Постанова

від 06.12.2010 по справі 13271/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06.12.2010 р. справа №2а-13271/10/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Сліденко А.В.,

за участю :

секретаря судового засідання -Міхно А.О.,

представників

позивача -ОСОБА_1,

відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова проскасування податкових повідомлень-рішень , - В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Сіріус звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова від 17.06.2010р. № 0002292302/0, від 17.06.2010р. № 0002302302/0, від 13.08.2010р. № 0002302302/1 та від 13.08.2010р. № 0002292302/1.

В обґрунтування заявлених вимог позивач указав наступне. Висновки податкового органу про вчинення позивачем порушень, відображених в акті перевірки від 04.06.2010р. № 3253/23-506/23470234, є помилковими. Позивач стверджував, що у спірних правовідносинах податок на додану вартість, а також податок на прибуток за взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_4 обчислював правильно. Господарські операції з контрагентами мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову та скасувати повідомлення-рішення.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач указав наступне. Згідно з висновками акту перевірки від 04.06.10 № 3253/23-506/23470234 в діяльності ТОВ Сіріус виявлені порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , п.5.1, п.п.5.3.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.1.1 п.8.1, п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , які полягають у включення до складу податкового кредиту з ПДВ неналежно складених податкових накладних та збільшенні розміру валових витрат обігу та виробництва на вартість отриманих від ФОП ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_3 послуг у межах господарської діяльності підприємства. Відповідач наполягав, що надана ФОП ОСОБА_3 за договором б/н від 10.06.09 послуга є об'єктом промислової та інтелектуальної власності, підпадає під визначення нематеріального активу і підлягає амортизації, а відтак, витрати по оплаті цієї послуги не можуть бути віднесеним на збільшення валових витрат обігу та виробництва платника податку на прибуток. ДПІ стверджувала, що податкові накладні, видані ТОВ Кроно-Схід , ВАТ Укртелеком ХФЦКП, ДНВП Об'єднання Комунар , суперечать вимогам п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , а саме: не вірно вказане місцерозташування ТОВ Сіріус , однак, позивач не подав до податкової інспекції скарг на перелічених постачальників.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Фізична особа -підприємець ОСОБА_4, підтримала заявлені позивачем вимоги і, посилаючись на їх обгрунтованість, просила суд задовольнити позов в повному обсязі.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Фізична особа -підприємець ОСОБА_3, підтримала заявлені позивачем вимоги і, посилаючись на їх обгрунтованість, просила суд задовольнити позов в повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

З 11.05.2010р. по 01.06.2010р. ДПІ у Київському районі міста Харкова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ Сіріус (ідентифікаційний код - 23470234) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.2007р.-31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період 01.04.2007р.-31.03.2010р.

Результати перевірки оформлені актом від 04.06.2010р. №№3253/23-506/23470234.

17.06.2010р. з посиланням на даний акт ДПІ було винесено податкове повідомлення рішення № 0002302302/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 18.680,00грн. (основний платіж - 12.509,00грн.; штраф - 6.171,00грн.) та повідомлення-рішення № 0002292302/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 244.692,00грн. (основний платіж - 183.896,00грн.; штраф - 60.796,00грн.).

З приводу вказаних податкових повідомлень-рішень позивачем було розпочато передбачену ст.5 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами процедуру оскарження рішень контролюючих органів. За наслідками такої процедури сума податкового зобов'язання, визначеного первісними податковими повідомленнями-рішеннями, залишилась незмінною, а тому з метою доведення нового граничного строку оплати означених податкових зобов'язань ДПІ були складені та направлені на адресу позивача податкові повідомлення-рішення від 13.08.2010р. №0002302302/1 та від 13.08.2010р. № 0002292302/1.

Проаналізувавши норми Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами в кореспонденції з нормами Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України" (затверджено наказом ДПА України від 18.07.2005р. №276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за №843/11123; далі за текстом -Інструкція), суд вважає, що при розв'язанні спору належить перевірити на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України і первісних податкових повідомлень-рішень, позаяк саме ці правові акти індивідуальної дії створили для позивача обов'язок здійснити до бюджету додатковий платіж, і податкових повідомлень-рішень, що були складені в процедурі оскарження рішень контролюючих органів, позаяк ці податкові повідомлення -рішення визначили строк виконання обов'язку, а отже і первісні, і наступні податкові повідомлення-рішення вплинули на права та обов'язки позивача у публічно-правових відносинах в сфері оподаткування.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 04.06.2010р. №3253/23-506/23470234 висновок ДПІ про порушення ТОВ "Сіріус" вимог п.5.1, п.п.5.3.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , а саме: завищення валових витрат обігу та виробництва за договором від 16.03.2009р. з ФОП ОСОБА_4 на суму 36.600,00грн., так як відсутні документи в підтвердження передачі у тимчасове користування Автоматизованої системи правових інформацій, що включала базу даних, а також документи в підтвердження передачі Системи протоколу оновлення, інформаційно-консультаційних послуг, за договором від 16.03.2009р. з ФО П ОСОБА_4 на суму 75.400,00грн., так як відсутні документи в підтвердження участі ФО П ОСОБА_4 у наданні послуг, за договорами з ФОП ОСОБА_3 від 12.01.2009р. на суму 3.624,00грн., від 12.01.2009р. на суму 5.390,97грн., від 12.01.2009р. на суму 4.326,00грн., від 22.01.2009р. на суму 300.000,00грн., від 03.12.2008р. на суму 1.472,00грн., так як відсутні документи в підтвердження безпосередньої участі ФОП у наданні послуг; про порушення ТОВ Сіріус вимог п.п. 7.2.1, п.п.7.2.6, п.7.2 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , а саме: включення до складу податкового кредиту з ПДВ виданих ТОВ Кроно-Схід , ВАТ Укртелеком ХФЦКП, ДНВП Об'єднання Комунар податкових накладних, в яких невірно вказане місцерозташування ТОВ Сіріус .

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Стосовно податкових повідомлень-рішень від 17.06.2010р. №0002302302/0 та від 13.08.2010р. №0002302302/1 по визначення податкового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 18.680,00грн. (основний платіж - 12.509,00грн.; штраф - 6.171,00грн).

За висновками акту перевірки від 04.06.2010р. №3253/23-506/23470234 ТОВ Сіріус були включені до складу податкового кредиту з ПДВ податкові накладні: від 29.01.2010р. №2901001 від ТОВ Кроно-Схід на загальну суму 70.000,00грн. (ПДВ - 11.666,67грн.), від 31.12.2009р. №2399/634000 від ВАТ Укртелеком ХФЦКП на загальну суму 338,00грн. (ПДВ - 56,33грн.), від 26.02.2010р. від ДНВП Об'єднання Комунар на загальну суму 432,00грн. (ПДВ - 72,00грн.), від 15.02.2010р. від ДНВП Об'єднання Комунар на загальну суму 2.505,06грн. (ПДВ - 417,51грн.), від 15.02.2010р. від ДНВП Об'єднання Комунар на загальну суму 194,99грн. (ПДВ - 32,50грн.), від 15.02.2010р. від ДНВП Об'єднання Комунар на загальну суму 1.581,85грн. (ПДВ - 263,64грн.), в яких невірно вказано місцерозташування позивача.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та переліченими вище суб'єктами господарювання, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, реальності господарських операцій за цими правочинами, відповідності правочинів вимогам закону, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

При вирішенні спору суд бере до уваги, що відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим -мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, при вирішенні справи суду належить перевірити обгрунтованість судження ДПІ про порушення позивачем п.п.7.2.1 та п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України Про ПДВ з мотивів неможливості включення до складу податкового кредиту податкових накладних, в яких невірно зазначено місцерозташування отримувача товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України Про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Оглянувши перелічені податкові накладні, суд відзначає, що в реквізиті місцезнаходження покупця оглянутих накладних указано -м. Харків, вул. Рудика, буд.8.

Відповідно до наявної у справі довідки Єдиного державного реєстра юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців стосовно ТОВ Сіріус 12.06.2009р. до реєстру внесено запис про місцезнаходження позивача за адресою: 61070, Харківська область, місто Харків, вул. Рудика, буд.8. До вказаної дати місцезнаходженням позивача була адреса: 61046, Харківська область, місто Харків, вул. Пожарського, буд.2/10, яка і зазначена в оглянутих податкових накладних.

Оскільки позивач офіційно був зареєстрований за адресами: 61046, Харківська область, місто Харків, вул. Пожарського, буд.2/10 і 61070, Харківська область, місто Харків, вул. Рудика, буд.8, претензій до реальності та законності господарських операцій з спірними податковими накладними суб'єкт владних повноважень не має, то суд доходить до висновку, що сама по собі обставина невірного зазначення в податковій накладній місцезнаходження покупця не спричиняє втрату таким документом юридичного статусу податкової накладної.

З приводу посилання відповідача на положення п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України Про ПДВ , суд зауважує, що в даній нормі закону зазначено про наявність у платника податків саме права на подання скарги, а не обов'язку її подання, а відтак, нереалізація цього права з будь-яких причин не має своїм правовим наслідок втрату права на податковий кредит.

З огляду на викладене, слід визнати обгрунтованими доводи позивача в даній частині позову.

Відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України обгрунтованості та провомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень за означеним епізодом в ході розгляду справи не довів, а відтак, позов в цій частині вимог належить задовольнити.

Стосовно податкових повідомлень -рішень від 17.06.2010р. №000229302/0 та від 13.08.2010р. №0002292302/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 244.692,00грн. (основний платіж - 183.896,00грн.; штраф - 60.796,00грн.)

По епізоду порушення п.п.8.1.1 п.8.1, п.п.8.3.9 п.8.3 ст.8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств

За матеріалами справи 10.06.2009р. між позивачем, ТОВ Сіріус (в якості замовника) з ФОП ОСОБА_3 (в якості виконавця) було укладено договір, предметом якого є виконання наступних послуг: компіляція варіантів директивного технологічного процесу на ділянці розпорядження патронів; розробка програми натурних випробувань на ділянці розпорядження патронів; компіляція розробок методики натурних випробувань на ділянці розпорядження патронів; компіляція і розробка консультаційних матеріалів для підготовки викладачів з навчання випробувачів і промислово-виробничого персоналу по роботі на роторній лінії.

Відповідно до акту приймання-передачі робіт від 12.10.2009р. послуги за названим договором були фактично надані, реальність господарської операції за цим правочином визнана податковим органом в ході перевірки і не спростована ним в ході судового розгляду.

Підпунктом 5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

За визначенням п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно з п.1.2 ст.1 згаданого закону нематеріальним активом є об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає відсутність в матеріалах справи доказів, які б показували на те, що за договором від 10.06.2009р. без номера було створено та передано нематеріальний актив у вигляді об'єкту права інтелектуальної власності.

Окрім того, суд бере до уваги, що згідно з актом перевірки від 04.06.2010р. №3253/23-506/23470234 отримані за договором б/н від 10.06.2009р. послуги були передані позивачем, ТОВ Сіріус до ФКП Тамбовський пороховий завод (Російська Федерація) за зовнішньо - економічним договором від 27.03.2009р. №0327/Т, що підтверджується також і матеріалами справи.

Отже, отримані від ФОП ОСОБА_3 за договором б/н від 10.06.2009р. послуги не були залишені у власності позивача, а були передані ним іншому суб'єкту права, що унеможливлює кваліфікацію таких послуг саме як нематеріального активу, який залишився у власності ТОВ Сіріус і підлягає подальшій амортизації.

По епізодам порушень п.5.1 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств

За висновками акту перевірки від 04.06.2010р. №3253/23-506/23470234 позивачем були неправомірно завищені валові витрати обігу та виробництва за договором від 16.03.2009р. з ФОП ОСОБА_4 на суму 36.600,00грн., за договором від 16.03.2009р. з ФО П ОСОБА_4 на суму 75.400,00грн., за договорами з ФОП ОСОБА_3 від 12.01.2009р. на суму 3.624,00грн., від 12.01.2009р. на суму 5.390,97грн., від 12.01.2009р. на суму 4.326,00грн., від 22.01.2009р. на суму 300.000,00грн., від 03.12.2008р. на суму 1.472,00грн.

Оскільки спірні правовідносини за даними епізодами відображених в акті порушень склались з приводу формування валових витрат обігу та виробництва платника податку на прибуток, а дані правовідносини унормовані Законом України Про оподаткування прибутку підприємств , то суд при вирішенні справи керується положеннями п.5.1 ст.5 цього закону, де вказано, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а також положеннями п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , де зазначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Під господарською діяльністю в Законі України Про оподаткування прибутку підприємств розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п.1.32 ст.1 означеного закону).

З приписів наведених норм закону слідує, що валовими витратами обігу та виробництва є лише ті витрати платника, необхідність у яких об'єктивно спричинена потребами процесу виробництва або продажу продукції та які спрямовані на отримання доходу. Всі інші витрати платника не підлягають віднесенню до валових витрат обігу та виробництва навіть за відсутності прямого застереження про це в законі, бо за своїм характером не відповідають визначенню валових витрат. При цьому, суд відмічає, що запровадженні п.5.3-5.7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств обмеження застосовуються не до всіх витрат платника податків, а лише до тих, які можуть бути за приписами п.5.1 та п.5.2 ст.5 цього закону віднесені до валових.

Дослідивши надані позивачем та відповідачем на підтвердження своїх доводів документи, суд приходить до висновку про юридичну та фактичну неспроможність судження податкового органу стосовно порушення п.5.1 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , позаяк в матеріалах справи відсутні докази, які б переконливо доводили відсутність у позивача економічної потреби в укладенні перелічених договорів з ФОП та невикористання результатів виконання таких договорів у власній господарській діяльності. Зокрема, за матеріалами справи рішенням Господарського суду Харківської області від 08.10.2008р. по справі №47/285-08 було задоволено позов ТОВ Сіріус до ВАТ Ізюмський тепловозоремонтний завод про стягнення заборгованості в розмірі 1.753.963,32грн., держмита в сумі 17.539,63грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн. 21.10.2008р. по справі Господарського суду Харківської області №47/285-08 було видано виконавчий лист. Таким чином, відсутні підстави для висновку стосовно необгрунтованого включення позивачем до складу валових витрат обігу та виробництва проведених на користь ФОП ОСОБА_3 витрат за договором б/н від 03.12.2008р. про надання консультаційних послуг з питань виконавчої служби. Окрім того, реальність та потреба в отриманні від ФОП ОСОБА_3Є послуг підтверджується також і долученим до справи листом директора ФКП Тамбовский пороховой завод від 15.11.2010р. №15/11.

В ході розгляду справи з пояснень представників сторін та зібраних доказів судом встановлено, що розмежування загальної суми визначеного податковим органом у спірних правовідносинах податкового зобов'язання з податку на прибуток в розрізі конкретних епізодів порушень є неможливим.

За таких обставин, з огляду на недоведеність суб'єктом владних повноважень за правилами ч.2 ст.71 КАС України правомірності та обгрунтованості суджень про порушення платником податку на прибуток вимог п.5.1 ст.5 , п.п.8.1.1 п.8.1, п.п.8.3.9 п.8.3 ст.8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств спірні податкові повідомлення - рішення від 17.06.2010р. №000229302/0 та від 13.08.2010р. №0002292302/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підлягають скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду ДПІ не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що зумовлює висновок про необгрунтованість визначення додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ Сіріус , то поданий позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат по справі проводиться за правилами ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова від 17.06.2010р. №000229302/0 та №0002302302/0, від 13.08.2010р. №0002292302/1 та №0002302302/1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус" (місцезнаходження - 61070, Харківська область, м. Харків, вул. Рудика, буд.8; ідентифікаційний код - 23470234) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40коп.

Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 10.12.2010р.

Суддя Сліденко А.В.