Рішення

від 18.07.2017 по справі 925/521/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2017 р. Справа № 925/521/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1О за довіреністю, відповідача-1 - не з'явились, відповідача-2 - не з'явились, третьої особи - ОСОБА_1О за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Тіньківської сільської ради до товариства з обмеженою відповідальністю Тіньки (відповідач-1), Чигиринської районної державної адміністрації (відповідач-2), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - фермерського господарства Деметра-15 про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Тіньківська сільська рада, звернувся в господарський суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Тіньки (далі - відповідач-1) та Чигиринської районної державної адміністрації (далі - відповідач-2), в якому просив суд визнати недійсним договір оренди землі № 234 від 01.10.2008 року, укладений відповідачами-1 і 2, зареєстрований у Чигиринському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах України , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 23.10.2008 року за № 040879801372, та застосувати наслідки недійсності договору.

Позов вмотивовано перевищенням відповідачем-2 своїх повноважень при укладенні спірного договору.

Ухвалою господарського суду від 10.05.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній порушене провадження у справі № 925/521/17, справу призначено до судового розгляду, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - фермерське господарство Деметра-15 .

Відповідач-2 13.07.2017 року подав письмовий відзив на позов, в якому позов визнав і просив суд розглянути справу без участі його представника.

Відповідач-1 письмовий відзив на позов не подав, його представник в засіданні суду 04.07.2017 року позов не визнав і просив суд в його задоволенні відмовити з мотивів його необґрунтованості, в засідання суду 18.07.2017 року явку представника не забезпечив.

В засіданнях суду позивач і третя особа, інтереси яких представляла одна особа, позов з підстав, викладених у позовній заяві, підтримали і просили суд задовольнити повністю, неявка відповідачів-1 і 2 не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 і третьої особи, дослідивши письмовий відзив відповідача-2, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

12.04.2001 року Тіньківська сільська Рада народних депутатів видала на ім'я ОСОБА_2 державний акт серія ЧР№18-15-1222 на право приватної власності на земельну ділянку площею 2,25 га в межах згідно з планом, розташовану на території Тіньківської сільської ради і зареєструвала цей акт в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1222.

01.10.2008 року відповідач-2 - Чигиринська районна державна адміністрація, як орендодавець, і відповідач-1 - товариство з обмеженою відповідальністю Тіньки , як орендар уклали договір оренди землі №234, згідно з п. 1 якого орендодавець зобов'язався надати, а орендар прийняти в строкове платне користування одну земельну ділянку із пайових земель, власники яких не реалізували свого права, які знаходяться на території Тіньківської сільської ради за межами населеного пункту.

У п. 2 договору зазначено, що в оренду передається одна земельна ділянка - земельна частка (пай) гр. ОСОБА_2 загальною площею 2,25 га, у тому числі ріллі - 2,25 га.

Відповідно до п. 6 договору, останній укладено на 15 років до 16.09.2023.

Пунктами 32-36 договору сторони погодили підстави і порядок зміни умов договору і припинення його дії. За їх змістом, зокрема, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

Договір оренди землі від 01.10.2008 року зареєстрований у Чигиринському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах України , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 23.10.2008 року за № 040879801372.

24.10.2008 року по акту приймання-передачі орендодавець передав орендарю, а останній прийняв в оренду земельну ділянку, яка є об'єктом договору оренди землі від 01.10.2008 року строком на 15 років.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.12.2014 у справі №708/1495/14-ц номер провадження № 2-о/708/63/14 за задоволено заяву прокурора Чигиринського району в інтересах держави в особі Тіньківської сільської ради Чигиринського району, визнано спадщину у вигляді земельної ділянки площею 2,25 га, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР-18-15-1222, вартістю 47926,51 грн., в адміністративних межах Тіньківської сільської ради, яка відкрилася після померлої 13.02.1997 року ОСОБА_2, безхазяйним майном в порядку ст. 137 ЦК Української РСР та передано її у власність територіальної громади с. Тіньки в особі Тіньківської сільської ради Чигиринського району.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.12.2014 у справі №708/1495/14-ц номер провадження № 2-о/708/63/14 набрало законної сили і є чинним.

27.01.2015 року Тіньківська сільська рада на підставі рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.12.2014 у цивільній справі №708/1495/14-ц номер провадження № 2-о/708/63/14 прийняла своє рішення № 38-11 Про прийняття у комунальну власність територіальної громади с. Тіньки в особі Тіньківської сільської ради земельних ділянок , яким прийняла у власність територіальної громади с. Тіньки в особі Тіньківської сільської ради відумерлу спадщину - земельну ділянку площею 2,25 га, яка відкрилася після померлої ОСОБА_2.

11.12.2015 року державний реєстратор Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області на підставі рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.12.2014 року у цивільній справі №708/1493/14-ц номер провадження № 2-о/708/63/14 зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на вказану вище земельну ділянку з кадастровим номером 7125486500:01:000:1273 за Тіньківською сільською радою.

ОСОБА_3 відділу Держгеокадастру у Чигиринському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області № 18-23-0.340-838/172-17 від 18.07.2017 року, виданої на адвокатський запит ОСОБА_1 від 14.07.2017 року, вбачається, що згідно земельно-облікових документів Ф 6зем по Чигиринському району станом на 01.01.2008 року земельна ділянка, яка є об'єктом спірного договору оренди землі, обліковувалась як власність громадян.

Із розпорядження Чигиринської районної державної адміністрації від 05.10.2016 № 280 Про припинення права користування земельними ділянками та розірвання договорів оренди землі, укладених із ТОВ Тіньки , обміну листами - пропозиціями про розірвання спірного договору оренди від 21.01.2016 № 1 (а.с. 63), від 23.11.2016 (а.с. 66) вбачається, що спірний договір оренди землі на час розгляду справи в суді не припинений, не розірваний незважаючи на взаємне бажання кожної із сторін.

Таким чином, предметом спору у справі що розглядається, є вимога позивача до відповідачів-1 і 2 про захист його права власності на земельну ділянку загальною площею 2,25 га, розташованих в адміністративних межах Тіньківської сільської ради Чигиринського району кадастровий номер 7125486500:01:000:1273, шляхом визнання недійсним договору оренди землі № 234 від 01.10.2008 року, укладеного відповідачами-1 і 2, зареєстрованого у Чигиринському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах України , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 23.10.2008 року за № 040879801372, та застосування наслідків недійсності договору у виді повернення земельної ділянки власнику.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 2, 4 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Спірні правовідносини сторін, а відповідно, їх цивільні права та обов'язки, виникли із договору, актів цивільного законодавства, за правовою природою віднесені до зобов'язань найму (оренди) земельної ділянки, загальні положення про найм (оренду) визначені параграфом 1 глави 58, про найм (оренду) земельної ділянки, як окремий вид зобов'язань, параграфом 3 глави 58 ЦК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України. Крім того, спірні правовідносини перебувають у сфері дії Земельного кодексу України, Законів України Про місцеві державні адміністрації , Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , Про оренду землі , Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України Про оренду землі , право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Законом України Про форми власності на землю від 30.01.1992 № 2073-XII (втратив чинність згідно із Законом України N 1377-IV від 11.12.2003 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України , у зв'язку з прийняттям у новій редакції Земельного кодексу України), в Україні запроваджено поряд з державною - колективну і приватну форми власності на землю.

Указом Президента України від 08.08.1995 року N 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям передбачено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам.

Указом Президента України від 03.12.1999 року N 1529 Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки передбачено реформувати протягом грудня 1999 - квітня 2000 років колективні сільськогосподарські підприємства на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських товариств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства. Право на земельну частку (пай) мають члени такого підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації. Такі положення викладені у п. 2, п. 6 Указу Президента України від 08.08.1995 року N 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям .

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) :

оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) здійснюється землевпорядною організацією, яка виконала землевпорядні роботи щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості). Власнику однієї чи більше земельної частки (паю) в межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, видається один державний акт на право власності на земельну ділянку. Власникам земельних часток (паїв), яким земельні ділянки виділені в натурі (на місцевості) єдиним масивом, видається державний акт на право власності на земельну ділянку, який посвідчує їх право спільної часткової власності чи спільної сумісної власності;

нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1277 Цивільного кодексу України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, спадщина визнається відумерлою в судовому порядку за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

У тих же випадках, коли земельна ділянка є невитребуваною, відповідно до пункту 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 року N 122, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Постановою Кабінету Міністрів України N 122 від 04.02.2004 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 930 від 10.10.2012, N 379 від 27.05.2015, відповідно до Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , затверджено Порядок організації робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв). Цей Порядок визначає процедуру розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Пунктом 12 цього Порядку встановлено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації (в редакції, чинній станом на 02.04.2010) місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З огляду на викладені обставини справи та вищенаведені приписи законодавства суд вбачає, що на момент укладення спірного договору оренди землі земельна ділянка, яка є об'єктом цього договору, була виділена у власність громадянки ОСОБА_2, відтак укладення спірного договору оренди цієї земельної ділянки зі сторони орендодавця - Чигиринської районної державної адміністрації здійснено з порушенням норм ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України N 122 від 04.02.2004 із наступними змінами, п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації у відповідній редакції.

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятись у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно з частиною 1 ст. 236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого господарського суду України, викладеними у п. 2.1. постанови від 29.05.2013 року № 11 Про деякі питання визнання угод (господарських договорів) недійсними , правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статті 234 ЦК України. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною 3 ст. 35 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відтак, з врахуванням обставин справи та вищенаведених приписів законодавства суд позов вважає обґрунтованим і з зазначених у ньому підстав його задовольняє повністю, заперечення відповідача-1 визнає безпідставними і відхиляє. При цьому суд враховує, що з-за особливостей приведення сторін в первісне становище договір оренди землі не може визнаватися недійним з моменту укладення, а лише на майбутнє, з урахуванням призначення земельної ділянки, сівозміни тощо.

Відповідно до статті 49 ГПК України, з відповідача-1 на користь позивача підлягають стягнення понесені судові витрати, сплачений судовий збір у розмірі 1600 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним на майбутнє договір оренди землі № 234 від 01.10.2008 року, що укладений між Чигиринською районною державною адміністрацією, вул. Б.Хмельницького, 26, м. Чигирин, Черкаська область, код ЄДРПОУ 04061323 та товариством з обмеженою відповідальністю Тіньки , місцезнаходження: с. Тіньки, Чигиринський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 33278344, зареєстрований у Чигиринському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах України , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 23.10.2008 року за № 040879801372.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю Тіньки , код ЄДРПОУ 33278344, місцезнаходження: с. Тіньки, Чигиринського району передати ділянку 2,25 га сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Тіньківської сільської ради, кадастровий номер ділянки 7125486500:01:000:1273 Тіньківській сільській раді, с. Тіньки, Чигиринський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 36783194.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Тіньки , с. Тіньки, Чигиринський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 33278344 на користь Тіньківської сільської ради, с. Тіньки, Чигиринський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 36783194- 1600 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення підписано 14.08.2017 року.

Суддя В.М.Грачов