Рішення

від 15.08.2017 по справі 913/528/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

15 серпня 2017 року Справа № 913/528/17

Провадження №34/913/528/17

Господарський суд Луганської області у складі:

суддя Іванов А.В.

при секретарі судового засідання - Богуславській Є.В .

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РТ-ТЕКС» , м. Рубіжне Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуматекс ЛТД", м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 180641 грн. 42 коп.

У судовому засіданні брали участь :

від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю б/н від 26.06.2017 (ТОВ "РТ-ТЕКС");

від відповідача - представник не прибув;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РТ-ТЕКС» звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуматекс ЛТД" про стягнення заборгованості за договором поставки №17/03-14 від 17.03.2014 року у сумі 106635 грн. 16 коп., пені у сумі 16217 грн. 31 коп., інфляційних втрат у сумі 50225 грн. 16 коп. та 3% річних у сумі 7563 грн. 79 коп.

У відповідності до вимог ст. 2 1 Господарського процесуального кодексу України 06.07.2017 року здійснено автоматичний розподіл в автоматизованій системі документообігу суду та справу передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 06.07.2017 було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 24.07.2017 о 15 год. 40 хв.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.07.2017 розгляд справи було відкладено на 15.08.2017 о 15 год. 10 хв.

Під час судового засідання представник позивача подав клопотання б/н від 15.08.2017 про долучення документів до матеріалів справи з додатком, які суд залучив до матеріалів справи.

Представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених вимог. Позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву не надав.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 2.1 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами) передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України .

У судовому засіданні 15.08.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

17.03.2014 між ТОВ РТ-ТЕКС (далі - продавець) та ТОВ ГУМАТЕКС ЛТД (далі - покупець) було укладено договір №17/03-14 на постачання пряжи бавовняної.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах цього договору пряжу бавовняну (далі - товар).

Згідно з п. 2.1. договору ціна на товар встановлюється у відповідності з домовленостями сторін та фіксується в рахунку-фактурі, що видається продавцем.

У п. 3.1 та .3.3. договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата відвантаження товару на складі продавця. Пунктом передачі товару є склад продавця, розміщений за адресою: м. Рубіжне, вул. Менделєєва, 47-Б.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата за партію товару, що поставляється за цим договором, здійснюється у 100% розмірі протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати поставки товару.

Відповідно до п. 7.4. договору у разі затримки оплати товару понад встановлені в договорі строки, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочки і затримки оплати.

02.06.2014 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №17/03-14 від 17.03.2014, відповідно до п. 1 якої виклали п. 4.1. договору у наступній редакції:

Оплата за партію товару, що поставляється за цим договором, здійснюється наступним чином:

- 50% передплата відповідно до виставленому рахунку за партію товару;

- інші 50% підлягають сплаті протягом 30 банківських днів з дати поставки партії товару, що вказана в рахунку .

Продавцем було виставлено рахунок - фактуру №СФ-0000494 від 29.12.2014 на суму 186 635 грн. 16 коп. (а.с. 21).

30.12.2014 ТОВ РТ-ТЕКС поставив товар за адресою, вказаною у п. 3.3. Договору, на суму 186 635 грн. 16 коп., що підтверджено видатковою накладною №РН-0000493 від 30.12.2014, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

Згідно з банківською випискою по особовому рахунку №26000010678247 позивача від 30.12.2014 покупець здійснив попередню оплату товару на суму 80 000 грн. (а.с.19).

Таким чином, борг заявлений до стягнення позивачем з відповідача утворився за період з 14.02.2015 у відповідності до п. 4.1. договору у редакції додаткової угоди №1 від 02.06.2014.

Отже, відповідач свої обов'язки за договором щодо своєчасної та повної сплати послуг належним чином не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з цим позовом утворилась заборгованість у сумі 106 635 грн. 16 коп.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог ст.526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу та інших актів законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (частини 1, 2 статті 673 ЦК України).

Пунктом 1 ст.692 Цивільного кодексу України, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивачем, як продавцем, на виконання умов договору №17/03-14 від 17.03.2014, було поставлено товар на суму 186 635 грн. 16 коп, який відповідачем, як покупцем, було прийнято, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000493 від 30.12.2014, яка підписана представниками сторін без будь - яких претензій, зауважень. Відповідач свої зобов'язання по повній оплаті товару в строк встановлений п.4.1 - не виконав, а лише здійснив попередню оплату товару на загальну суму 80 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку №26000010678247 позивача від 30.12.2014. Станом на момент розгляду справи доказів протилежного суду надано не було.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за договором №17/03-14 від 17.03.2014 є законною, обґрунтованою, доведеною належним та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 106 635 грн. 16 коп.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 16 217 грн. 31 коп. за період з 01.07.2016 по 01.01.2017, суд зазначає наступне.

Згідно п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до приписів п. 4.1. договору №17/03-14 від 17.03.2014 днем виконання відповідачем зобов'язання за договором є 13.02.2015.

Як вбачається з позовної заяви, позивач всупереч вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нараховував пеню з 01.07.2016 по 01.01.2017, тобто поза межами шестимісячного строку, вказаного у цій статті.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 16 217 грн. 31 коп. за період з 01.07.2016 по 01.01.2017 слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних за період з 16.02.2015 по 27.06.2017 у сумі 7563 грн. 79 грн. суд зазначає наступне.

Суд здійснив власний розрахунок 3% річних, відповідно до якого належна до стягнення сума 3% річних складає 7572 грн. 56 грн. за період з 14.02.2015 по 27.06.2017.

Оскільки обгрунтована сума за розрахунком суду є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення, то вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволеню повністю у розмірі 7563 грн. 79 коп.

Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за період з березня 2015 по травень 2017 у сумі 50 225 грн. 16 коп., суд зазначає наступне.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат. Так, належна до стягнення сума інфляційних втрат за період з березня 2015 року по травень 2016 року за розрахунком суду складає 61 414 грн. 33 коп.

Оскільки сума інфляційних втрат за розрахунком суду є більшою, ніж заявлено до стягнення, вимога про стягнення інфляційних нарахувань підлягає задоволенню повністю на суму 50 225 грн. 16 коп.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути борг в сумі 106 635 грн. 16 коп., 3% річних в сумі 7563 грн. 79 коп. та інфляційні втрати в сумі 50 225 грн. 16 коп. В решті позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2466 грн. 36 коп.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РТ-ТЕКС» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуматекс ЛТД" задовольнити частково .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуматекс ЛТД", 93107, м. Лисичанськ Луганської області, вул. Текстильна, 1, код ЄДРПОУ 36403679, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РТ-ТЕКС» , 93000, м Рубіжне Луганської області, вул. Менделєєва, 47Б, код ЄДРПОУ 38337743, борг в сумі 164 424 грн. 11 коп ., з яких заборгованість за договором №17/03-14 від 17.03.2014 в сумі 106 635 грн. 16 коп ., 3% річних в сумі 7563 грн. 79 коп ., інфляційні втрати в сумі 50 225 грн. 16 коп . . та судовий збір у сумі 2466 грн. 36 коп ., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст рішення складено та підписано 16.08.2017.

Суддя А.В. Іванов