Рішення

від 15.08.2017 по справі 904/6713/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.08.2017 Справа № 904/6713/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE", м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "База батарей", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 40 211,80 грн.за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. № 713 від 07.06.2017

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "База батарей" суму основного боргу у розмірі 33 806,68 грн., пеню - 3 297,97 грн., 15% штрафу - 1 777,69 грн. інфляційні втрати - 1 329,46 грн. за договором поставки № U31380 від16.05.2016.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Від відповідача конверт з ухвалою повернувся на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

При цьому, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду була надіслана відповідачу завчасно з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Так, господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду була надіслана на адресу відповідача та не отримана відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю адресою реєстрації.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Також, представником позивача у судовому засіданні повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював, а неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Крім того, представником позивача у судовому засіданні повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена виписка по рахунку відповідача.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався з 04.07.2017 на 01.08.2017, 01.08.2017 розгляд справи відкладався на 15.08.2017.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

У судовому засіданні 15.08.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю База батарей (далі - відповідач, покупець), та Товариством з обмеженою відповідальністю Автомобільні системи (далі - третя сторона) укладено договір поставки № U31380 від 16.05.2016 (далі - договір).

На умовах договору постачальник зобов'язується, використовуючи послуги третьої сторони (яка є комерційним посередником, тобто надає послуги) в укладенні постачальником угод поставки; просоває від імені постачальника товар; узгоджує та оформлює партії поставки, комплектує та відповідає за їх доставку), передати на замовлення та встановлений строк покупцю запасні частини до автомобілів, авто хімію, масла, супутні товари для автотранспорту тощо (далі - товар) окремими партіями в асортименті (номенклатурі), за цінами та у кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є специфікаціями у розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають його невід'ємну частину, а покупець зобов'язується приймати товар для здійснення підприємницької діяльності та оплачувати його (п. 1.1. Договору)

Ціна договору складається із сумурної ціни поставлених партій товару, яка вказана у видаткових накладних (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору він набуває чинності з дня його належного підписання сторонами та діє по 31.12.2016 року. Якщо жодна із сторін за три тижні до цього письмово не підтвердить намір припинити договір, то строк договору поновлюється на тих самих умовах по 31 грудня кожного наступного року.

Покупець за визначеною законодавством формою розрахунків оплачує повну ціну товару на умовах або:

- попередньої оплати - відповідно до оформленого третьою стороною рахунку постачальника, при цьому перебіг строку поставки починається з наступного після надходження суми передоплати на банківський рахунок постачальника дня;

- відстрочення платежу - протягом 14 календарних днів після приймання такої партії від постачальника (від дня підписання покупцем накладної постачальника). ЦУ разі збільшення курсу Євро на міжнародному валютному ринку України понад 2% за день постачальник може в односторонньому порядку скоротити строк відстрочення платежу або скасувати цей строк, що негайно відображується у картці покупця (п.п. 5.1., 5.2. Договору).

Пунктом 8.1. Договору встановлено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем відповідно до видаткової накладної. Перехід права власності відбувається при підписання видаткової накладної обома сторонами.

Згідно п. 12.1. Договору накладні, за якими поставляється товар за договором, а також додаткові угоди та інші документи до договору, що підписані уповноваженими представниками сторін, вважаються невід'ємною частиною договору.

Як зазначено у позовній заяві, позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару на 44 306,96 грн., в підтвердження чого позивач надав накладні № 160037056 від 22.11.2016 на суму 27 554,16 грн. зі строком оплати до 13.12.2016 та № 160038825 від 06.12.2016 на суму 6 297,26 грн. зі строком оплати до 20.12.2016 (а.с. 10, 11).

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково у сумі 10 500,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 39-47).

Враховуючи, що відповідачем за отриманий товар грошові кошти в повному обсязі не оплачено, у нього виникла заборгованість у сумі 33 806,68 грн., що і стало причиною спору.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про часткове задоволення спору на підставі наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію на суму 40 211,80 грн. від 24.04.2017 № 534, з вимогою оплати суму заборгованості (а.с. 16).

Відповідач відповіді на вимогу не надав, суму боргу не оплатив.

Суд зазначає, що у відповідності до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд, ухвалою від 01.08.2017 зобов'язував позивача надати належні докази поставки Відповідачу товару на суму 44 306,96 грн. (оригінал - для огляду, належним чином засвідчені копії до матеріалів справи накладних № 160033695 від 18.11.2016 на суму 3 846,05 грн., № 160039374 від 10.12.2016 на суму 6 609,49 грн.).

Однак, Позивачем, всупереч вимогам статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України, не надано суду доказів наявності існування боргу у сумі 6 609,21 грн.

На підставі чого, позовні вимоги у частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню, зі стягнення з відповідача на користь позивача 27 197,47 грн.

В частині стягнення основного боргу у сумі 6 609,21 грн. слід відмовити.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 3 297,97 грн., 15% річних - 1 777,69 грн., інфляційні втрати - 1 329,46 грн. за період з 07.12.2016 по 06.06.2017.

Згідно п. 10.1. Договору за порушення умов договору сторони несуть взаємну відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Сторона, винна у порушенні умов договору, в повному обсязі відшкодовує потерпілій стороні завдані та документально підтверджені збитки.

Покупець у разі несвоєчасної оплати товару за вимогою постачальника сплачує за весь час прострочення: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, а також проценти (ст.. 694 ЦК України) на прострочену суму в розмірі 15% річних (п. 10.6. Договору).

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

На підставі вище викладеного, перевіривши розрахунки Позивача, судом встановлено, що пеню необхідно нараховувати наступним чином:

1) по накладній № 160037056 від 22.11.2016:

- на суму 27 400,21 грн. за період з 13.12.2016 по 13.12.2016 та сума пені становить 20,96 грн.;

- на суму 25 400,21 грн. - з 14.12.2016 по 14.12.2016 - 19,43 грн.;

- на суму 21 900,21 грн. - з 15.12.2016 по 29.01.2017 - 772,03 грн.;

- на суму 20 900,21 грн. - з 30.01.2017 по 06.06.2017 - 1 983,52 грн.

2) по накладній № 160038825 від 06.12.2016:

- на суму 6 297,26 грн. - з 20.12.2016 по 06.06.2017 - 795,54 грн.

Загальна сума пені становить 3 591,48 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 3 297,97 грн.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки надані позивачем, судом встановлено, що 3 % річних за період з 13.12.2016 по 06.06.2017 становлять 1 971,91 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 1 777,69 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних втрат суперечить вищевикладеним приписам Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Зазначена позиція суду узгоджена з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах № 905/707/16 від 26.10.2016р., № 905/711/16 від 22.11.2016р. та № 904/6149/16 від 27.12.2016р.

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, за період січня 2017р. по травень 2017р. становлять 1 457,70 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 1 329,46 грн.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з відповідача суми основного боргу у розмірі 27 197,47 грн., пені - 3 297,97 грн., 15 % річних - 1 777,69 грн., інфляційних втрат - 1 329,46 грн.

В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 6 609,21 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "База батарей" (49000, . Дніпро, вул. Старокодацька, 7, код ЄДРПОУ 39729648) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" (29009, м. Хмельницький, вул. Толстого, 1/1, од ЄДРПОУ 30865632) суми основного боргу у розмірі 27 197,47 грн . (двадцять сім тисяч сто дев'яносто сім грн. 47 коп.), пені - 3 297,97 грн . (три тисячі двісті дев'яносто сім грн. 97 коп.), 15 % річних - 1 777,69 грн . (одна тисяча сімсот сімдесят сім грн. 69 коп.), інфляційних втрат - 1 329,46 грн . (одна тисяча триста двадцять дев'ять грн. 46 коп.), витрат по сплаті судового збору - 1 337,02 грн . (одна тисяча триста тридцять сім грн. 02 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 6 609,21 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 16.08.2017

Суддя ОСОБА_2