майна будь-яким способом.

В обґрунтування подання вказаної заяви позивач зазначає про те, що у нього є побоювання стосовно того, що відповідач зможе здійснити реалізацію спірного товару, що в свою чергу призведе до неможливості відновлення його прав та законних інтересів, а також неможливості в подальшому здійснити виконання судового рішення.

У судовому засіданні 21.06.2017р. розгляд вказаної заяви, з урахуванням необхідності витребування у позивача доказів, що підтверджують викладені у ній обставини, було залишено відкритим.

Ухвалою суду від 21.06.2017р. у зв'язку із нез`явленням в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, невиконанням вимог ухвали суду, а також з огляду на необхідність додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 10.07.2017р.

Ухвалою суду від 10.07.2017р. строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на п'ятнадцять днів та у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутністю, невиконанням вимог ухвали суду, а також з урахуванням необхідності додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 31.07.2017р.

Ухвалою суду від 31.07.2017р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутністю, невиконання вимог ухвали суду, а також у зв'язку із необхідністю додаткового витребування доказів, розгляд справи було відкладено на 07.08.2017р.

У судове засідання 07.08.2017р. з'явився представник позивача, який підтримав подану ним раніше заяву про забезпечення позову, просив суд задовольнити її, під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Суд, розглянувши вищевказану заяву про забезпечення позову, відмовив у її задоволені з мотивів недоведеності того, що товар, на який позивач просить накласти арешт, може зникнути до набрання чинності рішенням суду, з огляду на його наявність у місці зберігання протягом тривалого часу.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Соліс Груп" про час та місце судових засідань повідомлений належним чином, шляхом надсилання вищевказаних ухвал суду на адресу, зазначену у витязі з ЄДР (а.с.35-40), а також на адресу директора товариства ОСОБА_4 (57114, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Сапетня, вул. Північна, буд.10), у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги зазначене та те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 29.05.2017р. була повернута поштою з відміткою у довідці „за закінченням терміну зберігання» (а.с.31-34), а також отримання директором товариства копії ухвали суду від 10.07.2017р., що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.84), суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Соліс Груп" (Комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2"(Комітент) було укладено договір комісії № 25 (а.с.9-12), згідно п.1.1 якого Комісіонер зобов'язується, діючи за дорученням Комітента, укласти від власного імені, але за рахунок Комітента договір купівлі-продажу товару, передбаченого цим договором.

Товаром є кукурудза українського походження урожаю 2016р. у кількості 1300 тон. Ціна за яку Комісіонер повинен реалізувати товар складає не нижче 4100 грн. з ПДВ. (п.1.2 та п. 1.3 договору).

Згідно пп. 2.1.1, 2.1.2 та 2.1.3 п. 2.1 договору, Комісіонер зобов'язується прийняти від Комітента товар, а саме кукурудзу українського походження, урожаю 2016р.; забезпечити належні умови зберігання (схову), отриманого від Комітента товару та вжити всіх необхідних заходів для унеможливлення його псування або втрати.

Здійснювати дії щодо виконання цього договору, а саме:

- виконати необхідну роботу з вивчення ринку;

- здійснювати необхідні рекламні заходи;

- пошук покупців та у разі необхідності проводити передпродажну підготовку товару.

Приписами підпункту 2.1.4 п. 2.1 Комісіонер зобов'язується кожні 10 днів усно чи письмово за вимогою інформувати Комітента про хід виконання доручення. У разі виникнення претензій з боку покупців щодо якості продукції і, зокрема, у разі виявлення прихованих дефектів під час її експлуатації, негайно повідомити про це Комітента

Відповідно до підпункту 3.1.1 п. 3.1 договору, Комітент зобов'язується передати Комісіонеру в строк 10 днів після укладення цього договору продукцію належної якості відповідно до вимог, встановлених цим договором або додатками до нього.

Строк передання товару 10 днів із дати укладання цього договору (пп. 4.1.2 п.4.1).

Термін дії доручення Комітента Комісіонеру щодо продажу продукції складає 90 днів з дня набрання чинності цим договором (п. 7.1 договору).

У відповідності до п. 7.2 договору, у випадку коли на момент припинення доручення Комітента Комісіонеру частина продукції залишається непаралізованою, сторони приймають рішення про продовження дії доручення або сплив дії договору і повернення нереалізованої продукції Комітенту.

Згідно п. 9.1 та п. 9.2 договору, усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

У разі, якщо відповідний спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Договір діє з моменту його підписання і до 19.04.2017р. (п. 10.1 та п.10.2).

Відповідно до положень п. 11.1 товар, що надійшов до Комісіонера від Комітента, є власністю Комітента

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору, а саме положень підпункту 3.1.1 п. 3.1 на підставі відповідних актів приймання-передачі № 2 (а.с.13) та №3 (а.с.14) передав відповідачу кукурудзу українського походження, урожаю 2016р. у загальній кількості 1300 тон вартістю 5 330 000 грн.

Вказані документи підписані обома сторонами, у відповідності до зазначених актів жодних претензій сторони одна до одної не мають.

В свою чергу 19.01.2017р. відповідачем - ТОВ "Соліс Груп", як Продавцем, з метою виконання умов вищевказаного договору комісії було укладено з компанією PakwallTransit INC (Покупець) контракт № S225FS (а.с.93-96), згідно п. 1.1 якого Продавець взяв на себе зобов'язання поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар кукурудзу 3 класу, українського походження, врожаю 2016р., насипом.

Так, згідно розділу 4 вказаного контракту, поставка товару буде здійснена залізничним та/або автомобільним транспортом на вибір Продавця на умовах СРТ - ПАТ „Чорноморський Суднобудівний завод» , м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1, вантажоодержувачем може виступати третя сторона та згідно з Інкотермс 2010, умовами даного контракту та документарних інструкцій Покупця. Всі ризики, пов'язані з товаром переходять до Покупця у момент розвантаження товару у місці призначення згідно Інкотермс 2010. Право власності переходить від Продавця до Покупця в момент підписання акту прийому -передачі товару.

При цьому, 18.01.2017р. позивачем - ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2", як Замовником з метою експедирування товару було укладено з ТОВ „Карго СВ» , як Виконавцем договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 1801/17 Т (а.с.15-18), згідно предмету якого Виконавець приймає на себе зобов'язання організувати від свого імені доставку вантажів залізничним транспортом на території України і на експорт (країни СНД, Євросоюзу та інші, вказані в заявці Замовника) та здійснити необхідні розрахунки з перевізниками, інспекціями, контролюючими службами, регіональними митницями, брокерськими та іншими організаціями, причетним до доставки вантажів. Характер і об'єм вантажів, що доставляються, пункти відправлення і призначення, а також вартість послуг, що надаються вказуються в додаткових угодах до цього договору, що є невід'ємною частиною.

Згідно п. 2.1 договору, Виконавець зобов'язується по заявці Замовника розробити і реалізувати оптимальну транспортну схему, визначити необхідну кількість вагонів для перевезення об'ємів вантажу, погоджених шляхом підписання сторонами додаткових угод до цього договору, забезпечити своєчасну подачу вагонів до пунктів відвантаження вантажу.

Замовник в свою чергу у відповідності до п. 3.1 договору зобов'язується не пізніше ніж за 5 робочих днів до початку відвантаження подати Виконавцеві заявку про майбутні перевезення із вказівкою найменування вантажу, пункту і станції завантаження , планових об'ємів перевезення, терміну початку завантаження , найменування станції призначення і одержувача вантажу, чітких інструкцій по заповненню залізничних накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з відповіді від 17.07.2017р. за вих. № 815/07/17 (а.с.87), яка була надана на відповідний запит позивача, ТОВ „Українська стивідорна компанія» , що є вантажоодержувачем товару згідно відповідних заявок до договору № 1801/17 Т (а.с.19-21) підтвердила, що у період з 29.01.2017р. по 01.02.2017р. на склад, розташований у м. Миколаєві, по вул. Індустріальна, 1, для подальшої відправки на експорт від експортера ТОВ „Соліс Груп» надійшла кукурудза 3 класу.

Так, вказане товариство зазначає, що кукурудза надходила у залізничних вагонах у кількості:

- 29.01.2017р. (ст. відправлення Пирятин) надійшло 195 тон.;

- 30.01.2017р. (ст. відправлення Грабаровка) надійшло 259,8 тон;

- 31.01.2017р. (ст. відправлення Сула) надійшло 252,75 тон;

- 31.01.2017р. (ст. відправлення Павлиш) надійшло 344,15 тон;

- 01.02.2017р. (ст. відправлення Грабаровка) надійшло 248,3 тон. (загальна кількість - 1300 тон) (а.с.87).

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивач 02.06.2017р. з метою з'ясування виконання відповідачем умов вищевказаного контракту № S225FS від 19.01.2017р., звернувся до вищевказаної компанії PakwallTransit INC з запитом про надання інформації стосовного того, чи відбулася поставка товару за вищезгаданим контрактом (а.с.92).

На вказаний запит компанією було направлено повідомлення (а.с.99), згідно якого останняпідтвердила невиконання ТОВ "Соліс Груп" своїх зобов'язань, взятих за умовами контракту № S225FS від 19.01.2017р., а саме не здійснення останнім розрахунків та самої поставки товару.

Відповідно до п.7.1 договору комісії, термін дії доручення Комітента Комісіонеру щодо продажу продукції складає 90 днів з дня набрання чинності цим договором.

Оскільки вказаний договір було укладено 19.01.2017р., термін дії доручення сплив 19.04.2017р.

Згідно п. 7.2 договору, у випадку коли на момент припинення доручення Комітента Комісіонеру частина продукції залишається непаралізованою, сторони приймають рішення про продовження дії доручення або сплив дії договору і повернення нереалізованої продукції Комітенту.

Оскільки судом встановлено факт невиконання відповідачем умов договору комісії щодо виконання доручення ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2", та відповідно факт, не проведення реалізації продукції у кількості 1300 тон, а також факт направлення позивачем претензії стосовно продажу продукції в термін, визначений п. 7.1 договору, натомість, як свідчать пояснення позивача та це не спростовано в процесі розгляду спору, рішення про продовження дії доручення не приймалося, нереалізована продукція згідно до положень п.7.2 договору підлягає поверненню.

Таким чином, суд доходить висновку про задоволення вимог позивача про зобов'язання ТОВ "ОСОБА_2 повернути спірний товар.

Враховуючи задоволення позову ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2", витрати по сплаті судового збору згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Соліс Груп" (65078, м. Одеса, Малиновський район, вул. Космонавтів, буд. 36, код ЄДРПОУ 38950908) здійснити повернення у володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (65011, м. Одеса, провулок Онілової, буд. 17, код ЄДРПОУ 40275280) кукурудзи українського походження урожаю 2016р. у кількості 1300 тон, переданого для реалізації відповідно до договору комісії № 25 від 19.01.2017р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соліс Груп".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Соліс Груп" (65078, м. Одеса, Малиновський район, вул. Космонавтів, буд. 36, код ЄДРПОУ 38950908) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (65011, м. Одеса, провулок Онілової, буд. 17, код ЄДРПОУ 40275280) витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1600 /одна тисяча шістсот/ грн.00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14 серпня 2017 р.

Суддя Ю.М. Щавинська