Постанова

від 14.08.2017 по справі 917/2126/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2017 р. Справа № 917/2126/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 12.12.2016 №747)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області (вх.№1430 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.02.2017 у справі №917/2126/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» , м. Полтава

до Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Департамент фінансів Полтавської облдержадміністрації, м. Полтава

2) Фінансове управління Кобеляцької РДА , м. Кобеляки

3) Управління державної казначейської служби України у Кобеляцькому районі Полтавської області, м. Кобеляки

про стягнення 23425,81 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ПАТ Укртелеком в особі Полтавської філії звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області про стягнення 23425,81 грн. заборгованості по витратам понесеним внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.02.2017 у справі №917/2126/16 (суддя Кульбако М.М.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 23425,81 грн. заборгованості по витратам, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та 1378,00 грн судового збору.

Відповідач з вказаним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить його скасувати, в тому числі і в частині безпідставного стягнення судового збору та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ Укртелеком в особі Полтавської філії ПАТ Укртелеком , - відмовити. Розгляд справи апелянт просить здійснювати без представника УСЗН Кобеляцької РДА Полтавської області.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.05.2017.

24.05.2017 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5375).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 розгляд справи відкладено на 19.06.2017, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Департамент фінансів Полтавської облдержадміністрації (м. Полтава, вул. Собороності, 45);

2) Фінансове управління Кобеляцької РДА (39200, м. Кобеляки, вул. Шевченка, 15/27 Полтавська область);

3) Управління державної казначейської служби України у Кобеляцькому районі Полтавської області (39200, м. Кобеляки, вул. Мільйонна, 17 Полтавська область).

08.06.2017 від Управління державної казначейської служби України у Кобеляцькому районі Полтавської області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6058).

12.06.2017 від Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області надійшли докази направлення апеляційної скарги третім особам (вх. 6169).

16.06.2017 від позивача надійшли докази направлення позовної заяви третім особам (вх.№6467).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 розгляд справи відкладено на 14.08.2017.

Після судового засідання 19.06.2017 позивач звернувся до суду з клопотанням про долучення письмових доказів по справі (вх.6524).

19.06.2017, після судового засідання, від 2-ї третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому викладена позиція третьої особи стосовно обставин справи та клопотання про проведення розгляду справи без участі його представника (вх. 6525, 6526).

22.06.2017 від 1-ї третьої особи надійшла заява про розгляд справи без його представника (вх.6703).

03.07.2016 від 3-ї третьої особи надійшли пояснення по справі, в яких останній також просить розглядати справу без участі його представника.

09.08.2017 від 2-ї третьої особи надійшли письмові пояснення (вх. 8366).

14.08.2017 у зв'язку з відпусткою судді Пуль О.А. у відповідності до протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів, для розгляду даної справи склад колегії змінено на: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

В судовому засіданні 14.08.2017 позивач заперечував проти апеляційної скарги, просив суд оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні присутнього представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, ПАТ "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295, інших законодавчих актів України.

У пункті 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету міністрів України від 11.04.2012 №295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Підставою звернення до суду з даним позовом, є наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за надані у період з листопада 2015 року по грудень 2015 року послуги зв'язку на пільгових умовах населенню Кобеляцького району Полтавської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, та які мають право на пільги та на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ч. 5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" на загальну суму 23 425,81 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, встановив факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за листопад-грудень 2015 року у розмірі 23425,81 грн. та, відповідно, обов'язок відповідача щодо його оплати.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в період листопада по грудень 2015 ПАТ "Укртелеком" в особі Полтавської філії надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам Кобеляцького району Полтавської області , які підпадають під дію п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", п. 18 ст. 6-1, п. 10 ст. 6-2, п. 17 ст. 6-3, п. 19 ст. 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ч. 5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства".

Згідно із пунктом 3 статті 63 Закон України "Про телекомунікації" та пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до частини 2 статті 97 Бюджетного кодексу України, порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету", встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Згідно із п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, визначено що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

В даному випадку, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг Кобеляцького району Полтавської області є Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області.

Тобто, відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Проте, всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг у період листопад-грудень 2015 відповідачем не були відшкодовані, що стало причиною звернення Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком" з позовом до Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області про стягнення 23425,81 грн. до суду за захистом свого порушеного права.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд встановив наявність підстав для задоволення позовних вимог, з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів погашення цієї суми на користь позивача.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Статтею 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до пунктів 1,6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина визначаються виключно законами України, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Згідно із статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; "Про жертви нацистських переслідувань"; "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та "Про охорону дитинства".

Частиною 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Загальні засади фінансування витрат пов'язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів визначено безпосередньо у даних законах, зокрема:

- у статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у частині 6 статті 6 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг жертвам нацистських переслідувань, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у статті 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" вказано, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у статті 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вказано, що пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.;

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Відповідно до статей 89 та 102 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (надалі - Порядок).

Як зазначалось, пунктом 3 Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Як зазначалось, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг Кобеляцького району Полтавської області є Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області.

Згідно із п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" № 256 від 04.03.2002 визначено, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Тобто, чинним законодавство України не визначено обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Як вже зазначалося вище, на виконання вимог Законів України позивачем надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах за період - листопад-грудень 2015 року на загальну суму 23425,81 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 було запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги та затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).

Згідно із пунктом 3 Положення, управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі - уповноважені органи);

- організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної у пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги;

- ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1-пільга", в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

- вносять до Реєстру відповідні уточнення у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги;

- надають консультації пільговикам, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Відповідно до частини 1 пункту 10 Положення, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Пунктом 11 Положення визначено, що уповноважений орган щомісяця:

1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає:

- реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга";

- акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга";

3) до 15 числа подає:

- фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга";

- Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "6-пільга".

Як зазначає позивач, відповідачу щомісяця надавались до 25 числа розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам за попередній місяць, згідно з формою "2-пільга" шляхом надсилання їх на електрону адресу відповідача, а також у паперовому вигляді. Про зазначене не заперечує відповідач.

Позивач в суді апеляційної інстанції також зазначає, що відповідачем своєчасно, тобто, станом на звітний період, не надавались на підписання позивачу акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга", тому, при підписанні акту звірки станом вже на 01.01.2017 (а.с. 61), сторонами вписано заборгованість у графі станом на 01.01.2016 у розмірі 23425,81 грн. Крім того, вказана заборгованість підтверджується Розрахунком видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у 11/2015 та у 12/2015 (а.с. 11, 12).

Крім того, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції (03.05.2017), відповідачем погашено всю суму заборгованості, заявлену позивачем у даному спорі, про надані відповідні докази (а.с. 133).

У своїх доводах відповідач також зазначає про відсутність бюджетного фінансування.

Проте, законодавством не визначено залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.

Згідно із частиною 1 статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 визначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі № 15/5027/715/2011.

Та постановах Вищого господарського суду України від 12.04.2017 справа №927/1039/16, від 12.04.2017 №923/1292/16, від 07.09.2016 справа №910/21894/15, від 18.11.2013 справа №902/612/13, від 28.10.2013 справа №922/2029/13.

Таким чином, Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області має відповідати за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Листом від 30.06.2011 № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що "деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Отже, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Заперечення скаржника з цього приводу, які містяться в матеріалах справи, та в апеляційній скарзі не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи, а тому є необґрунтованими та недоведеними. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

До того ж, колегія суддів не приймає до уваги заперечення скаржника щодо неправомірного, на його думку, стягнення 1378,00 грн. судового збору за рішенням суду, адже, частиною 5 статті 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстави для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 09.02.2017 у справі № 917/2126/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 17.08.17

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.