Рішення

від 25.07.2017 по справі 905/1194/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.07.2017р.                     Справа №905/1194/17                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД», м.Запоріжжя, код ЄДРПОУ 24316073

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегамаркет», м.Слов'янськ, код ЄДРПОУ 32011610

про стягнення 46562,47 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД», м.Запоріжжя звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегамаркет», м.Слов'янськ про стягнення за договором №0028/14-ЛС від 01.01.2014р. 46562,47 грн, з яких 27925,70 грн – заборгованість за поставлені, але своєчасно не сплачені нафтопродукти, 2104,76 грн – 3% річних, 16532,01 грн – інфляційні.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №0028/14-ЛС від 01.01.2014р. купівлі-продажу нафтопродуктів та надання послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 27925,70 грн, що стало підставою для нарахування інфляційних та 3% річних.

Відповідач у судові засідання 13.07.2017р., 25.07.2017р. не з'явився, будь-яких пояснень по суті спору не надав, витребуваних судом документів до матеріалів справи не представив. Одночасно, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегамаркет» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

За змістом п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За приписами ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В силу норм ст.87 вказаного нормативно-правового акту повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За змістом ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із відомостями, наявними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Калініна буд.2, прим.2.

За змістом п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Ухвала від 29.05.2017р. про порушення провадження по справі була повернута відділенням поштового зв'язку з позначкою «За закінченням терміну зберігання». Ухвала суду від 13.07.2017р. або докази її вручення відповідачу до господарського суду не повернулись. Водночас, відповідно до інформації, яка наявна у розділі «Відстеження пересилання поштових відправлень» офіційного веб-порталу Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», поштове відправлення за номером №6102222135698 було здано до пересилання 18.07.2017р., не вручене під час доставки 21.07.2017р.

У п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегамаркет», яка наявна у матеріалах справи, в тому числі, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Сторони у судове засідання 25.07.2017р. не з'явились.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що сторони, зокрема, у судове засідання, 25.07.2017р. не з'явились, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Крім того, судом враховано, що згідно з ухвалою господарського суду від 13.07.2017р. присутність сторін у судовому засіданні 25.07.2017р. обов'язковою не визнавалась.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

В силу норм ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, 01.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегамаркет» (покупець) було підписано договір №0028/14-ЛС купівлі-продажу нафтопродуктів та надання послуг.

Згідно із п.п.1.1 вказаного договору продавець передає у власність, а покупець приймає й зобов'язується оплатити паливо (бензини автомобільні, паливо дизельне й газ) у строки й на умовах, встановлених даним договором, шляхом здійснення заправлення автомобіля/ів покупця по паливних картках, протягом дії даного договору. Заправлення (передача палива) здійснюється на автозаправних станціях партнерів продавця, а також на автозаправних станціях продавця й супроводжується видачею чека термінала пред'явникові паливної картки.

Термін дії даного договору було встановлено з дати його підписання й по 31 грудня 2014 року включно, а також до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п.5.1 договору №0028/14-ЛС від 01.01.2014р.).

З огляду на визначений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п.1.3 договору №0028/14-ЛС від 01.01.2014р. визначено умови поставки палива: EXW термінали АЗС, у діючій редакції «Інкотермс».

За умовами п.1.4 вказаного договору право власності на паливо й ризики випадкового знищення або випадкового псування переходять до покупця з моменту одержання палива по паливній картці на АЗС. Обов'язок продавця передати паливо покупцеві виникає з моменту звернення по заправленню автомобіля/ів паливом по паливній картці на АЗС. Факт виконання обов'язків продавцем підтверджується фіксацією відпустки палива по паливній картці на АЗС. Інформація про відпустку палива (фіксацію) зберігається в продавця й використовується сторонами при здійсненні розрахунків.

Заправлення (передача палива) автомобілів покупця здійснюється, починаючи від дня видачі паливних(ої) карток(ки) покупцеві. Продавець видає паливні картки уповноваженому представникові покупця при наданні належним чином оформленого доручення (довіреності), документа, що засвідчує особистість, з обов'язковим складанням і підписанням сторонами акту прийому-передачі паливних карток у користування, що є невід'ємною частиною даного договору. Передача паливних карток без оформлення (підписання уповноваженим представником покупця) акту прийому - передачі паливних карток у використання не допускається. Зміна лімітів можлива після надання в операційний центр продавця письмової заявки в оригіналі або за допомогою факсу, електронної пошти (п.1.6 договору №0028/14-ЛС від 01.01.2014р.).

Згідно з п.п.1.11, 1.12 укладеного сторонами правочину в акті прийому-передачі паливних карток у користування вказується вартість виданих паливних карток. Після одержання паливної картки, покупець несе відповідальність перед продавцем за збереження паливної картки і її належне використання. Покупець також відповідає за одержання палива по паливним карткам третіми особами, у тому числі у випадку втрати або викрадення паливної картки. Паливо/послуги, отримане третіми особами по паливним карткам, вважається переданим/проданим покупцеві.

За умовами п.п.2.1 договору №0028/14-ЛС від 01.01.2014р. ціна, асортимент й кількість палива визначається (узгоджується) сторонами в момент заправлення, відповідно до діючої ціни на АЗС (ціна реалізації по безготівковому розрахунку). Загальною сумою договору, є вартість палива, отриманого протягом дії договору й зазначена в накладних (акті).

Так, на виконання вимог п.1.6 договору №0028/14-ЛС від 01.01.2014р. між позивачем та відповідачем був підписаний акт б/н від 01.01.2014р. прийому-передачі паливних карток у користування за договором купівлі-продажу нафтопродуктів та надання послуг №0028/14-ЛС від 01.01.2014р. Відповідно до вказаного акту відповідачу передані паливні картки з відповідними номерами, за допомогою яких здійснювалось заправлення автомобілів останнього.

Факт отримання вказаних карток уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегамаркет», відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не заперечується.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 від 24.05.1995р. Міністерства фінансів України, документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п.2.4, 2.5 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

За приписами п.2.2 договору №0028/14-ЛС від 01.01.2014р. по закінченню кожного календарного місяця, на 5-й робочий день місяця, наступного за звітним, продавець готує для покупця накладну, у якій вказується точна (погоджена) кількість палива, переданого покупцеві за звітний місяць. Дана накладна є невід'ємною частиною даного договору й повинна бути отримана покупцем (шляхом звертання до продавця), підписана його уповноваженою особою, а також повернута продавцеві до 20 робочого дня місяця наступного за звітним. У випадку неодержання покупцем накладної, у тому числі, не підписання й/або не повернення продавцеві, у встановлений термін з вини покупця або у випадку відсутності інших заперечень з боку покупця (уповноваженої особи покупця) дана накладна, підготовлена продавцем, не може бути оскаржена покупцем у майбутньому і підтверджує факт виконання продавцем своїх зобов'язань за цим договором.

Таким чином, первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції за вказаним договором є видаткова накладна, яка повинна містити, зокрема, прізвища, особистий підпис осіб або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та, яка є відповідальною за здійснення господарської операції.

Як вказує позивач, на підставі видаткових накладних №1363/2 від 31.01.2014р., №4616/2 від 28.02.2014р., №7921/2 від 31.03.2014р., №11314/2 від 30.04.2014р., №14740/2 від 31.05.2014р., №17895/2 від 30.06.2014р., №20877/2 від 31.07.2014р., №23497/2 від 31.08.2014р., №25718/2 від 30.09.2014р., №27824/2 від 31.10.2014р. позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 773129,76 грн.

Водночас, видаткові накладні №1363/2 від 31.01.2014р., №17895/2 від 30.06.2014р., №20877/2 від 31.07.2014р., №23497/2 від 31.08.2014р., №25718/2 від 30.09.2014р., №27824/2 від 31.10.2014р. не містять обов'язкових реквізитів, якими підтверджується проведення господарської операції, а саме: підпису уповноваженої на отримання товару особи за договором №0028/14-ЛС від 01.01.2014р. та печатки підприємства-покупця.

За змістом листа №451 від 28.04.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» у ході проведення інвентаризації підприємства було встановлено, що належним чином оформлені видаткові накладні залишені на непідконтрольній українській владі території, а саме у м.Донецьк (попереднє місцезнаходження юридичної особи), внаслідок чого, останнім було надіслано дублікати вищевказаних видаткових накладних для підписання на адресу відповідача.

Вказане твердження позивача підтверджується доданим до матеріалів справи цінним листом з описом вкладення про направлення перелічених документів на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегамаркет», а саме: 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Калініна, буд.2, прим.2.

Відповідно до інформації, яка наявна у розділі «Відстеження пересилання поштових відправлень» офіційного веб-порталу Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», поштове відправлення за номером №69091001769933 було здано до пересилання 28.04.2017р. та вручене адресату 18.05.2017р.

Водночас, оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо передання товару відповідачу докази, господарський суд виходить з наступного:

У відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Господарський суд при розгляді спору приймає до уваги відсутність у матеріалах справи доказів стосовно наявності у відповідача, як покупця за договором, будь-яких заперечень та претензій щодо неналежного виконання продавцем прийнятих за договором зобов'язань з передання товару.

В матеріалах справи відсутні докази того, що передана згідно представлених видаткових накладних продукція відповідачем не була прийнята з підстав неналежної якості або порушення продавцем умов щодо кількості та асортименту продукції, так само в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт застосування відповідачем передбачених законом та договором наслідків порушення продавцем умов договору щодо порядку та строків продажу, кількості, асортименту, якості товару.

Водночас, судом враховано, що видаткові накладні №1363/2 від 31.01.2014р., №17895/2 від 30.06.2014р., №20877/2 від 31.07.2014р., №23497/2 від 31.08.2014р., №25718/2 від 30.09.2014р. були оплачені відповідачем повністю, видаткова накладна №27824/2 від 31.10.2014р. оплачена відповідачем в частині суми 59795,21 грн, що підтверджується довідкою №ZAP-07.3/679 від 08.06.2017р. відділення Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк».

Такі дії відповідача свідчать про те, що товар за вказаними видатковими накладними було відпущено покупцю.

За таких обставин, з урахуванням вищенаведеного, вказані видаткові накладні приймаються судом в якості належних доказів передання відповідачу товару у відповідності до умов договору №0028/14-ЛС від 01.01.2014р.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.2.6 договору №0028/14-ЛС від 01.01.2014р. за паливо, що відпускається покупцеві за цим договором, покупець зобов'язаний здійснювати оплату за тиждень не пізніше 4 календарних днів з моменту отримання рахунку, який передається покупцеві щотижня кожен понеділок або вівторок. У разі, якщо день платежу збігається зі святковим або неробочим банківським днем, оплата здійснюється в наступний банківський день. Рахунок на оплату повинний бути отриманий покупцем в обов'язковому порядку. Рахунок для оплати може передаватися покупцеві за допомогою факсу або електронної пошти й має силу оригіналу до фактичного його одержання покупцем у продавця. Остаточний розрахунок за паливо, отримане протягом звітного місяця, повинен бути здійснений покупцем до 10 робочого дня місяця, наступного за звітним, на підставі накладної (акта), з урахуванням платежів, що надійшли від покупця протягом звітного місяця. Не оплата повністю або частково, платежів, передбачених цим договором, є простроченням покупця.

Відтак, позивачем були виставлені наступні рахунки-фактури на оплату паливо-мастильних матеріалів за договором №0028/14-ЛС від 01.01.2014р.: №К-00101207 від 13.01.2014р. на суму 13434,43 грн, №К-00101494 від 20.01.2014р. на суму 17759,76 грн, №К-00101859 від 27.01.2014р. на суму 20449,84 грн, №Л-00102208 від 03.02.2014р. на суму 11918,04 грн, №К-00102533 від 06.02.2014р. на суму 13414,03 грн, №К-00102775 від 10.02.2014р. на суму 18072,58 грн, №К-00103159 від 17.02.2014р. на суму 17243,79 грн, №К-00103541 від 24.02.2014р. на суму 20000,37 грн, №К-00104186 від 06.03.2014р. на суму 13097,75 грн, №К-00104449 від 11.03.2014р. на суму 20385,37 грн, №К-00105168 від 24.03.2014р. на суму 19523,24 грн, №К-00105866 від 06.04.2014р. на суму 38532,79 грн, №К-001066029 від 24774,33 грн, №К-00106968 від 22.04.2014р. на суму 21884,67 грн, №К-00107643 від 05.05.2014р. на суму 8474,27 грн, №К-00107939 від 11.05.2014р. на суму 43260,59 грн, №К-00108535 від 25962,01 грн, №К-00109103 від 02.06.2014р. на суму 19132,04 грн, №Т-00225411 від 06.06.2014р. на суму 55918,64 грн, №К-00109728 від 11.06.2014р. на суму 20316,95 грн, №К-00109893 від 16.06.2014р. на суму 22764,82 грн, №К-00111024 від 09.07.2014р. на суму 17451,69 грн, №К-00110991 від 08.07.2014р. на суму 43232,89 грн, №К-00111111 від 14.07.2014р. на суму 16650,45 грн, №К-00111583 від 28.07.2014р. на суму 12802,50 грн, №К-00223295 від 11.08.2014р. на суму 11943,23 грн, №К-00112353 від 08.08.2014р. на суму 13758,75 грн, №К-00112760 від 01.09.2014р. на суму 17737,38 грн, №К-00113074 від 09.09.2014р. на суму 14061,49 грн, №К-00113045 від 08.09.2014р. на суму 34052,76 грн, №К-00113268 від 15.09.2014р. на суму 16561,88 грн, №К-00113862 від 07.10.2014р. на суму 24708,38 грн, №К-00114043 від 08.10.2014р. на суму 51923,89 грн, №К-00114201 від 13.10.2014р. на суму 35048,54 грн, №К-00115106 від 07.11.2014р. на суму 27925,70 грн.

За висновками суду, з огляду на те, що поставка паливно-мастильних матеріалів здійснювалась протягом січня-жовтня 2014 року, а також наявність отримання покупцем рахунків-фактур постачальника, строк виконання зобов'язання з оплати вказаного товару настав.

При цьому, як вказує позивач та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегамаркет» у повному обсязі та у передбачений договором строк за отриманий товар не розрахувалось.

Відповідно до відомостей, які містяться у акті звіряння взаємних розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегамаркет», який підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін, станом на 01.01.2014р. у відповідача наявне кредитове сальдо у розмірі 3395,80 грн.

Ухвалою господарського суду від 29.05.2017р. сторін було зобов'язано надати, в тому числі, письмові пояснення щодо наявного сальдо у розмірі 3395,80 грн станом на 01.01.2014р.

За змістом письмових пояснень б/н від 04.07.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» сторонами було укладено договір №00012/13-ЛС від 01.01.2013р. купівлі-продажу нафтопродуктів та надання послуг, строк дії якого було встановлено до 31.12.2013р. включно. У зв'язку з існуванням у відповідача заборгованості за вказаним правочином станом на 01.01.2014р., грошові кошти, які надходили у 2014 році у першу чергу були спрямовані на погашення раніше виниклої заборгованості за поставлений товар.

Водночас, відомості про здійснення відповідачем на користь позивача оплат за договором №0028/14-ЛС від 01.01.2014р. на суму 748599,86 грн підтверджуються довідкою №ZAP-07.3/679 від 08.06.2017р. відділення Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» щодо надходження коштів на рахунок №26006962494065 Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегамаркет» за період з 01.01.2014р. по 08.06.2017р.

Таким чином, враховуючи наявність заборгованості відповідача за договором №00012/13-ЛС від 01.01.2013р. станом на 01.01.2014р. у розмірі 3395,80 грн, проведення оплат на загальну суму 748599,86 грн, заборгованість відповідача на теперішній час становить 27925,70 грн.

Ухвалами господарського суду від 29.05.2015р., 13.07.2017р. відповідача було зобов'язано надати, в тому числі, докази здійснення оплат за договором №00028/14-ЛС від 01.01.2014р. за весь період його дії.

Відповідач вимоги суду у визначеній частині не виконав, витребуваних судом документів не представив, наявність заборгованості в сумі 27925,70 грн не спростував, належних доказів на підтвердження оплати вказаної заборгованість не надав.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №0028/14-ЛС від 01.01.2014р. виконав належним чином, зауважень щодо кількості та якості поставленого товару, наданих послуг від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегамаркет» про стягнення 27925,70 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

З огляду на вищенаведене, позивач заявив до стягнення 3% річних у розмірі 2104,76 грн за період з 14.11.2014р. по 18.05.2017р. (поставка за видатковою накладною №27824/2 від 31.10.2014р. на суму 87720,91 грн).

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що сума процентів річних становить 2102,46 грн.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 16532,01 грн за період з листопада 2014 року по квітень 2017 року.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що сума інфляційних втрат є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Водночас, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 16532,01 грн.

Таким чином, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних збитків, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення процентів річних, а саме на суму 2102,46 грн з одночасним задоволенням позовних вимог про стягнення інфляційних втрат на визначену позивачем суму.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1600 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД», м.Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегамаркет», м.Слов'янськ про стягнення за договором №0028/14-ЛС від 01.01.2014р. 46562,47 грн, з яких 27925,70 грн – заборгованість за поставлені, але своєчасно не сплачені нафтопродукти, 2104,76 грн – 3% річних, 16532,01 грн – інфляційні, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегамаркет» (84122, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Калініна буд.2, прим.2, код ЄДРПОУ 32011610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» (69091, м.Запоріжжя, бул.Шевченка, 71А, кім.901, код ЄДРПОУ 24316073) заборгованість в сумі 27925,70 грн, інфляційні – 16532,01 грн, 3 % річних - 2102,46 грн, а також судовий збір в сумі 1599,92 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

У судовому засіданні 25.07.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 31.07.2017р.

Суддя Ю.О.Паляниця