Постанова

від 15.08.2017 по справі 816/1107/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1107/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Пахомової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

11 липня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) , в якому з урахуванням уточнення позовних вимог (а.с. 49) просить:

- визнати протиправним рішення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у формі листа №7054/6-17 від 06.06.2017 про відмову ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,0980 га кадастровий номер НОМЕР_2 в розмірі земельної частки паю 7,80 кадастрових гектарів для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки щодо відведення земельної ділянки площею 3,0980 га кадастровий номер НОМЕР_2 земель сільськогосподарського призначення в розмірі земельної частки паю 7,80 кадастрових гектарів для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області заявник ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала, що не погоджується з прийнятим відносно неї рішенням про відмову у погодженні проекту землеустрою, з огляду на його протиправність. На переконання позивача проект землеустрою повністю відповідає вимогам Закону України "Про землеустрій", а дії відповідача всіляко спрямовані на перешкоджання в реалізації її права на отримання у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, вказувала на правомірність оскаржуваної відмови.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступного.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу Україні (надалі - ЗК України) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

У відповідності до п. "а" ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах.

Судом встановлено, що у травні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою (реєстраційний вх. №31-825/0/17-14 від 20.05.2014) про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки площею 3,098 га в розмірі земельної частки паю за межами населеного пункту на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, як члену фермерського господарства "Трирогівське" (код 35171412) (а.с. 63).

До заяви позивач додала, як це передбачено ч. 2 ст. 123 ЗК України, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки - копію викопіювання з перерозподілу земель між землекористувачами Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с. 65). Також ОСОБА_3 надала завірену належним чином копію статуту ФГ "Трирогівське" та згоду голови ФГ "Трирогівське" ОСОБА_3. на вилучення земельної частки (паю) в розмірі 3,0980 га умовних кадастрових гектарів для ведення фермерського господарства, яка перебуває в його оренді згідно з договором від 27.02.2014, на користь ОСОБА_3 (а.с. 66).

07.07.2014 наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №1297-СГ ОСОБА_3 - члену ФГ "Трирогівське" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) орієнтовною площею 3,0 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с. 64).

Позивач замовила виготовлення проектної документації ФОП ОСОБА_5., яка у 2014 році розробила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для фермерського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.02) за межами населених пунктів на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с. 54).

За змістом частини шостої статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 123 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 186 1 ЗК України (в редакції, чинній на момент погодження проекту землеустрою) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Так, висновком Відділу Держгеокадастру у Полтавському районі Полтавської області від 17.10.2014 №0320/3298 "Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для фермерського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.02) за межами населених пунктів на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області" даний проект землеустрою був погоджений (а.с. 126).

Частиною третьою статті 50 Закону України "Про землеустрій" (в редакції, чинній на момент подання проекту землеустрою) передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою, матеріали погодження проекту землеустрою.

Відповідно до частини дев'ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з ч. 13 ст. 123 ЗК України підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Так, 17.03.2016 позивач звернулася з клопотанням про затвердження розробленого проекту відведення земельної ділянки у приватну власність, як члену ФГ "Трирогівське", земельної ділянки площею 3,0980 га сільськогосподарського призначення в розмірі земельної частки паю 7,80 кадастрових гектарів для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2 (а.с.28).

Листом від 11.04.2016 №1507/6016 (а.с. 29-30) ГУ Держгеокадастру у Полтавській області фактично відмовлено у затвердженні поданого проекту, із вказівкою на такі недоліки:

- мають місце розбіжності щодо площі земельної ділянки, передбаченої у власність (див. заява гр. ОСОБА_3 від 20.05.2014 - 3,098 га у власність: наказ Головного управління Держземагентства у Полтавській області від 07.07.2014 №1297-СГ - 3,0 га; завдання на розроблення проекту землеустрою - 3,0 га, висновок про погодження проекту землеустрою відділом Держземагентства у Полтавському районі від 17.10.2014 №0320/3298 - 3,0980 га);

- долучити матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного документування в повному обсязі (ст. 50 Закону України "Про землеустрій"). Звертаємо увагу в частині виконання комплексу робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі, зокрема, виконання топографо-геодезичних робіт, картографічних робіт та робіт із землеустрою з урахуванням вимог п. 2.5 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 №376;

- уточнити кількість встановлених в натурі межових знаків, враховуючи суміжних землевласників (землекористувачів), (див. графічний матеріал, стор. 21) з урахуванням вимог пункту 3.4, 3.8 "Інструкції...";

- пояснювальну записку доповнити інформацією щодо пунктів державної геодезичної мережі та легітимності отримання координат цих пунктів виконавцем робіт (ст. 20 Закону України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", п. 2.6 "Інструкції...", доповнити відомостями щодо технічного забезпечення розробника документації із землеустрою (див. Вимоги, затверджені наказом МінАПК від 11.04.2013 №255) документально підтвердити виконання п. 2.3 Вимог;

- матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) доповнити відомостями щодо середньоквадратичної похибки встановлених (закріплених в натурі) межових знаків, які прив'язані до найближчих пунктів ДГМ (п.3.9, 3.10 Інструкції...).

Позивач, усунувши вказані в листі недоліки, повторно подала проект відведення земельної ділянки разом із заявою від 23.11.2016 (вх. № Х-18978/0/5-16 від 23.11.2016).

Листом від 08.12.2016 №10572/6-16 (а.с. 32-33) ГУ Держгеокадастру у Полтавській області знову відмовило у затвердженні проекту з підстави неврахування в повній мірі зауважень, викладених в листі від 11.04.2016 №1507/6016. Також вказано, що згідно статуту фермерського господарства "Трирогівське", зареєстрованого 09.07.2013 за №1577105000, земельні ділянки передані в оренду ОСОБА_4 на підставі договорів оренди від 27.02.2014 (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права серії ЕАУ №135958) не включені до майна даного господарства. Вказано на необхідність уточнення даних щодо віднесення (не віднесення) земельних ділянок до земель природоохоронного призначення (див. Проект роздержавлення і приватизації земель).

22.03.2017, урахувавши вказані вище недоліки, позивач подала нове клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (вх. №Х-6122/0/5-17 від 22.03.2017, а.с. 34-35).

ГУ Держгеокадастру у Полтавській області листом від 04.04.2017 №3519/6-17 (а.с. 36-37) відмовлено в затвердженні проекту землеустрою з підстав неврахування в повній мірі зауважень зазначених в листах від 11.04.2016 №1507/6-16, від 08.12.2016 №10572/6-16. Вказано, що до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки долучений статут фермерського господарства "Трирогівське" зареєстрований пізніше від дозволу на розроблення документації із землеустрою (див. статут від 24.07.2014 за №15771050004003420, наказ ГУ Держземагентства у Полтавській області №1297-СГ від 07.07.2014).

Аналогічно до попередньої відмови, вказано на необхідність уточнення даних щодо віднесення (не віднесення) земельної ділянки до земель природоохоронного призначення (див. Проект роздержавлення і приватизації земель). Також зазначено, що згідно вимог статті 186 ЗК України, пункту 110 постанови Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012, наказу Державного комітету України по земельних ресурсах №391 від 03.12.2004 документація із землеустрою повинна подаватися в оригіналі або у посвідчених, у встановленому порядку, копіях.

На виконання вимог вищевказаного листа, позивач подала оновлений проект землеустрою з клопотанням про його затвердження від 22.05.2017 (вх.№Х-10965/0/5-17 від 22.05.2017, а.с. 24-25).

У затвердженні проекту землеустрою ГУ Держгеокадастру у Полтавській області відмовлено листом від 06.06.2017 №7054/6-17 (а.с. 26-27) з підстав неврахування в повній мірі зауважень, зазначених в листах ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 11.04.2017 №1507/6-16, від 08.12.2016 №10572/6-16, від 04.04.2017 №3519/6-17.

Зазначено, що до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки долучений статут фермерського господарства "Трирогівське" зареєстрований пізніше від дозволу на розроблення документації із землеустрою (див. статут від 24.07.2014 за №15771050004003420, наказ ГУ Держземагентства у Полтавській області №1297-СГ від 07.07.2014). Вказано також, що потребують уточнення дані щодо віднесення (не віднесення) земельної ділянки до земель природоохоронного призначення (див. Проект роздержавлення і приватизації земель).

Не погоджуючись з останньою відмовою, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Оцінюючи наведені відповідачем у листі від 06.06.2017 №7054/6-17 підстави для відмови позивачу у затвердженні означеного проекту землеустрою, суд дійшов таких висновків.

Стосовно першої підстави, а саме - в представленому на розгляд та затвердження проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки не в повній мірі враховані зауваження зазначені в листах ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 11.04.2016 №1507/6-16, від 08.12.2016 №10572/6-16, від 04.04.2017 №3519/6-17, суд звертає увагу на ту обставину, що в листі не конкретизовано, які саме попередні зауваження позивачем не було усунуто.

Тому аналізу підлягають всі обставини відмови, викладені відповідачем у листах від 11.04.2016 №1507/6-16, від 08.12.2016 №10572/6-16, від 04.04.2017 №3519/6-17.

Так, в листі від 11.04.2016 №1507/6-16 відповідач вказував на розбіжності площі земельної ділянки, заявленої до передачі у власність в 3,098 га та 3,0 га наданих дозволом відповідача на розроблення документації із землеустрою.

Представник позивача зауважувала, що в наказі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про надання дозволу вказувався орієнтовний розмір земельної ділянки в 3,0 га, а земельна ділянка, яку бажає отримати у власність ОСОБА_3, вже була сформованою, про що свідчить присвоєний кадастровий номер.

Допитана в судовому засіданні як свідок інженер-землевпорядник ОСОБА_5. вказала, що в ході розроблення проектної документації ОСОБА_3 від Відділу Держземагентства у Полтавському районі Полтавської області отримано листа від 05.08.2014 №0714/1094 (а.с. 67) щодо уточненого розміру земельної частки (паю) на території Чорноглазівської сільської ради, який становить 7,80 умовних кадастрових гектарів та вартості земельної частки (паю) в розмірі 212 769,15 грн. Пояснювала, що вартість та площа бажаної земельної ділянки відповідала інформації, наданій Відділом Держземагентства у Полтавському районі, а тому проект було розроблено саме на 3,0980 га.

Представник відповідача вбачала порушенням земельного законодавства розроблення проекту землеустрою на більшу, ніж вказано в наказі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області площу, однак обґрунтованих пояснень та посилань на нормативно-правові акти чинного законодавства з цього приводу не надала.

З огляду на вказану в наказі ГУ Держземагентства у Полтавській області від 07.07.2014 №1297-сг орієнтовну площу в 3,0 га та відсутність у чинному законодавстві України обов'язку вважати розміри точними, а також у зв'язку з тим, що земельна ділянка вже сформована і їй присвоєно кадастровий номер, порушень в цій частині суд не знаходить.

Щодо іншої підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою, яка, на думку відповідача, не була усунута позивачем за весь час - необхідність долучення матеріалів геодезичного вишукування та землевпорядного проектування в повному обсязі, то представник позивача вказувала на усунення вказаного недоліку, оскільки в проекті землеустрою знаходяться матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування в повному обсязі.

Відповідно до письмових пояснень представника відповідача, позивачем до проекту землеустрою не долучено усі матеріали передбачені п. 4.4. 16 Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТ А-2.04-02-98), затвердженої наказом Укргеодезкартографії від 09.04.1998 №56, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.1998 за № 393/2833.

Інженер-землевпорядник ОСОБА_5. вказала, що на момент розроблення проекту землеустрою у неї не було GPS-устаткування, натомість зйомка здійснювалося електронним тахеометром, роботи якого врегульовані зовсім іншими нормативно-правовими актами. В матеріалах справи наявне свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки від 10.07.2014 № 6240 щодо тахеометру електронного Trimble M3 5" DR, яким здійснювалося вимірювання, яке на момент розроблення проекту землеустрою було чинним (а.с. 87).

Щодо необхідності уточнення кількості встановлених в натурі межових знаків, враховуючи суміжних землевласників (землекористувачів), свідок ОСОБА_5. вказала, що вказані недоліки було усунуто, оскільки на а.с. 34-35 проекту землеустрою містяться акт прийому-передачі межових знаків на зберігання із зазначенням їх кількості та видів (а.с. 90-92).

Представник відповідача зауважувала, що матеріали проекту землеустрою не відповідають п. 3.4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376 із змінами щодо відстані межових знаків (не рідше ніж через 200 м), на що свідок вказала на наявність приведених у відповідність відстаней межових знаків, що відображено у відповідному списку, наявному у проекті землеустрою (а.с. 91).

Інші підстави відмови, зазначені в листі від 11.04.2016 №1507/6-16 представник позивача та інженер-землевпорядник ОСОБА_5. вважали усунутими. Обґрунтованих заперечень з цього приводу від представника відповідача не надійшло.

З приводу підстав відмови, викладених в оскаржуваному листі від 06.06.2017 №7054/6-17, так як до проекту землеустрою доданий статут фермерського господарства "Трирогівське", який зареєстрований пізніше від дозволу на розроблення документації із землеустрою, суд виходить з такого.

Згідно пояснень представника відповідача, однією з перешкод для затвердження проекту є той факт, що земельна ділянка площею 3,0980 га кадастровий номер НОМЕР_2 не була включена ОСОБА_4 до майна ФГ "Трирогівське", про що свідчить затверджений пізніше дати отримання дозволу на розробку проекту ОСОБА_3 статут ФГ "Трирогівське".

Як встановлено з матеріалів проекту землеустрою, за договором оренди землі від 27.02.2014 ГУ Держземагентства у Полтавській області ОСОБА_4 передано згідно наказу від 18.02.2014 №ПЛ/53240869000:00:015/00001123 у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,0980 га для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с. 99-104), який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно рішення від 11.04.2014 № 12372604 (а.с. 108).

Вказану земельну ділянку засновником (головою) ФГ "Трирогівське" ОСОБА_4 було включено до майна фермерського господарства згідно статуту в редакції, зареєстрованої уповноваженими органами 24.07.2014 (а.с. 114-118).

Суд зауважує, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку фермерського господарства земельні ділянки включати до майна даного господарства.

Питання передачі в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності врегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до статті 32 ЗК України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Вказана стаття регулює відносини лише щодо приватизації земельних ділянок членами фермерських господарств, і лише тих земельних ділянок, що були раніше надані цим особам в користування.

Слід наголосити на тому, що це не виключає можливості отримання у приватну власність для ведення фермерського господарства земельної ділянки особою, що не має земельної ділянки у користуванні. Така можливість випливає насамперед із положень ст. ст. 118 та 121 ЗК України, які передбачають право кожного громадянина на отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Враховуючи те, що позивач права на отримання у приватну власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства не реалізувала, хоча мала на це обґрунтоване право, наведена відповідачем підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Щодо підстави відмови як-то необхідність уточнення даних щодо віднесення (не віднесення) земельної ділянки до земель природоохоронного призначення з посиланням на проект роздержавлення і приватизації земель суд встановив таке.

Згідно зі ст. 46 ЗК України до земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність.

Свідок ОСОБА_5. в судовому засіданні пояснила, що на усунення недоліків проекту землеустрою, вона отримала від Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської ОДА листа від 31.01.2017 №566/03-03-06 (а.с. 125) про те, що на земельній ділянці, яка відводиться для ведення фермерського господарства ОСОБА_3 відсутні природні об'єкти, які мають особливу наукову цінність.

Інших порушень законодавства, які б могли перешкодити у затвердженні проекту землеустрою позивачу, відповідачем в оскаржуваній відмові не наведено, а судом не встановлено.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що оскаржуване рішення ГУ Держгеокадастру в Полтавській області у формі листа від 06.06.2017 № 7054/6-17 не містить підстав, у відповідності ч. 13 ст. 123 Земельного кодексу України, за наявності яких можливо було б відмовити позивачу у затвердженні проекту землеустрою, тобто не ґрунтується на вимогах закону, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи позовну вимогу щодо зобов'язання відповідача саме затвердити проект землеустрою, суд виходить з наступного.

Заперечуючи проти задоволення даної вимоги, представник відповідача зауважила, що вирішення питання про затвердження проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

За усталеною практикою під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, що приймає рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, суд зауважує, що наявність дискреційних повноважень не означає, що суб'єкт владних повноважень може діяти свавільно при прийнятті тих чи інших рішень, такі повноваження мають межу.

За правовою позицією Європейського суду з прав людини у національному законодавстві повинно бути з достатньою чіткістю визначено межі та спосіб здійснення відповідних дискреційних повноважень державних органів з метою забезпечення особам мінімального рівня захисту, на який вони мають право в умовах верховенства права в демократичному суспільстві (див. рішення від 12 березня 2009 року у справі "Сергій Волосюк проти України" (Sergey Volosyuk v. Ukraine), заява № 1291/03, пп. 81 і 82).

На переконання суду аналіз статті 123 ЗК України свідчить про те, що законодавцем чітко не встановлено меж дискреційних повноважень органу виконавчої влади щодо відмови у затвердженні розробленого та погодженого в установленому законом порядку проекту землеустрою (наприклад, скільки разів уповноважений орган може відмовити у затвердженні проекту землеустрою тощо). Тому у цьому випадку межею таких дискреційних повноважень виступають критерії правомірності рішень, дій чи бездіяльності, наведені у ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення на підставі наведених критеріїв, а також тим, щоб владні суб'єкти не перетинали межу дискреційних повноважень, а у випадку порушення останніми таких меж вживати ефективних заходів захисту порушених прав приватних осіб та їх відновлення. В цьому полягає суть принципу розподілу влади на основі системи стримувань та противаг.

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавцем віднесені до компетенції цього органу державної влади. Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

У такому випадку суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде законним .

Тож у кожному конкретному випадку на підставі досліджених судом конкретних обставин у справі суд оцінює законність, обсяг, способи та межі застосування дискреційних повноважень представниками владних органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Згідно з поясненнями свідка ОСОБА_4, який є засновником (головою) ФГ "Трирогівське", погоджений проект землеустрою позивач подавала до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на затвердження близько десяти разів, однак щоразу отримувала відмови з різних підстав, хоча інколи проекти подавалися одні й ті ж.

Така поведінка відповідача є по суті зловживанням своїми повноваженнями та вимагає застосування судом ефективного способу відновлення порушеного права позивача.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення КСУ від 30.01.2003 №3-рп/2003 та від 02.11.2004 №15-рп/2004).

Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над неправомірним втручанням у право кожної людини.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

У своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу (неоднакове застосування норм матеріального чи процесуального права), є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У зв'язку із зазначеним суд враховує правову позицію Верховного Суду України та, обираючи належний спосіб захисту порушеного прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Полтавській області розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,0980 га кадастровий номер НОМЕР_2 в розмірі земельної частки (паю) 7,80 га кадастрових гектарів для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за клопотанням ОСОБА_3 від 22.05.2017.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За приписами частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у формі листа від 06.06.2017 №7054/6-17 про відмову ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,0980 кадастровий номер НОМЕР_2 в розмірі земельної частки (паю) 7,80 га кадастрових гектарів для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,0980 га кадастровий номер НОМЕР_2 в розмірі земельної частки (паю) 7,80 кадастрових гектарів для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за клопотанням ОСОБА_3 від 22.05.2017 з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) частину судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 320,00 грн (триста двадцять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 18.08.2017.

Суддя Є.Б. Супрун