Рішення

від 30.05.2017 по справі 510/1412/16-ц

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1412/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.05.2017 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Фурсовой А.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача - Долинської сільської ради Ренійського району позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Представник позивача на задоволенні позову наполягав, просив про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2, померлої 27.08.2008 р.; копія свідоцтва про народження ОСОБА_3Х.(рос. мов.); копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (рос. мов.); копія паспорту та ікпп позивача; копія витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі; копія інформаційної довідки зі спадкового реєстру; копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 908175 від 03.05.2006 р.; копія довідки про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.08.2016 р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач у справі є донькою нині померлої ОСОБА_2 За життя ОСОБА_2 належала земельна ділянка загальною площею 1,71 га. (із кадастровими номерами: 5124180500:01:005:0449), розташована на території Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту серії ЯБ № 908175 на право власності на земельну ділянку від 03.05.2006 року.

На випадок смерті ОСОБА_2 не розпорядилась належним їй майном, заповіту не залишила, 27.08.2008 р. - померла. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на вищезазначене майно. Спадкоємство після її смерті здійснюється за законом. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 є позивачка. Інших спадкоємців першої черги за законом судом не встановлено. У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, її донька ОСОБА_1 (як спадкоємець першої черги за законом) звернулася до Ренійської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. За зверненням позивача нотаріусом було заведено спадкову справу. Пізніше, при зверненні позивачки до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй в цьому було відмовлено з причин відсутності правовстановлюючих документів (втрата оригіналу державного акту на земельну ділянку) на вищевказану земельну ділянку, про що 03.08.2016р. нотаріусом було винесено відповідну постанову про відмову у видачі свідоцтва на спадщину. Після смерті ОСОБА_2 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельну ділянку, як на об'єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивачка в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України прийняла спадщину, що залишилася після померлої ОСОБА_2 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інші спадкоємці відсутні, представник Долинської сільської ради не заперечував, щоб позивачка оформила право власності на спадкове майно після смерті спадкодавця на своє ім'я.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем першої черги за законом (ст. 1261 ЦК України). Позивачка у передбачений законом строк подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, отже вона вважається такою, що її прийняла. Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки її воля, як спадкоємця за законом, була виражена у її діях щодо подачі відповідної заяви до нотаріуса.

Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, однак, вона не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, оскільки за життя ОСОБА_2 був загублений оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку, які позивач не змогла надати нотаріусу, а на підставі копій цих документів нотаріус не може оформити та видати свідоцтво про право на спадщину після смерті спадкодавця, у зв'язку із тим, що закон пов'язує набуття права власності на нерухоме майно із відповідною державною реєстрацією цього права, а згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність, тобто здатність мати цивільні права та обов'язки фізичної особи припиняється у момент її смерті, також чинним законодавством не передбачена можливість відновлення актів на право власності на земельну ділянку після смерті власника його спадкоємцями за умови, що свідоцтво про право на спадщину щодо цієї земельної ділянки не видано, а на підставі копії сертифікату також не можливо оформити спадщину, так як набуте за спадкуванням право власності позивача не було оформлено, позивач не в змозі отримати дублікат державного акту на право власності на земельну ділянку, про що нотаріусом було винесено вмотивовану постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 03.08.2016 р., у зв'язку із чим позивачка була вимушена звернутися до суду із позовом.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно .

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України, одним із шляхів захисту прав громадян на землю є визнання прав.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачка є суб'єктом набуття права власності на земельну ділянку з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. ст. 126, 152 ЗК України, ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно , -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на :

земельну ділянку загальною площею 1,71 га (із кадастровим номером 5124180500:01:005:0449), розташовану на території Долинської сільської ради Ренійського району, виділену для ведення сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 908175.

Строк оскарження рішення в Апеляційний суд Одеської області через Ренійський районний суд Одеської області: 10 днів - з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя В.І. Дудник