Рішення

від 15.08.2017 по справі 910/9609/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2017Справа № 910/9609/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Приватного акціонерного товариства "Виробничо-торговельна фірма "Глорія"

про стягнення 287 175,73 грн.,

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Драчова М.С. (представник за довіреністю №573 від 05.05.2017р.);

від відповідача: Корнійчук К.А. (представник за довіреністю від 28.07.2017р.);

- Павлов Є.В. (представник за довіреністю від 01.08.2017р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Виробничо-торговельна фірма "Глорія" (далі - відповідач) суми грошових коштів в розмірі 287 175,73 грн., з яких 270 767,53 грн. плата за скид стічних вод без умов на скид, 3 182,45 грн. 3 % річних та 13 225,75 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та умов договору в період з 01.11.2014р. по 31.10.2016р. здійснював скид стічних вод у систему каналізації м. Києва з об'єкту, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Смольна, 9 без отримання Умов на скид стічних вод, у зв'язку з чим відповідачу була нарахована плата за скид без Умов на скид стічних вод. Крім того, позивач за наявності вказаної вище заборгованості на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати.

Відповідач надав для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що за умовами укладеного з позивачем договору застосування оперативно-господарських санкцій до абонента не передбачено, а щодо заявлених позивачем на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат, відповідач вказує на їх безпідставність, оскільки сплата оперативно-господарської санкції не є грошовим зобов'язанням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 25.07.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2017р. розгляд справи відкладено до 08.08.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2017р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

В судовому засіданні 08.08.2017р. судом оголошено перерву до 15.08.2017р.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, які сприяють всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 15 серпня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2011р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (абонент) було укладено Договір № 09960/5-01 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об'єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення та на підставі пред'явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язувався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 (Правила приймання), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 № 1879 (місцеві правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.5. Договору абонент забезпечує наявність та своєчасне подовження Умов на скид стічних вод згідно із вимогами чинного законодавства, а також забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Як передбачено в п. 2.1.4. Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил користування.

За умовами пп. 3.3.11. п. 3.3. Договору абонент зобов'язувався своєчасно подовжувати у встановленому порядку умови на скидання стічних вод у каналізаційну мережу постачальника.

У відповідності до п. 4.10. Договору у разі порушення абонентом п. п. 1.1., 1.5. договору плата за скид стічних вод без чинних Умов (дозволу) нараховується у п'ятикратному розмірі тарифу за водовідведення відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з пунктом 7.1 Договору цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 1.4. Правил приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення населених пунктів України здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з пунктом 1.2. Правил № 37 останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до пункту 1.4. Правил № 37 стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Згідно з пунктом п. 2.4. Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Відповідно до статей 30, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; статей 1, 2, 35, 38, 39, 42, 44, 70, 95, 99, 110, 111 Водного кодексу України (із змінами і доповненнями); статей 1 - 3, 5, 16, 19, 24, 31 - 35, 39 - 41, 47, 51, 68 - 70 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами і доповненнями); Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691; Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 402/6690; пунктів 1.2, 1.4, 2.3, розділів 3 - 5, 11 - 15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627, та з метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод, в межах функцій органу місцевого самоврядування, виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням від 12.10.2011 № 1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила № 1879), які встановлюють, зокрема, вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов'язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення .

Згідно з пунктом 2.4 Правил № 1879 абоненти зобов'язані, зокрема, отримати Умови на скид та укласти договір з водоканалом відповідно до статей 19, 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

У відповідності до положень пункту 3.3. Правил № 1879 абоненти зобов'язані отримати у водоканалі Умови на скид згідно з додатком 2. Умови на скид видаються на один рік.

Абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії Абонент сплачує в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності (пункт 8.1 Правил № 1879).

Згідно з пунктом 4.1. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, плата за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів уноситься підприємствами згідно з розрахунками водоканалів та виставленими ними рахунками на розрахункові рахунки водоканалів у порядку та в терміни, передбачені договором.

Відповідно до пункту 8.6 Правил № 1879 при порушенні цих Правил та Правил користування № 190 водоканал: за період самовільного (при відсутності чинного договору) користування міською каналізацією виконує розрахунок обсягу стічних вод згідно з пунктом 7.8 розділу 7 цих Правил з моменту початку такого користування, але за період не більше трьох років і до усунення порушення; має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п'ятикратному розмірі тарифу за водовідведення, зокрема, у разі відсутності у абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії.

Як зазначає позивач, в порушення умов договору та норм чинного законодавства України відповідач у період з 01.11.2014р. по 31.10.2016р. здійснював скид стічних вод у систему каналізації м. Києва з об'єкту, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Смольна, 9 без отримання Умов на скид стічних вод, у зв'язку з чим відповідачу була нарахована плата за скид без Умов на скид стічних вод у розмірі 270 767,53 грн. (розрахунок плати №15/В№-Ф-07/148-10-2016р. від 24.11.2016р. міститься у матеріалах справи).

Позивачем на адресу відповідача було направлено лист-попередження від 24.11.2016р. про виявлення факту порушення Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва з розрахунком №15/В№-Ф-07/148-10-2016р. від 24.11.2016р., який було отримано останнім 22.12.2016р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0221705464487 та залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України у період з 01.11.2014р. по 31.10.2016р. здійснював скид стічних вод у систему каналізації м. Києва з об'єкту, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Смольна, 9 без отримання Умов на скид стічних вод, у зв'язку з чим відповідачу була нарахована плата за скид без Умов на скид стічних вод у розмірі 270 767,53 грн. Крім того, позивач за наявності вказаної вище заборгованості на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, вказує на те, що за умовами укладеного з позивачем договору застосування оперативно-господарських санкцій до абонента не передбачено, відтак вимога позивача є необґрунтованими, а щодо заявлених позивачем на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат, відповідач вказує на їх безпідставність, оскільки сплата оперативно-господарської санкції не є грошовим зобов'язанням.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з нормами статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 219 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 235 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Пунктом 8.1. Правил № 1879 передбачено відповідальність абонента за скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.

Аналогічне положення міститься в п. 4.10. Договору.

Враховуючи зазначені положення законодавства, а також враховуючи п. 4.10. договору, рішення постачальника про нарахування абоненту 270 767,53 грн. вартості послуг з водовідведення за весь період відсутності Умов на скид є оперативно-господарською санкцією.

За частинами першою, другою статті 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням такої санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку щодо отримання Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва за період з 01.11.2014р. по 31.10.2016р., позивач має право на застосування до відповідача оперативно-господарської санкції у вигляді застосування п'ятикратного розміру тарифу на послугу з водовідведення, яка за розрахунком позивача, який перевірений судом та визнаний обґрунтованим, складає 270 767,53 грн.

Суд не приймає заперечення відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву про те, що за умовами укладеного з позивачем договору застосування оперативно-господарських санкцій до абонента не передбачено, оскільки, як про те вже зазначалось вище, в п. 4.10 Договору сторони погодили, у разі порушення абонентом п. п. 1.1., 1.5. договору плата за скид стічних вод без чинних Умов (дозволу) нараховується у п'ятикратному розмірі тарифу за водовідведення відповідно до вимог чинного законодавства.

При цьому, суд відзначає, що за приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

В п. 1.1. Договору відповідача взяв на себе зобов'язання дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 (Правила приймання), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 № 1879 (місцеві правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Проте, як встановлено судом, відповідач в порушення вимог чинного законодавства України не отримав Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва за період з 01.11.2014р. по 31.10.2016р., у зв'язку з чим позивачем і застосовано вказану санкцію.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача оперативно-господарської санкції у вигляді застосування п'ятикратного розміру тарифу на послугу з водовідведення без Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва у розмірі 270 767,53 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати боргу за скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без Умов на скид стічних вод, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 182,45 грн. 3 % річних та 13 225,75 грн. інфляційних втрат за період з 03.01.2017р. по 25.05.2017р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Стаття 625 розміщена в розділі I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.

Системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов'язок сплатити суму оперативно-господарської санкції не є зобов'язанням в розумінні положень частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, а тому до відповідних правовідносин не застосовуються положення частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.11.2016 у справі № 910/5837/16.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 182,45 грн. 3 % річних та 13 225,75 грн. інфляційних втрат є безпідставними, про що слушно зауважено відповідачем у своєму відзиві на позовну заяву, у зв'язку з чим в задоволенні позову в цій частині вимог належить відмовити.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/9609/17 позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 270 767,53 грн. плати за скид стічних вод в систему каналізації м. Києва без Умов на скид стічних вод.

Судовий збір позивача у розмірі 4 061,51 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Виробничо-торговельна фірма "Глорія" (ідентифікаційний код 00307632, адреса: 03022, м. Київ, вул. Смольна, буд. 9) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (ідентифікаційний код 03327664, адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А) 270 767,53 грн. (двісті сімдесят тисяч сімсот шістдесят сім гривень 53 коп.) плати за скид стічних вод в систему каналізації м. Києва без Умов на скид стічних вод та 4 061,51 грн. (чотири тисячі шістдесят одну гривню 51 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.08.2017р.

Суддя С.М. Морозов