Рішення

від 06.11.2012 по справі 1628/243/12

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1628/243/12

Провадження № 2/1628/88/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.11.2012 р. Хорольський районний суд

Полтавської області

в складі: головуючого судді Коновод О.В.,

при секретарі Вовк М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі місцевого суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська аграрно-страхова компанія»до ОСОБА_2 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди, -

встановив:

Позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство «Українська аграрно-страхова компанія»звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди, вказавши, що 21.07.2011 року між позивачем та TOB Фірма «Астарта-Київ»було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 76/6/24-11 відповідно до якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль НОМЕР_1.

27.09.2011 року близько 15 год. 50 хв. на 233 км а/д «Київ-Харків»в с. Лобкова Балка Хорольського району Полтавської області за участю автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, власником якого є TOB Фірма «Астарта-Київ»та автомобіля НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2, сталася дорожньо-транспортна пригода.

Внаслідок ДТП автомобілю НОМЕР_2 були завдані механічні пошкодження, а власнику - матеріальний збиток.

Як вбачається з довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 8884540 від 17.10.2011 року, ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_2 правил маневрування.

Постановою Хорольського районного суду Полтавської області від 25.10.2011 року у справі № 3/878/11/1628 гр. ОСОБА_2 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Позивач, керуючись умовами договору страхування транспортного засобу № 76/6/24-11 від 21.07.2011 pоку, на підставі страхового акту № 1 від 02.11.2011 року та заяви страхувальника від 27.09.2011 року, виплатив страхове відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 25 від 04.11.2011 р., а також сплатив вартість проведеного автотоварознавчого дослідження у сумі 350,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1135 від 15.11.2011 року.

Згідно звіту № 473 від 28.10.2011 р. та розрахунку страхового відшкодування матеріальний збиток завданий власнику транспортного засобу SKODA Oktavia д.н.з. НОМЕР_4, внаслідок його пошкодження складає 101 998,12 грн.

Таким чином, в момент нанесення збитків іншій особі в результаті ДТП у відповідача виник обов'язок відшкодувати завдані ним збитки страхувальнику позивача.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування»до позивача з моменту здійснення страхового відшкодування перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи відповідальної за завдані збитки.

Позивач 21.12.2011 року направив на адресу винної особи претензію про виплату в порядку регресу збитків по виплаті страхового відшкодування в розмірі 102 348,12 грн.

що складається: 101 998,12 грн. - матеріальний збиток завданий власнику транспортного засобу ; 350,00 грн. - вартість послуг за товарознавче дослідження транспортного засобу.

У відповідь на претензію, відповідач направив лист, яким повідомив, що він звільнений від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, так як є інвалідом війни та надав копію посвідчення серії Б № 504771.

21.12.2011 року позивач направив на адресу Моторно (транспортного) страхового бюро України претензію по виплаті в порядку регресу страхового відшкодування на суму 50000 гривень, відповідно до лімітів відповідальності, передбачених ст. 9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» .

24.12.2011 року відповідач направив лист на адресу позивача, яким запросив направити поштою для ознайомлення акт огляду пошкодженого автомобіля та довідку-калькуляцію на ремонтні роботи.

28.12.2011 року на адресу відповідача було направлено відповідь на лист з копією протокол огляду транспортного засобу № 473/2011 та копією ремонтної калькуляції 473/2011.р.

20.01.2012 року відповідно до претензії від 21.12.2011 року позивач отримав в порядку регресу : страхове відшкодування від Моторно (транспортного) страхового бюро України у сумі 50000 гривень, відповідно до лімітів відповідальності, передбачених ст. 9 ЗУ «Про обов 'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , що підтверджується випискою з рахунку за 2012 р.

У зв'язку з виплатою 20.01.2011 року в порядку регресу страхового відшкодування Моторно (транспортним) страховим бюро України у сумі 50 000 гривень, позивач направив на адресу Відповідача 26.01.2012 р. лист про зменшення суми боргу до 52348 грн. 12 коп. та в телефонній розмові повідомив про зменшення боргу, на що відповідач ОСОБА_2 відповів, що сплачувати борг відмовляється без рішення суду.

Так як відповідач претензію проігнорував, кошти в добровільному порядку не сплатив, позивач змушений звернутися до суду.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав повністю та прохав суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 52348,12 грн. суми боргу, а також стягнути витрати по оплаті судового збору в розмірі 523,48 грн, та витрати пов'язані з явкою сторони до суду.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав повністю та пояснив, що провину в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП визнав помилково. Однак, він вважає, що не тільки він, а і водій ОСОБА_5 днз. АА 5601 НК, ОСОБА_4 також винен у порушенні правил дорожнього руху і вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Представник відповідача позов не визнав, позицію свого довірителя підтримав повністю, надав суду аналогічні пояснення і просив в задоволенні позову відмовити.

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які були очевидцями ДТП та її наслідків пояснили суду, що перед зіткненням автомобіль шкода сірого кольору рухався з великою швидкістю.

Врахувавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська аграрно-страхова компанія»до ОСОБА_2 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди, належить задовольнити повністю, з наступних підстав.

За ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

Відповідно до ст. 60 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Так, судом встановлено, що 27.09.2011 року близько 15 год. 50 хв. на 233 км а/д «Київ-Харків»в с. Лобкова Балка Хорольського району Полтавської області за участю автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, власником якого є TOB Фірма «Астарта-Київ»та автомобіля НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2, сталася дорожньо-транспортна пригода.

Внаслідок ДТП автомобілю НОМЕР_2 були завдані механічні пошкодження, а власнику - матеріальний збиток.

Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 8884540 від 17.10.2011 року, ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_2 правил маневрування. /а.с. 28 адміністративного матеріалу/

Постановою Хорольського районного суду Полтавської області від 25.10.2011 року у справі № 3-878/11/1628 гр. ОСОБА_2 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. /а.с. 25/ адміністративного матеріалу/ Вказаний штраф відповідач ОСОБА_2 сплатив 25.10.2011 року добровільно, що доводиться оригіналом квитанції від 25.10.2011 року ПАТ «Приватбанк» .

У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника.

Згідно положень частини 4 статті 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ст. 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, а саме що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (права власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно вимог ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до чинного законодавства, а саме ст. 1194 України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно матеріалів цивільної справи, позивач, згідно умов договору страхування транспортного засобу № 76/6/24-11 від 21.07.2011 pоку, на підставі страхового акту № 1 від 02.11.2011 року та заяви страхувальника від 27.09.2011 року, виплатив страхове відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 25 від 04.11.2011 року, а також сплатив вартість проведеного автотоварознавчого дослідження у сумі 350,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1135 від 15.11.2011 року.

Згідно звіту № 473 від 28.10.2011 р. та розрахунку страхового відшкодування матеріальний збиток завданий власнику транспортного засобу SKODA Oktavia (державний реєстраційний номер НОМЕР_4) внаслідок його пошкодження складає 101 998,12 грн. Позивач 21.12.2011 року направив на адресу винної особи претензію по виплаті в порядку регресу збитків по виплаті страхового відшкодування в розмірі 102 348,12 грн., що складається: 101 998,12 грн. - матеріальний збиток завданий власнику транспортного засобу ; 350,00 грн. - вартість послуг за товарознавче дослідження транспортного засобу.

21.12.2011 року позивач направив на адресу Моторно (транспортного) страхового бюро України претензію по виплаті в порядку регресу страхового відшкодування на суму 50000 гривень, відповідно до лімітів відповідальності, передбачених ст. 9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» .

20.01.2012 року відповідно до претензії від 21.12.2011 року позивач отримав в порядку регресу : страхове відшкодування від Моторно (транспортного) страхового бюро України у сумі 50000 гривень, відповідно до лімітів відповідальності, передбачених ст. 9 ЗУ «Про обов 'язкове страхування страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , що підтверджується випискою з рахунку за 2012 року, оскільки відповідач ОСОБА_2 є інвалідом 2-ї групи та звільнений від обов'язкового

У зв'язку з виплатою 20.01.2011 року в порядку регресу страхового відшкодування Моторно (транспортним) страховим бюро України у сумі 50000 гривень, позивач направив на адресу відповідача ОСОБА_2 26.01.2012 року лист про зменшення суми боргу до 52348 грн. 12 коп. та в телефонній розмові повідомив про зменшення боргу, на що відповідач відповів, що сплачувати борг відмовляється без рішення суду.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» , добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. При цьому конкретні умови страхування визначаються при укладенні сторонами договору страхування.

Договором, укладеним 21.07.2011 року між ПАТ „Українська аграрно-страхова компанія» та TOB «Астарта Київ» , ДТП відноситься до переліку страхових випадків. Таким чином, у результаті ДТП, скоєної 27 вересня 2011 року ОСОБА_2, настав страховий випадок.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» , страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

На виконання зазначеного Закону та згідно з договором добровільного страхування транспортного засобу, відповідно до платіжного доручення № 28 від 04.11.2011 року ПАТ Українська аграрно-страхова компанія»виплатило страхувальнику страхове відшкодування за ремонт пошкодженого автомобіля ОСОБА_5, згідлно страхового акту №1 від 02.11.2011 року та договору страхування №76/6/24-11 від 21.07.2011 року та розрахунку в повному обсязі.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» , страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток в повному обсязі.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов'язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяву клопотань, призначення експертиз.

Відповідач та його представник скористалися правом заявити клопотання про призначення у цій справі авто-технічної експертиз і така експертиза була призначена відповідною ухвалою суду.

Відповідно до висновку №792 від 31 серпня 2012 року Полтавського відділення ХНДІСЕ ім. Бокаріуса на підставі додатково отриманих вихідних даних, які були отриманні на підставі судового доручення за участю водія ОСОБА_2 та ОСОБА_4О,, встановлено, що (Варіант 1. )- Зі слів водія ОСОБА_4 відстань між транспортними засобами в момент початку маневру автомобіля ОПЕЛЬ-ВЕКТРА становила близько 30 ...40 м, перед зміною напрямку руху автомобіля ШКОДА-ОКТАВІЯ праворуч, останній розташовувався праворуч від осьової лінії дорожньої розмітки на відстані 1.7 м, при цьому відстань до місця зіткнення становила 21.0 м, час руху автомобіля ОПЕЛЬ-ВЕКТРА з моменту зміни напрямку руху і до моменту зіткнення склав 1.8...2.0...2.2 сек., швидкість руху автомобіля ШКОДА-ОКТАВІЯ становила близько 60.0 км/год.

Відстань, на якій знаходився автомобіль ШКОДА-ОКТАВІЯ від місця зіткнення в мо мент відновлення руху автомобіля ОПЕЛЬ-ВЕКТРА, тобто в момент виникнення небезпеки для руху, становила порядку 30,0 ... 36,7 м. Порівнюючи величину зупинкового шляху автомобіля «ШКОДА-ОКТАВІЯ»в умовах місця пригоди з віддаленням в момент виникнення небезпеки для руху, варто дійти виснов ку, що величина віддалення менша за зупинковий шлях, а це означає, що в умовах місця при годи за обставин, встановлених в ході додаткового огляду місця пригоди, водій автомобіля «ОСОБА_9 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з авто мобілем ОПЕЛЬ-ВЕКТРА шляхом гальмування, тобто шляхом виконання вимог п. 12.3 "Правил дорожнього руху України". Оскільки в умовах місця пригоди водій автомобіля «ОСОБА_9 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем ОПЕЛЬ-ВЕКТРА, то в його діях відсутні будь-які невідповідності вимогам «Правил дорожнього руху України» , які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з пригодою.

Варіант 2. - Зі слів водія ОСОБА_2 в момент відновлення руху з поворотом ліво руч автомобіль ШКОДА-ОКТАВІЯ знаходився на відстані близько 100 м, коли відстань між транспортними засобами скоротилася до 30 м, водій ОСОБА_2 зупинився, після чого ста лося зіткнення, швидкість руху автомобіля ШКОДА-ОКТАВІЯ становила близько 100 ... 120 км/год, час руху автомобіля ОПЕЛЬ-ВЕКТРА з моменту зміни напрямку руху і до моменту зіткнення склав 3.8... 3.0... 3.0 сек.

Відстань, на якій знаходився автомобіль ШКОДА-ОКТАВІЯ від місця зіткнення в мо мент відновлення руху автомобіля ОПЕЛЬ-ВЕКТРА, тобто в момент виникнення небезпеки для руху, становила порядку 83,3 ... 126,7 м.

Зупинковий шлях автомобіля ШКОДА-ОКТАВІЯ в умовах місця пригоди визначаєть ся відстанню порядку 92,7 ... 124,7 м.

Порівнюючи величину зупинкового шляху автомобіля «ШКОДА-ОКТАВІЯ»в умовах місця пригоди з віддаленням в момент виникнення небезпеки для руху, варто дійти виснов ку, що при нижній межі часу тривалості перешкоди і швидкості руху автомобіля, величина віддалення менша за зупинковий шлях, а це означає, що в умовах місця пригоди за обставин, встановлених в ході додаткового огляду місця пригоди, водій автомобіля «ОСОБА_9 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем ОПЕЛЬ-ВЕКТРА шляхом гальмування, тобто шляхом виконання вимог п. 12.3. "Правил до рожнього руху України".

При верхній межі часу тривалості перешкоди і швидкості руху автомобіля, величина віддалення більша за зупинковий шлях, а це означає, що в умовах місця пригоди за обставин, встановлених в ході додаткового огляду місця пригоди, водій автомобіля «ОСОБА_9 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем ОПЕЛЬ-ВЕКТРА шляхом гальмування, тобто шляхом виконання вимог п. 12.3. "Правил до рожнього руху України".

Тобто вказаний висновок ґрунтується по поясненнях самих учасників пригоди, згідно варіантів №1, 2.

Крім того, відповідно висновку №792 від 31 серпня 2012 року Полтавського відділення ХНДІСЕ ім. Бокаріуса, встановлено, що умовах місця пригоди водій автомобіля НОМЕР_5 ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути пригоди шляхом виконанням вимог п.п. 10.1., 16.13 «Правил дорожнього руху України» , для чого в нього не було перешкод технічного характе ру.

В умовах місця пригоди дії водія автомобіля ОПЕЛЬ-ВЕКТРА ОСОБА_2 не від повідали вимогам п.п. 10.1., 16.13 «Правил дорожнього руху України» .

Можливість віддалитися на безпечну відстань для автомобіля ОПЕЛЬ-ВЕКТРА при умові збереження прямолінійного руху та своєчасного гальмування з боку автомобіля ОСОБА_5 з технічної точки зору не визначається з мотивів, вказаних в дослідниць кій частині висновку.

В умовах місця пригоди дії водія автомобіля ОПЕЛЬ-ВЕКТРА ОСОБА_2 не від повідали вимогам п.п. 10.1., 16.13 «Правил дорожнього руху України»і з технічної точки зо ру знаходилися в причинному зв'язку з пригодою.

Заслуговують уваги пояснення представника позивача, стосовно показання свідка ОСОБА_7, які суперечать показанням свідка ОСОБА_6 та показанням відповідача. Так, свідок ОСОБА_7 дав показання, що в момент коли відбулося ДТП він перебував в кафе «У тещі» . Коли він побачив, що а/м ОСОБА_5 з'їхав в кювет та перевернувся він підбіг до а/м ОСОБА_5, щоб надати допомогу, але в зв'язку з тим, що ні водій ні пасажири а/м ОСОБА_5 допомоги не потребували він поїхав у власних справах. Але, свідок ОСОБА_6 ствердно пояснила, що після зіткнення а/м ОСОБА_5 та а/м Опель, тільки відповідач ОСОБА_2 підбіг до а/м ОСОБА_5 для надання допомоги. Відповідач також вказував, що лише він підбіг до а/м ОСОБА_5 для надання допомоги. Показання свідка ОСОБА_8 не мають жодного значення для правильного вирішення даної справи, оскільки вказаний свідок не був очевидцем ДТП, а лише бачив її наслідки.

Слід зазначити, що показання вищезазначених свідків про те, що а/м ОСОБА_5 до зіткнення з а/м Опель рухався на великій швидкості не заслуговують на увагу виходячи з того, що свідки не мають спеціальних знань в галузі вимірювання швидкості та переміщення транспортних засобів, в розпорядженні цих свідків не було спеціальних пристроїв для вимірювання швидкості. Таким чином відсутні буд-які об'єктивні дані які б вказували про перевищення водієм а/м ОСОБА_5 швидкісного режиму встановленого на ділянці автодороги де відбулося ДТП.

Отже суд критично відноситься до показів свідків, які мають розбіжності з попередніми свідченнями /свідок ОСОБА_6Л./ та матеріалами цивільної справи.

Відносно надання суду будь-яких інших доказів сторони наголошували на тому, що надали до справи всі наявні в них докази.

Вина ОСОБА_2 була об'єктивно встановлена постановою Хорольського районного суду Полтавської області від 25.10.2011 року на підставі якої ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 340,00 гри.

Відповідно до постанови Хорольського районного суду Полтавської області від 25.10.2011 року, дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_2 Постанова Хорольського райсуду набрала законної сили та не оскаржувала ся в апеляційному порядку.

Таким чином, позов ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська аграрно-страхова компанія»до ОСОБА_2 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди, підлягає до повного задоволення, стягнувши з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська аграрно-страхова компанія» компенсацію страхового відшкодування у розмірі 52348 грн. 12 коп.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до положень ст. 85 ЦПК України з відповідача підлягають відшкодуванню понесені позивачем витрати пов'язані з явкою представника до суду.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 85, 88,209, 213, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 993,1166,1188,1191 Цивільного кодексу України, Закону України „Про страхування", суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська аграрно-страхова компанія»до ОСОБА_2 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди, задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська аграрно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 22800936) в рахунок компенсації страхового відшкодування в розмірі 52348,12 /п'ятдесят дві тисячі триста сорок вісім/ гривень 12 копійок.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська аграрно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 22800936) в рахунок відшкодування витрат пов»язаних з оплатою судового збору в сумі 523 гривні 48 копійок.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська аграрно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 22800936) документально підтвердженні витрати, що пов'язані з явкою представника сторони до суду в розмірі 962 гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі до Хорольського районного суду в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, що брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: