Рішення

від 08.09.2010 по справі 2-967/2010

ПОЛОГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-967/2010

Провадження № 2-967/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2010 р. Пологівський районний суд

Запорізької області

в складі: головуючого судді Лінника Г.О.

при секретарі Івлєвій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пологи справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області про зобов'язання проведення перерахунку пенсії, -

встановив:

05.07.2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася із даним позовом до суду, в якому зазначила, що вона мас статус дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни (далі Закон №2195-1У від 18.11.2004 року) має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач стверджує, що з 01.01.2007 року і по теперішній час управлінням Пенсійного фонду України в Пологівському районі такі виплати позивачу не здійснювались. Позивач в обгрунтування своїх вимог посилається на Закон України Про Державний бюджет України на 2007 рік від 19.12.2006 року, Закон України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 року Ш07-УІ, Рішення Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007року, Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року. У зв'язку з цим, позивач просить визнати незаконною бездіяльність відповідача, що призвела до порушення її права на 30% підвищення пенсії 09.07.2007 року по 31.12.2017 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по теперішній час, зобов'язати відповідача провести перерахунок її пенсії з 09.07.2007 року по 21.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, та з 01.01.2010 року по теперішній час з урахуванням підвищення його на 30% від мінімальної пенсії за віком як дитині війни, зобов'язавши сплатити недоплачену суму за період з 09.07.2007 року по 21.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, та з 01.01.2010 року по теперішній час.

Позивач в судове засідання не з'явилася, однак надала до суду заяву в якій просить справу розглянути у її відсутності, на позовних вимогах наполягає.

Представник відповідача управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області в судове засідання не з'явися.

Суд перевіривши матеріали справи та давши оцінку доказам, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Пологівському районі та відповідно до ст. 1 Закону N 2195-ІУ від 18.11.2004 року має правовий статус дитини війни , що надає їй права на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом N 2195-ІУ від 18.1 1.2004 року.

Предметом спору по цій справі є право позивача на отримання у 2007-2010 роках передбаченого ст.6 Закону N 2195-ІУ від 18.11.2004 року підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які проявлені у вигляді бездіяльності суб'єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначеної Законом N 2195-ІУ від 18.11.2004 року державної соціальної підтримки.

Згідно ст.6 Закону N 2195-1У від 18.11.2004 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За Преамбулою Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків та оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом га інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі п.15 цього Положення через створені в установленому порядку територіальні управління.

Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст.87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст.21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч.4 ст.22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.

Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону N 2195-ІУ від 18.11.2004 року, покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види соціального забезпечення.

Дію ст.6 Закону N 2195-ІУ від 18.11.2004 року було зупинено ст. 111 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік від 19.12.2006 року (з урахуванням положень п.12 ст.71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону N 2195-ІУ від 18.11.2004 року виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007 року визнані неконституційними положення п.12 ст.71 та ст. 111 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік . Положення п.12 ст.71 та ст. 111 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік , визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача, які стосуються 2007 року підлягають частковому задоволенню за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 року ЬІ107-У1 положення ст.6 Закону N 2195-ІУ від 18.11.2004 року, було викладено в наступній редакції: Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року визнані неконституційними положення п.41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України . Положення п.41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України , визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, положення ст.6 Закону N 2195-ІУ від 18.11.2004 року було відновлено в попередній редакції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача, які стосуються 2008 року також підлягають частковому задоволенню за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно з урахуванням проведених виплат.

За змістом ч. З ст.150 Конституції України рішення Конституційного суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Виходячи з того, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача на майбутнє вчиняти певні дії не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача, які стосуються 2009 та 2010 років підлягають частковому задоволенню за період з 01.01.2009 року по дату складення та підписання позивачем даної позовної заяви, тобто по 05.07.2010 року з урахуванням проведених виплат.

Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, тому відповідач по справі заперечуючи проти позову, у відповідності до вимог ст.60 ЦПК України повинен був доказати правомірність своєї бездіяльності стосовно позивача. Таких доказів відповідачем не надано.

У Прикінцевих положеннях Закону N 2195-ІУ від 18.11.2004 року Кабінету Міністрів України було дано доручення подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Невиконання Кабінетом Міністрів України наведених норм Закону не може слугувати підставою для порушення прав позивача стосовно належної, гарантованої державою соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 1 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, мінімальний розмір пенсії за віком залежить від розміру прожиткового мінімуму. Тому позивачу слід нарахувати вказану доплату до пенсії, передбачену ст.6 Законом N 2195-ІУ від 18.11.2004 року, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до абз.5 ч.1 ст.62 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, з 1 квітня 2007 року складав 406грн., з 1 жовтня 2007 року складав 411грн.

Відповідно до абз.4 ч.1 ст.58 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, з 1 жовтня 2008 року складав 498 грн. Відповідно до ст.54 Закону України Про Державний бюджет України на 2009 рік від 26.12.2008 року, у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений у розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, прожитковий мінімум на одну особу складав 498грн. Відповідно до ст. 1 Закону України Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати від 20.10.2009 року, з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, складає 573грн.. а з 1 січня 2010 року - 695грн.

Таким чином, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 05.07.2010 року позивачу відповідно до вимог ст.6 Закону N 2195-ІУ від 18.11.2004 року має бути нарахована доплата до пенсії у розмірі 30% визначених розмірів мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем законодавчо визначеного обов'язку здійснити за періоди 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 05.07.2010 року нарахування та виплату надбавки до пенсії позивачу у розмірі, встановленому ст.6 Закону ЬІ2195-1У від 18.11.2004 року, є безпідставним.

Суд не наділений правом на призначення та визначення розміру виплати щомісячної надбавки до пенсії особі, яка має статус дитини війни , ці дії відносять до виключної компетенції відповідача.

На підставі викладеного, керуючись Законом України Про соціальний захист дітей війни №2195-ІУ від 18.11.2004 року, ст. ст. 15, 57,212, 215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області, що призвела до порушення права ОСОБА_1 і на 30% підвищення її пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 06.07.2010 року, передбаченого ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 05.07.2010 року з урахуванням підвищення її на 30% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.І ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , як дитині війни та виплатити недоплачену суму пенсії за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 05.07.2010 року.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з моменту його винесення.

Суддя: