Постанова

від 18.08.2017 по справі 826/22069/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 18 серпня 2017 року           м. Київ           № 826/22069/15            Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Деміатр Плюс» додержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві    провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деміатр Плюс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якій просить суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо неприйняття як податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість  з додатками №5, №1 за липень 2015 року; - зобов'язати відповідача відобразити показники податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Деміатр Плюс», а саме: податкової декларації з податку на додану вартість  з додатком №5 та додатком №1 до неї за липень 2015 року; - зобов'язати відповідача внести показники податкової звітності, а саме: податкової декларації з податку на додану вартість  з додатком №5 та додатком №1 до неї за липень 2015 року, в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі  даних « Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань  та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», автоматизованих інформаційних систем  АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», АІС «Податковий блок» та інших податкових базах суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вказаний період. Позивач мотивує свої вимоги тим, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у прийнятті надісланої податкової звітності позивача. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши про правомірність оскаржуваних дій, вчинених у межах наданих останньому повноважень. Розгляд справи №826/22069/15 здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деміатр Плюс» перебуває на обліку в державній податковій інспекції в Оболонському  районі Головного управління Державної фіскальної служби України . Позивачем 18.08.2015 засобами електронного зв'язку надіслало державній податковій інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві податкову декларацію з додатками з податку на додану вартість за липень 2015року.           Товариством з обмеженою відповідальністю «Деміатр Плюс» отримано квитанцію №1 з зазначенням про те, що документ не прийнято, та повідомленням про виявлення помилки – «порушення  вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: для платника ЄДРПОУ 39764310, код ДПІ 2654 не укладено Договір про визнання електронної звітності».           Не погоджуючись з правомірністю такої відмови відповідача в прийнятті податкової звітності, позивач звернувся  із позовною заявою до суду. Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне. Відповідно до пунктів 16.1.3 та 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України  передбачено право платника податків подавати за його вибором податкову декларацію, зокрема, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (підпункт “в”). Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №0320/15011) затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (надалі – Інструкція №233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису. З метою подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа – суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії; після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору (пункт 5 розділу ІІІ Інструкції №233). При цьому, згідно пункту 6 розділу ІІІ Інструкції №233, орган ДПС, де зареєстрований платник податків, на його запит: видає два примірники договору; записує на електронний носій платника податків безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС. У разі невідповідності реквізитів повертає платнику податків його електронний носій та надані примірники договору; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.           Враховуючи вищевикладене, платник податку (в тому числі, який належить до великих, середніх або малих підприємств) може подати податкову накладну та/або розрахунок коригування контролюючим органам в електронній формі виключно засобами телекомунікаційного зв'язку, за умови, що з контролюючим органом укладено договір про визнання електронних документів, а також проведено обмін посиленими сертифікатами відкритих ключів, сформованими акредитованим центром сертифікації ключів.           Як вбачається з матеріалів справи, в отриманій позивачем квитанції №1 причиною неприйняття податкової звітності є саме відсутність укладеного з контролюючим органом договору про визнання електронних документів. При цьому, суд наголошує, що позивачем не надано будь – яких доказів існування чинного станом на 18.08.2015 договору про визнання електронних документів, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Деміатр Плюс» та державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві . В противагу посилань позивача на положення пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України, відповідно до яких, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби, суд акцентує увагу, що укладання з контролюючим органом договору про визнання електронних документів надає платнику податків можливість, а не зобов'язує його подавати до контролюючого органу податкові документи у електронному вигляді, якщо інше не передбачено законом. При цьому, позивачем не надано суду доказів щодо подання податкової декларації в іншій, передбачений приписами пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України спосіб (особисто платником податків або уповноваженою на це особою, надісланням поштою). З огляду на вищевикладені обставини, приймаючи до уваги, що позивачем не надано жодних доказів існування договору про визнання електронної звітності, позовні вимоги задоволенню не підлягають. Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В:           В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Деміатр Плюс» відмовити.                      Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                Літвінова А.В.