Рішення

від 14.08.2017 по справі 910/12459/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2017Справа №910/12459/17

За позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України

До Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про стягнення 26 333,97 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

У засіданні брали участь:

від позивача : Плаксій В.В. - по дов. №1-20-871 від 13.03.2017р.

від відповідача: Муквич А.О. - по дов. №7/33/7121 від 19.04.2017р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі за текстом - відповідач) про стягнення 26 33,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна №2983-10/14 18.0608-96-0 від 22.10.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 порушено провадження у справі №910/12459/17 та призначено до розгляду на 14.08.2017.

В судове засідання призначене на 14.08.2017 з'явився представник позивача, надав пояснення та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

11.08.2017р. через відділ діловодство Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог оскільки наявна заборгованість утворилася не з вини відповідача, а у зв'язку зі встановленими чинним Законодавством України особливостями фінансування відповідача як органу державної влади. Крім того, відповідачем подана заява про застосування строків позовної давності відносно стягнення пені.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.10.2014 між Відокремленим структурним підрозділом "Центр авіаційної підготовки та сертифікації" Державного підприємства обслуговування авіаційного руху України як балансоутримувачем та Головним управлінням юстиції у місті Києві як орендарем було укладено Договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орнедоавного нерухомого майна №283-10/14 18.0608-96-0 (далі- Договір), відповідно до умов якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: 03151, м.Київ, проспект Повітрофлотський 76-Г (далі - Будівля) загальною площею 1164,80 кв.м., а орендар бере участь участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг наданих балансоутримувачем за цим договором ( п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2.3 Договору орендар зобов'язується не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача Будівлі за утримання будинку та прибудинкової території відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення згідно умов цього Договору та додатків до нього.

Пунктом 4.1 Договору встановлено вартість відшкодування вартості витрат на утримання приміщення в сумі 9 546,70 грн. з ПДВ за місяць відповідно до Протоколу погодження вартості витрат на утримання орендованого майна (Додаток 1 до Договору).

Договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2014 з урахуванням дати виникнення відносин між сторонами (п.6.1 Договору).

Реорганізація балансоутримувача чи орендаря, або перехід права власності на приміщення чи Будівлю до інших осіб не визнається підставою для зміни або припинення чинності Договору і зберігає свою чинність для нового власника приміщення чи Будівлі (їх правонаступників), якщо інше не передбачається Договором або чинним законодавством (п.6.6 Договору).

Договір було укладено згідно пункту 5.10. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6292 від 01.11.2012 (копія наявна в матеріалах справи) укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, як "Орендодавцем", та Головним управлінням юстиції у місті Києві (код ЄДРПОУ: 34691374), як "Орендарем".

Балансоутримувачем Будівлі на час укладання договору оренди, було державне підприємство "Головний навчальний та сертифікаційний центр цивільної авіації України" (ДП"ГНСЦЦАУ"). ДП "ГНСЦЦАУ" згідно наказу Міністерства інфраструктури України (як органу управління) від 30.09.2013 № 739 було реорганізовано шляхом приєднання до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та останнє було визнане правонаступником реорганізованого. Балансові рахунки, матеріальні цінності, активи та пасиви ДП "ГНСЦЦАУ" були передані Міністерством інфраструктури України правонаступнику згідно передавального акту від 30.01.2014. На базі реорганізованого підприємства наказом правонаступника від 02.12.2013 № 423 було створено Відокремлений структурний підрозділ "Центр авіаційної підготовки та сертифікації" (код ЄДРПОУ: 39044239) за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 76. 18.04.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Державного підприємства "Головний навчальний та сертифікаційний центр цивільної авіації України".

Наказом Міністерства юстиції України від 30.01.2015 № 115/5 про деякі питання діяльності територіальних органів Міністерства юстиції України, головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, було перейменовано на головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо відшкодування спожитих комунальних послуг за грудень 2014 року на загальну суму 9 546,70 грн. з ПДВ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Внаслідок укладення Договору на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна №283-10/14 18.0608-96-0 від 22.01.2014р. між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт надання послуг по Договору за грудень 2014 року на суму 9 546,70 грн. підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом надання послуг №2657, копія якого наявна в матеріалах справи.

У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав того, що Головне територіальне управління юстиції у місті Києві є органом державної влади і фінансується на 100% за рахунок бюджетних коштів, тому облік і використання коштів здійснюється відповідно до бюджетного законодавства.

Оскільки неоплачені бюджетні зобов'язання в кінці року знімаються з обліку органами Казначейства, то розпорядник бюджетних коштів може сплатити заборгованість попередніх періодів виключно на підставі рішення суду про стягнення коштів, зареєструвавши на його в органах Казначейства як фінансове зобов'язання.

Заперечення відповідача викладені в письмовому відзиву судом до уваги не приймаються з огляду на наступне:

Посилання замовника на відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за даним договором, не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати наданих комунальних послуг, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати послуг, а не приймати їх результати.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (див. постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 .

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 9 546,70 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 719,53 грн. 3% річних, 9 518,66 грн. пені та 6849,08 грн. інфляційного збільшення суми боргу суд повідомляє наступне.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно потрібно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат позивача, суд, з урахуванням умов Договору, фактичних обставин справи, дійшов висновку про обґрунтованість останніх в частині стягнення 719,53 грн. 3% річних, та 6849,08 грн. інфляційного збільшення суми боргу.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності у даній справі.

Згідно з приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю в один рік.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної даності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частина п'ятою статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною третьою статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Правова природа пені є такою, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 зі справи 6-116цс13).

Враховуючи те, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, її нарахування здійснюється за кожен день прострочення виконання зобов'язання, відповідно позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню, за яким нараховується пеня, окремо; беручи до уваги визначений законодавством строк спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені тривалістю в один рік,

Згідно пункту 4.2 Постанови № 10 від 29.05.13 Пленуму Вищого господарського суду України, у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Спірні правовідносини між позивачем та відповвідачем виникли на підставі договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна орендарю від 22.10.2014 року №283-10/14.

Згідно пункту 2.2.3 зазначеного договору орендар (відповідач) зобов'язаний не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за утримання Будівлі та прибудинкової території відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення згідно умов цього Договору та додатків до нього.

Таким чином, заборгованість за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна орендарю від 22.10.2014 року № 283-10/14 виникла за грудень 2014 року з 21.01.2015.

Отже, перебіг строку спеціальної позовної давності щодо стягнення заборгованості за грудень 2014 року починається з 21.01.2015 року, та відповідно останнім днем звернення до суду з позовом щодо стягнення заборгованості за грудень 2014 року є 22.01.2016 .

Державне підприємство обслуговування повітряного руху України звернулось із позовом про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна орендарю від 22.10.2014 року № 283-10/14 27.07.2017, тобто із пропуском строку спеціальної позовної давності.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку по відмову в задоволені позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 9 518,66 грн. у зв язку з пропуском строку позовної давності.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням витрат зі сплати судового збору в цій частині на відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у місті Києві (01001, м. Київ, провулок Музейний будинок 2-Д; код ЄДРПОУ 34691374) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Відокремленого структурного підрозділу "Центр авіаційної підготовки та сертифікації" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 76; код ЄДРПОУ 39044239) 9 546 грн. 70 коп. основного боргу, 719 грн. 53 коп. 3% річних, 6 549 грн. 08 коп. грн. інфляційного збільшення суми боргу, та 1 021 грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині рішення відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.08.2017.

Суддя Трофименко Т.Ю.