Рішення

від 10.08.2017 по справі 908/1324/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/78/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2017 справа № 908/1324/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонфарм» (69013, місто Запоріжжя, вул. Базова, 9)

до відповідача дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (69095, місто Запоріжжя, вул. Українська, 50)

про стягнення 469337,38 грн. основного боргу за договором поставки № 04/04-1 від 04.04.2016, 12462,22 грн. 3% річних, 62891,20 грн. втрат від інфляції грошових коштів

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 14.07.2017;

від відповідача: не з'явився (в судовому засіданні 26.07.2017 представник ОСОБА_2, довіреність б/н від 04.06.2017)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 27.06.2017 звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Регіонфарм» з позовною заявою до дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 469337,38 грн. основного боргу за договором поставки № 04/04-1 від 04.04.2016, 12462,22 грн. 3% річних, 62891,20 грн. втрат від інфляції грошових коштів. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 615, 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 29.06.2017 порушено провадження у справі № 908/1324/17, присвоєно справі номер провадження 18/78/17, судове засідання призначене на 26.07.2017. У судовому засіданні 26.07.2017 оголошувалась перерва на 10.08.2017. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, який закінчений 10.08.2017, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені у позовній заяві; на вимогу суду надав письмові пояснення та витребувані документи, зокрема, копії видаткових накладних № РН-0000001 від 15.04.2016, № РН-0000002 від 15.04.2016, № РН-0000003 від 25.04.2016, № РН-0000004 від 29.04.2016, № РН-0000005 від 11.05.2016, № РН-0000009 від 26.05.2016, № РН-00019 від 31.05.2016. Підставою для звернення з позовом зазначав неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 04/04-1 від 04.04.2016 щодо оплати відповідачем за отриману продукцію у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 469337,38 грн. Враховуючи положення договору та норми чинного законодавства, позивачем нараховані до стягнення 12462,22 грн. 3% річних та 62891,20 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, правову позицію виклав у відгуку на позовну заяву від 26.07.2017. Зазначив, що в обґрунтування позовних вимог та на підтвердження факту поставки товару відповідачу позивач посилається на підписані сторонами додаткові угоди до договору, але додаткові угоди не можуть бути належним доказом факту поставки (відвантаження) товару, вони є лише підтвердженням відповідного замовлення партії товару. Зазначив, що позивачем в якості доказів поставки товару надано копії видаткових накладних на загальну суму 495225,00 грн. Враховуючи те, що відповідачем сплачено 520000,00 грн., відповідач вважає, що позовні вимоги не є обґрунтованими та доведеними. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіонфарм» (постачальник, позивач у справі) та дочірнє підприємство «Запорізький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (замовник, відповідач у справі) 04.04.2016 уклали договір поставки № 04/04-1 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, здійснювати на замовлення замовника поставку нафтопродуктів (надалі товар), перелік та якість яких визначається згідно Додатку до договору, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити такий товар та послуги по його доставці.

Згідно з п. 1.2 договору номенклатура, кількість, умови постачання, форма і порядок оплати, ціна товару визначаються сторонами в додаткових угодах до договору.

Умовами п. 2.1.1 договору сторони узгодили, що постачальник зобов'язується передати у власність замовника товар відповідно до розділу 1 цього договору за умови оформлення відповідних видаткових документів на товар, додаткових угод і інших документів згідно з чинним законодавством, які є невід'ємною частиною договору.

Підпунктами 2.2.1 та 2.2.2 договору передбачені обов'язки замовника.

Згідно п.п 2.2.1 договору замовник зобов'язався після подання заявки на відвантаження товару, впродовж поточного робочого дня, але не пізніше 16.00 години цього дня, передати постачальнику, за допомогою факсимільного зв'язку, підписані додаткові угоди. Підписаний оригінал додаткової угоди замовник зобов'язаний надати постачальнику протягом 3-х робочих днів з моменту його отримання від постачальника.

На підставі п.п 2.2.2 договору замовник зобов'язався своєчасно і в повному обсязі робити оплату поставленого постачальником товару, а також витрати по його транспортуванню.

Відповідно до п. 4.1 договору відвантаження товару здійснюється на підставі заявок замовника і підписаних сторонами додаткових угод.

Постачальник забезпечує відвантаження товару впродовж 10 днів з моменту отримання відповідної заявки замовника, за умови наявності товару на складі і відсутності заборгованості замовника за раніше поставлений товар (п. 4.5 договору).

Підпунктом 4.6.2 договору визначено, що датою відвантаження товару вважається при відвантаженні автомобільним транспортом - дата вказана у витратній накладній (при відвантаженні із заводу-виробника - товарно-транспортна накладна може виписуватися виробником товару, при відвантаженні з нафтобази зберігання - нафтобазою зберігання).

Згідно п. 5.3 договору оплата товару здійснюється на умовах відстрочення платежу на строк 60 календарних днів від дати поставки товару згідно п. 4.6 цього договору.

Відповідно до п. 5.9 договору нарахування будь-яких сум, щодо відповідальності сторони за невиконання грошового зобов'язання за цим договором, припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов'язання.

Згідно п. 11.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Якщо жодна із сторін не заявить про свої наміри розірвати або змінити договір за 30 днів до закінчення його дії, цей договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік.

У відповідності до умов договору учасниками правочину підписані додатки до договору №№ 1-12, якими обумовлено поставку товару: бітумної емульсії ЕК-Ш-60. Загальна вартість товару за цими додатками складає 989337,38 грн., умови оплати визначено: згідно п. 5.3 договору.

Зазначений товар поставлений та прийнятий відповідачем, що підтверджується:

- товарно-транспортними накладними форми № 1-ТН, затвердженими додатком 7 до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, із підписом та печаткою представника відповідача, уповноваженого на прийняття продукції (арк. с. 64-76);

- видатковими накладними:

№ РН-0000001 від 15.04.2016 на суму 91693,66 грн.;

№ РН-0000002 від 15.04.2016 на суму 57682,66 грн.;

№ РН-0000003 від 25.04.2016 на суму 84131,96 грн.;

№ РН-0000004 від 29.04.2016 на суму 86346,00 грн.;

№ РН-0000005 від 11.05.2016 на суму 82492,00 грн.;

№ РН-0000009 від 26.05.2016 на суму 91766,10 грн.;

№ РН-00019 від 31.05.2016 на суму 86310,00 грн.;

№ РН-000020 від 02.06.2016 на суму 86850,00 грн.;

№ РН-0000024 від 09.06.2016 на суму 80595,00 грн.;

№ РН-0000025 від 09.06.2016 на суму 84600,00 грн.;

№ РН-0000032 від 10.06.2016 на суму 68220,00 грн.;

№ РН-0000035 від 11.06.2016 на суму 88650,00 грн.

Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженим представником відповідача ОСОБА_3 та скріплені печаткою підприємства відповідача.

Відповідач прийняв в повному обсязі товар та товаросупровідні документи, претензій щодо наявності невідповідностей, недоліків, в порядку, передбаченому договором, або згідно інших нормативно-правових актів, а також зауважень щодо якості, кількості або комплектності не заявляв.

Відповідач частково сплатив вартість товару у загальному розмірі 520000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 418 від 16.05.2016 на суму 370000,00 грн., № 639 від 17.06.2016 на суму 50000,00 грн., № 258 від 30.06.2016 на суму 100000,00 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасного та повного розрахунку за отриманий товар, заборгованість за договором склала 469337,38 грн.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 469337,38 грн. основного боргу підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати поставленої позивачем продукції на суму 469337,38 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 469337,38 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 12462,22 грн. 3% річних за загальний період з 31.07.2016 по 26.06.2017 та суму інфляційних втрат в розмірі 62891,20 грн. за період з вересня 2016 року по травень 2017 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005.

Відповідно до п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур`єр» . Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним невірно через допущені помилки при визначенні кількості днів в році, а саме: позивачем не враховано, що 2016 рік є високосним. Також позивачем при розрахунку 3% річних згідно накладної від 31.05.2016 № РН-00019 невірно визначено період нарахування з 31.07.2016 по 26.06.2017, оскільки останній день строку припадає на вихідний (за умови відстрочення платежу на строк 60 календарних днів від дати поставки товару - п. 5.3 договору), отже нарахування 3% річних відбувається з 02.08.2016. При розрахунку 3% річних згідно видаткових накладних від 02.06.2016, 09.06.2016, 10.06.2016, 11.06.2016 судом враховуються періоди, зазначені позивачем, а саме: з 03.08.2016, з 10.06.2016, з 11.06.2016, з 12.08.2016, відповідно, по 26.06.2017. У зв'язку з наведеним позовні вимоги про стягнення 3% річних задовольняються в частині стягнення 12436,94 грн., в частині стягнення 25,28 грн. 3% річних у позові відмовляється.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд визнав виконаними невірно, через допущені помилки при округлені сукупного індексу інфляції. Перерахувавши за допомогою бази даних «Законодавство» інфляційні втрати, суд дійшов висновку, що сума інфляційних втрат, заявлена до стягнення позивачем, є меншою ніж перераховано судом, тому вимога про стягнення 62891,20 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2016 року по травень 2017 року підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, 3% річних та інфляційних витрат відповідач суду не надав.

Заперечення відповідача щодо необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, оскільки згідно наданим до позовної заяви видатковим накладним сума боргу складає 495225,00 грн., а відповідачем сплачено 520000,00 грн. спростовуються матеріалами справи. Відповідачем представлені суду видаткові накладні на загальну суму 989337,38 грн., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (69095, місто Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код 32025623) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонфарм» (69013, місто Запоріжжя, вул. Базова, 9, ідентифікаційний код 36534494) 469337,38 грн. (чотириста шістдесят дев'ять тисяч триста тридцять сім грн. 38 коп.) основного боргу, 12436,94 грн. (дванадцять тисяч чотириста тридцять шість грн. 94 коп.) 3% річних, 62891,20 грн. (шістдесят дві тисячі вісімсот дев'яносто одну грн. 20 коп.) інфляційних втрат, 8169,98 (вісім тисяч сто шістдесят дев'ять грн. 98 коп.) судового збору. Видати наказ .

3. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 16 серпня 2017 року.

Суддя В.В. Носівець