Постанова

від 16.08.2017 по справі 802/1115/17-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 серпня 2017 р. Справа № 802/1115/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян М.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв

до: приватного підприємства науково-виробничої фірми "Омік Нарине"

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв до приватного підприємства науково-виробничої фірми "Омік Нарине" про стягнення заборгованості в сумі 123 грн. 36 коп.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач має заборгованість перед Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в сумі 123 грн. 36 коп., яка в добровільному порядку ним не погашена, а тому позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення такої заборгованості.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання належним чином повідомлений.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. Проте до суду повернувся конверт з відміткою поштового відділення зв'язку із зазначенням причин повернення "за закінченням терміну зберігання".

Положеннями частини 11 статті 35 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - обов'язковою не визнавалась, суд, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши інші докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як випливає із матеріалів справи, відповідач подав звіт щодо сплати заборгованості зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2003 рік, в якому самостійно визначив залишок заборгованості до Фонду на кінець звітного періоду в розмірі 123 грн. 36 коп. (а.с.9).

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності до 01.01.2015 року було врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 № 2240 (далі - Закон № 2240).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" №77 від 28.12.2014 визнано Закон № 2240 таким, що втратив чинність, та викладено у новій редакції Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 1105-XIV від 23.09.1999 (далі Закон № 1105).

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1105 визначено, що до завершення заходів, пов'язаних з утворенням Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції відповідні виконавчі дирекції та їх робочі органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Також, пунктами 8 і 9 вказаних положень визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності діють до затвердження відповідних рішень Фондом.

Відповідно до п. 7 ч. 1, п. 6 ч. 2 ст. 9 Закону № 1105, Фонд та його робочі органи відповідно до покладених на них завдань здійснюють контроль за використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 17 Закону № 1105, строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

При цьому Положенням про відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого Постановою Правління Фонду від 19.09.2001 року № 42 передбачено, що відділення Фонду діє як регіональна структура Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і є юридичною особою.

Згідно Положення про виконавчі дирекції відділень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, затвердженого постановою Правління Фонду від 08.10.2013 №45, виконавчі дирекції відділень Фонду в Автономній Республіці Крим, областях та містах Києві і Севастополі є робочими органами Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2240, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачав матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами.

Згідно статті 19 Закону № 2240, джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є, зокрема, страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених Законом; суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб відповідно до Закону та інших актів законодавства.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI, відповідно до ст. 2 якого визначено, що цей Закон поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно абз. 5, 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Частиною 2 статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

Відповідно до ст. 22 Закону № 2240 платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок тимчасової втрати працездатності є страхувальники (фізичні та юридичні особи, з дня реєстрації у виконавчих дирекціях відділень Фонду).

Розміри страхових внесків для роботодавців відповідно до ст. 21 Закону №2240 було встановлено у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.27 Закону №2240 в редакції, що діяла до 1 січня 2011 року, страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Порядок та строки сплати страхових внесків визначались статтею 23 Закону №2240, відповідно до норм якої страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період. Відповідно до Постанови Правління ФСС з ТВП № 16 від 26.06.2001р. "Про затвердження інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду" - несплачені в цей строк кошти вважались недоїмкою.

Відповідно до п. 3 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженою Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.01 р. № 16 страхувальники щомісячно нараховують страхові внески в розмірах, встановлених чинним законодавством. При цьому не мають значення джерела фінансування витрат на оплату праці.

Таким чином, суд зазначає, що приватне підприємство науково-виробнича фірма "Омік Нарине" має заборгованість перед Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності по сплаті страхових внесків у розмірі 123 грн. 36 коп., та станом на час розгляду справи заборгованість відповідачем не сплачена.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оскільки позивач в силу вимог п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства науково-виробничої фірми "Омік Нарине" (вул. Лебединського, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 25024510) на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв (вул. Чигрина, 3, м. Миколаїв, р/р 37172005004174, банк одержувач ГУ ДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013, код 38790569) заборгованість в сумі 123 (сто двадцять три) гривні 36 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна