Рішення

від 09.08.2017 по справі 923/555/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2017 року Справа № 923/555/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі Крутьковій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метро" м. Херсон, пр. Сенявіна, 3, код ЄДРПОУ 32267604

до Відповідача: Херсонської міської ради, м. Херсон, пр. Ушакова, 37, код ЄДРПОУ 26347681

про скасування п. 1.1 рішення від 27.03.2017р. № 609 та зобов'язати повторно розглянути питання на сесії Херсонської міської ради

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 дов. від 20.05.2017;

від відповідача - ОСОБА_3 дов. вих. № 9-469-9/21 від 01.06.2017.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метро" (позивач) звернулось до суду з позовом до Херсонської міської ради (відповідача), яким просить суд:

1. Скасувати рішення Херсонської міської ради XII сесії VII скликання від 27.03.17 року №609 в частині пп. 1.1. п. 1.

2. Повторно розглянути питання на сесії Херсонської міської ради щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ТОВ "Торговий дім "Метро" орієнтованою площею 0,0062 га по вул. Покришева 10-а під склад.

Ухвалою від 22.06.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.07.2017.

Ухвала про порушення провадження у справі, надіслана позивачу за адресою, зазначеною в позовній заяві м. Херсон вул. Покришева 10а, повернулась до суду з відміткою пошти "за закінченням строку зберігання".

Як встановлено судом з відомостей загальнодоступної електронної версії Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) місцезнаходження позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метро" - м. Херсон, пр. Сенявіна, 3, код ЄДРПОУ 32267604.

Позивач в засіданні суду підтвердив, що його місцезнаходження - м. Херсон, пр. Сенявіна, 3, код ЄДРПОУ 32267604.

В засіданнях суду 17.07.2017 та 03.08.2017 судом оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. 07.07.2017 ним надано відзив на позовну заяву, а 03.08.2017 додаткові пояснення до заперечень на позовну заяву. Відповідач посилається на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної документації" у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

На виконання вимог вищевказаного Закону рішенням Херсонської міської ради від 20 лютого 2015 року № 1724 затверджено містобудівну документацію - "План зонування території міста Херсон (регламент забудови, переважні та допустимі види забудови та використання земельних ділянок)", розроблений Державним підприємством "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені ОСОБА_4" (далі - План).

Відповідно до вищезазначеного Плану земельна ділянка за адресою: м. Херсон, вул. Покришева, 10-а розміщена у зоні Ж-3.

Згідно пояснювальної записки до вказаного плану зона змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови (Ж-3) визначена для розташування багатоквартирних (від 4-ти до 9-ти поверхів) житлових будинків, супутніх об'єктів повсякденного обслуговування, некомерційних комунальних об'єктів, а також окремих об'єктів загальноміського та районного значення.

Розташування складських приміщень допускається в зонах: залізничного транспорту (ТР-1), інженерної інфраструктури - зона розміщення об'єктів електромережі (ІН-1), комунально-складські зони (КС-2, КС-3, КС-4, КС-5), зона підприємств 1, 3, 4, 5 класу шкідливості (В-1, В-3, В-4, В-5), санітарно-захисних зон промислових підприємств І, III, IV, V класу шкідливості (СЗЗ) тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, відповідач відмовив позивачу, як власнику складу, розміщення якого не відповідає затвердженій містобудівній документації.

Крім того, відповідач зазначає, що рішенням Херсонської міської ради від 05.10.2007р. № 593 скасовано державний акт на право постійного користування землею, виданий ТОВ "Оптово-роздрібне підприємство "Колос", надано в оренду на 5 років ТОВ "Струмок" земельну ділянку 0,1729 га під магазином та господарчими будівлями по вул. Покришева 10а, земельну ділянку площею 0,0062 га передано до земель запасу, зобов'язано керівників підприємств оформити договори оренди земельних ділянок.

На виконання цього рішення між Херсонською міською радою та ТОВ "Струмок" 06.02.2008 укладено відповідний договір оренди земельної ділянки. А ТОВ "ТД "Метро" звернулось за укладенням договору лише 11.10.2016.

Відповідно до п. 6.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" дія частини третьої та четвертої статті 24 цього Закону не поширюється на території, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій. А отже, якби позивач звернувся за укладенням договору оренди до 01.01.2015, то підстав для відмови - не було б.

У судовому засіданні 09.08.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Згідно договору купівлі-продажу нерухомості від 11 грудня 2003 року (а.с.17-18) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібне підприємство "Колос" продало ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Струмок" нерухоме майно - комплекс, магазин ТОВ ОРП "Колос", що складається з: будинку магазину (А) - 412,8 кв. м, сарай (Б,В) -2 шт., навіси (Г,Д,Ж) -3 шт, ларьок (З), склади (К,Л) -2 шт, підсобні приміщення (М), навіс з рампою (Н), огорожа (№1-3) -3 шт, мостіння (№1-11-111)-3 шт. за адресою м. Херсон, вул. Покришева, 10-а.

Сторони засвідчили приймання зазначеного майна позивачем, підписавши акт прийому-передачі від 11.12.2003. (а.с.19)

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомості від 06.08.2004 ТОВ "Струмок" продав ТОВ "Торговий дім Метро" (позивачу у справі) частину вищезазначеного нерухомого майна, а саме - склад літ. (К) площею 62,5 кв.м. розташованого за адресою м. Херсон, вул. Покришева,10а.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 06.07.2005 у справі №10/214-ПД-05 (а.с.14-15) визнано дійсним вищезазначений договір купівлі-продажу нерухомості від 06.08.2004, укладений ТОВ "Струмок" та ТОВ "Торговий дім Метро".

Зазначене рішення зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 21.10.2005р. відповідно до відмітки на рішенні.

Згідно з витягом Херсонського державного бюро технічної інвентаризації "Про реєстрацію права власності на нерухоме майно" (а.с.16) 21.10.2005 за ТОВ "Торговий дім Метро" зареєстровано право власності на металевий склад площею 62,5 кв. м літ. "К" за адресою м. Херсон вул. Покришева 10а, на підставі договору купівлі-продажу від 06.08.2004 та рішення суду від 06.07.2005. Номер запису 1875 в книзі 6.

11.10.2016р. Позивач звернувся до Херсонської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,0062 га, що знаходиться по вул.Покришева, 10-а, під придбаним та належним Позивачу на праві власності металевим складом .

27.03.2017 року Херсонська міська рада на XII сесії міської ради VII скликання, винесла рішення №609, пунктом 1.1 якого відмовила у дозволі на розроблення проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ТОВ "Торговий дім "Метро", орієнтованою площею 0,0062 га по вул. Покришева 10-а під металевий склад на підставі пункту 3 статті 123 Земельного кодексу України, у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки затверджений містобудівній документації - Плану зонування території міста Херсон, затвердженому рішенням міської ради від 20.02.2015 року № 1724 (земельна ділянка розташована у зоні Ж-3 - змішаної багатоквартирної житлової та громадської забудови).

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею І-ХС №000214 від 05 травня 1997 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібне підприємство "Колос" було надано у постійне користування 0.1791 га землі, за адресою: м. Херсон, вул. Покришева, 10-а, під овочевий магазин з господарськими будівлями відповідно до рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 16 квітня 1997 року за №117.

Зазначений державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 272.

Рішенням Херсонської міської ради від 05.10.2007р. № 593 скасовано державний акт на право постійного користування землею площею 0.1791 га , виданий ТОВ "Оптово-роздрібне підприємство "Колос", надано в оренду на 5 років ТОВ "Струмок" земельну ділянку площею 0,1729 га під магазином та господарчими будівлями по вул. Покришева 10а, земельну ділянку площею 0,0062 га передано до земель запасу, зобов'язано керівників підприємств оформити договори оренди земельних ділянок.

На виконання цього рішення між Херсонською міською радою та ТОВ "Струмок" 06.02.2008 укладено відповідний договір оренди земельної ділянки. Проте ТОВ "ТД "Метро" (власник металевого складу площею 62,5 кв.м, літ. "К" за адресою м. Херсон вул. Покришева 10а, на підставі договору купівлі-продажу від 06.08.2004 та рішення суду від 06.07.2005. ) звернулось за укладенням договору лише 11.10.2016.

Суд зазначає, що різниця між площею земельної ділянки, що перебувала у постійному користуванні попереднього власника будівель та споруд ТОВ "Оптово-роздрібне підприємство "Колос" за адресою вул.Покришева,10-а ( площею 0.1791 га ) та площею, що передана в оренду одному з нових власників будівель та споруд за адресою вул.Покришева,10-а (ТОВ "Струмок" м.Херсон, а.с.49) площею 0,1729 га становить 0,0062га, тобто, саме та площа, яку займає належний Позивачу металевий склад. Позивач звернувся до Херсонської міської ради із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,0062 га, що знаходиться по вул.Покришева, 10-а, лише безпосередньо під придбаним та належним Позивачу на праві власності металевим складом.

Як пояснив Позивач та не заперечу Відповідач, земельна ділянка під нежитловим приміщенням металевим складом за адресою м.Херсон вул.Покришева,10-а, є комунальною власністю територіальної громади м. Херсон.

Позивач пояснив, що знаходиться на обліку як платник податків, проте орендну плату за землю, на які знаходиться його склад, за період 2004-2017 роки не сплачував, проте має намір укласти відповідний договір оренди земельної ділянки та сплачувати орендну плату у встановленому законом розмірі.

Позивач доводить, а Відповідач погоджується з тим, що станом на день розгляду справи відсутня реєстрація права оренди чи права постійного користування Позивача або будь-якої іншої особи на земельну ділянку під нежитловим приміщенням металевим складом за адресою м.Херсон вул.Покришева,10-а .

Суд знаходить, що в даній конкретній ситуації між сторонами виникли відносини пов'язані із власністю: Позивач як власник нерухомого майна має законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право, що може бути реалізовано у вигляді права на користування земельною ділянкою , використання якої є невід'ємною складовою ефективного здійснення нею права власності на нерухоме майно.

У зв'язку із чим, зважаючи на конкретні обставини даної справи суд доходить висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами охоплюються змістом статті 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини (далі стаття 1 Першого протоколу), яка, як і практика Європейського Суду з прав людини застосовуються як джерело права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV). При цьому згідно з усталеною практикою органів Конвенції, поняття майно може означати існуюче майно або активи , включаючи права вимоги , стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (пункти 32-35 рішення у справі Стретч проти Сполученого Королівства ).

Отже, відповідно до статті 1 Першого протоколу кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Таким чином, право власності в розумінні статті 1 Першого протоколу органами Конвенції тлумачиться в автономному значені , воно не зводиться до права власності на речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві. Так само як і речі, деякі інші права, що мають майновий характер, можуть розглядатися як майнові права і, отже, як майно (пункт 129 рішення у справі Броніовськи проти Польщі ).

Зокрема, вказана стаття містить три окремі норми. Перша норма, яка має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма стосується випадків позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам - вона міститься в другому реченні частини першої. Третя норма визнає, що держави мають право, зокрема, контролювати використання майна, відповідно до загальних інтересів, шляхом запровадження законів, які вони вважають необхідними для забезпечення такої мети; ця норма міститься в частині другій (пункт 61 рішення у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції ).

В свою чергу право власності не є абсолютним і може бути обмежене. Європейський Суд підкреслює, що перше і найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, щоб будь-яке втручання органів державної влади в право на повагу власності було законним : другий абзац встановлює, що держави уповноважені здійснювати контроль за користуванням майном шляхом забезпечення виконання законів . Більш того, верховенство права, одна з основ демократичного суспільства, втілюється у всіх статтях Конвенції. Питання про те, чи було досягнуто справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (пункт 31 рішення у справі Ісмайлов проти Росії ).

Невизнання за Позивачем права на користування земельною ділянкою можна вважати такими, що являють собою втручання у його право реалізувати свої законні сподівання незалежно від того, чи вважається це втручанням на мирне володіння своїм майном у значенні першого речення статті 1 Першого протоколу, чи позбавленням його майна у значенні другого речення цієї статті, а застосовні в цій справі принципи є одними й тими самими - вони вимагають наявності підстав, що виправдовують такий захід з точки зору вимог цієї статті згідно з її тлумаченням в усталеній практиці Європейського Суду.

Зокрема, для того, щоб з'ясувати чи було порушено право гарантоване статтею 1 Першого протоколу суду необхідно дати відповідь на питання: чи було втручання у право передбачене законом, чи переслідувало воно легітимну мету (було здійснено в інтересах суспільства ), чи було воно пропорційним по відношенню до переслідуваної мети.

Досліджуючи в даній справі дотримання принципу законності суд в першу чергу враховує, що Відповідач як орган місцевого самоврядування має виключну компетенцією по розпорядженню земельною ділянкою відповідної територіальної громади (стаття 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР), а його дії по передачі земельної ділянки і стягненню плати за її використання охоплюються положеннями законодавства України.

Зокрема, відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно статті 80 ЗК є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Статтею 206 ЗК встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

В свою чергу, відповідно до статті 288 ПК підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. А за змістом статті 21 Закону № 161-XIV розмір, строки і форми внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Також, за змістом статті 377 Цивільного кодексу України (далі ЦК), частини першої та другої статті 120 ЗК, які діють на даний час, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За ними визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК у поєднанні з нормою статті 125 ЗК слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Таким чином, аналіз змісту норм статті 120 ЗК та статті 377 ЦК у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Саме таку позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 13 квітня 2016 року № 253цс16.

Відтак, між сторонами діє принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Тобто особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду має право на відповідну частину земельної ділянки на тих самих умовах, на яких воно належало попередньому власникові або користувачу, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Судом встановлено, що Позивач набув право власності на нежитлове приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 06.08.2004р., в якому питання переходу права користування спірною земельною ділянкою не обумовлено.

Враховуючи наведені положення Закону суд робить висновок про наявність законних сподівань у Позивача здійснювати користування земельною ділянкою на якій знаходиться об'єкт нерухомості на тих самих умовах, як і у попереднього власника цього об'єкту нерухомості.

Обговорюючи в даній конкретній ситуації чи переслідувало втручання у право позивача легітимну мету (було здійснено в інтересах суспільства ) суд бере до уваги те, що, виходячи із сталої практики Європейського Суду поняття суспільний інтерес дуже широке і в такому випадку доводиться враховувати політичні, економічні та соціальні питання. Європейський Суд підкреслив, що він вважав природним, що межі розсуду законодавця при реалізації соціальної та економічної політики повинні бути широкими, і тому він зобов'язувався поважати рішення законодавця щодо того, що відповідало суспільним інтересам , якщо тільки це рішення не було очевидно необґрунтованим з розумною точки зору (пункт 149 рішення у справі Броніовськи проти Польщі ).

Суд знаходить, що в правовідносинах, які виникли між сторонами, твердження Позивача про необхідність проведення плати за землю відповідає суспільному інтересу , слугує раціональному використанню власності.

Говорячи про те, чи втручання у право позивача підтримувало справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи, суд звертає увагу на те, що намагання забезпечити цей баланс відображено у структурі статті 1 Першого протоколу в цілому, включаючи другий пункт. Тому мають бути витримані розумні пропорції між використаними засобами і досягнутими цілями (пункт 28 рішення у справі Федоренко проти України ).

Основною метою статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції є захист приватної особи від необґрунтованого втручання з боку держави в мирне володіння своїм майном (пункт 143 рішення у справі Броніовськи проти Польщі ).

Суд критично ставиться до заперечень Відповідача проти позовних вимог в частині того, що рішенням Херсонської міської ради від 20 лютого 2015 року № 1724 затверджено містобудівну документацію - "План зонування території міста Херсон (регламент забудови, переважні та допустимі види забудови та використання земельних ділянок)", розроблений Державним підприємством "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені ОСОБА_4" (далі - План).

Відповідно до вищезазначеного Плану земельна ділянка за адресою: м. Херсон, вул. Покришева, 10-а розміщена у зоні Ж-3.

Згідно пояснювальної записки до вказаного плану зона змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови (Ж-3) визначена для розташування багатоквартирних (від 4-ти до 9-ти поверхів) житлових будинків, супутніх об'єктів повсякденного обслуговування, некомерційних комунальних об'єктів, а також окремих об'єктів загальноміського та районного значення.

Розташування складських приміщень допускається в зонах: залізничного транспорту (ТР-1), інженерної інфраструктури - зона розміщення об'єктів електромережі (ІН-1), комунально-складські зони (КС-2, КС-3, КС-4, КС-5), зона підприємств 1, 3, 4, 5 класу шкідливості (В-1, В-3, В-4, В-5), санітарно-захисних зон промислових підприємств І, III, IV, V класу шкідливості (СЗЗ) тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, відповідач відмовив позивачу, як власнику складу, розміщення якого не відповідає затвердженій містобудівній документації.

Проте суд зауважує, що споруда металевого складу літ. (К) площею 62,5 кв.м. розташованого за адресою м. Херсон, вул. Покришева,10а ( власником якого є Позивач відповідно до договору купівлі-продажу нерухомості від 06.08.2004) була розташована за цією адресою задовго до укладення договору купівлі-продажу 2004р. та до затвердження рішенням Херсонської міської ради від 20 лютого 2015 року № 1724 містобудівної документації - "План зонування території міста Херсон ".

Відтак, план зонування території міста не відповідає фактичному та усталеному зонуванню міста, не враховуває наявні та вже збудовані об'єкти нерухомого майна та може суттєво порушевати права та законні інтереси власників будівель, споруд (нерухомого майна).

Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права, також вказаний принцип є однією з основ демократичного суспільства і втілюється у всіх статтях Конвенції.

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки (абзац третій пункт 3.1. рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України Про міліцію ).

Проте у відносинах між сторонами данного принципу дотримано не було, оскільки застосування на практиці наведених вище норм земельного та цивільного законодавства не давало можливості Позивачу відокремлювати свою правомірну поведінку від протиправної, та передбачити юридичні наслідки своєї поведінки, де положення статті 120 ЗК, статті 377 ЦК встановлювали гарантії у вигляді переходу права користування, і Позивач розраховував на вказані гарантії.

Суд враховує і поведінку держави в особі органу місцевого самоврядування, який своїми діями протягом тривалого часу погоджувався з поведінкою Позивача, не заперечуючи використання ним спірної земельної ділянки і не вживаючи заходів по її вилученню або оформленню.

Так, Позивач використовував земельну ділянку з 2004 року (з моменту набуття права власності), в 2016 році звернувся із відповідною заявою про оформлення права користування , але Херсонська міська рада відмовила у задоволенні заяви Позивача.

Разом з тим, відповідної вимоги про стягнення коштів за використання земельної ділянки Херсонська рада до Позивача не пред'являла, фактично погоджуючись з користуванням Позивачем протягом 13 років на умовах, які були у попереднього власника вказаної земельної ділянки.

Положеннями статей 15, 16 ЦК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини другої статті 16 ЦК, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

В свою чергу стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт і дану підставу необхідно розмежовувати від оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки. У зв'язку із чим право Позивача підлягає захисту

Суд враховує, що Позивач набув право власності на частину нерухомості в 2004 році і до нього з цього часу перейшло право користування земельною ділянкою, що Позивач безперешкодно і здійснював.

Судом встановлено, що Позивач звернувся до відповідача з відповідним клопотанням про надання дозволу на розробку документаціїї для подальшого оформлення земельної ділянки в оренду.

У пункті 5 статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Зокрема, договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для використання на обумовлений договором строк.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про оренду землі" у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього закону.

Згідно ст. 6 цього закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частиною першою ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 9 ст. 123 Земельного кодексу України відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.

Ст. 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. "а" та п. "в" ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

П. 34 частини першої ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Зі змісту вказаних норм законодавства України випливає, що розпорядження землями територіальних громад міста, у тому числі вирішення питань про надання згоди на розроблення проектів відведення земельних ділянок та про надання земельних ділянок у користування, віднесено до виняткової компетенції відповідної міської ради, яка реалізує її шляхом прийняття відповідних рішень на пленарних засіданнях.

Виходячи з приписів ст.116, ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, ст.16 Закону України "Про оренду землі" та п.34 ст.26 ч.2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду чинним земельним законодавством визначається в якості передумови для укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій України» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином рішення сесії від 27.03.2017 року є незаконним та безпідставним, та таким що прийнято з порушенням норм ст. 120,141 Земельного Кодексу.

Щодо розподілу судових витрат, то суд виходить з наступного.

Пунктом 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що до позовних вимог немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру: про скасування п. 1.1 рішення від 27.03.2017р. № 609 та про зобов'язання повторно розглянути питання на сесії Херсонської міської ради.

Згідно з п. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлюються в розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що наразі становить 1600 грн.

Позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення № 33 від 15.06.2017 про сплату 1600 грн судового збору.

Отже, позивачем при зверненні до суду було недоплачено 1600 грн судового збору.

З огляду на викладене, з позивача підлягає стягненню в доход державного бюджету 1600 грн недоплаченого судового збору.

У зв'язку із задоволенням позову в повному обсязі, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 3200 грн відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись статтею 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини, статтями 8, 9, 55 Конституції України, статтями 14-16, 377 Цивільного кодексу України, статями 96, 120, 124, 152, 156, 157, 206 Земельного кодексу України, ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати п.1.1 рішення ХІІ сесії Херсонської міської ради VІІ скликання від 27.03.2017р. № 609 про відмову ТОВ "Торговий дім "Метро" у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,0062 га по вул. Покришева,10-а під металевим складом.

3. Зобов'язати Херсонську міську раду (м. Херсон, пр. Ушакова, 37, код ЄДРПОУ 26347681) повторно розглянути питання щодо надання дозволу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метро" (м. Херсон, пр. Сенявіна, 3, код ЄДРПОУ 32267604) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,0062 га по вул. Покришева,10-а під металевим складом.

4. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метро" (м.Херсон, пр. Сенявіна, 3, код ЄДРПОУ 32267604) в доход спеціального фонду державного бюджету на р/р № 31215206783002 в ГУДКСУ у Херсонській області, МФО 852010, код ЄДРПОУ отримувача - 37959779, отримувач - УДКСУ у місті Херсоні, код класифікації доходів бюджету 22030101. Призначення платежу: судовий збір, код суду 03500045) 1600 (одна тисяча шістсот) гривень судового збору.

5. Стягнути з Херсонської міської ради (м. Херсон, пр. Ушакова, 37, код ЄДРПОУ 26347681) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метро" (м.Херсон, пр. Сенявіна, 3, код ЄДРПОУ 32267604) 3200 (три тисячі двісті) гривень судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Херсонської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його підписання.

Повне рішення складено 16.08.2017.

Суддя Т.Г. Пінтеліна