Ухвала

від 15.08.2017 по справі 485/111/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №485/111/17 15.08.2017 150817 15.08.2017

Провадження №22-ц/784/1794/17 Суддя першої інстанції - Кішковська З.А.

Категорія 23 Доповідач апеляційного суду - Яворська Ж.М.

У Х В А Л А

Іменем України

15 серпня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів - Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Лептузі С.С.,

без участі осіб, які беруть участь у справі, належно повідомлених про час і місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Колосс

на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 06 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Колосс (далі - ТОВ Колосс ) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

встановила:

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ТОВ Колосс про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позову позивач зазначала, що вона не підписувала договір оренди належної їй земельної ділянки, укладений 10 липня 2013 року з відповідачем від її імені та зареєстрований 21 січня 2014 року у Державній реєстраційній службі Снігурівського РУЮ, і її волевиявлення на укладення цього договору не було.

Посилаючись на викладені обставини та порушення її права власності, просила визнати недійсним вказаний договір оренди.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 06 липня 2017 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 10 липня 2013 року між сторонами у справі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ Колосс , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України дійсним є договір, який відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, а сторони при його укладенні в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Таким чином, вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Вважається, що правочин вчинено у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в документі та підписано сторонами (ст. 207 ЦК).

Статтею 14 Закону України Про оренду землі , в редакції чинній на час укладення договору, передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.

У разі невідповідності волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі, такий правочин, згідно з вимогами ч.1 ст. 215 та ч. 3 ст. 203 ЦК України, є недійсним.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, позивачці на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого 05 березня 2001 року Новотимофіївської сільською Радою народних депутатів Снігурівського району Миколаївської області, належить земельна ділянка, площею 5,04 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новотимофіївської сільської ради Снігурівського району ( а.с.4).

Згідно договору оренди землі від 10 липня 2013 року, позивач передав вказану земельну ділянку в оренду ТОВ Колосс строком на 16 років ( а.с.5-7).

Цей договір 21 січня 2014 року зареєстрований державним реєстратором Снігурівського районного управління юстиції за № 4342910( індексний номер 10137033)( а.с.9-10).

Між тим, судом встановлено, що позивач не підписувала оспорюваний договір оренди земельної ділянки, тобто її волевиявлення на укладення договору відсутнє.

Зазначене підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи №107, проведеної Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром 05 травня 2017 року, згідно з яким підпис в графі орендодавець в розділі підписи сторін договору оренди землі, укладеному між сторонами, виконано не ОСОБА_2, а іншою особою (а.с. 73-78).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про недійсність оспорюваної угоди на підставі ч. 3 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України та обґрунтовано задовольнив позов.

Доводи ТОВ Колосс про те, що отримання позивачем орендної плати, підписання нею акту приймання - передачі земельної ділянки від 10 липня 2013 року свідчить про наявність її волевиявлення на укладення орендних відносин, є необґрунтованими, оскільки не відповідають вищезазначеним вимогам чинного законодавства та матеріалам справи. Крім того, посилання відповідача на наступне схвалення позивачем правочину відповідно до положень ст. 241 ЦК України є безпідставними, оскільки договір від імені позивача підписано не її представником з перевищенням повноважень.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення районного суду, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Колосс відхилити, а рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 06 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Т.Б. Кушнірова