Рішення

від 16.08.2017 по справі 903/575/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 серпня 2017 р. Справа № 903/575/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Міжрегіональні ресурси»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарантелла»

про стягнення 21 504,25грн.

Суддя Філатова С.Т.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 01 від 10.01.2017 р. )

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. від 01.08.2017 р.)

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

У судовому засіданні 15.08.2017р. відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 16.08.2017р. до 12.00 год.

У судовому засіданні 16.08.2017 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Міжрегіональні ресурси» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарантелла» про стягнення 23 866,82грн., з них 20 969,48 грн. основного боргу, 1 328,87 грн. пені за період з 18.04.2017 р. по 17.07.2017 р., 1 568,47 грн. 30% річних за період з 18.04.2017 р. по 17.07.2017 р. згідно договору поставки № 334/Л-16 від 11.07.2016 р.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

На підставі укладеного договору поставки № 334/Л-16 від 11 липня 2016 р. відповідач 17 березня 2017р. отримав товарно-матеріальні цінності на суму 24 986,91 грн. за видатковою накладною № МР 00020194 від 17.03.2017 р.

Відповідач частково оплатив вищевказані товарно-матеріальні цінності в розмірі 4 017,43 грн. згідно банківських виписок від 25.05.2017 р. на суму 2 217,43 грн., від 05.10.2016 р. на суму 1 100,00 грн., від 17.10.2016 р. на суму 700,00 грн.

Отже, сума основного боргу відповідача становить 20 969,48 грн. і на даний час залишається не сплаченою.

Відповідно до п. 2.3. договору оплата за товар здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту отримання партії товару. Таким чином, останній строк оплати за партію товару за накладною МР 00020194 від 17.03.2017 р. - 17.04.2017 р.

Відповідач прострочив грошове зобов'язання та не виконав умови договору по вищевказаній накладній. Згідно п. 6.2 договору у разі порушення грошового зобов'язання, передбаченого у п. 2.3 цього договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми платежу за кожен день прострочення.

Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити пеню на загальну суму 1 328,87 грн.

Відповідно до п. 11.5. договору, у разі прострочення виконання покупцем грошових зобов'язань, він сплачує постачальнику за неправомірне користування чужими коштами 30% річних від суми заборгованості. Отже, відповідач зобов'язаний сплатити 1 568,47 грн. 30% річних.

Ухвалою суду від 20.07.2017р. порушено провадження у справі. Справу призначено до розгляду на 15.08.2017 р.

Зобов'язано відповідача подати довідку про включення до ЄДРПОУ; пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; докази оплати; у випадку заперечень щодо розрахунків надати контррозрахунок.

31.07.2017 р. позивач звернувся з заявою № 193 від 31.07.2017 р. про зменшення розміру позовних вимог № 193 від 31.07.2017 р. Просив стягнути із відповідача 21 506,82 грн., з них: 18 609,48 грн. основного боргу, 1 328,87 грн. пені та 1 568,47 грн. 30% річних. Заяву обгрунтував тим, що відповідачем було частково сплачено суму основного боргу в розмірі 2 360,00 грн., що підтверджено банківськими виписками від 17.07.2017 р. та 25.07.2017 р.

В судовому засіданні 15.08.2017 р. згідно ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 16.08.2017р. до 12.00 год. для забезпечення явки відповідача.

16.08.2017 р. представник позивача (в межах повноважень, визначених довіреністю № №03 від 10.02.2017 р.) подав клопотання № 217 від 15.08.2017 р. про зменшення розміру позовних вимог. Просив суд стягнути 21 504,25 грн., з них: 18 609,48 грн. основного боргу, 1 327,70 грн. пені за період з 18.04.2017 р. по 17.07.2017 р. та 1 567,07 грн. 30% річних за період з 18.04.2017 р. по 16.07.2017 р. Заяву обґрунтовав тим, що відповідачем частково було здійснено сплату основного боргу в розмірі 1700,00 грн. згідно банківської виписки від 17.07.2017 р. і дана проплата не була врахована при розрахунку штрафних санкцій при подачі позову. У зв'язку з цим здійснений перерахунок штрафних санкцій.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову, зменшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів відповідача, судом прийняті заяви представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, нова ціна позову - 21 504,25 грн.

В судовому засіданні 16.08.2017 р. відповідач повідомив про сплату основного боргу, в підтвердження долучив до матеріалів справи платіжне доручення № 181 від 16.08.2017 р. про сплату 18 609,48 грн.

Представник позивача надходження коштів в розмірі 18 609,48 грн. в рахунок погашення заборгованості по договору поставки № 334Л-16 від 11.07.2016 р. підтвердив, зазначивши про це у заяві від 16.08.2017 р.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Міжрегіональні ресурси» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тарантелла» укладено договір поставки № 334Л-16, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за ціною, діючою у постачальника на час поставки, згідно видаткових накладних, що є додатками та невід'ємними частинами даного договору. Договір укладений із протоколом розбіжностей (а.с. 8-10).

Згідно п. 1.2. договору товаром є алкогольні напої, слабоалкогольні напої, безалкогольні напої, тютюнові вироби та інша продукція, що є в наявності в постачальника. Під партією товару сторони розуміють товар, зазначений у видатковій накладній.

Відповідно до п. 3.6. договору дата отримання партії товару покупцем від постачальника вважається дата підписання видаткової накладної покупцем або повноваженим представником, що вказується в додатку № 1 до цього договору або в довіреності на одержання цінностей, оформленої відповідно до законодавства України.

Згідно п. 3.7. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту його отримання покупцем.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна одиниці товару та сума поставки партії товару визначаються в видатковій накладній.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Міжрегіональні ресурси» відпустило Товариству з обмеженою відповідальністю «Тарантелла» товар по видатковій накладній № МР00020194 від 17.03.2017 р. на суму 24 986,91 грн. (а.с. 11).

Відпуск та отримання товару стверджуються відміткою представника відповідача на видатковій накладній. Підпис скріплено печаткою ТзОВ Тарантелла . Товар прийнято без зауважень.

Внаслідок дій позивача по відпуску товару між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст. 265 ГК України, ст. 712 ЦК України, згідно яких одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

У відповідності до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 2.3. договору покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання цього товару.

Відповідачем частково оплачено отриманий товар на суму 4 017,43 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (а.с. 12-13).

Сума основного боргу, заявленого до стягнення позивачем, становила 20 969,48 грн.

В заяві від 31.07.2017 р. позивач зазначив про часткову сплату боргу відповідачем в розмірі 2 360,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача (а.с. 20-21). Сума боргу становила 18 609,48 грн.

16.08.2017 р. відповідачем долучено до матеріалів справи платіжне доручення № 181 від 16.08.2017 р. про сплату 18 609,48 грн. (а.с. 29). Позивач сплату основного боргу підтвердив в судовому засіданні 16.08.2017 р.

Згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно п. 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Провадження в частині стягнення 18 609,48 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 1 327,70 грн. пені за період з 18.04.2017 р. по 17.07.2017 р. та 1 567,07 грн. 30% річних за період з 18.04.2017 р. по 16.07.2017 р. (з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог від 15.08.2017 р. та 16.08.2017 р. (а.с. 27)).

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У договорі поставки № 334Л-16 від 11.07.2016 р. (п. 6.2.) сторони передбачили, що у разі порушення покупцем грошового зобов'язання, передбаченого п. 2.3. договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Нарахована позивачем пеня за період за період з 18.04.2017 р. по 17.07.2017 р. в розмірі 1 327,70 грн. є підставною згідно ст.ст. 230-232, 343 ГК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ", п.6.2. договору.

Розрахунок пені перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення «Аналітично-інформаційний центр «Ліга» ТОВ «Ліга закон» .

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1, 4.2 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначив, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Сторони у п. 11.5. договору обумовили, що у разі прострочення виконання покупцем грошових зобов'язань за даним договором покупець сплачує постачальнику 30% річних.

Позивачем нараховано відповідачу 1 567,07 грн. 30% річних за період з 18.04.2017 р. по 16.07.2017 р., які підлягають до стягнення згідно ч.2 ст. 625 ЦК України та п. 11.5. договору.

Зважаючи на те, що спір до суду доведений з вини відповідача, суд, керуючись ч. 2 ст. 49 ГПК України та п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 14.07.2016 р.) витрати по сплаті судового збору за мінімальною ставкою (визначеною Законом) покладає на відповідача.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 193, 230-232, 265, 343 ГК України, ст.ст. 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарантелла» (вул. Карбишева, 1, м. Луцьк, код 40621561)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Міжрегіональні ресурси» (вул. Шевченка, 35, м. Ківерці, код 35184264)

1 327,70 грн. пені, 1 567,07 грн. річних, 1 600,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Всього: 4 494,77 грн.

3. Провадження в частині стягнення 18 609,48 грн. основного боргу припинити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст.84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено

17.08.2017

Суддя С. Т. Філатова