Рішення

від 08.08.2017 по справі 910/10988/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2017Справа №910/10988/17

За позовом Виробничо-комерційної фірми - Товариства з обмеженою відповідальністю Тана доТовариства з обмеженою відповідальністю Крафт Пайп простягнення 55000 грн. 00 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Солонина І.Ю. - представник за довіреністю б/н від 21.06.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.07.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Виробничо-комерційної фірми - Товариства з обмеженою відповідальністю Тана з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Крафт Пайп про стягнення 55000 грн. 00 коп.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України, складеної між сторонами Специфікації № 3 від 20.01.2017 та видаткової накладної № 52 від 27.01.2017 на суму 73199 грн. 88 коп., не у повному обсязі оплатив товар, поставлений позивачем за вказаною видатковою накладною, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 55000 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 порушено провадження у справі № 910/10988/17, розгляд справи призначено на 25.07.2017.

19.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 08.08.2017.

08.08.2017 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням сторін на стадії мирного врегулювання спору.

Розглянувши у судовому засіданні 08.08.2017 вказане клопотання відповідача, суд відмовив в його задоволенні, так як сторони на будь-якій стадії вирішення спору, в тому числі на стадії виконання рішення суду.

Крім того, суд вже відкладав розгляд даної справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права, в тому числі щодо мирного врегулювання спору.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.08.2017 надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечив.

Представник позивача у судове засідання 08.08.2017 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, 19.07.2017 подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 1002785249 від 07.07.2017, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що 03.08.2017 поштове відправлення було вручене позивачу.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність обгрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 08.08.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

19.07.2017 через канцелярію суду позивачем долучено до матеріалів справи копію Договору поставки № 20 від 29.12.2016, який підписано уповноваженим представником позивача та скріплений печаткою позивача, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупцю полімерні матеріали (товар) в асортименті, кількості, за ціною та у строк, зазначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки № 20 від 29.12.2016 поставка товару здійснюється окремими партіями, партією є товар, зазначений в одній видатковій накладній.

Згідно з п. 1.3 Договору поставки № 20 від 29.12.2016 весь поставлений постачальником покупцеві товар, починаючи з дати укладення даного договору і до закінчення строку його дії, згідно видаткових накладних, навіть якщо у них не міститься посилання на цей договір, вважається поставленим на виконання умов цього договору, а видаткові накладні за якими поставлений товар, навіть якщо у них не міститься посилання на цей договір, є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставки № 20 від 29.12.2016 ціна товару, що поставляється, згідно даного договору, встановлюється в гривнях та вказується у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору. Ціна товару включає в себе вартість упаковки та маркування товару, вартість робіт по підготовці товару до відвантаження та вартість робіт по завантаженню товару на транспортний засіб в місці поставки товару.

Згідно з п. 2.4 Договору поставки № 20 від 29.12.2016 умови оплати товару вказуються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно з п. 3.2 Договору поставки № 20 від 29.12.2016 постачальник зобов'язаний поставити товар в найменуванні, асортименті, кількості, за ціною та у строк, зазначені постачальником у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Датою поставки відповідного товару є дата зазначена у підписаній покупцем та постачальником видатковій накладній на товар.

Відповідно до п. 9.1 Договору поставки № 20 від 29.12.2016 цей договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами та діє до 31.12.2017, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Судом встановлено, що вказаний договір (Договір поставки № 20 від 29.12.2016) не підписаний уповноваженим представником відповідача та на ньому відсутній відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Крафт Пайп .

У письмових поясненнях, поданих до суду 19.07.2017, позивач зазначив, що два примірники Договору поставки № 20 від 29.12.2016, підписані уповноваженим представником позивача та з відбитком печатки Виробничо-комерційної фірми - Товариства з обмеженою відповідальністю Тана були направлені на адресу відповідача для підписання відповідачем, однак відповідачем повернуто позивачу лише специфікацію № 3 до вказаного договору (підписану уповноваженим представником відповідача та скріплену відбитком печатки відповідача). При цьому, позивач зазначив, що відповідач пояснив, що Договір поставки № 20 від 29.12.2016 керівником відповідача підписаний, та буде надісланий на адресу позивача. Втім, наразі, у позивача відсутній примірник Договору поставки № 20 від 29.12.2016 з підписом уповноваженого представника відповідача та з відбитком печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Крафт Пайп .

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Суд зазначає, що поняття повнота та безумовність оферти є одночасно необхідними, а існування одночасно двох названих умов до акцепту є достатнім для того, що констатувати, що відповідь на оферту є такою, що дає змогу зробити висновок про згоду акцептанта з офертою та з її умовами. Неповнота та небезумовність відповіді на пропозицію укласти договір не є акцептом, тобто є умовами для констатації факту відмови акцептанта від пропозиції, а з іншого боку неповнота та не безумовність відхиляють початкову оферту. Іншими словами неповнота та не безумовність акцепту є умовами припинення оферти.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 644 Цивільного кодексу України, якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Судом встановлено, що 29.12.2016 між сторонами було складено (підписано та скріплено печатками) Специфікацію № 1 до Договору поставки № 20 від 29.12.2016, якою сторони погодили найменування товару, що постачається позивачем, його кількість та вартість (на суму 58752 грн. 00 коп.); умови оплати - відстрочення платежу до 31.01.2017 (копія вказаної специфікації долучена позивачем до матеріалів справи 19.07.2017).

Крім того, судом встановлено, що 12.01.2017 між сторонами було складено (підписано та скріплено печатками) Специфікацію № 2 до Договору поставки № 20 від 29.12.2016, якою сторони погодили найменування товару, що постачається позивачем, його кількість та вартість (на суму 36000 грн. 00 коп.); умови оплати - відстрочення платежу на 30 календарних днів з моменту постачання товару (копія вказаної специфікації долучена позивачем до матеріалів справи 19.07.2017).

Також, судом встановлено, що 30.01.2017 між сторонами було складено (підписано та скріплено печатками) Специфікацію № 3 до Договору поставки № 20 від 29.12.2016, якою сторони погодили найменування товару, що постачається позивачем, його кількість та вартість (на суму 73199 грн. 88 коп.); умови оплати - відстрочення платежу на 30 календарних днів з моменту постачання товару (копія вказаної специфікації долучена позивачем до матеріалів справи 19.07.2017).

Судом встановлено, що 27.01.2017 позивач поставив відповідачу товару на суму 73199 грн. 88 коп., що підтверджується видатковою накладною № 52 від 27.01.2017 на суму 73199 грн. 88 коп., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печаткою Виробничо-комерційної фірми - Товариства з обмеженою відповідальністю Тана (у вказаній накладній міститься посилання на Договір поставки № 20 від 29.12.2016).

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копію рахунку № 44 від 20.01.2017 на суму 73199 грн. 88 коп., реквізити якого вказані у видатковій накладній № 52 від 27.01.2017 на суму 73199 грн. 88 коп. (у рахунку міститься посилання на Договір поставки № 20 від 29.12.2016), для здійснення відповідачем оплати товару, поставленого позивачем за вказаною видатковою накладною.

Також, судом встановлено, що 14.04.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 7199 грн. 88 коп., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача станом на 14.04.2017 (копія долучена позивачем до позовної заяви); призначення платежу - оплата товару згідно з рахунком № 44 від 20.01.2017.

Крім того, судом встановлено, що 28.04.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача станом на 28.04.2017 (копія долучена позивачем до позовної заяви); призначення платежу - оплата товару згідно з рахунком № 44 від 20.01.2017.

З огляду на викладене, враховуючи, що сторонами не надано суду підписаного уповноваженим представником відповідача та скріпленого печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю Крафт Пайп Договору поставки № 20 від 29.12.2016, однак, враховуючи, що матеріали справи містять докази вчинення відповідачем дій, що засвідчують волевиявлення відповідача укласти вказаний договір (підписання специфікацій з посиланням на вказаний договір, підписання накладних з посиланням на вказаний договір, здійснені відповідачем часткові оплати з посиланням на рахунки, які в свою чергу містять посилання на вказаний договір поставки, що однозначно свідчать про акцепт відповідача умов Договору поставки № 20 від 29.12.2016), суд дійшов висновку, що вказані дії відповідача є прийняттям пропозиції укласти договір поставки на умовах, викладених у Договорі поставки № 20 від 29.12.2016, тобто Договір поставки № 20 від 29.12.2016 є укладеним (відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідачем не заперечувався факт укладення з позивачем Договору поставки № 20 від 29.12.2016.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З аналізу Договору поставки № 20 від 29.12.2016 вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, строків поставки, строків оплати, тощо) кожного окремого зобов'язання з поставки товару (партії товару) погоджується сторонами, зокрема, шляхом підписання відповідних специфікацій.

Як встановлено судом, 30.01.2017 між сторонами було складено (підписано та скріплено печатками) Специфікацію № 3 до Договору поставки № 20 від 29.12.2016, якою сторони погодили найменування товару, що постачається позивачем, його кількість та вартість (на суму 73199 грн. 88 коп.); умови оплати - відстрочення платежу на 30 календарних днів з моменту постачання товару (копія вказаної специфікації долучена позивачем до матеріалів справи 19.07.2017).

Судом встановлено, що 27.01.2017 позивач поставив відповідачу товару на суму 73199 грн. 88 коп., що підтверджується видатковою накладною № 52 від 27.01.2017 на суму 73199 грн. 88 коп., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печаткою Виробничо-комерційної фірми - Товариства з обмеженою відповідальністю Тана (у вказаній накладній міститься посилання на Договір поставки № 20 від 29.12.2016).

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копію довіреності № 6 від 23.01.2017 (реквізити вказаної довіреності, на підставі якої було уповноважено представника відповідача отримати поставлений позивачем товар, містяться у накладній № 52 від 27.01.2017), з якої вбачається, що представника відповідача було уповноважено отримати від позивача товар, найменування на кількість якого відповідає товару, вказаному у видатковій накладній № 52 від 27.01.2017 на суму 73199 грн. 88 коп.

Відповідачем не заперечувався факт отримання від позивача товару за видатковою накладною № 52 від 27.01.2017 на суму 73199 грн. 88 коп.

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копію рахунку № 44 від 20.01.2017 на суму 73199 грн. 88 коп., реквізити якого вказані у видатковій накладній № 52 від 27.01.2017 на суму 73199 грн. 88 коп. (у рахунку міститься посилання на Договір поставки № 20 від 29.12.2016), для здійснення відповідачем оплати товару, поставленого позивачем за вказаною видатковою накладною.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, 30.01.2017 між сторонами було складено (підписано та скріплено печатками) Специфікацію № 3 до Договору поставки № 20 від 29.12.2016, якою сторони погодили умови оплати поставленого позивачем товару - відстрочення платежу на 30 календарних днів з моменту постачання товару.

Таким чином, враховуючи, що товар за видатковою накладною № 52 від 27.01.2017 на суму 73199 грн. 88 коп. був поставлений відповідачу 27.01.2017, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснити оплату товару, поставленого позивачем за вказаною видатковою накладною, у строк до 27.02.2017 включно.

Судом встановлено, що 14.04.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 7199 грн. 88 коп., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача станом на 14.04.2017 (копія долучена позивачем до позовної заяви); призначення платежу - оплата товару згідно з рахунком № 44 від 20.01.2017.

Крім того, судом встановлено, що 28.04.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача станом на 28.04.2017 (копія долучена позивачем до позовної заяви); призначення платежу - оплата товару згідно з рахунком № 44 від 20.01.2017.

Таким чином, відповідачем були сплачені грошові кошти у загальному розмірі 12199 грн. 88 коп. з призначенням платежу - оплата товару згідно з рахунком № 44 від 20.01.2017.

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копію банківської виписки з рахунку позивача станом на 10.03.2017, з якої вбачається, що 10.03.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 16000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата товару згідно з рахунком № 22 від 12.01.2017).

У позовній заяві позивач зазначив, що заборгованість відповідача з оплати товару за рахунком № 22 від 12.01.2017 становила 10000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим позивачем було 6000 грн. 00 коп. зараховано в оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 52 від 27.01.2017 на суму 73199 грн. 88 коп. (за рахунком № 44 від 20.01.2017).

Як встановлено судом, 12.01.2017 між сторонами було складено (підписано та скріплено печатками) Специфікацію № 2 до Договору поставки № 20 від 29.12.2016, якою сторони погодили найменування товару, що постачається позивачем, його кількість та вартість (на суму 36000 грн. 00 коп.); умови оплати - відстрочення платежу на 30 календарних днів з моменту постачання товару (копія вказаної специфікації долучена позивачем до матеріалів справи 19.07.2017).

Судом встановлено, що 13.01.2017 позивач поставив відповідачу товару на суму 36000 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 22 від 13.01.2017 на суму 36000 грн. 00 коп., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печаткою Виробничо-комерційної фірми - Товариства з обмеженою відповідальністю Тана (у вказаній накладній міститься посилання на Договір поставки № 20 від 29.12.2016).

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копію рахунку № 22 від 12.01.2017 на суму 36000 грн. 00 коп., реквізити якого вказані у видатковій накладній № 22 від 13.01.2017 на суму 36000 грн. 00 коп. (у рахунку міститься посилання на Договір поставки № 20 від 29.12.2016), для здійснення відповідачем оплати товару, поставленого позивачем за вказаною видатковою накладною.

Судом встановлено, що 03.03.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 26000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача станом на 03.03.2017 (копія долучена позивачем до матеріалів справи 19.07.2017); призначення платежу - оплата товару згідно з рахунком № 22 від 12.01.2017.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що враховуючи вартість товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № 22 від 13.01.2017 (на суму 36000 грн. 00 коп.) - рахунок № 22 від 12.01.2017 на суму 36000 грн. 00 коп., та розмір сплачених відповідачем грошових коштів з посиланням у призначення платежу на вказаний рахунок - 26000 грн. 00 коп., станом на 10.03.2017 (дата сплати відповідачем грошових коштів у розмірі 16000 грн. 00 коп. з призначенням платежу - рахунок № 22 від 12.01.2017) заборгованість відповідача з оплати вказаного рахунку становила 10000 грн. 00 коп.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими здійснені позивачем зарахування сплачених відповідачем 10.03.2017 грошових коштів у розмірі 16000 грн. 00 коп. з призначенням платежу - згідно з рахунком № 22 від 12.01.2017 (10000 грн. 00 коп. - в рахунок оплати товару за рахунком № 22 від 12.01.2017 та 6000 грн. 00 коп. -в рахунок оплати товару за рахунком № 44 від 20.01.2017).

Відповідачем не було висловлено заперечень щодо порядку зарахування позивачем сплачених відповідачем грошових коштів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду (03.07.2017) заборгованість відповідача з оплати товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № 52 від 27.01.2017 на суму 73199 грн. 88 коп. становила 55000 грн. 00 коп.

Водночас, судом встановлено, що 04.08.2017 (після звернення позивача з даним позовом до суду) відповідачем було сплачено грошові кошти у розмірі 3000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1304 від 04.08.2017 на суму 3000 грн. 00 коп., копія якого долучена відповідачем до матеріалів справи 08.08.2017 (призначення платежу - оплата товару згідно з рахунком № 44 від 20.01.2017).

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У відповідності до пункту 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи, що частина суми основного боргу у розмірі 3000 грн. 00 коп. була сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду та порушення провадження у справі, суд дійшов висновку припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Крафт Пайп частини суми основного боргу у розмірі 3000 грн. 00 коп., у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог (відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 52000 грн. 00 коп. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Крафт Пайп у розмірі 52000 грн. 00 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Виробничо-комерційної фірми - Товариства з обмеженою відповідальністю Тана до Товариства з обмеженою відповідальністю Крафт Пайп про стягнення 55000 грн. 00 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 52000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір в частині позовних вимог, щодо яких суд дійшов висновку припинити провадження у справі (в частині суми основного боргу у розмірі 3000 грн. 00 коп.), покладається на відповідача як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір (у зв'язку з частковою оплатою після звернення позивача з даним позовом до суду).

В іншій частині позовних вимог судовий збір покладається на відповідача на підставі ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч.ч. 1, 2 ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Крафт Пайп (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 121-А, кв. 217; ідентифікаційний номер: 36507701) на користь Виробничо-комерційної фірми - Товариства з обмеженою відповідальністю Тана (93400, Луганська обл., м. Сєверодонецьк, провулок Ломоносова, буд. 9А; ідентифікаційний номер: 14338636) грошові кошти у розмірі 52000 (п'ятдесят дві тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Крафт Пайп суми основного боргу у розмірі 3000 грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 17.08.2017

Суддя І.М. Отрош