Рішення

від 11.08.2017 по справі 910/8803/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2017Справа №910/8803/17

За позовомПублічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецька клініка" простягнення 168 297, 98 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Палій Ю.В. - представник за довіреністю; від відповідача:Ільїна А.В. - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство "КИЇВЕНЕРГО" (далі - позивач, ПАТ "Київенерго") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецька клініка" (далі - відповідач, ТОВ "Українсько-німецька клініка" ) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію та спожиті комунальні послуги в сумі 168 297, 98 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2017 року порушено провадження у справі № 910/8803/17 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 30.06.2017 року.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.06.2017 року продовжив строк розгляд спору та оголосив перерву в судовому засіданні до 04.08.2017 року.

04.08.2017 року судове засідання не відбулося, у зв'язку із перебуванням судді Підченка Ю.О. на лікарняному.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.08.2017 року призначив справу № 910/8803/17 до розгляду на 11.08.2017 року.

Під час судового засідання 11.08.2017 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволення позовних вимог. Крім того, у даному судовому засіданні, подав до суду заяву про залучення в якості третьої особи на стороні відповідача - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Печерська брама" Печерської районної у м. Києві ради.

Згідно частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена в пункті 1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного клопотання.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.08.2017 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2010 року у справі № /173 встановлено, що ТОВ "Українсько-німецька клініка" є власником нежилих приміщень відповідно до договору купівлі-продажу нежилого приміщення в частині - медичний заклад від 25.06.1999 року. Відповідач придбав нежиле приміщення, яке знаходиться в м. Києві по вул. Червоноармійська, 67/7, літера А, загальною площею 221,3 кв.м., яке було передано за актом прийому-передачі нежилого приміщення від 25.06.1999 року. Пізніше на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 21.07.2004 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В.О., відповідач придбав ще частину приміщення за вищезазначеною адресою загальною площею 171,0 кв.м., яке було передано останньому за актом № 475 від 22.07.2004 року прийому-передачі нежилого приміщення, вбудованого у жилий будинок. На підставі вищенаведених договорів, ТОВ "Українсько-німецька клініка" є власником нежилих приміщень загальною площею 392,3 кв.м в м. Києві по вул.. Червоноармійська, 67/7-А .

Позивач стверджує, що у період з 01.11.2014 року по 01.11.2015 року у відповідача виникла заборгованість за комунальні послуги в розмірі 67 943, 73 грн., а також в період з 01.11.2015 року по 01.04.2017 року заборгованість за теплову енергію в сумі 100 354, 25 грн. На підтвердження таких доводів ПАТ "Київенерго" було додано до матеріалів справи копії рахунків на оплату за централізоване опалення з листопада 2014 року по квітень 2015 року, акти надання послуг за централізоване опалення з листопада 2014 року по квітень 2015 року, рахунки-фактури за теплову енергію з грудня 2015 року по квітень 2017 року, акти приймання-передання товарної продукції з листопада 2015 року по квітень 2017 року, облікові картки (табуляграми) за спожиту теплову енергію з листопада 2015 року по березень 2017 року. Крім того, факт вищевказаної заборгованості підтверджується актами звіряння розрахунків між сторонами за період з 01.11.2014 року по 01.05.2017 року, доданими до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі Закон) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Статтею 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги поділяються за функціональним призначенням та порядком затвердження цін/тарифів.

За функціональним призначенням виділяють:

- комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

- послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

- послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

- послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги) регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, далі Правила.

Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуги, якими він фактично користується у повному обсязі. Така позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України по справі №910/9720/14 від 21.01.2015 року; № 5011-31/17255-2012 від 15.05.2014 року; № 5017/2891/2012 від 15.05.2013 року; № 910/18704/14 від 29.07.2015 року; № 910/6338/14 від 17.08.2015 року.

Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний, зокрема, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 ГК України.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

При цьому, ч. 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Недійсність договору з надання житлово-комунальних послуг у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов'язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства (Постанова Вищого господарського суду України від 25.11.2014 року у справі № 3-184ГС14).

Протягом всього спірного періоду позивачем направлялись відповідачу рахунки за комунальні послуги.

Матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем послуг з постачання теплової енергії, послуг за централізоване опалення та споживання цих послуг відповідачем, а отже судом встановлено наявність порушеного права у ПАТ "Київенерго".

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

З системного аналізу вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ "Київенерго" підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецька клініка" (03150, місто Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 67/7 літера А, ідентифікаційний код 20048842) на користь Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 00131305) 67 943, 73 грн. заборгованості за комунальні послуги та 100 354, 25 грн. заборгованості за теплову енергію, а також 2 524 (дві тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 46 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.08.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко