Постанова

від 16.08.2017 по справі 817/1440/16

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 серпня 2017 р.Р і в н е 817/1440/16

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Левченко Т.М., сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: Нікітюк П.М.,

відповідача: Довгалюк І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Селянського (фермерського) господарства "Лілія" до Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, наказу В С Т АН О В И В:

Селянське (фермерське) господарство "Лілія" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу №106 від 15.04.2016 про проведення документальної невиїзної перевірки СФГ "Лілія" з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні плати за землю (орендної) плати за період з 01.08.2014 по 31.12.2015 з 19.04.2016 терміном проведення 2 робочих днів; визнання протиправним та скасування повідомлення №2 від 15.04.2016 про проведення позапланової перевірки; визнання протиправним та скасування повністю повідомлення №2498/17-07-15-06 від 15.04.2016; визнання протиправною бездіяльності начальника Рівненської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області щодо невжиття заходів до скасування незаконного податкового повідомлення-рішення №0000871711 від 12.05.2016 за результатами розгляду заперечень від 27.04.2016; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000871711 від 12.05.2016.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки відповідачем порушено порядок проведення перевірки, оскільки видаючи спірний наказ, керівництво Здолбунівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області вийшло за межі своїх повноважень, порушило строки визначені Податковим кодексом України для надання позивачем пояснень на запит податкового органу та фактично позбавило позивача можливості будь-яким чином захистити свої законні права, передбачені як нормами Податкового кодексу України, так і іншими законодавчими актами. Вказує на те, що наказ №106 від 15.04.2016 надійшов на адресу позивача лише 20.04.2016 із одночасним викликом на 21.04.2016 для підписання акту перевірки, тобто станом на момент отримання позивачем зазначеного наказу перевірка уже фактично була завершена, у той же час як відповідне рекомендоване повідомлення про вручення позивачу наказу на перевірку та повідомлення до Здолбунівської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області повернено не було, оскільки ще знаходилось у відділенні поштового зв'язку с.Сіянці Острозького району Рівненської області. Крім того, вважає висновки податкового органу про порушення позивачем пп. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України хибними, оскільки зміст акту перевірки складається з декларування загальних норм законодавства України, та не містить жодних конкретних фактів порушень податкового законодавства з боку позивача. Зазначив, що відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Відтак, на думку позивача, вирішуючи питання законності визначення розміру орендної плати за землю слід виходити з того, що зміна розміру земельного податку не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної плати, а відтак донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати є безпідставним.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач Рівненська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області позов не визнав. Представник відповідача в судовому засідання пояснила, що дії податкового органу відповідають вимогам податкового законодавства, відповідачем здійснені всі заходи, що передують прийняттю рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Оскаржуваний наказ та податкове повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог законодавства, а тому не підлягають скасуванню.

На підставі викладеного просила відмовити в задоволенні позову повністю за безпідставністю вимог .

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00, №234624 Селянське (фермерське) господарство "Лілія" (далі - СФГ "Лілія") було створено та зареєстровано 18.12.2002 Острозькою районною державною адміністрацією Рівненської області, код ЄДРПОУ - 32089158 (а.с.21).

З матеріалів справи встановлено, що на підставі наказу від 15.04.2016 №106, відповідно до ст.20 розділу І, ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 розділу ІІ Податкового кодексу України, в період з 19.04.2016 по 20.04.2016, уповноваженою особою Здолбунівської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області (Острозьке відділення) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка селянського фермерського господарства "Лілія", код ЄДРПОУ 32089158, з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні плати за землю (орендної плати) та інших податків за період з 01.08.2014 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 21.04.2016 №129/15-32089158 (а.с.190-193), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення пп.288.5.1, 288.5.2 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження плати за землю (орендної плати):

- за період з 01.08.2014 по 31.12.2014 в сумі 15721,50грн., в тому числі: за серпень 2014 року - 3144,30грн., за вересень 2014 року - 3144,30грн., за жовтень 2014 року - 3144,30грн., за листопад 2014 року - 3144,30грн., за грудень 2014 року - 3144,30грн.;

- за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 в сумі 32501,32грн., в тому числі: за січень 2015 року - 2708,44грн., за лютий 2015 року - 2708,44грн., за березень 2015 року - 2708,44грн., за квітень 2015 року - 2708,44грн., за травень 2015 року - 2708,44грн., за червень 2015 року - 2708,44грн., за липень 2015 року - 2708,44грн., за серпень 2015 року - 2708,44грн., за вересень 2015 року - 2708,44грн., за жовтень 2015 року - 2708,44грн., за листопад 2015 року - 2708,43грн., за грудень 2015 року - 2708,49грн.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки за результатами розгляду якого висновки акта залишені без змін (а.с.45-61 ).

12.05.2016 Рівненською ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області (острозьке відділення) на підставі акта перевірки від 21.04.2016 №129/15-32089158 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000871711, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "орендна плата з юридичних осіб" на 72334,23грн., в тому числі за податковим зобов'язанням на 48222,82грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 24111,41грн. (а.с.194).

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого скарги позивача залишенні без задоволення, а рішення - без змін (а.с.63-68).

Не погодившись з такими діями та рішеннями контролюючого органу позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Підпунктами 78.1.1 та 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено проведення документальних позапланових перевірок за наявності таких обставин: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп.78.1.1); виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп. 78.1.4).

Тобто, обов'язковими умовами проведення позапланової документальної перевірки платника податків на підставі підпунктів 78.1.1 та 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України є: обов'язковий письмовий запит контролюючого органу платнику податків; не надання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Крім того, з наведеної норми становлено, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

З матеріалів справи встановлено, що 10.04.2016 на адресу СФГ "Лілія" надійшов рекомендований лист Острозького відділення Здолбунівської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області від 05.04.2016 №1391/15-18 (а.с.137, 138), яким повідомлено про те, що за результатами проведеної інвентаризації договорів оренди земель державної і комунальної власності юридичних осіб з урахуванням змін, які внесені Законом України від 27.03.2014 №1166-VII до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України по СФГ "Лілія" встановлено невідповідність договору оренди, в частині, встановлення мінімального розміру орендної плати за 2014-2015 роки.

У зв'язку з чим, контролюючий орган зобов'язав позивача вжити невідкладних заходів з метою забезпечення справляння орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності не нижче розміру, встановленого підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Кодексу за 2014 та 2015 роки, а також попереджував про можливість проведення позапланової документальної перевірки на підставі пп.78.1.1., пп.78.1.4. п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України у разі не надання пояснень та не подання уточнюючої декларації по вказаному питанню протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

12.04.2016 позивачем подано до Острозького відділення Здолбунівської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області пояснення за №7 щодо виникнення спірних питань. Зокрема, зазначено, що договір оренди землі, укладений між позивачем і Острозькою районною державною адміністрацією від 07.12.2012 є дійсним, чинним та законним та у відповідності до вимог п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України є підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку. Вказує, що на його думку, орендар буде зобов'язаний сплачувати більший розмір орендної плати лише у випадку внесення відповідних змін до договору. Також, даними поясненнями позивач повідомив податковий орган про те що дане питання перебуває на розгляді у Вищому адміністративному суді України (а.с.139).

СФГ "Лілія" 20.04.2016 подано до Острозького відділення Здолбунівської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області доповнення №9 до попереднього листа-відповіді від 12.04.2016 з питання нарахування та сплати орендної плати за землю (орендної плати). Даним листом позивач повідомив контролюючий орган про те, що він не буде проводити ніяких дій щодо збільшення нарахування орендної плати за землю з 01.09.2014 по 31.12.2014 та з 01.01.2015 по 31.12.2015 до винесення рішення Вищим адміністративним судом України у справі №К/800/41235/15 (розгляд касаційної скарги позивача у справі 817/206/15 за позовом СФГ "Лілія" до Здолбунівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення №0001791500 від 20.10.2014 відповідно до якого, збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб в сумі 15721,50грн.). Вказав, що оскільки на момент укладення СФГ "Лілія" договору оренди землі строком на 49 років Податковий кодекс України наділив Острозьку РДА та СФГ "Лілія" правом встановити орендну плату за землю в розмірі земельного податку, то безумовно, що прийняття Закону "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" звузило зміст та обсяг зазначених прав, а тому не має зворотної дії у часі і не може бути застосоване до договору оренди землі від 07.12.2012. Враховуючи, що внесенням змін в законодавство України, в тому числі у Податковий кодекс України, прямо не встановлено недійсність усіх договорів оренди землі, укладених до внесення змін в Податковий кодекс України, тобто до 27.03.2014, а також за відсутності жодного судового рішення щодо визнання договору оренди землі недійсним, вважає, що договір оренди землі, укладений між СФГ "Лілія" та Острозькою РДА від 07.12.2012 є дійсним, чинним та законним і являється підставою для нарахування орендної плати (а.с.140).

Згідно з п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової не виїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Суд зазначає, що оскільки лист про надання пояснень позивачем отримано 10.04.2016, то у відповідності до вимог статті 78 Податкового кодексу України кінцевий строк подання пояснень та уточнюючої декларації закінчувався 22.04.2016. Відтак, відповідний наказ про проведення позапланової перевірки міг бути виданий не раніше 25.04.2016 (23 та 24 квітня 2016 року - вихідні дні).

З матеріалів справи встановлено, що 15.04.2016 Здолбунівською ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області прийнято наказ №106 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки СФГ "Лілія" з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні плати за землю (орендної) плати за період з 01.08.2014 по 31.12.2015 з 19.04.2016 терміном 2 робочих дні.

Зобов'язано відповідно до вимог п.79.2 ст.79 гл.8 розділу ІІ Податкового кодексу України вручити (направити поштою з повідомленням про вручення) суб'єкту господарювання копію наказу на проведення перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки (а.с.141).

20.04.2016 СФГ "Лілія" отримано одним рекомендованим листом: наказ від 15.04.2016 №106 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, повідомлення від 15.04.2016 за №2 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з 19.04.2016 та повідомлення від 15.04.2016 №2498/17-07-15-06 (а.с.142-144).

Зі змісту повідомлення від 15.04.2016 №2498/17-07-15-06 встановлено, що 21.04.2016 представник СФГ "Лілія" запрошується до Острозького відділення Здолбунівської ОДПІ на підписання акту із питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні плати за землю (орендної плати) за період з 01.08.2014 по 31.12.2015 (а.с.143).

Таким чином, спірний наказ надійшов на адресу позивача лише 20.04.2016 без оцінки пояснень, поданих позивачем, із одночасним викликом на 21.04.2016 для підписання акта перевірки, тобто станом на момент отримання позивачем наказу перевірка, початок якої був призначений на 19.04.2016, уже фактично була завершена і позивача було повідомлено про необхідність ознайомлення з результатами її проведення, зокрема з вже виявленими порушеннями, у той же час як відповідне рекомендоване повідомлення про вручення СФГ "Лілія" наказу на перевірку та повідомлення до Здолбунівської ОДПІ повернено не було.

Однак, враховуючи вимоги Податкового кодексу України, платник податку повинен бути ознайомлений з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення у встановлений законом спосіб до її початку.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що видаючи спірний наказ від 15.04.2016 №106 відповідач порушив вимоги Податкового кодексу України щодо призначення та проведення документальної невиїзної перевірки.

Оскільки у відповідача не було підстав, передбачених підпунктами 78.1.1 та 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, для проведення документальної позапланової перевірки, та враховуючи те, що податковий орган не виконав вимоги пункту 79.2 ст.79 Податкового кодексу України, суд вважає, що відповідач не мав права розпочинати проведення такої перевірки.

Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі №21-425а14 та Постанові Верховного Суду України від 16.02.2016 у справі №21-2749а15.

Відтак, суд дійшов висновку, що наказ від 15.04.2016 №106 про проведення документальної невиїзної перевірки СФГ "Лілія" з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні плати за землю (орендної) плати за період з 01.08.2014 по 31.12.2015 є протиправним та підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Острозької районної державної адміністрації Рівненської області від 04.01.2003 №2 "Про надання земель запасу в оренду для ведення фермерського господарства" громадянину ОСОБА_5 надано в оренду терміном на 5 років для ведення фермерського господарства 50,07 га рільних земель за рахунок запасу Тесівської сільської ради та попереджено його про можливість використання переданих в оренду земель лише після державної реєстрації договору оренди та визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у встановленому порядку (а.с.26).

14.02.2003 між головою СФГ "Лілія" ОСОБА_5 (Орендар) та Острозькою районною державною адміністрацією Рівненської області (Орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 50,07 га на території Тесівської сільської ради терміном на 5 років з метою створення та ведення фермерського господарства з виділенням земельної ділянки в натурі (а.с.22-25).

З 2008 по 2012 роки договір оренди землі щорічно продовжувався, шляхом укладення додаткових угод (а.с.33-36).

07.12.2012 договір оренди землі був продовжений відповідно до розпорядження Голови Острозької районної державної адміністрації від 06.12.2012 № 306 "Про розгляд звернень громадян щодо регулювання земельних відносин" та "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 50,0060 га, яка відводиться в оренду терміном на 49 років, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області (за межами населених пунктів)"(а.с.27-32).

Відповідно до п.5 даного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1301093,70грн.

У відповідності до п.9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Тесівської сільської ради у розмірі земельного податку, що становить 1301,10грн. та, відповідно до п.11 договору, вноситься щомісячно рівними частками до 30 числа місяця наступного за звітним періодом.

Таким чином, розмір орендної плати за користування земельною ділянкою, згідно договору, у відсотковому співвідношенні становить - 0,1% (1301,10грн. х 100% : 1301093,70грн.) від їх нормативної грошової оцінки.

Державною фіскальною службою України листом від 24.11.2014 за №7371/6/99-99-15-03-02-16 було надано відповідь на лист СФГ"Лілія" 17.10.2014 №14 (а.с.37), яким повідомлено, що з 01.04.2014 відповідно до Закону України від 27.03.2014 року № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон № 1166-VII) набула чинності нова редакція підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Кодексу, якою мінімальний граничний розмір орендної плати за землю державної і комунальної власності для всіх категорій земель встановлено на рівні 3% нормативної грошової оцінки. Розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного законодавства, вирішення земельних спорів тощо належить виключно до повноважень сільських, селищних та міських рад (стаття 12 Земельного кодексу України). Тому для урегулювання питання щодо визначення розміру плати за землі державної і комунальної власності за договорами оренди, які було укладено до набрання чинності Податковим кодексом України, необхідно звернутися до відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Суд не погоджується з твердженнями позивача про те, що законодавець при прийнятті змін до підпункту 288.5.1. пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII мав намір розповсюдити дію Закону на орендарів, що уклали договір оренди землі після його прийняття з огляду на таке.

Згідно з підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору оренди землі від 07.12.2012) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Тобто, законодавчо визначено нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Отже, з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII внесено зміни до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, зокрема про те, що з 1 квітня 2014 року річна сума орендної плати за землі державної і комунальної власності будь-якої категорії не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки землі.

Таким чином, з 01.04.2014 річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, а саме - 3 відсотків нормативної грошової оцінки землі.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Зазначена позиція міститься також в постанові Верховного Суду України від 02.12.2014 у справі № 21-274а14.

Виходячи із системного аналізу положень Податкового кодексу України зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений у договорі оренди. Податкового кодексу України передбачає лише порядок визначення орендної плати за землю та граничні розміри орендної плати.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.02.2017 у справі №918/1264/16, яке набрало законної сили 20.02.2017, позов керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, Острозької райдержадміністрації до Селянського (Фермерського) господарства "Лілія" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки позовні вимоги, - задоволено частково. Зокрема, у задоволенні позовних вимог про внесення змін в п.9 договору оренди землі від 07.12.2012 в частині встановлення орендної плати в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки відмовлено. Вказано, що розмір орендної плати у вигляді відсотків визначається за взаємною згодою сторін, але в межах граничних розмірів орендної плати, встановлених Податкового кодексу України. Одностороннє збільшення ставки орендної плати в межах статті 288 Податкового кодексу України не є приведенням договору у відповідність до норм чинного законодавства (а.с. 169-187).

Проте, враховуючи те, що необхідною передумовою для прийняття податкового повідомлення-рішення у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства є саме проведення перевірки, то в силу відсутності такої перевірки як юридичного факту, зокрема, у зв'язку з її незаконністю, то податкове повідомлення-рішення від 12.05.2016 №0000871711 є протиправним і підлягає скасуванню.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до приписів статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

В свою чергу, оскаржувані повідомлення про проведення перевірки та висновки, викладені у відповіді податкового органу від 06.05.2016 за №2463/17-12-12 за результатами розгляду заперечень позивача від 27.04.2016 на акт перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Актом перевірки не проводяться коригування показників податкового обліку платника податку. Керівник контролюючого органу оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Відповідь податкового органу від 06.05.2016 за №2463/17-12-12 за результатами розгляду заперечень позивача від 27.04.2016 на акт перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів, аналізом проведеної перевірки позивача та його особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, така відповідь не може вважатися бездіяльністю, що порушує права платника податків, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності начальника Рівненської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області щодо невжиття заходів до скасування незаконного податкового повідомлення-рішення №0000871711 від 12.05.2016 за результатами розгляду заперечень від 27.04.2016.

Повідомлення №2 від 15.04.2016 про проведення позапланової перевірки та повідомлення №2498/17-07-15-06 від 15.04.2016 також не можуть бути предметом розгляду по суті, оскільки не є рішеннями, що безпосередньо порушують права позивача. Відтак, позовні вимоги в частині скасування вказаних повідомлень задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За результатами судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково.

Судові витрати присуджуються позивачу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області від 15.04.2016 №106 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки СФГ "Лілія".

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області від 12.05.2016 №0000871711.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Селянського (фермерського) господарства "Лілія" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 2756,00 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.