Рішення

від 08.08.2017 по справі 911/1746/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2017 р. Справа № 911/1746/17

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Центр Реабілітації Дитини Вільний Рух , Київська обл., м. Бориспіль до Приватного акціонерного товариства Автотранспортна акціонерна співдружність Славутич-Бориспіль , Київська обл., м. Бориспіль про визнання права користування майном за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 - дов. від 07.08.2017 відповідача:ОСОБА_2 - дов. від 07.08.2017 № 197 суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Центр Реабілітації Дитини Вільний Рух (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства Автотранспортна акціонерна співдружність Славутич-Бориспіль (далі - відповідач) про визнання права користування орендованим нежитловим приміщення за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. В. Момота, 42 на підставі договору оренди нежитлових приміщень від 01.03.2017 за позивачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невизнання відповідачем наявності у позивача права користування орендованим приміщенням на підставі договору оренди нежитлових приміщень від 01.03.2017, укладеного між сторонами у справі.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що договір оренди нежитлових приміщень від 01.03.2017, укладений між сторонами у справі, достроково розірваний з ініціативи відповідача - орендодавця, а відтак зобов'язання, права та обов'язки на підставі договору припинені. Також відповідач зазначає, що позивач вибрав не вірний спосіб захисту, оскільки не передбачений чинним законодавством, вимога про визнання права користування є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення, така вимога не призводить до поновлення порушених прав, а тому вона не може бути предметом спору та самостійно розглядатися в окремій справі. За вказаних обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір оренди нежитлових приміщень від 01.03.2017 (далі - договір), відповідно до умов якого, відповідач - орендодавець зобов'язався передати орендареві - позивачу в строкове платне користування нежитлові приміщення по вул. В. Момота, 42, м. Бориспіль, Київська область площею 337,50 м.кв. (згідно викопіровки з технічного паспорту наведеній в додатку № 1 до договору), а орендар зобов'язався прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату, компенсувати орендодавцю комунальні витрати (водопостачання, водовідведення, електропостачання), після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.3 договору передбачено, що приміщення надається для виконання орендарем у підприємницькій діяльності. Орендар самостійно визначає напрями використання орендованих приміщень (п. 1.3.1 договору).

У відповідності до п. 5.1 договору дія договору припиняється у разі: пошкодження орендованого майна, яке унеможливлює його подальше використання за призначенням; відчуження приміщення, що є предметом цього договору; ліквідації орендаря або орендодавця.

Згідно п. 5.2 договору, договір може бути достроково розірваний за ініціативи орендодавця, якщо орендар не сплачує орендну плату більше трьох місяців підряд - автоматично. При цьому орендар зобов'язаний звільнити займані ним приміщення протягом 10 календарних днів.

Відповідно до п. 5.3 договору, договір може бути достроково розірваний за ініціативи орендаря у випадках, зумовлених економічною неефективністю використання приміщення, шляхом повідомлення орендодавця за два місяці до дати передачі займаних приміщень (дострокове розірвання договору).

Договір вступає в силу з дня підписання і діє до 01.09.2017. Якщо за умови дотримання сторонами умов договору та за 3 місяці до спливу строку дії цього договору оренди жодна із сторін письмово не заявила про небажання продовжувати договір, договір вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк (п.п. 6.1, 6.2 договору).

На виконання умов договору відповідач передав, а позивач прийняв нежитлові приміщення розташовані на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: м. Бориспіль, вул. В. Момота, 42, (згідно з викопіюванням що додається) загальною площею 337,50 кв.м., про що свідчить акт приймання передачі нежитлових приміщень від 01.03.2017, який підписаний в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплений печатками товариств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Звертаюсь з даним позовом, позивач посилається на те, що він належним чином виконує свої зобов'язання за договором оренди нежитлових приміщень від 01.03.2017, укладеним між сторонами у справі. В той же час, відповідач вважає вказаний договір достроково розірваний у односторонньому порядку та у зв'язку з чим, вимагає звільнити орендоване майно, своїми діями чинить перешкоди в користуванні орендованим майном шляхом відключення електроенергії та водопостачання в орендованому приміщенні.

З огляду на те, що відповідач не визнає наявність у позивача права користування орендованим приміщенням на підставі договору оренди, позивач звернуся з даним позовом та просить суд визнати право користування орендованим нежитловим приміщення за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. В. Момота, 42 на підставі договору оренди нежитлових приміщень від 01.03.2017 за позивачем.

Відповідач проти вказаних вимог заперечує з тих підстав, що договір оренди нежитлових приміщень від 01.03.2017 на підставі ст. 783 Цивільного кодексу України достроково розірваний з 03.05.2017 з ініціативи орендодавця, а зобов'язання, права та обов'язки на підставі договору припинені шляхом надіслання позивачу вимоги від 03.05.2017 щодо розірвання договору оренди та звільнення приміщень, позаяк позивач всупереч ст. 773 Цивільного кодексу України використовує нежитлові приміщення передані в оренду не за призначенням, порушує санітарні норми та здійснює переобладнання приміщень без дозволу відповідача.

З огляду на зазначені підстави вимог та заперечень суд зазначає таке.

Згідно з приписами ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

У розумінні приписів наведеної норми позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності у неї документів, що засвідчують приналежність їй права.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав (ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України).

В силу ст. 283 Господарського кодексу України, що кореспондується зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 4 ст. 284 Господарського кодексу України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Статтею 291 Господарського кодексу України визначено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Статтею 783 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо, зокрема, наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

В силу вказаних норм законодавства розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, розірвання договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

З листів та вимоги відповідача про розірвання договору оренди, звільнення нежитлових приміщень, завірені копії яких залучені до матеріалів справи, вбачається, що наймодавець (відповідач у справі) повідомляв орендаря (позивача у справі) про дострокове розірвання договору оренди та вимагав звільнити орендовані приміщення.

В той же час, сторони не досягли згоди щодо дострокового розірвання договору оренди нежитлових приміщень від 01.03.2017 на вимогу наймодавця.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що всі спори з приводу виконання або припинення цього договору, не врегульовані переговорами сторін, вирішуються у судовому порядку згідно чинного законодавства України.

Доказів, які б свідчили про те, що договір оренди нежитлових приміщень від 01.03.2017, укладений між сторонами у справі, розірваний у порядку встановленому чинним законодавством, суду не надано.

Щодо посилань відповідача на те, що в силу приписів ст.ст. 773, 783 Цивільного кодексу України договір оренди нежитлових приміщень від 01.03.2017, укладений між сторонами у справі, є розірваним в односторонньому порядку, позаяк позивач використовує нежитлові приміщення передані в оренду не за призначенням, порушує санітарні норми та здійснює переобладнання приміщень без дозволу відповідача, то суд зазначає, що вказані приписи законодавства лише надають наймодавцеві право вимагати, зокрема, розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі, а не вказують про автоматичне розірвання договору вразі наявність порушень умов договору, зокрема, тих про які зазначає відповідач.

За таких обставин, суд відхиляє доводи відповідача про те, що договір оренди нежитлових приміщень від 01.03.2017, укладений між сторонами у справі, достроково розірваний в односторонньому порядку на вимогу наймодавця, позаяк відповідачем не дотримано порядку розірвання договорів, встановленого чинним законодавством. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

З огляду на приписи названих вище норм законодавства та умови договору оренди нежитлових приміщень від 01.03.2017, укладеного між сторонами у справі, зазначений договір чинний, протягом строку, встановленого в п. 6.1 договору.

Оскільки договір оренди, укладений між сторонами у справі, як на час звернення з даним позовом до суду так і на час розгляду справи та вирішення спору, чинний, позивач має право користуватися орендованим майном протягом строку дії вказаного договору.

Враховуючи наявність у позивача права користуватися орендованим майном протягом строку дії договору, яке (право) в свою чергу не визнається, оспорюється відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання права користування орендованим нежитловим приміщенням за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. В. Момота, 42 на підставі договору оренди нежитлових приміщень від 01.03.2017 за позивачем на строк дії договору є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність, позаяк позивач звертаюсь з вимогою про визнання за ним права користування орендованим майном, не вказав строк на який за ним необхідно визнати таке право, враховуючи, що майно перебуває в нього в користуванні, строк якого (користування) визначено умовами договору.

Посилання відповідача на те, що позивач вибрав не вірний спосіб захисту, оскільки він не передбачений чинним законодавством, вимога про визнання права користування є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення, така вимога не призводить до поновлення порушених прав, а тому вона не можу бути предметом спору та самостійно розглядатися в окремій справі, не приймається судом до уваги при вирішенні спору та відхиляється з огляду на таке.

У розумінні приписів наведеної вище ст. 16 Цивільного кодексу України позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності у неї документів, що засвідчують приналежність їй права.

Метою подання даного позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою. Такі позови подаються, зокрема, щодо визнання речових прав на майно.

Як вже зазначалося, і це встановлено судом, між сторонами був укладений договір оренди нежитлових приміщень від 01.03.2017, строк дії якого не закінчився, проте, відповідача не визнає права позивача на користування орендованим приміщення, що вказує на наявність предмету спору, а обраний позивачем спосіб захисту права відповідає приписам наведених вище норм.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до абз. 3 пп. 4.1 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 № 7 якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

З огляду на зазначене, відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, абз. 3 пп. 4.1 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 № 7 покладається судом на відповідачів порівну.

Керуючись ст. 129 1 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати право користування орендованим нежитловим приміщення за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. В. Момота, 42 на підставі договору оренди нежитлових приміщень від 01.03.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Центр Реабілітації Дитини Вільний Рух (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Володимира Момота, 42, ідентифікаційний код 39650243) та Приватним акціонерним товариством Автотранспортна акціонерна співдружність Славутич-Бориспіль (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Володимира Момота, 42, ідентифікаційний код 05538833), за Товариством з обмеженою відповідальністю Центр Реабілітації Дитини Вільний Рух (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Володимира Момота, 42, ідентифікаційний код 39650243) на строк дії вказаного договору.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Автотранспортна акціонерна співдружність Славутич-Бориспіль (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Володимира Момота, 42, ідентифікаційний код 05538833) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Центр Реабілітації Дитини Вільний Рух (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Володимира Момота, 42, ідентифікаційний код 39650243) 800 (вісімсот) грн. витрат по сплаті судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 16.08.2017.